Постанова 4811 № 463/1390/19

Справа № 463/1390/19 Головуючий у 1 інстанції: Мармаш В.Я. Провадження № 22-ц/811/2983/19 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В. Категорія: 70 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 січня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого судді: Савуляка Р.В., суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І. за участі секретаря: Фейір К.О. з участю представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 18 липня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів,- ВСТАНОВИЛА: У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, просила стягувати з відповідача кожного місяця аліменти на її користь на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 3000 грн., починаючи з 28.02.2019 і до досягнення дитиною повноліття. В обґрунтування позовних вимог покликалась на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у неї з відповідачем у шлюбі народилася донька ОСОБА_5 , яка на даний час проживає разом із нею та перебуває на її утриманні, відповідач проживає окремо та достатньо коштів на утримання спільної дитини не надає. Оскільки відповідач не має на утриманні інших неповнолітніх дітей, враховуючи, що обов`язок батьків утримувати дітей до досягнення ними повноліття є рівним, тому просила позов задовольнити. Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 18 липня 2019 рокупозов - задоволено частково. Вирішено стягувати кожного місця з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 2500 грн. (дві тисячі п`ятсот гривень), починаючи з 28 лютого 2019 року і до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок) судового збору. Рішення суду оскаржив ОСОБА_3 . В апеляційній скарзі посилається на те, що при визначенні розміру аліментів судом першої інстанції не було враховано, що в нього на утриманні знаходиться мати - ОСОБА_6 , яка потребує постійного догляду. Вказує, щосуд також не взяв до уваги те, що з моменту розлучення він постійно допомагаю в утриманні нашої спільної доньки (купівля одягу, купівля іграшок, оплата відпочинку дитини, сплата благодійних внесків в навчальні заклади, тощо...). Також зазначає. що, він з 18 січня 2018 року працює в Регіональному ландшафтному парку «Знесіння» на посаді заступника директора з господарської діяльності, посадовий оклад згідно до його посадових обов`язків становить 4 460 гривень, а преміювання як засіб заохочення надається виключно на розсуд директора Регіонального ландшафтного парку «Знесіння», і не являється щомісячно обов`язковим. Просить рішення Личаківського районного суду м. Львова від 18 липня 2019 року в частині в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 2500 грн., починаючи з 28 лютого 2019 року і до досягнення дитиною повноліття скасувати, та ухвалити нове судове рішення, яким стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання - ОСОБА_7 у розмірі 1500 грн. (тисяча п`ятсот гривень), до досягнення дитиною - ОСОБА_7 повноліття. Заслухавши суддю-доповідача, думку учасників процесу, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи, сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, за час сімейного життя у них народилася дочка ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що свідчить копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 7). Згідно довідки Регіонального ландшафтного парку «Знесіння» №2404 від 02 травня 2019 року ОСОБА_3 починаючи з 18 січня 2018 року працює на посаді заступника директора з господарської діяльності, його посадовий оклад згідно штатного розпису та затвердженого фонду заробітної плати на 2019 рік становить 4460 грн., премія та надбавки становлять 130 % посадового окладу.(а.с.22, зв) Після розлучення дочка проживає з позивачкою, фактично перебуває на її утриманні, сторони не можуть дійти згоди стосовно вирішення питання забезпечення дитини в добровільному порядку. З матеріалів справи, зокрема із виписки з медичної карти ОСОБА_1 вбачається, що у останньої діагностовано важку хворобу, лікування якої потребує значних матеріальних витрат ( дані про медичний діагноз не розголошуються відповідно до вимог ст.. 286 ЦК України). Статтею 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили. Верховний Суд України в постанові від 05 лютого 2014 року в справі №6-143цс13 дійшов висновку, що з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннямист.192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки). При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст.192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст.182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст.183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст.184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»). З аналізу даних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зміни розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Згідно ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч. 5 ст. 157 СК України. Такий принцип рівності прав та обов`язків батьків щодо дитини ґрунтується на нормах Конституції України, які проголошують, що усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах (ст. 21), громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками (ст. 24). Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків (ч. 2 ст. 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема статтею 180 Сімейного кодексу України на батьків покладено обов`язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття. Згідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Отже, обов`язок батьків з утримання своїх дітей виникає незалежно від факту реєстрації шлюбу, наявності між ними фактичних шлюбних відносин або спільного проживання. Батьки зобов`язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано. Обов`язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним. На підставі ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону. Відповідно до роз`яснень, що викладені у п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків, разом з яким проживає дитина. Згідно ч.1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися, як аліменти на дитину, визначається судом. Згідно статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, діючої в Україні з 27 вересня 1991 року, держави-учасники визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення умов життя, необхідних для розвитку дитини, в межах своїх здібностей і фінансових можливостей. Відповідно до вимог ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 31) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 32) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Статтею 180 Сімейного кодексу України обов`язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття покладено на обох батьків. Розмір прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку у 2019 році складає 1626 грн. Судом враховано, що регулювання відносин батьків і дітей щодо утримання здійснюється відповідно до положень міжнародних правових актів, зокрема Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року, Конвенції про права дитини тощо і погоджується із загальними засадами регулювання сімейних відносин, закріпленими в ст. 7 СК України. Згідно зі ст.27 Конвенції ООН «Про права дитини» батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Це положення відбите в українському законодавстві. Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків і традиційно закріплюється в сімейному законодавстві, покладається законом рівною мірою на обох батьків і такий обов`язок є безумовним. Закон не передбачає будь-яких спеціальних умов для виникнення обов`язку батьків з утримання своїх дітей. Батьки зобов`язані утримувати своїх дітей незалежно від того, чи є батьки працездатними й чи є в них кошти, достатні для надання утримання. Зокрема, при вирішенні такого спору визначальним є обов`язок батьків утримувати своїх дітей незалежно від того, чи є батьки працездатними й чи є в них кошти, достатні для надання утримання. Тобто такий обов`язок превалює над можливістю платника таке утримання надавати. При цьому, в обов`язковому порядку судом враховуються всі обставини, які впливають на розмір аліментів. Виходячи з принципів розумності та справедливості, беручи до уваги інтереси та потреби неповнолітньої дитини, зумовлені її розвитком та станом здоров`я, стан здоров`я позивачкb, рівень доходів відповідача, а також рівний обов`язок батьків по утриманню дітей, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 2500 грн., починаючи з 28.02.2019 і до досягнення дитиною повноліття. Доводи скаржника стосовно того, що на його утриманні знаходиться мати, яка за станом здоровя потребує догляду у зв`язку з обмеженням фізичних навантажень не спростовують висновку суду першої інстанції, оскільки, як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_6 є пенсіонеркою, отримує пенсію за віком, а посильна допомога матері не звільняє відповідача від обов`язку щодо утримання своєї неповнолітньої дочки ОСОБА_7 . Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення немає. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає. Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення. Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 18 липня 2019 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 03 лютого 2020 року. Головуючий: Савуляк Р.В. Судді: Мікуш Ю.Р. Приколота Т.І.