Постанова 4811 № 454/659/19

Справа № 454/659/19 Головуючий у 1 інстанції: Фарина Л.Ю. Провадження № 22-ц/811/2955/19 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В. Категорія: 70 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 грудня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого судді: Савуляка Р.В., суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І. секретаря: Фейір К.О. без участі сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 05 серпня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну способу стягнення аліментів,- ВСТАНОВИЛА: У березні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, в якому просила змінити спосіб стягнення аліментів, які стягуються з відповідача у її користь на підставі рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 04 березня 2015 року та надалі стягувати з відповідача ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 2500,00грн. та не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно і до досягнення дитиною повноліття. В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що цього року змінився її матеріальний стан, також зросли ціни на одяг, харчування, комунальні послуги, окрім того, враховуючи вікові потреби дитини їй важко самостійно належно утримати дочку. В той же час, відповідач добровільно коштів не надає, навіть на лікування доньки, їздить на заробітки в Польщу та офіційно там працевлаштований, однак свідомо приховує свої доходи. Оскаржуваним рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 05 серпня 2019 року позовні вимоги задоволено частково. Змінено спосіб стягнення аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 на підставі рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 04.03.2015р. в розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Надалі вирішено стягувати з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , щомісячно на утримання дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 1800 (одна тисяча вісімсот)грн. 00коп., але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття. Судові витрати, пов`язані із розглядом справи, покладено на обидві сторони пропорційно: Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в дохід держави 384(триста вісімдесят чотири) грн. 20коп. судового збору. Інша частина судового збору компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі покликається на те, що позивачка вдруге вийшла заміж, зміна нею сімейно стану привзела тільки до покращення її матеріального становища, оскільки відповідно до норм сімейного кодексу, вона має право на 1/2 частину доходу чоловіка, який є значним. Вказує, що ні особистий матеріальний стан, ні сімейний стан позивачки не дають підстав для зміни розміру аліментів на підставі ст. 192 СК України. Також зазначає, що з 04 березня 2015 року не змінився його матеріальний та сімейний стан, які б дозволяли збільшити розмір аліментів у порівняні із розміром, визначеним судовим рішенням у 2015 році. Просить Сокальського районного суду Львівської області від 05 серпня 2019 року скасувати в частині стягнення з нього аліментів в розмірі 1800 грн. щомісячно на утримання дочки ОСОБА_3 та постановити в цій частині рішення про стягнення аліментів в твердій грошовій сумі в розмірі 1300грн. Вирішити питання про припинення стягнення аліментів за попереднім рішенням і про відкликання виконавчого листа. В решті рішення суду залишити без змін. В судове засідання сторони не з`явилися, хоча належним чином повідомлялися про час та місце розгляду справи, що відповідно до ч.2 ст.372 ЦК України не перешкоджає розгляду справи. 26 грудня 2019 року від ОСОБА_1 надійшла заява за вх.. № 26326, в якій він просить розгляд справи проводити за його відсутності та відсутності його представника. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як встановлено із матеріалів справи сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, за час сімейного життя у них народилася дочка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 7) Згідно рішення Червоноградського міського суду Львівської області №454/3270/14-ц від 04.03.2015р з ОСОБА_1 стягуються аліменти но користь ОСОБА_7 на утримання дитини в розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Вказане рішення набрало законної сили 25.05.2015р. однак було змінено в частині - з часу з якого присуджено вказаний розмір аліментів (рішення Апеляційного суду Львівської області від 25.05.2015р.). Статтею 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили. Верховний Суд України в постанові від 05 лютого 2014 року в справі №6-143цс13 дійшов висновку, що з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннямист.192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки). При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст.192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст.182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст.183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст.184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»). З аналізу даних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зміни розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Згідно ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч. 5 ст. 157 СК України. Такий принцип рівності прав та обов`язків батьків щодо дитини ґрунтується на нормах Конституції України, які проголошують, що усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах (ст. 21), громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками (ст. 24). Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків (ч. 2 ст. 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема статтею 180 Сімейного кодексу України на батьків покладено обов`язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття. Згідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Отже, обов`язок батьків з утримання своїх дітей виникає незалежно від факту реєстрації шлюбу, наявності між ними фактичних шлюбних відносин або спільного проживання. Батьки зобов`язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано. Обов`язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним. На підставі ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону. Відповідно до роз`яснень, що викладені у п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків, разом з яким проживає дитина. Згідно ч.1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися, як аліменти на дитину, визначається судом. Згідно статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, діючої в Україні з 27 вересня 1991 року, держави-учасники визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення умов життя, необхідних для розвитку дитини, в межах своїх здібностей і фінансових можливостей. Відповідно до вимог ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 31) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 32) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Статтею 180 Сімейного кодексу України обов`язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття покладено на обох батьків. Розмір прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку у 2019 році складає 1626 грн. Судом враховано, що регулювання відносин батьків і дітей щодо утримання здійснюється відповідно до положень міжнародних правових актів, зокрема Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року, Конвенції про права дитини тощо і погоджується із загальними засадами регулювання сімейних відносин, закріпленими в ст. 7 СК України. Згідно зі ст.27 Конвенції ООН «Про права дитини» батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Це положення відбите в українському законодавстві. Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків і традиційно закріплюється в сімейному законодавстві, покладається законом рівною мірою на обох батьків і такий обов`язок є безумовним. Закон не передбачає будь-яких спеціальних умов для виникнення обов`язку батьків з утримання своїх дітей. Батьки зобов`язані утримувати своїх дітей незалежно від того, чи є батьки працездатними й чи є в них кошти, достатні для надання утримання. Зокрема, при вирішенні такого спору визначальним є обов`язок батьків утримувати своїх дітей незалежно від того, чи є батьки працездатними й чи є в них кошти, достатні для надання утримання. Тобто такий обов`язок превалює над можливістю платника таке утримання надавати. При цьому, в обов`язковому порядку судом враховуються всі обставини, які впливають на розмір аліментів. При ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції обґрунтовано враховано, що після ухвалення попереднього рішення суду про стягнення аліментів змінився визначений положеннями СК України мінімальний розмір аліментів, застосування якого наразі поширюється також на аліменти визначені у частці, відтак попередньо визначений судом оспорюваний розмір аліментів цим вимогам вочевидь не відповідає. Виходячи з принципів розумності та справедливості, беручи до уваги інтереси та потреби неповнолітньої дитини, зумовлені її розвитком, а також те, що з моменту ухвалення рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 04 березня 2015 року погіршився матеріальний стан позивачки, відповідач працює у за кордоном та має можливість виконувати свій обов`язок по сплаті аліментів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що витрати на утримання дитини не можуть в повній мірі забезпечуватися позивачем і розмір аліментів, які отримує позивач від відповідача за рішенням суду, не забезпечує в повній мірі гармонійного розвитку дитини, то права доньки сторін на належне утримання з боку батька порушені, тому підлягають судовому захисту та визначив аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 1800 грн., але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення немає. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає. Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Керуючись ч. 5 ст. 268, ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 05 серпня 2019 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 28 грудня 2019 року. Головуючий: Савуляк Р.В. Судді: Мікуш Ю.Р. Приколота Т.І.