Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/2988/19

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/2988/19 Головуючий у 1-й інстанції: Романченко Є.Ю. Суддя-доповідач: Смілянець Е. С. 23 січня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Смілянця Е. С. суддів: Охрімчук І.Г. Капустинського М.М. за участю: секретаря судового засідання: Охримчук М.Б., представника позивача: Данилюка Д.В. представників відповідача: Мавроді Р.Ф., Македонського О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯнЕір" ЛТД на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2019 року (повне судове рішення складене 16 серпня 2019 року) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯнЕір" ЛТД до Подільської митниці Держмитслужби про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, рішення про коригування митної вартості товарів, В С Т А Н О В И В : в березні 2019 року позивач, ТОВ "ЯнЕір" ЛТД, звернулося в Житомирський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Вінницької митниці Державної фіскальної служби України (відповідача), з урахуванням заяви про зміну предмету позову, про: - визнання протиправною та скасування картки відмови Вінницької митниці ДФС в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА401010/2019/00051 від 05.03.2019; - визнання протиправною та скасування картки відмови Вінницької митниці ДФС в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА401010/2019/00065 від 09.04.2019; - визнання протиправним та скасування рішення Вінницької митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UА401000/2019/000030/1 від 05.03.2019 та зобов`язання Вінницької митниці ДФС визнати заявлену митну вартість товару у розмірі 5 400526,0 грн. Житомирський окружний адміністративний суд у задоволені адміністративного позову відмовив. Судове рішення мотивоване тим, що документи, подані декларантом до Вінницької митниці ДФС разом з митною декларацією та надіслані додатково не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а тому, при прийнятті оскаржуваних рішень відповідач діяв на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Аргументами на підтвердження вимог скарги позивач зазначає, що за ціною 3 650 000 дол. США літак подавався для поміщення його в митний режим переробки, а сам проформа інвойс не підлягав оплаті, оскільки право власності на літак не переходило. При подачі на розмитнення повітряного судна за ціною 200 тисяч дол. США відповідачу надано всі необхідні документи серед яких, рахунок-інвойс для оплати на суму 200 тисяч, договір купівлі-продажу літака, звіт сертифікованого оцінювача про вартість вказаного повітряного судна, яка була визначена на рівні 205 тисяч. На думку позивача, відповідачем не враховано, що в матеріалах митної справи разом з декларацією позивачем була подана оцінка вказаного повітряного судна на суму 205 тис. доларів, яка була проведена сертифікованим оцінювачем та яка підтвердила вартість цього повітряного судна. Також у підтвердження обґрунтованості своїх дій Товариство замовило окрему оцінку вартості цього ж повітряного судна в КНІСЕ, яка фактично підтвердила попередні результати оцінювання. Вважає, що відповідачем аргументовано не доведено, що заявлено неповні та/або достовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість повітряного судна, відтак згідно ст.54 Митного кодексу України заявлена митна вартість вважається визнаною автоматично. Вважає, що митним органом не було проведено процедуру консультації з метою обґрунтованого вибору підстав та методів для визначення митної вартості ПВС. На думку позивача, всі претензії митного органу є надуманими, оскільки не містять розбіжностей, не містять ознак підробки та містять всі відомості, що підтверджують числові значення складової вартості, із затребуваних додаткових документів жоден не є таким, що суттєво впливає на митну вартість та можуть слугувати підставою для невизнання митної вартості за 1 основним методом визначення митної вартості, а факт не проведення консультації з підприємством у передбачений законодавством спосіб підтверджує протиправність такого рішення та картки відмови. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що позивачем до митного оформлення для підтвердження митної вартості товару за МД № UА401010/2019/014761 від 22.02.2019 були подані наступні документи: рахунок-фактура (інвойс) від 14.02.2019 №188, договір купівлі-продажу б/н від 14.02.2019, реєстраційне посвідчення на транспортний засіб (літак) 29.05.2014 №РП 4161. Відповідно до поданих до митного оформлення документів: а саме рахунку-фактури від 14.02.2019 №188, фактурна вартість літака складає 200 000 дол. США. Зазначає, що вперше повітряне судно було ввезено на митну територію України 27.01.2016 за МД № UА401090002/2016/001386 та заявлено за митною вартістю 5 250 000 дол. США. 16.02.2016 позивачем проведено митне оформлення в режимі «експорт» двигунів, які були зняті з літака, за декларацією № UA 401090002/2016/003048, в якій митна вартість двигунів була задекларована в розмірі 1600000 дол. США. 29.01.2019 до митного оформлення було подано МД № UA401010/2019/005912 в режимі «Переробка на митній території», до якої додано фактуру № 10320 від 09.01.2019 на суму 3650000 дол. США, видану продавцем товару - компанією "EASTOK AVIA FZC". Таким чином, на думку представника відповідача, позивач сам заявляв для проведення митного оформлення митну вартість товару в розмірі 3650000 дол. США (за виключенням вартості двигунів - 1600000 дол. США), яка є економічно обґрунтованою та підтверджена документально документами, що надавались до попередніх митних оформлень. 22.02.2019 до Вінницької митниці ДФС позивачем подано МД UA401010/2019/014761 в режимі «Імпорт». Відповідно до наданих до митного оформлення документів, а також порівнюючи опис товару, заявлений в гр.31 МД та опис товару в графі 31 у МД UA401010/2019/005912 від 29.01.2019, митницею встановлено, що стан літака, за період з 29.01.2019 по 22.02.2019 не змінився. Однак, не зважаючи на це, митна вартість повітряного судна заявлена вже в розмірі всього 200000 дол. США. Вважає, що позивачем не надано будь-якої інформації про чинники та фактори, які могли за період з 29.01.2019 по 22.02.2019 таким значним чином вплинути на зменшення вартості літака. Договором купівлі-продажу б/н від 14.02.2019 не визначено ціну продажу повітряного судна. В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її. Представники відповідача заперечували проти задоволення апеляційної скарги позивача та просили суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 14.02.2019 між ТОВ «ЯнЕір» ЛТД (Покупець) та компанією "EASTOK AVIA FZC" (Продавець) укладено договір купівлі - продажу планера літального апарата б/н, яким Продавець реалізує своє право на продаж планера літального апарата (далі - ПЛА) без двигунів і допоміжної силової установки (ДСУ). Умови поставки визначені у п. 1.3 договору. 14.02.2019 сторонами підписано додаткову угоду № 1 до договору купівлі - продажу планера літального апарата, якою п. 1.3 та п. 1.4 договору купівлі - продажу викладено в новій редакції. Так, за змістом п. 1.4 у новій редакції, право власності на ПЛА буде передано від Продавця Покупцю після отримання всієї вартості товару (200000 дол. США) на рахунок Продавця, одночасно з отриманням Покупцем підписаного оригіналу купчі. Відповідно до рахунку-фактури (інвойсу) від 14.02.2019 № 188 фактурна вартість літака складає 200000 дол. США. 22.02.2019 позивачем з метою здійснення митного контролю та митного оформлення товару подано до Вінницької митниці ДФС електронну митну декларацію типу ІМ40АА № UA401010/2019/014761 на товар - «Літак цивільної авіації Airbus А320-212, заводський серійний номер 0671, реєстраційний номер UR -СМЕ, 1 шт., бувший у використанні, рік випуску: 1997 рік, без двигунів. Не є товаром військового призначення". Визначення митної вартості товару декларант здійснив за основним методом - за ціною контракту щодо товарів, які імпортуються. На підтвердження заявленої митної вартості товару (200 000 дол. США) разом з митною декларацією N UA401010/2019/014761 були подані такі документи: рахунок -фактура (інвойс) від 14.02.2019 № 188, договір купівлі - продажу б/н від 14.02.2019, реєстраційне посвідчення на транспортний засіб (літак) від 29.05.2014 № РП 4161. За результатами перевірки митної декларації, Вінницькою митницею ДФС відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів та оформлено картку відмови № UА401010/2019/00051 від 05.03.2019, у зв`язку з тим, що в процесі митного контролю та митного оформлення з`ясовано, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару. Рішення про відмову прийнято відповідно до п. 5,6 ст. 54, ст. 264 Митного кодексу України, у зв`язку з винесенням рішення про коригування митної вартості товару № UА401000/2019/000030/1 від 05.03.2019. Рішення про коригування митної вартості товару №UА401000/2019/000030/1 прийнято відповідачем 05.03.2019. Вказаним рішенням скориговано ціну товару в сторону її завищення, з 200000 дол. США до 3650000 дол. США. При цьому Вінницькою митницею ДФС вказано, що продаж транспортного засобу здійснює компанія "EASTOK AVIA FZC", якою на цей же товар 09.01.2019 було видано фактуру № 10320 на суму 3650000 дол. США, даний рахунок надавався до митного оформлення разом з ЕМД від 29.01.2019 №UА401010/2019/005912. Відповідно до наданих до митного оформлення документів, а також порівнюючи опис товару заявлений в гр. 31 МД UА401010/2019/014761 від 22.02.2019 та опис товару в графі 31 в МД UA401010/2019/005912 від 29.01.2019, встановлено що стан літака, за період з 29.01.2019 по 22.02.2019, не змінився. Також у органу доходів і зборів відсутня інформація про чинники та фактори, які могли за період 29.01.2019 по 22.02.2019 таким значним чином вплинути на зменшення вартості літака. Окрім того відповідно до п.1.4, 1.5 договору купівлі-продажу б/н від 14.02.2019 не видається можливим встановити кінцеву ціну продажу. Також в договорі не відображено умови поставки на яких здійснюється продаж товару, а в рахунку зазначено CIP-VIN International airport, хоча даний товар там вже знаходиться. З огляду на вищевикладені розбіжності та неточності, відповідно до ст.53 МКУ декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, якщо така угода мала місце (п. 8 договору купівлі-продажу б/н від 14.02.2019), 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором, угодою, контрактом); (п. 8 договору купівлі-продажу б/н від 14.02.2019), 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); (п. 8 договору купівлі-продажу б/н від 14.02.2019), 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 6) копію митної дек Декларантом додатково надано: комерційну пропозицію від 11.02.2019 № 1; додаткову угоду від 22.02.2019 №1 до договору купівлі-продажу б/н від 14.02.2019; експертний висновок щодо ринкової вартості повітряного судна. Зважаючи на те, що надані додаткові документи містять розбіжності, неточності та двозначні трактування, використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості не підтверджені документально, відповідно до пп.2, 3 статті 58 МК України застосовані другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МК України. При цьому вказано, що митна вартість не може бути визначена за другорядними методами (ст. 59 та 60 МКУ) по причині відсутності у органу доходів і зборів інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, що були продані на експорт в Україну. Визначити митну вартість за другорядними методами (ст.62 МКУ) та (ст.63 МКУ) неможливо з причини відсутності у органу доходів і зборів вартісної основи для розрахунку митної вартості та інформації про продаж на експорт в Україну аналогічних/подібних товарів. Враховуючи той факт, що літак цивільної авіації Airbus А320-212, заводський серійний номер 0671, реєстраційний номер UR-CME, 1шт., бувший у використанні, рік випуску: 1997р. ввезений на митну територію України раніше для ремонтних робіт, територію України, з моменту ввезення з метою ремонту, не залишав, джерелом числового значення митної вартості є ЕМД від 29.01.2019 № UA401010/2019/005912, за якою даний товар «Літак цивільної авіації Airbus А320-212, заводський серійний номер 0671, реєстраційний номер UR-CME, 1шт., бувший у використанні, рік випуску: 1997р., без двигунів» було поміщено в попередній митний режим. Також у рішенні вказано про проведені консультації з декларантом. 15 березня 2019 року декларантом ТОВ "Скайброк" до відділу митного оформлення № 1 митного поста "Вінниця-центральний" подано ЕМД № UA401010/2019/017838 на товар "літак цивільної авіації Airbus А320-212, заводський серійний номер 0671, реєстраційний номер UR - СМЕ, 1 шт., бувший у використанні, рік випуску: 1997, без двигунів, не є товаром військового призначення", одержувачем якого є ТОВ "ЯнЕір" ЛТД. Зазначений товар задекларовано за основним методом визначення митної вартості товарів (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), що становить 5343297,60 грн (200000 дол.США) із зазначенням у графі 43 ЕМД "Код MBB" - " 1". За результатами перевірки митної декларації, Вінницькою митницею ДФС відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів та оформлено картку відмови від 09 квітня 2019 року № UА401010/2019/000651, у зв`язку з тим, що в процесі митного контролю та митного оформлення з`ясовано, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару та невірно обрано метод визначення митної вартості товару, а саме не враховано рішення про коригування митної вартості товару № UА401000/2019/000030/1 від 05.03.2019 на цей товар. Не погоджуючись з вищевказаним рішенням про коригування митної вартості товару № UА401000/2019/000030/1 від 05.03.2019 та картками відмови від 05.03.2019 та 09.04.2019, позивач оскаржив їх до суду. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. Згідно частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Так, у відповідності до частини 1 статті 246 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - МК України), метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. Відповідно до ч. 1 ст. 248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію. Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії (ч. 1 ст. 257 МК України). Відповідно до статті 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Частинами першою та другою статті 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу. Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (ч. 4 ст. 58 МК України). За змістом частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. Відповідно до частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Згідно з частиною другою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Згідно положень частини п`ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Зазначена норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи. Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства. Також, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності. Частиною першою статті 54 МК України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Згідно з частиною шостою статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Відповідно до частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина друга статті 54 МК України). Аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, які повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, тощо. Відповідно до ч. 7. ст. 54 Митного кодексу України, у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично. Слід зазначити, що дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості. Однак, законом чітко окреслено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів, а саме наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Отже, приписи вказаних статей зобов`язують митний орган чітко зазначити обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, та обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей із зазначенням документів, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Також, витребовувати контролюючий орган має ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, та жодним чином не всі, котрі передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Тобто, необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість. Згідно з частиною першою статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Відповідно до частини другої статті 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Частиною третьою статті 57 Митного кодексу України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Положеннями частини четвертої статті 57 МК України закріплено, що застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. Згідно з частиною 5 статті 57 МК України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина шоста статті 57 МК України). За приписами частини першої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. Згідно з частиною другою статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Відповідно до частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. Наказом Державної фіскальної служби України затверджено Методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України від 11 вересня 2015 року №689 (Методичні рекомендації). У відповідності до пунктів 1-4 розділу 2 Методичних рекомендацій, робота з аналізу, виявлення та оцінки ризиків здійснюється посадовою особою органу доходів і зборів, що провадить контроль за правильністю визначення митної вартості товарів (далі - посадова особа). Виявлення та оцінки ризиків здійснюється шляхом: вивчення характеристик товарів, які впливають на рівень їх митної вартості; перевірки документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, вивчення маршруту транспортування товарів та перевірки достовірності декларування витрат на транспортування; перевірки включення/невключення складових митної вартості, у тому числі, на підставі наявної в органу доходів і зборів інформації щодо наявності таких складових митної вартості (результати документальних перевірок, відповіді на запити для встановлення автентичності тощо); порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з наявною в органу доходів і зборів інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів; порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено; перевірки наявності взаємозв`язку продавця та покупця; перевірки інформації, наданої декларантом або уповноваженою особою, при продажу товарів між пов`язаними особами щодо наближеності митної вартості товарів, визначеної основним методом до однієї з операцій, які наведені у частині вісімнадцятій статті 58 Кодексу; перевірки особливостей формування вартості окремих видів товарів відповідно до розділу 3 Методичних рекомендацій; перевірки рівня заявленої митної вартості товарів при наявності знижок/нарахувань з/до ціни оцінюваних товарів та їх обґрунтування і документальне підтвердження; перевірки наявності продажу оцінюваних товарів на експорт в Україну; перевірки наявності ознак підробки документів, які підтверджують митну вартість товарів; перевірки наявності розбіжностей у документах, які підтверджують митну вартість товарів; перевірки наявності прийнятих іншими митницями рішень про коригування митної вартості товарів, що ввозились на виконання того ж зовнішньоекономічного договору (контракту) або документа, який його замінює, що й оцінювані товари за результатами спрацювання критерію автоматизованої системи аналізу та управління ризиками; перевірки та аналізу документів, додатково поданих органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою відповідно до статті 53 Кодексу. За результатами роботи з аналізу, виявлення та оцінки ризиків посадова особа здійснює заходи, передбачені статтею 54 Кодексу. Положеннями пункту 6 розділу 2 Методичних рекомендацій закріплено, що при перевірці розрахунку, здійсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів за основним методом, та чисельного значення заявленої митної вартості, зокрема, аналізується: включення всіх витрат (складових митної вартості), зазначених у частині десятій статті 58 Кодексу; включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим частинами п`ятою - восьмою статті 58 Кодексу, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; наявність помилок при перенесенні відомостей з документів, які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості (далі - ДМВ); наявність арифметичних помилок у митній декларації, ДМВ або документах, які підтверджують митну вартість товарів; наявність помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах; наявність помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок); наявність помилок при перерахуванні одиниць виміру оцінюваного товару на одиниці виміру товару відповідно до Митного тарифу України. Положеннями розділу 5 Методичних рекомендацій передбачено, що під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків використовуються такі джерела інформації: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України; спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; інформація, отримана від Держмитслужби України, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару; інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю, в тому числі, за результатами проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи; інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити митних органів та/або Держмитслужби України; цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між Держмитслужби України та асоціаціями, спілками та іншими об`єднаннями імпортерів та виробників; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; інформація, отримана в мережі Інтернет (офіційні сайти виробників товарів, прайс-листи Інтернет-магазинів тощо). Як встановлено судом першої інстанції, повітряне судно, а саме літак цивільної авіації Airbus А320-212, призначений для перевезення пасажирів та багажу, заводський серійний номер 0671, реєстраційний номер UR -СМЕ, 1 шт., бувший у використанні, рік випуску: 1997 рік, з встановленими двигунами, з серійними номерами: 731808, 733186 (не є товаром військового призначення) було ввезено на митну територію України 27.01.2016 за МД № UА401090002/2016/001386 (ІМ31АА) та заявлено за митною вартістю 5250000 дол. США. 16.02.2016 позивачем проведено митне оформлення в режимі «експорт» двигунів, які були зняті з літака, за декларацією № UA 401090002/2016/003048, в якій митна вартість двигунів була задекларована в розмірі 1600000 дол. США. 29.01.2019 до митного оформлення було подано МД № UA401010/2019/005912 в режимі «Переробка на митній території» (ІМ51АА), з метою здійснення митного оформлення товару - "літак цивільної авіації Airbus А320-212, заводський серійний номер 0671, реєстраційний номер UR-СМЕ, 1 шт., бувший у використанні, рік випуску: 1997 рік, без двигунів. Не є товаром військового призначення". Митна вартість товару визначена відповідно до рахунку - фактури № 10320 від 09.01.2019 на суму 3650000 дол. США, виданої продавцем товару - компанією "EASTOK AVIA FZC". В митних деклараціях № UA401010/2019/014761 від 22.02.2019 та № UA401010/2019/017838 від 15.03.2019 щодо митного оформлення в режимі "Імпорт" (ІМ40АА) товару - "літак цивільної авіації Airbus А320-212, заводський серійний номер 0671, реєстраційний номер UR -СМЕ, 1 шт., бувший у використанні, рік випуску: 1997 рік, без двигунів. Не є товаром військового призначення" митна вартість заявлена для проведення митного оформлення в розмірі 200000 дол. США. На підтвердження митної вартості були надані такі документи: рахунок - фактура (інвойс) від 14.02.2019 № 188, договір купівлі - продажу б/н від 14.02.2019, реєстраційне посвідчення на транспортний засіб (літак). До митної декларації від 15.03.2019, окрім вказаних також додано: звіт від 27.02.2019, додаткова угоди № 1 від 14.02.2019, комерційна пропозиція від 11.02.2019. Крім того, разом із декларацією для митного оформлення подано звіт ТОВ "Незалежна експертна оцінка "Експерт" щодо визнання ринкової вартості об`єкта оцінки - повітряне судно (планер) Airbus А320-212, заводський серійний номер 0671, реєстраційний номер UR -СМЕ, що належить "EASTOK AVIA FZC" та знаходиться за адресою: Україна, Вінницька обл., с. Гавришівка, з метою прийняття управлінських рішень, на виконання договору № 07-02/19 від 25.02.2019, в якому суб`єкт оціночної діяльності дійшов висновку, що ринкова вартість повітряного судна (планера) Airbus А320-212, заводський серійний номер 0671, реєстраційний номер UR -СМЕ, що належить "EASTOK AVIA FZC" та знаходиться за адресою: Україна, Вінницька обл., с. Гавришівка, складає 200005,00 дол. США. Однак, суд першої інстанції помилково вважав, що інформація, викладена у звіті про оцінку вартості літака та висновку експертного дослідження, не спростовує висновку відповідача про визначення митної вартості товарів та правомірності прийнятого рішення. При цьому колегія суддів зазначає, що в звіті оцінювача наявні докази того, що повітряне судно було предметно досліджене виконавцем звіту - сертифікованим оцінювачем згідно методики (в звіті є фотографії, акти технічного стану, описи об`єкту оцінки, процесу оцінки, розрахунок вартості об`єкту оцінки, посилання на методику оцінки, тощо (т.1 а.с. 43-71)). Під час судового розгляду справи в суді першої інстанції представники позивача вказали, що двигуни вказаного літака були орендовані, з початком бойових дій на сході України, у 2016 році орендодавець затребував повернути двигуни, які були демонтовані та вивезені з митною вартістю 800000 дол. США за один, 1600000 дол. США за обидва. Літак без двигунів із залишковою митною вартістю 3 650 000 дол. США з 2016 р. простояв в очікуванні, при цьому ТОВ "ЯнЕір" ЛТД робило все щоб знайти двигуни, але всі спроби були марними. Льотна придатність літака втрачена 25.05.2016. За інформацією технічного департаменту ТОВ "ЯнЕір" ЛТД, багато компонентів літака вичерпали свій термін експлуатації за календарем або фізично вийшли з ладу та потребують заміни, відновлення льотної придатності Airbus А320-212, заводський серійний номер 0671, реєстраційний номер UR -СМЕ, складає 7 278 889,40 дол. США. У зв`язку з цим представники позивача наголошували, що вартість літака може оцінюватись за фактичними ринковими квотами як фюзеляж без двигунів. Саме власником літака компанією "EASTOK AVIA FZC" було запропоновано ТОВ "ЯнЕір" ЛТД викупити фюзеляж літака Airbus А320-212, заводський серійний номер 0671, без двигунів за ринковою ціною у 200000 дол. США. Також, додатково ТОВ "ЯнЕір" ЛТД було замовлено експертне дослідження щодо визначення ринкової вартості повітряних суден, які ввезені на митну територію України, зокрема Airbus А320-212, заводський серійний номер 0671, реєстраційний номер UR -СМЕ, станом на 05.03.2019, у Київському науково - дослідному інституті судових експертиз (КНДІСЕ). Відповідно до висновку експертного дослідження за результатами проведення транспортно - товарознавчого дослідження КНДІСЕ від 10.06.2019 № 14096/19-56, ринкова вартість досліджуваного літака Airbus А320-212, заводський серійний номер 0671, реєстраційний номер UR -СМЕ, станом на 05.03.2019, з урахуванням результатів ідентифікації, візуального обстеження складових, наданих актів технічного стану та прийнятих обмежень складає 6 022 627 грн (224 498 дол. США). Однак, суд першої інстанції помилково не взяв до уваги зазначений висновок, який було подано лише в судове засідіння. Суд апеляційної інстанції наголошує, що положення КАС України зобов`язують суд вжити заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, запропонувати сторонам подати докази на підтвердження своєї правової позиції, у разі необхідності витребувати докази з власної ініціативи, всебічно, повно та об`єктивно оцінити наявні у справі докази тощо. Суд не може обмежити право позивача довести в судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення перевірки. Право надавати заперечення щодо висновків контролюючого органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається на усіх стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів. При цьому, колегія суддів зазначає, що приймаючи рішення про коригування митної вартості товару, митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не наведено жодних розрахунків, за якими митним органом було визначено таку вартість товару, що є порушенням статті 55 Митного кодексу України. Тобто, відповідач, в якості основного обґрунтування своєї відмови, оформлення повітряного судна в режим імпорт за ціною контракту купівлі-продажу від 14.02.2019 посилався на ту обставину, що позивач раніше подавав для поміщення в митний режим переробка на митній території цей же літак за вищою ціною, а саме за ціною 3 650 000 дол. США, а також на ту обставину, що позивач не довів чинників та факторів за якими в період з 29.01.2019 по 22.02.2019 могли вплинути на зменшення вартості літака. Натомість, суд першої інстанції безпідставно вважав, що вартість в розмірі 3 650 000 дол. США була економічно обґрунтованою, оскільки визнана митним органом під час митного оформлення та помилково погодився із відповідачем, що документи, подані декларантом до Вінницької митниці ДФС разом з митною декларацією та надіслані додатково не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари та про неможливість застосування до товару позивача, заявленого до митного оформлення, основного методу визначення митної вартості - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, узгоджується із зазначеними положення Митного кодексу України. При цьому, судом першої інстанції не враховано, що приписами ст. 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначено вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Тобто інвойс, який додавався до декларації при поміщенні повітряного судна в режим переробки не визначав митну вартість повітряного судна, оскільки він не підлягав оплаті, право власності на товар за ним не передавалось. В той же час, доказів того, що відповідач провів необхідну консультацію у належний спосіб, матеріали справи не містять. Саме лише посилання на проведення консультації про коригування митної вартості товарів без будь-яких доказів її проведення, не зазначення коли її проведено, з якими особами, не можна вважати таким, що відповідає нормам закону. Аналогічний висновок висловленою в постанові Верховного Суду від 13.02.2018 у справі №803/1112/17 та в постанові від 20.02.2018 у справі № 809/1884/16. Таким чином, приймаючі оскаржувані рішення відповідач діяв не на підставі та не в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому наявні правові підстави для скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UА401000/2019/000030/1 від 05.03.2019. Враховуючи наведене, а також те, що оскаржуваними картками відмови № UА401010/2019/00051 від 05.03.2019 та № UА401010/2019/000651 від 09.04.2019 Вінницькою митницею ДФС відмовлено у митному оформленні товарів відповідно до митних декларацій № UA401010/2019/014761 від 22.02.2019 та № UA401010/2019/017838 від 15.03.2019 на підставі рішення про коригування митної вартості товарів № UА401000/2019/000030/1 від 05.03.2019, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими також. Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, колегія суддів вважає, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, діяв у не в межах повноважень, наданих йому законодавством та не довів правомірність прийнятих рішень. Водночас позивач довів ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги. З огляду на викладене вище, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯнЕір" ЛТД обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯнЕір" ЛТД задовольнити повністю. Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯнЕір" ЛТД до Подільської митниці Держмитслужби про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, рішення про коригування митної вартості товарів скасувати. Прийняти нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯнЕір" ЛТД задовольнити. Визнати протиправною та скасувати картку відмови Вінницької митниці ДФС в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА401010/2019/00051 від 05.03.2019; Визнати протиправною та скасувати картку відмови Вінницької митниці ДФС в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА401010/2019/00065 від 09.04.2019; Визнати протиправним та скасувати рішення Вінницької митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UА401000/2019/000030/1 від 05.03.2019 та зобов`язати Подільську митницю Держмитслужби визнати заявлену митну вартість товару у розмірі 5 400526,0 грн. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 30 січня 2020 року. Головуючий Смілянець Е. С. Судді Охрімчук І.Г. Капустинський М.М.