Постанова 4810 № 415/5899/19

Головуючий суду 1 інстанції - Фастовець В.М. Доповідач -Стахова Н.В. Справа № 415/5899/19 Провадження № 22-ц/810/957/19 ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 січня 2020 року м. Сєвєродонецьк Луганський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Стахової Н.В., суддів: Лозко Ю.П., Луганської В.М., за участю секретаря судового засідання Сінько А.І. учасники справи: позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» відповідач - ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в м.Сєвєродонецьку в спрощеному провадженні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 06 вересня 2019 року, ухваленого Лисичанським міським судом Луганської області у складі судді Фастовця В.М. в приміщенні того ж суду, у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в с т а н о в и в: У липні 2019 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк» - позивач) звернулося із позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 11687,63 грн., який мотивувало тим, що відповідач ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву б/н від 21.11.2012 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Позивач вважає, що відповідач шляхом підписання анкети-заяви про приєднання від 21.11.2012 року підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на сайті www.privatbank.ua складає договір про надання банківських послуг, що підтверджується його підписом у заяві. Позивач зі своєї сторони умови договору виконав, надав відповідачу кредит. Відповідач, в свою чергу, умови виконання договору порушував, внаслідок чого станом на 13.06.2019 року у нього перед банком утворилась заборгованість в розмірі 11687,63 грн., яка складається з: 0,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 915,45 грн.- заборгованість за простроченим тілом кредиту, 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками, 7189,44 грн.- нарахована пеня за прострочене виконання, 2550,00 грн. - нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму 100 грн., та штрафи - 500 грн. фіксована частина, 532,74 грн.- процентна складова, яку Банк просив стягнути з відповідача, а також стягнути судові витрати у сумі 1921 грн. Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 06 вересня 2019 року позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишено без задоволення. Не погодившись з вказаним рішенням, АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити по справі нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, та постанови у справі окрему ухвалу стосовно судді першої інстанції. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції було порушено принцип змагальності, оскільки за відсутності у справі обґрунтованих та доказових заперечень відповідача, суд самостійно замість відповідача навів доводи проти вимог позивача, та відмовив банку у задоволенні його позовних вимог. Представник позивача у судове засідання не з`явився, належним чином і в установленому законом порядку був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи. В письмовій заяві, надісланої на адресу Луганського апеляційного суду. просив слухати справу за його відсутності. В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином з урахуванням вимог, передбачених ч. 11 ст. 128 ЦПК України. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного. Відповідно до вимог статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Проте, зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано жодного доказу, з якого вбачалося б, що сторони уклали саме кредитний договір зо всього можливого переліку банківських послуг, який надається позивачем. Не надано суду доказів досягнення сторонами кредитного договору згоди в письмовій формі щодо такої істотної умови договору як розмір кредиту. Згода з тарифами та правилами не означає укладення договору, бо ні тарифи, ні правила не містять такої істотної умови як розмір кредиту. Саме по собі користування грошовими коштами не є доказом укладення договору, бо на підставі ч.2 ст. 205 ЦК України конклюдентні дії підтверджують вчинення правочину тільки у тому разі, коли для нього не встановлена обов`язкова письмова форма. Виписка руху коштів по рахунку суду теж не надана. Наданий до позову розрахунок заборгованості не є доказом видачі позивачу грошових коштів і користування ними, бо повинен базуватися саме на первинних документах, а їх існування позивачем не доведено. Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав. Відповідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Згідно із ч.ч.1,2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Стаття 629 ЦК України чітко визначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення виконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк. Згідно з ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Перевіривши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено наступні обставини. Звертаючись з позовом, АТ КБ «ПриватБанк» в обґрунтування позову зазначило, що 21.11.2012 року між банком ПАТ КБ «ПриватБанк» (в подальшому внаслідок реорганізації - АТ КБ «ПриватБанк») та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, відповідно до умов якого банк надав останньому грошові кошти у розмірі 500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Внаслідок порушення зобов`язання у відповідача утворилася заборгованість за кредитним договором в розмірі 11687,63 грн., яка складається з: 0,00 грн.- заборгованість за тілом кредиту, 915,45 грн.- заборгованість за простроченим тілом кредиту, 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками, 7189,44 грн.- нарахована пеня за прострочене виконання, 2550,00 грн. - нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму 100 грн., та штрафи - 500 грн. фіксована частина, 532,74 грн.- процентна складова. В підтвердження укладення договору АТ КБ «ПриватБанк» надало суду копію анкети-заяви, підписану ОСОБА_1 , Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна GOLD» , копію його паспорту, витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, розрахунок заборгованості. У анкеті-заяві містяться лише анкетні дані відповідача, його П.І.Б. , місце проживання, паспортні дані, РНОКПП та інша контактна інформація. З Витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» вбачається, що відповідач не підписував їх, а тому не обізнаний про розмір процентної ставки та розмір пені і штрафів. Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, передбачено: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію картки на невизначений строк, та інші умови. Разом з тим, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати пені та штрафів. 3 липня 2019 року Великою Палатою Верховного Суду було ухвалено постанову в аналогічній справі за позовом ПАТ «КБ «ПриватБанк» до фізичної особи про стягнення заборгованості за картковим кредитом (справа № 342/180/17). У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які не містять підпису позичальника, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Заява-анкета позичальника не містить положень щодо розміру процентів, неустойки. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. В цій же постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що АТ «КБ «ПриватБанк» має право вимагати захисту своїх прав шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Таким чином, у суду першої інстанції були відсутні підстави для відмови у задоволенні позовних вимог АТ «КБ «ПриватБанк» в частині стягнення з ОСОБА_1 кредитних коштів в сумі 915,45 грн. (заборгованість за простроченим кредитом), які він фактично отримав на підставі заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг. Разом з тим, колегія суддів не убачає підстав для стягнення з відповідачf на користь АТ «КБ «ПриватБанк» нарахованої пені за прострочене зобов`язання та штрафів оскільки позивачем не доведено погодження сторонами вказаної відповідальності за порушення виконання зобов`язання. Як не може взяти до уваги і надані позивачем до апеляційної скарги докази у вигляді довідку про видані картки на ім`я відповідача, рух по картковому рахунку, оскільки ці докази в порушення вимог частини другої статті 83 ЦПК України позивачем не були надані до суду разом із першою заявою по суті справи позовною заявою, не зазначено про об`єктивні причини, з яких докази не були подані своєчасно, тобто не виконано належно вимоги частини четвертої та восьмої вказаної норми. Як вбачається з доводів апеляційної скарги, скаржник вважає, що судом першої інстанції порушено принцип змагальності сторін. Колегія суддів не погоджується із зазначеними доводами з наступних підстав. Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Принцип змагальності не виключає необхідності всебічного та повного дослідження всіх обставин справи навіть при відсутності заперечень відповідача щодо зазначених позивачем обставин, суд зобов`язаний встановити обставини, які підлягають доказуванню і зобов`язаний вжити всіх необхідних заходів з метою встановлення істини. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції надав оцінку доказам, наданих позивачем та навів мотиви відхилення аргументів позивача по суті спору. Що стосується вимоги позивача про постановлення окремої ухвали в даній справі, то колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 262 ЦПК України постановлення окремої ухвали є правом суду, а не його обов`язком. Враховуючи викладене, рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 06 вересня 2020 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог АТ «КБ«ПриватБанк» та стягнення звідповідача на користь позивача заборгованості за простроченим тілом кредиту в розмірі 915,45 гривень, а в іншій частині слід відмовити. Відповідно до ст. 141 ЦПК України пропорційно до розміру задоволених вимог з ОСОБА_1 на користь АТ «КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню 376,16 грн. судовий збір (за подання позовної заяви позивачем сплачено 1921 грн. + за подання апеляційної скарги сплачено 2881,50 грн., тобто - 4802,50 грн., 4802,50 х 915,45 : 11687,63). Керуючись ст. 367, 374, 376, 382-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 06 вересня 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення у справі. Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 , який мешкає: АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (місцезнаходження юридичної особи: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д; код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість тілом кредиту за кредитним договором № б/н від 21.11.2012 року - у сумі 915,45 гривень. У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за пенею та штрафами відмовити за необґрунтованістю. Стягнути з ОСОБА_1 , який мешкає: АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (місцезнаходження юридичної особи: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д; код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір у сумі 376,16 гривень. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений - 31 січня 2020 року. Головуючий Судді: