Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/11594/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 травня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/11594/22 пров. № А/857/4334/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі : головуючого судді Большакової О.О., суддів Затолочного В.С., Качмара В.Я. з участю секретаря судового засідання Гриньків І.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень та карток відмови за апеляційною скаргою Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2022 року (суддя першої інстанції Мричко Н.І., м. Львів, повне рішення складено 28.11.2022) В С Т А Н О В И В : Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення №UA209000/2022/000021/2 від 24.02.2022 про коригування митної вартості та картки відмови № UA209110/2022/000018 від 24.02.2022. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2022 року позовні вимоги було задоволено. Визнано протиправними та скасовано рішення Львівської митниці ДМС України №UA209000/2022/000021/2 від 24.02.2022, №UA209000/2022/000019/2 від 24.02.2022 про коригування митної вартості та картки відмови № UA209110/2022/000018 від 24.02.2022, №UA209110/2022/000016 від 24.02.2022. Стягнуто з Львівської митниці Державної митної служби України за рахунок її бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 6946 грн 80 коп. Із таким судовим рішенням не погодилась Львівська митниця та подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права, просить його скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що подані до митного оформлення документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення митної вартості. Декларанту надіслано вимогу відповідно до статті 53 Митного кодексу України надати додаткові документи для підтвердження митної вартості. У зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 Митного кодексу України, Львівська митниця не визнала заявлену митну вартість. Таким чином, апелянт вважає, що оскаржувані рішення прийняті відповідно до закону та з урахуванням усіх обставин. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, з мотивів аналогічних тим, що викладені судом першої інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. У судовому засіданні представник відповідача Леськів Б.Я. підтримав вимоги апеляційної скарги та надав пояснення, аналогічні викладеним в ній. Представник позивача Соколовський І.О. заперечив вимоги апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши письмові докази, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 15.02.2022 до митного оформлення уповноважена особа декларанта подала митну декларацію № UA209110/2022/000622 з метою ввезення на митну територію України товарів, які згідно з графою 31 митної декларації йменувались як: 1) Клейова суміш до пінополістиролу і сітки (К) 126 шт. (фактурна вартість - 2787,12 польських злотих); 2) Клейова суміш до мінеральної вати (KWP) 126 шт. (фактурна вартість - 3095,82 польських злотих). Одночасно із митною декларацією надано відповідачу документи для підтвердження митної вартості товару і обраний метод її визначення. Зокрема, представлено наступні документи: фактуру № І/000007/22 від 10.02.2022; автотранспортну накладну (CMR) №0001098 від 10.02.2022; сертифікат походження EUR.1 № PL/MF/AS/0326336 від 10.02.2022; калькуляцію про транспортні витрати № 14/02/22-2 від 14.02.2022; доповнення № 001 від 10.02.2022 до контракту № 2 від 04.01.2022; контракт № 2 від 04.01.2022, укладений між позивачем (Покупець) та Wschod Sp.z.o.o (Продавець); договір про надання брокерських послуг № 51 від 11.08.2016; договір перевезення від 04.01.2022; декларацію країни відправлення (експортна декларація) № 22PL402010Е0192051 від 10.02.2022; заявку-угоду на перевезення №02/2022 від 09.02.2022. Відповідач надіслав уповноваженій особі декларанта вимогу про надання додаткових документів. На вимогу митного органу декларантом надіслано додатково наступні документи: - калькуляцію «Wschod Sp.z.o.o» від 09.02.2022; - витяги з офіційного каталогу заводу-виробника «Greinplast Sp.z.o.o» у редакції від січня 2022 року; - видаткову накладну від 16.12.2021; - видаткову накладну від 17.01.2022; - видаткову накладну від 29.12.2021; - посередницьку фактуру між заводом «Greinplast Sp.z.o.o» та продавцем «Wschod Sp.z.o.o»; - лист-засвідчення від 15.02.2022 з перекладом щодо знижок; - заяву-засвідчення від 04.01.2022 щодо повноважень брокера; - платіжне доручення від 13.01.2022. Відповідач 24.02.2022 прийняв рішення про коригування митної вартості №UA209000/2022/000019/2 та відмовив у митному оформленні товару згідно з карткою відмови № UA209110/2022/000016, у зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості. Рішення про коригування митної вартості обґрунтоване тим, що у графі 22 СMR №0001098 від 10.02.2022 відправником значиться DTA BROKER Sp.z.o.o, який не зазначений у жодних товарно-супровідних документах; другу сторінку експортної декларації №22PL402010Е0192051 не подано. Також 16.02.2022 до митного оформлення уповноважена особа декларанта подала митну декларацію № UA209110/2022/000656 з метою ввезення на митну територію України товарів, які згідно з графою 31 митної декларації йменувались як: 1) Гладь гіпсова 144 шт. (фактурна вартість - 3585,60 польських злотих); 2) Шпаклівка (SW) - 858 шт. (фактурна вартість - 23397,66 польських злотих); 3) Шпаклівка гіпсова (SGS) - 144 шт. (фактурна вартість -2833,92 польських злотих). Для підтвердження заявленої митної вартості товару уповноважена особа декларанта подала до митного органу наступні документи: - фактуру № І/000008/22 від 14.02.2022; - автотранспортну накладну (CMR) №0001097 від 14.02.2022; - сертифікат походження ЄUR.1 № PL/MF/AS0326338 від 14.02.2022; - калькуляцію про транспортні витрати № 16/02/22-2 від 16.02.2022; - доповнення № 011 від 10.02.2022 до контракту № 2 від 04.01.2022; - контракт № 2 від 04.01.2022, укладений між позивачем (Покупець) та Wschod Sp.z.o.o (Продавець); - договір перевезення від 04.01.2022; - декларацію країни відправлення (експортна декларація) № 22PL402010Е0207772 від 14.02.2022; - заявку-угоду на перевезення №04/2022 від 14.02.2022. Відповідач надіслав уповноваженій особі декларанта вимогу про надання додаткових документів. На вимогу митного органу декларантом надіслано додатково такі документи: - платіжне доручення від 13.01.2022 щодо оплати транспортних послуг попередніх поставок; - витяги з офіційного каталогу виробника «Greinplast Sp.z.o.o» у редакції станом на січень 2022 року; - калькуляцію вартості даних товарів від компанії-продавця «Wschod Sp.z.o.o» від 07.02.2022; - калькуляцію вартості даних товарів від компанії-продавця «Wschod Sp.z.o.o» від 04.02.2022; - посередницьку фактуру FS-2 14/02/2022/K.R.A від 14.02.2022; - лист-засвідчення від 15.02.2022 щодо знижок з перекладом; - видаткову накладна від 23.12.2021; - видаткову накладна від 17.01.2022; - лист-засвідчення від 04.01.2022 щодо повноважень брокера з перекладом. Відповідач 24.02.2022 прийняв рішення про коригування митної вартості №UA209000/2022/000021/2 та відмовив у митному оформленні товару згідно з карткою відмови № UA209110/2022/000018, у зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості. Рішення про коригування митної вартості обґрунтоване тим, що у графі 22 СMR №0001097 від 14.02.2022 відправником значиться DTA BROKER Sp.z.o.o, який не зазначений у жодних товарно-супровідних документах; відповідно до рахунку-фактури №І/000008/22 від 14.02.2022 та доповнення до контракту №011 від 10.02.2022 продавцем надано знижку на продукцію в розмірі 40-45% без обґрунтування підстав її надання; на підтвердження транспортних витрат надано калькуляцію транспортних витрат, заявку-угоду на перевезення, договір на перевезення. Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 для підтвердження витрат на транспортування подається рахунок-фактура. Калькуляція транспортних витрат подається у разі, якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу. Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг не надано. Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач подав до митного органу повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості імпортованих товарів за основним методом. В свою чергу відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідач не спростував, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідач не довів. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність вказаних рішень, виходячи з наступного. Положеннями статті 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товари. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватись на об`єктивних, документально підтверджених даних, що підлягають обчисленню (пункт 2 частини другої статті 52 МК України). Відповідно до частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. У частині другій статті 53 МК України наведено перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Такими документами є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Частиною третьою статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи. Згідно з частиною п`ятою статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. При цьому, положеннями частини шостої цієї статті передбачено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. Тобто, стаття 53 МК України містить опис двох підстав, за яких митний орган може зобов`язати декларанта надати додаткові документи: у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість. У першому випадку вимагається надання документів згідно переліку: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу(частина друга статті 54 МК України). Відповідно до частини п`ятої статті 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю. Згідно з частиною шостою статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України). Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості митний орган зобов`язаний доводити в суді, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для коригування митної вартості органом доходів і зборів лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Згідно з частиною першою статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Відповідно до частини другої статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Частиною третьою статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України). При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина шоста статті 57 МК України). У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. За приписами частини першої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. Згідно з частиною другою статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Відповідно до частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. Згідно з частиною першою статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина друга статті 55 МК України). Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Водночас, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені МК України (стаття 53) заборонено, проте надання документів, які підтверджують митну вартість товарів, що визначені частиною другою статті 53 МК України, є обов`язком декларанта. До таких документів які підтверджують митну вартість товарів відносять зокрема такі документи як рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу), банківські платіжні документи, або інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що стосуються оцінюваного товару та які підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Встановлено, що 15.02.2022 до митного оформлення уповноважена особа декларанта подала митну декларацію № UA209110/2022/000622, до якої для підтвердження заявленої митної вартості долучила наступні документи: фактуру № І/000007/22 від 10.02.2022; автотранспортну накладну (CMR) №0001098 від 10.02.2022; сертифікат походження EUR.1 № PL/MF/AS/0326336 від 10.02.2022; калькуляцію про транспортні витрати № 14/02/22-2 від 14.02.2022; доповнення № 001 від 10.02.2022 до контракту № 2 від 04.01.2022; контракт № 2 від 04.01.2022, укладений між позивачем (Покупець) та Wschod Sp.z.o.o (Продавець); договір про надання брокерських послуг № 51 від 11.08.2016; договір перевезення від 04.01.2022; декларацію країни відправлення (експортна декларація) № 22PL402010Е0192051 від 10.02.2022; заявку-угоду на перевезення 02/2022 від 09.02.2022. Також 16.02.2022 до митного оформлення уповноважена особа декларанта подала митну декларацію № UA209110/2022/000656, до якої для підтвердження заявленої митної вартості долучила наступні документи: фактуру № І/000008/22 від 14.02.2022; автотранспортну накладну (CMR) №0001097 від 14.02.2022; сертифікат походження ЄUR.1 № PL/MF/AS0326338 від 14.02.2022; калькуляцію про транспортні витрати № 16/02/22-2 від 16.02.2022; доповнення № 011 від 10.02.2022 до контракту № 2 від 04.01.2022; контракт № 2 від 04.01.2022, укладений між позивачем (Покупець) та Wschod Sp.z.o.o (Продавець); договір перевезення від 04.01.2022; декларацію країни відправлення (експортна декларація) № 22PL402010Е0207772 від 14.02.2022; заявку-угоду на перевезення №04/2022 від 14.02.2022. 15.02.2022, 16.02.2022 відповідач надіслав уповноваженій особі декларанта повідомлення щодо митної декларації № UA209110/2022/000622 та митної декларації №UA209110/2022/000656 відповідно, в яких просив надати документи для підтвердження митної вартості товарів: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 9) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо є взаємозв`язок між продавцем і покупцем просив надати: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України. Як правильно зауважив суд першої інстанції витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Отже, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника. Однак, відповідач не вказав, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи можуть їх підтвердити. Відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів. При цьому неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Встановлено, що до митного оформлення уповноважена особа декларанта подала заяву фірми Wschod Sp.z.o.o від 04.01.2022, яким ця компанія-продавець товару засвідчила, що уповноважує DTA Broker Sp.z.o.o на проставлення печаток на документах CMR у графі № 22 відповідно до наданої довіреності. Тобто фірма DTA Broker Sp.z.o.o не виступала контрагентом позивача, а надавала послуги на замовлення фірми Wschod Sp.z.o.o. У графі 1 СMR №0001098 від 10.02.2022 та у графі 1 СMR №0001097 від 14.02.2022 відправником зазначено саме фірму Wschod Sp.z.o.o, а не DTA Broker Sp.z.o.o, як вказує відповідач. Разом з тим, саме по собі проставлення штампу у графі 22 CMR не впливає на вартість послуг перевезення, як складової митної вартості, а тому не може бути підставою для коригування заявленої митної вартості товару. Щодо посилання в рішенні від 24.02.2022 №UA209000/2022/000021/2 на те, що відповідно до рахунку-фактури №І/000008/22 від 14.02.2022 та доповнення до контракту №011 від 10.02.2022 продавцем надано знижку на продукцію в розмірі 40-45% без обґрунтування підстав її надання, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Встановлено, що у пункті 4.2 контракту від 04.01.2022 №2, укладеному між позивачем (Покупець) та Wschod Sp.z.o.o (Продавець), на підставі якого позивачем придбано товар, який подавався до митного оформлення, зазначено, що Продавець надає Покупцю дилерську знижку у розмірі 38-50% від роздрібної ціни Товару з метою реалізації Товару. Відповідно до пункту 11.2 контракту від 04.01.2022 №2 Wschod Sp.z.o.o виступає продавцем товару виробника «Greinplast» на території Східної Європи. Також встановлено, що уповноважена особа декларанта на вимогу митного органу про надання додаткових документів подала заяву від 15.02.2022, в якій зазначено, що Wschod є частиною корпорації «Greinplast», яка є виробником продукції, співпрацює з ФОП ОСОБА_1 і надає знижки в розмірі 38-45% в залежності від групи, і умов співпраці, які викладені в контракті № 2 від 04.01.2022. Дані знижки діють для ФОП ОСОБА_1 починаючи з 2016 року - з моменту співпраці з корпорацією «Greinplast». Станом на сьогоднішній день корпорація «Greinplast» здійснює реалізацію в Україну виготовленої продукції через торговий дім фірму Wschod Sp.z.o.o згідно з умовами підписаних контрактів. Тобто знижка позивачу як покупцю надана в результаті довготривалої співпраці з виробником «Greinplast», від імені якого виступає фірма Wschod Sp.z.o.o, що відповідає договірним умовам контракту від 04.01.2022 №2. Отже, безпідставними є посилання митного органу на необґрунтованість розміру знижки, наданої позивачу продавцем - фірмою Wschod Sp.z.o.o. Як правильно зауважив суд першої інстанції, позивач до 16.02.2022 неодноразово придбавав у цього ж контрагента аналогічні товари, отримуючи знижку у розмірі 40-45% (контракт № 1 від 01.08.2016, в якому містилась умова про те, що Продавець надає Покупцю дилерську знижку у розмірі 40-50% від роздрібної ціни Товару з метою реалізації Товару) та ввозив на митну територію України без коригування митної вартості товару (ВМД № UA209110/2021/006038 від 24.11.2021, фактура від 19.11.2021, доповнення від 17.11.2021; ВМД №UA209110/2021/005008 від 23.09.2021, фактура від 21.09.2021, доповнення від 17.09.2021; ВМД № UA209110/2021/004793 від 13.09.2021, фактура від 10.09.2021, доповнення від 10.09.2021). Така непослідовність митного органу при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості аналогічних товарів свідчить про недобросовісність відповідача як суб`єкта владних повноважень при виконанні покладених на нього повноважень. Щодо посилання в рішенні від 24.02.2022 №UA209000/2022/000021/2 про ненадання рахунку-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг, що вимагається наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2021 №599, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Встановлено, що для підтвердження витрат на транспортування позивач подав до митного органу: автотранспортну накладну (CMR) №0001097 від 14.02.2022; калькуляцію про транспортні витрати № 16/02/22-2 від 16.02.2022; договір перевезення від 04.01.2022; заявку-угоду на перевезення №04/2022 від 14.02.2022. Згідно з розділом ІІІ «Правила заповнення граф ДМВ декларантом або уповноваженою ним особою» Правил заповнення митної декларації, затверджених Наказом Міністерства фінансів України 24.05.2012 № 599 (далі Правила №599), у графі 20 зазначаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо ці витрати відповідно до умов поставки (графа 3 ДМВ) не були включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (графа 14(а) ДМВ). Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Положення Правил № 599 не містять вичерпного переліку документів, які підтверджують витрати на транспортування. МК України також не визначає виду доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів, а тому подані позивачем документи є допустимими доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів. Отже, безпідставними є доводи відповідача про ненадання позивачем для підтвердження витрат на транспортування рахунку-фактури. Щодо посилання в рішенні від 24.02.2022 №UA209000/2022/000019/2 про ненадання другої сторінки експортної декларації №22PL402010Е0192051, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Як встановив суд першої інстанції, позивач був позбавлений можливості подати другу сторінку експортної декларації в силу обставин, що не залежали від його волі, а саме - технічного збою обміну інформації з компанією-продавцем. При цьому відповідач не довів, що відсутність другої сторінки експортної декларації вплинуло на рівень заявленої митної вартості товарів, з урахуванням поданих документів. Отже, відповідач не довів наявність підстав, передбачених частинами третьою, четвертою статті 53 МК України, для пред`явлення позивачу вимоги надати додаткові документи. Так само не довів обов`язкового обґрунтованого сумніву правильності визначення митної вартості товарів. Разом з тим, заявлена позивачем митна вартість товарів підтверджується наданими до митного оформлення документами. Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, позивач подав до митного органу повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості імпортованих товарів за основним методом. У свою чергу, відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідач не спростував, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідач не довів. Таким чином, перевіривши оскаржені позивачем рішення відповідача, апеляційний суд дійшов висновку, що такі не відповідають критеріям, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України, а представлені позивачем докази у своїй сукупності дають підстави вважати, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, тому правильно скасовані судом першої інстанції. На підставі викладеного, колегія суддів, вважає, що суд правильно встановив фактичні обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а тому апеляційну скаргу слід відхилити. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Враховуючи, що апеляційний суд залишає в силі рішення суду першої інстанції, то в силу вимог частини шостої статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2022 року без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя О. О. Большакова судді В. С. Затолочний В. Я. Качмар Повне судове рішення складено 31.05.2023.