Постанова 4815 № 570/1481/19

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 30 січня 2020 року м. Рівне Справа № 570/1481/19 Провадження № 22-ц/4815/110/20 Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шимківа С.С., суддів: - Боймиструка С.В., Гордійчук С.О., учасники справи: позивач: - ОСОБА_1 , відповідач: - приватне акціонерне товариство «Сєвєродонецьке об`єднання Азот», розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Коробкою Наталією Миколаївною на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 28 жовтня 2019 року (ухвалене у складі судді Красовського О.О.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "СЄВЄРОДОНЕЦЬКЕ ОБ`ЄДНАННЯ АЗОТ" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, стягнення заборгованості з виплати заробітної плати, - в с т а н о в и в : 26 березня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» про стягнення заборгованості по нарахованій, але не випалаченій заробітній платі в сумі 24693,99 грн. та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 123583, 32 грн. за період з 31 березня 2018 року по 26 березня 2019 року. Позовну заяву обґрунтовано тим, що він перебував у трудових відносинах з Відповідачем та 30 березня 2018 року звільнився з роботи. Відповідачем до теперішнього часу не проведено з ним повного розрахунку при звільненні. Станом на 26.11.2018 року заборгованість Відповідача перед ним по заробітній платі складала 24693,99 грн. На день подання позову до суду (26.03.2019 року) сума середнього заробітку, яку Відповідач повинен йому сплатити, за період з 31 березня 2018 року по 26 березня 2019 року, становить 123583,32 грн. Просив стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період часу з 31.03.2018 року по 26.03.2019 року (з урахуванням збільшених позовних вимог становить 190802,88 грн. за період з 31.03.2018 року по 28 жовтня 2019 року) та заборгованість із заробітної плати у розмірі 24693,99 грн. Стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні здійснити по день постановлення рішення. Допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати. Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 28 жовтня 2019 року позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «СЄВЄРОДОНЕЦЬКЕ ОБ`ЄДНАННЯ АЗОТ» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, стягнення заборгованості з виплати заробітної плати - задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ«СЄВЄРОДОНЕЦЬКЕ ОБ`ЄДНАННЯ АЗОТ» на користь ОСОБА_1 24 693, 99 грн. заборгованість з заробітної плати, яка визначена станом на 26.11.2018 року, і існує на даний час. Сума заборгованості визначена з урахуванням сплачених податків та зборів. Вирішено питання про розподіл судових витрат В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що оскільки підприємство не виконало покладені на нього обов`язки щодо виплати працівнику всіх сум, що належать йому від підприємства в день звільнення, і на даний час існує заборгованість з такої виплати у сумі 24 693, 99 грн., то позов щодо стягнення з відповідача на користь позивача невиплаченої (заборгованої) заробітної плати підлягає до задоволення. Через форс-мажорні обставини (зупинення господарської діяльності підприємства через загрозу виникнення техногенної катастрофи у зв`язку з пошкодженням лінії електропередач через проведення військових дій, актів тероризму; введення на підприємстві довгострокового простою) підприємство не змогло у повній мірі провести розрахунок з позивачем. Таким чином відсутня вина підприємства у затримці виплат і, що у свою чергу, унеможливлює застосування положень ст. 117 КЗпП України. Оскільки суду не були надані розрахунки заборгованості, в яких виокремлювалася заборгованість з заробітної плати за один місяць, тому суд не може допустити негайне виконання рішення суду у справі про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше як за один місяць. 05 грудня 2019 року представником ОСОБА_1 адвокатом Коробкою Н.М. подано апеляційну скаргу, у якій зазначає, що за положеннями ст. 117 КЗпП України, підставою відповідальності власника (підприємства) є склад правопорушення, який включає два юридичних факти порушення власником строків розрахунку при звільненні та вина власника. Затримка розрахунку з працівником за відсутності спору про розмір належних працівникові сум тягне обов`язок власника провести на користь працівника виплату середнього заробітку за весь час затримки розрахунку. Науково-правовий висновок від 28 листопада 2017 року за № 3800/2/21-10.2 не може вважатися належним та допустимим доказом відсутності вини Відповідача у не проведенні з ним, відповідно до вимог ст. 116 КЗпП України, повного розрахунку у день звільнення 30 березня 2018 року. Разом з тим, судом першої інстанції задоволено вимогу про стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованості по заробітній платі, яку Відповідач, не зважаючи на здійснення господарської діяльності, до теперішнього часу не виплатив. Просила оскаржуване рішення скасувати в частині відмови у задоволенні позову про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31 березня 2018 року по 28 жовтня 2019 року в розмірі 190802, 88 грн. задоволити повністю. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги. Із матеріалів справи вбачається, що позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем та був звільнений з роботи на підставі наказу № 0059-КП (ув) від 28.03.2018 р. за згодою сторін (а.с. 59) Дата припинення трудового договору 30.03.2018 р. Згідно довідки № 435 від 16.04.2019 р. (а.с. 56), на час звільнення 30.03.2018 р. підприємство не виплатило заробітну плату у розмірі 49 706, 99 грн. За період з квітня по липень 2018 року підприємство виплатило позивачеві 25 013 грн. Заборгованість з заробітної, яка підлягає виплаті позивачеві, складає 24 693, 99 грн. Судом першої інстанції вказану позовну вимогу задоволено та апелянтом рішення суду в цій частині не оскаржується. Щодо іншої заявленої позовної вимоги про стягнення з підприємства на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період часу з 31.03.2018 року по час постановлення судового рішення (така вимога була сформульована усно під час судового засідання, яке відбулося 28.10.2019 року), то суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у її задоволенні. Статтями 47, 116 КЗпП Українипередбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму. У відповідності до ст. 117 КЗпП Українив разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Згідно ст. 617 ЦК Українипередбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобовязання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Відповідно до ст. 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції»протягом терміну дії цього Законуєдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України. Статтею 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» передбачено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо. Згідно науково-правового висновку, наданого відповідачем та підписаного фахівцями у галузі права та Першим віце-президентом Торгово-промислової палати України, щодо унеможливлення виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю при звільненні працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) від 28.11.2017 року № 3800/2/21-10.2: зупинення господарської діяльності Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» є вимушеним заходом, зумовленим запобіганням виникненню техногенних катастроф через потенційну загрозу проведення терористичних актів на території Луганської області, а також фізичною неможливістю ведення виробничої діяльності через відсутність належного енергопостачання; унеможливлення виконання обов`язку, передбаченого ч. 1 ст. 47, ч. 1 ст. 83та ст. 116 КЗпП України, а саме провести розрахунок із кожним звільненим працівником у день звільнення, спричинено впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме актами тероризму на території Луганської області, у тому числі: міста Сєвєродонецьк (в період з 25.05.2014 року по 22.07.2014 pоку), міста Первомайськ, міста Щастя (місто Луганськ) Луганської області, що є обставинами, як не залежать від волі сторін за трудовим договором, а також мають надзвичайний і невідворотний характер та є підставою для звільнення від відповідальності ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот». Разом з тим, п. 3.3. Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП України від 18 грудня 2014 року № 44(5), встановлено, що сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) - це документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом. Пунктами 3.4, 3.5 вищевказаного Регламенту визначено, що: уповноважений орган - ТПП України або регіональна торгово-промислова палата, до якої звернувся заявник зі зверненням про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили); уповноважені особи - співробітники ТПП України, співробітники регіональних торгово-промислових палат, які внесені до Реєстру уповноважених осіб із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). У відповідності до п.п. 5.1, 5.3, 5.7 вищевказаного Регламенту ТПП України веде єдиний Реєстр сертифікатів, виданих ТПП України та регіональними ТПП (Реєстр сертифікатів), про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) та Реєстр уповноважених осіб. Уповноважена особа ТПП України, регіональної ТПП після розгляду заяви, підготовки сертифіката і до його видачі заявнику зобов`язана зареєструвати електронну версію сертифіката в Реєстрі сертифікатів із присвоєнням йому порядкового номера. Після отримання порядкового номера та видачі оригінала сертифіката заявнику один екземпляр підлягає зберіганню в уповноваженому органі, що видав сертифікат, і один депонується в ТПП України, термін зберігання яких становить 4 (чотири) роки з дня видачі. До Реєстру уповноважених осіб вносяться фахівці з вищою юридичною освітою та досвідом практичної роботи в юридичній сфері не менше 3 років, які мають свідоцтво про проходження відповідного курсу навчання в ТПП України, уповноважені відповідно до наказу Торгово-промислової палати України або регіональної ТПП на виконання функціональних обов`язків. Апеляційний суд звертає увагу на те, що доказів на підтвердження внесення науково-правового висновку від 28.11.2017 року № 3800/2/21-10.2 до вищезгаданого Реєстру сертифікатів, а також того, що особи, які підписали цей висновок є уповноваженими особами в розумінні Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин, суду не надано. Таким чином, науково-правовий висновок від 28.11.2017 року № 3800/2/21-10.2 не є сертифікатом (висновком, довідкою, підтвердженням) засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Крім того, суд зазначає, що наданий висновок є письмовою думкою певних фахівців у галузі права стосовно спірних правовідносин, висловленою за приватним замовленням відповідача, лише на підставі відомостей та документів, наданих ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот». У відповідності до ч. 1 ст. 115 ЦПК Українивисновок експерта у галузі права не є доказом, має допоміжний (консультативний) характер і не є обов`язковим для суду. З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що науково-правовий висновок від 28.11.2017 року № 3800/2/21-10.2 не є належним та допустимим доказом у даній справі та судом до уваги не приймається. Суд звертає увагу на те, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини за невиплату належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України. Передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП Україниобовєязок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку. Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 27.03.2013 року у справі № 6-15цс13. Судом встановлено, що у день звільнення з позивачем не було проведено повного розрахунку. Заборгованість із заробітної плати на час звернення до суду першої інстанції становила 24693,99 грн. Таким чином, розмір середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку із позивачем має обчислюватися з 31.03.2018 року по 28.10.2019 року включно. Здійснення розрахунків середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку визначено в Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №

100. Так, абзацом третім пункту 2 Порядку встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо. Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Згідно з пунктом 8 розділу IV Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку). Аналогічна позиція щодо розрахунку розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку викладена у постанові Верховного Суду України від 21.01.2015 року по справі № 6-195цс134. А відтак, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні станом на дату прийняття рішення (28.10.2019 року) становить 190802,88 грн. (61,47 грн. (розмір середнього динного заробітку)*8 год.(тривалість робочого дня) * 388 (кількість робочих днів затримки). У відповідності до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 року справляння та сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, а тому суд визначає суму до стягнення без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення. З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, стягнувши з відповідача на користь позивача суму середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 31.03.2017 року по 28.10.2019 року, визначену без утримання податків й інших обовязкових платежів, в розмірі 190802,88 грн. Керуючись ст.ст. 141, 367, 376, 381-384, 389, 390ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Коробкою Наталією Миколаївною задовольнити. Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 28 жовтня 2019 року в частині відмови у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке обєднання Азот» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31.03.2018 року по 28.10.2019 року скасувати. Задовольнити позовну вимогу ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке обєднання Азот» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31.03.2018 року по 28.10.2019 року. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» (вул. Пивоварова, 5, м. Сєвєродонецьк, 93403, код ЄДРПОУ 33270582) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешканець АДРЕСА_1 ) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31.03.2018 року по 28.10.2019 року у розмірі 190802,88 грн. У решті рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 28 жовтня 2019 року - залишити без змін. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» (вул. Пивоварова, 5, м. Сєвєродонецьк, 93403, код ЄДРПОУ 33270582) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешканець АДРЕСА_1 ) 1235,83 грн. судового збору за подання позовної заяви та 2862,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешканець АДРЕСА_1 ) в дохід держави 672,20 грн. судового збору за подання позовної заяви. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Суддя-доповідач С.С. Шимків Судді: С.В. Боймиструк С.О. Гордійчук