Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/3485/19

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/3485/19 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Романченко Є.Ю. Суддя-доповідач - Залімський І. Г. 30 січня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Залімського І. Г. суддів: Сушка О.О. Мацького Є.М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2019 року (ухвалене у м. Житомирі 23 серпня 2019 року) у справі за адміністративним позовом Бірюкова Ярослава Юрійовича до Головного управління ДФС у Житомирській області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), В С Т А Н О В И В : Бірюков Ярослав Юрійович звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Житомирській області, у якому просив суд визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-92184-50 від 19.11.2018 в сумі 15819, 54 грн. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2019 року позов задоволено. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2019 року скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що згідно реєстраційних даних АІС «Податковий блок» Бірюков Ярослав Юрійович , перебуває на обліку, як самозайнята особа, яка займається незалежною професійною діяльністю з 08.06.2011 (адвокат), дата та номер проведення державної реєстрації припинення відсутні. Відповідно до п. 5 частини першої ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зокрема, адвокатську діяльність та отримують дохід від цієї діяльності є платниками єдиного внеску. З 01.01.2017 вказаним Законом обов`язок визначення бази нарахування єдиного внеску покладено на платників, вказаних у п. 5 частини першої ст. 4 цього Закону, як тих, що отримують, так і тих, які не отримують дохід від провадження незалежної професійної діяльності. З 01 січня 2018 року Законом України від 03.10.2017 № 2148-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» до п. 2 частини першої ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" внесено зміни, а саме, для бази нарахування єдиного внеску змінено період (рік на квартал). Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені вказаним Законом, є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Станом на 31 жовтня 2018 року у позивача виник борг зі сплати єдиного внеску за 2017 рік та 3 квартали 2018 року в сумі 15819,54 грн. На суму недоїмки відповідно до ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та на підставі облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів, ГУ ДФС у Житомирській області правомірно сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 19.11.2018 №Ф-92184-50. Позивач подав до суду доводи та міркування (в порядку п.3 ч.3 ст.44 КАС України), вказав на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, а також на безпідставність доводів апеляційної скарги. Зауважив, що відповідач протиправно відмовляється знімати його з обліку як самозайняту особу, при цьому, нарахування єдиного внеску йому як самозайнятій особі за умови одночасної сплати за нього єдиного внеску як за працівника роботодавцем є подвійним оподаткуванням. Відповідач в судове засідання повноважного представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. Позивач з`явився до суду для участі в судовому засіданні 30.01.2020 та подав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження. Згідно ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до п.2 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Як вірно встановлено судом першої інстанції, Бірюков Ярослав Юрійович є адвокатом з 08.06.2011 відповідно свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №582, виданого Житомирською обласною КДКА. Згідно із Витягу з Єдиного реєстру адвокатів серії АМ №000602 від 11.05.2011, право на заняття адвокатською діяльністю Бірюкова Я.Ю. зупинено згідно п.1 ч.1 ст.31 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" з 04.05.2017 на підставі заяви адвоката. 06.07.2017 позивачем до Бердичівської ОДПІ подано заяву про припинення платника податків форми №8-ОПП, оскільки право на заняття адвокатською діяльністю зупинено. Також до Бердичівської ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області позивачем подано заяву про зняття з обліку платника єдиного внеску форми № 7-ЄСВ. 19.11.2018 Головним управлінням Державної фіскальної служби у Житомирській області, відповідно до статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-92184-50, в якій вказано, що станом на 31.10.2018 заборгованість зі сплати єдиного внеску Бірюкова Ярослава Юрійовича становить 15819,54 грн. До вимоги про сплату боргу (недоїмки) контролюючим органом включено недоїмку за 2017 рік у загальній сумі 8448 грн та недоїмку за 3 квартали 2018 року в сумі 7371,54 грн. Вважаючи безпідставним нарахування єдиного внеску та протиправною вказану вимогу, позивач звернувся до суду. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що з 04.05.2017 позивач не здійснює адвокатської діяльності та не отримує доходу від такої діяльності, оскільки не мав усіх визначених законом підстав для здійснення адвокатської діяльності, що свідчить про відсутність у нього обов`язку сплати єдиного внеску, як самозайнятої особи, незалежна професійна діяльність якої є зупиненою. Ураховуючи те, що позивачем було повідомлено контролюючий орган про зупинення його адвокатської діяльності та подано відповідні заяви до Бердичівської ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області, суд вважає, що 19.11.2018 відповідачем безпідставно сформовано вимогу №Ф-92184-50 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску Бірюковим Я.Ю . Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, при цьому враховує викладене нижче. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (Закон №2464-VI). Згідно статті 2 Закону №2464-VI) дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску. Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (пункт 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI). Згідно з пунктом 5 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності. Платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (пункт 1 частини першої статті 6 Закону №2464-VI). Відповідно до пункту шостого частини першої статті 1 Закону №2464-VI недоїмкою є - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом. За приписами пунктів 6-7 частини першої статті 13 Закону № 2464 органи доходів і зборів мають право застосовувати фінансові санкції, передбачені цим Законом та стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску. Відповідно до пункту 31 частини першої статті 1 Закону №2464 органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що формує податкову і митну політику (в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів, єдиного внеску) та забезпечує її реалізацію (центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), та його територіальні органи. Згідно частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Так, відповідно до пункту третього розділу 6 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953 (Інструкція №449), фіскальні органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки) в таких випадках: - якщо дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску фіскальними органами; - якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; - якщо платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій. У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки. За приписами пункту четвертого розділу 6 Інструкції №449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника-юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи). Встановлено, що оскаржувану вимогу №Ф-92184-50 від 19.11.2018 сформовано та надіслано позивачу у відповідності Інструкції №449 на підставі облікових даних з інформаційної системи фіскального органу про наявність у Бірюкова Ярослава Юрійовича станом на 31.10.2018 заборгованості зі сплати єдиного внеску в сумі 15 819,54 грн, в тому числі за 2017 рік у загальній сумі 8448 грн та за 3 квартали 2018 року в сумі 7371,54 грн. Суд першої інстанції зауважив, що адвокатська діяльність позивача зупинена згідно п.1 ч.1. ст.31 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" з 04.05.2017, тобто із вказаної дати позивач не здійснює адвокатської діяльності та не отримує доходу від такої діяльності, оскільки не мав усіх визначених законом підстав для здійснення адвокатської діяльності, що свідчить про відсутність у нього обов`язку сплати єдиного внеску, як самозайнятої особи, незалежна професійна діяльність якої є зупиненою. Позивачем було повідомлено контролюючий орган про зупинення адвокатської діяльності позивача та подано відповідні заяви до Бердичівської ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області. Разом з цим, матеріали справи не містять, а відповідачем не надано доказів та обґрунтування прийняття рішення контролюючими органами рішення за результатом розгляду таких заяв позивача. Апеляційний суд зазначає, що у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні відомості про позивача. У рішенні від 02.09.2019 по зразковій справі №520/3939/19 Верховний Суд зауважив, що зміна контролюючим органом обліку особи платника єдиного внеску в спосіб, не встановлений Законом або встановлений підзаконним нормативно-правовим актом, який не відповідає Закону в цій частині, та нарахування на підставі таких дій єдиного внеску, суперечить принципам законності та належного врядування. У контролюючого органу відсутні повноваження за власною ініціативою без наявності звітності платника єдиного внеску (особи, яка провадить незалежну професійну діяльність/фізичної особи-підприємця), в якій містяться відомості про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб-підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, вносити зміни (подавати інформацію до ПФУ щодо змін) до облікової картки платника єдиного внеску шляхом встановлення "ознаки незалежної професійної діяльності" та відповідно нараховувати єдиний внесок у розмірі мінімального страхового внеску на місяць, визначеного Законом як граничний мінімальний внесок для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність. Якщо позивач не перебуває на обліку платника єдиного внеску як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність, та відповідно не подає звітність як такий платник, безпідставним є встановлення відповідачем позивачу як платнику єдиного внеску фізичній особі-підприємцю ознаки незалежної професійної діяльності та нарахування на цій підставі єдиного внеску. Суд апеляційної інстанції зазначає, що матеріали справи не містять, а відповідачем не додано доказів звернення позивача до контролюючих органів із заявою про постановку його на облік як особу, яка провадить незалежну професійну діяльність, та/або доказів подання позивачем звітності платника єдиного внеску, в якій містяться відомості про суми нарахованого доходу та єдиного внеску, у 2017 році та протягом трьох кварталів 2018 року. Отже, відповідачем не доведено правомірності перебування позивача на обліку як платника єдиного внеску у 2017 році та протягом трьох кварталів 2018 року, відповідно й наявності у позивача обов`язку сплачувати єдиний внесок за вказаний період. На підставі наведеного в сукупності судова колегія вважає, що відповідачем не доведено обґрунтованості нарахування позивачу єдиного внеску за 2017 рік та за 3 квартали 2018 року, а встановлені в ході розгляду даної справи обставини та аналіз норм права якими врегульовані спірні правовідносини, свідчать про протилежне. Відтак, оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-92184-50 від 19.11.2018 є протиправною та підлягає скасуванню. Таким чином, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2019 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Залімський І. Г. Судді Сушко О.О. Мацький Є.М.