Постанова 4802 № 164/1908/19

Справа № 164/1908/19 Провадження №33/802/76/20 Головуючий у 1 інстанції:Невар О. В. Категорія:ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач: Клок О. М. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 03 лютого 2020 року місто Луцьк Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Клок О.М., з участю секретаря Білоуса І.Л., скаржника ОСОБА_1 , захисника Бакаєвича А.В., розглянувши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу на постанову судді Маневицького районного суду від 06 грудня 2019 року, якою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, В С Т А Н О В И В Вказаною постановою суду ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік. ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він, 04 листопада 2019 року близько 08.42год. в с.Озеро Ківерцівського району Волинської області, керуючи автомобілем «Ауді», р.н.з. НОМЕР_1 , відмовився пройти огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху. Не погоджуючись з постановою судді першої інстанції ОСОБА_1 в апеляційній скарзі вказує на невідповідність постанови вимогам законодавства, матеріалам та обставинам справи. Посилається на те, що судом неповно та необ`єктивно з`ясовано обставини справи та вирішено її всупереч вимогам законодавства. Зазначає те, що в його діях відсутній склад правопорушення, оскільки суддею місцевого суду порушено право на захист, він належним чином не повідомлявся про розгляд справи, повісток не отримував. Також вказує, що в основу винуватості покладені неналежні докази, а саме показання свідків, а прилад «Драгер», який пропонували, не є спеціальним технічним засобом для здійснення таких вимірювань, його результат не є належним доказом, а працівниками поліції порушено право на захист. Просить поновити пропущений строк, оскільки вважає його пропущеним з поважних причин, скасувати постанову суду першої інстанції як незаконну та необґрунтовану та закрити провадження у справі на підставі п.1 ст.247 КУпАП. Враховуючи те, що ОСОБА_3 не був присутній під час розгляду справи в суді першої інстанції, копії постанови отримав 12.12.2019, а апеляційну скаргу подав 20.12.2019 в межах десятиденного строку, тому строк апеляційного оскарження постанови необхідно поновити, так як він пропущений із поважних причин. Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши думку скаржника та захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, суддя приходить до наступного висновку. Сам по собі факт подання ОСОБА_1 26.11.2019 клопотання про відкладення розгляду справи, яке при тому ж було задоволено, не може прямо вказувати про порушення судом його права на захист, оскільки, що і правильно встановлено в суді першої інстанції, останньому неодноразово надсилалися повістки на адресу, яка була вказана в протоколі, останній не отримував дані повістки, не інформував завчасно суд про своє бажання взяти участь в судовому розгляді. Рішеннями Європейського суду визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях. Відтак в кожному випадку скаржник при зверненні до суду повинен дотримуватися норм процесуального законодавства. Таким чином, суддею місцевого суду вживалися усі необхідні та достатні заходи для забезпечення процесуальних прав особи, яка притягається до відповідальності, зокрема останній належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи. Згідно протоколу, ОСОБА_1 було роз`яснено при складенні протоколу права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, останній зі змістом протоколу ознайомлений, копію протоколу отримав, про що свідчить його підпис, та вказав пояснення по суті порушення. Також твердження ОСОБА_1 про порушення працівниками поліції порядку освідування на стан алкогольного сп`яніння та вимог ЗУ «Про національну поліцію», апеляційним судом не беруться до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи, так як останній був зупинений з дотримання вказаного Закону, в подальшому відмовився від проходження освідування як на місці, так і взакладі охорони здоров`я. Таким чином, жодних порушень права на захист, зокрема і на правову допомогу, судом допущено не було. Факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, доводиться зібраними матеріалами справи, зокрема протоколом (а.с.1), письмовими поясненнями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с. 3, 4), постановою про накладення адміністративного стягнення (а.с.5). Підстав в апеляційного суду ставити під сумнів показання вказаних свідків немає, не наведені такі обґрунтовані підстави і в самій апеляції. Окрім того, відеозаписом з бодікамер поліцейських підтверджується факт вчинення скаржником правопорушення, зокрема і підставність зупинки транспортного засобу. Дані докази, на думку апеляційного суду, є належними та допустимими, оскільки отримані в порядку, передбаченому законом, та прямо чи непрямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, а також інших обставин, які мають значення для провадження. Враховуючи вищенаведені докази, які в своїй сукупності відповідають фактичним обставинам справи і узгоджуються між собою та відтворюють картину вчиненого правопорушення, суддя знаходить доводи ОСОБА_1 про те, що в його діях відсутні склад і подія адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, безпідставними. Звертає суд увагу і на ту обставину, що в апеляційному суді скаржник будь-яких додаткових обставин, зокрема і належних доказів про поважність причин неявки, окрім викладених в скарзі, не повідомив, жодних клопотань чи доказів не подавав. У відповідності до ст.294 ч.7 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суддя суду першої інстанції при накладенні адміністративного стягнення відповідно до вимог ч.2 ст.33 КУпАП врахував характер правопорушення, дані про особу винного, які наявні в матеріалах справи, інші обставини справи, а тому призначив порушнику безальтернативне адміністративне стягнення саме у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами, з чим повністю погоджується і апеляційний суд, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги немає. Керуючись ст.294 КУпАП, суддя П О С Т А Н О В И В Поновити строк ОСОБА_1 на апеляційне оскарження постанови судді Маневицького районного суду від 06 грудня 2019 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Маневицького районного суду від 06 грудня 2019 року щодо нього - без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Волинського апеляційного суду О.М.Клок