Постанова 4803 № 211/5887/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2240/20 Справа № 211/5887/19 Суддя у 1-й інстанції - Сарат Н. О. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 січня 2020 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Зубакової В.П. суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М. секретар судового засідання: Євтодій К.С. сторони: позивач ОСОБА_1 , відповідачі Акціонерне товариство «Укрсоцбанк», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадженняапеляційну скаргу відповідача Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на ухвалу Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 вересня 2019 року, яка ухвалена суддею Сарат Н.О. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області (відомості про дату складення повного тексту ухвали матеріали справи не містять), - ВСТАНОВИВ : У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ «Укрсоцбанк», ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про визнання іпотечного договору не дійсним. Разом з позовом позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову, шляхом накладення заборони відчуження трикімнатної квартири, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 . Вимоги мотивує тим, що 29.09.2005 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», на теперішній час АТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, в забезпечення якого між банком та його дружиною, відповідачем по справі ОСОБА_3 , було укладено іпотечний договір. Відповідно до іпотечного договору ОСОБА_3 передала банку в іпотеку трикімнатну квартиру, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 . 15.02.2019 року Довгинцівським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області було ухвалено заочне рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, яке на даний час переглядається. Проте, зазначає, що банк не позбавлений можливості реалізувати спірну квартиру. Ухвалою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 вересня 2019 року заяву задоволено. Забезпечено позов, шляхом накладення заборони відчуження на трикімнатну квартиру, загальною площею 70,1 кв.м., житловою площею 41,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що належить на праві власності ОСОБА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 . В апеляційній скарзі відповідач Акціонерне товариство «Укрсоцбанк» просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, посилаючись на те, що АТ «Укрсоцбанк» не є власником квартири АДРЕСА_4 , а отже не може вчиняти дії щодо її відчуження. Таким чином, не існує реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у випадку відмови у постановленні ухвали про заборону відчуження іпотечної квартири для АТ «Укрсоцбанк». У відзиві на апеляційну скаргу відповідачка ОСОБА_3 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Бондаренко О.В., зазначає, що апеляційна скарга повинна бути залишена без задоволення, а ухвала суду без змін. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Слісаренко О.А., зазначає, що апеляційна скарга повинна бути залишена без задоволення, а ухвала суду без змін. Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача ОСОБА_1 адвоката Слісаренка О., представника відповідачки ОСОБА_3 адвоката Бондаренка О.В. які, кожен окремо, заперечували проти доводів апеляційної скарги та просили залишити її без задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах вимог заяви про забезпечення позову, доводів апеляційної скарги та відзивів на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав. Задовольняючи заяву про забезпечення позову шляхом накладення заборони відчуження трикімнатної квартири, загальною площею 70,1 кв.м., житловою площею 41,6 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що належить на праві власності ОСОБА_3 Прокопівні, суд першої інстанції виходив з того, що у разі задоволення позову може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення суду, та з метою забезпечення захисту прав позивача. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Згідно зі ст.ст. 1, 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод, чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України та цього Кодексу. Статтею 149 ЦПК України передбачено, що за заявою учасників справи суд має право вжити заходи забезпечення позову, передбачені статтею 150 цього Кодексу. Під забезпеченням позову розуміється вжиття судом передбачених законом заходів, які створюють реальну гарантовану можливість для виконання в майбутньому рішення по справі, в разі задоволення заявленого позову. При цьому, забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо. Зазначена правова норма прямо визначає як форму і порядок звернення до суду із клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову, так і підстави для його забезпечення. Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду. При цьому, відповідно до принципу змагальності сторін і загальних правил розподілу тягаря доказування обов`язок доведення підстав для застосування заходів забезпечення позову покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання. Як роз`яснено в п.п. 4, 7, 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу. Згідно з ч.1 п.1-10 ст.150 ЦПК Українипозов забезпечується:1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання;5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору;8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. При цьому, в пунктах третьому та четвертому вищезазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року судам роз`яснено, що згідно з п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Судам слід ураховувати, що у справах окремих категорій позови можна забезпечувати за допомогою спеціальних заходів, які регулюються нормами відповідних законів. Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб. Як вбачається з матеріалів справи, а саме з позовної заяви ОСОБА_1 , він звернувся до суду з позовом про визнання іпотечного договору не дійсним, підставою звернення було те, що предметом іпотеки є квартира, яка була набута ОСОБА_3 у власність у період шлюбу з ним. Крім того, 15.02.2019 року Довгинцівським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області було ухвалено заочне рішення у цивільній справі за позовом АТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, яке було ухвалою того ж суду від 17 жовтня 2019 року скасоване та на даний час переглядається. Посилання в апеляційній скарзі відповідача АТ «Укрсоцбанк» на те, банк не є власником квартири АДРЕСА_4 , а отже не може вчиняти дії щодо її відчуження, в зв`язку з чим, не існує реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у випадку відмови у постановленні ухвали про заборону відчуження іпотечної квартири для АТ «Укрсоцбанк», колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони спростовуються вимогами закону, тобто підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Враховуючи предмет спору, а також те, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, - колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для забезпечення позову у справі. Аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень суду апеляційної інстанції. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Доводи, викладені в апеляційній скарзі відповідача АТ «Укрсоцбанк» зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права. За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвала суду обґрунтована і підтверджується письмовими матеріалами справи, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» залишити без задоволення. Ухвалу Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 вересня 2019 рокузалишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 03 лютого 2020 року. Головуючий: Судді: