Постанова 4816 № 589/1137/18

Справа № 589/1137/18 Номер провадження 22-ц/816/76/20 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 січня 2020 року м.Суми Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Орлова І.В. (суддя-доповідач), суддів: Левченко Т.А., Хвостика С.Г., за участю секретаря судового засідання: Кияненко Н.М. учасники справи: позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» відповідачі: ОСОБА_1 ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду цивільну справу № 589/1137/18 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 04 жовтня 2019 року (суддя Євдокімова О.П.), - в с т а н о в и в : 22 березня 2018 року представник ПАТ КБ «Приватбанк» (далі банк) звернувся з позовом у якому просив суд стягнути з ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , які є спадкоємцями прав і обов`язків померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 громадянина ОСОБА_3 , заборгованість за Кредитним договором від 21.02.2006 року, яка виникла станом на дату смерті спадкодавця і становила 5.265,29 гривень, у тому числі: 2612,48 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 2.352,81 - проценти за користування кредитом; 300,00 гривень - пеня. Також позивач просив стягнути з відповідачів судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1762,00 гривень. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що між банком, як кредитором та ОСОБА_3 , як позичальником 21 грудня 2006 року був укладений Договір згідно з умовами якого кредитор надав позичальнику кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок в розмірі 4640 гривень. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Спадкоємцями позичальника є його дружина - ОСОБА_1 та син - ОСОБА_2 , які прийняли спадщину, оскільки постійно проживали разом із спадкодавцем на час його смерті. 21 січня 2017 року банк направив претензію до Шосткинської державної нотаріальної контори з відповіді якої було встановлено, що відомості про спадкоємців ОСОБА_3 відсутні, до нотаріуса ніхто із заявами про прийняття спадщини не звертався. 04 жовтня 2017 року банк направив лист-претензію відповідачам щодо необхідності погашення заборгованості спадкодавця одноразовим платежем, яка залишилася без відповіді. Рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 04 жовтня 2019 року у позові відмовлено. В апеляційній скарзі представник позивача, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального і процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. За узагальненими доводами апеляційної скарги місцевий суд помилково вважав, що відповідачі не є спадкоємцями померлого ОСОБА_3 , а тому висновок про відмову у задоволенні позову є неправильним. Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав. Судом встановлено і матеріалами справи підтверджується, що 21 грудня 2006 року ОСОБА_3 підписав Заяву та отримав від позивача кредит у розмірі 2100 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок із сплатою 36% на рік за користування кредитом (а.с. 19). Згідно з наданим банком розрахунком станом на 26 листопада 2017 року розмір заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором від 21.12.2006 року становить 5265,29 гривень, з яких: 2612,48 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 2352,81 гривень - заборгованість по процентам за користування кредитом, пеня - 300 гривень (а.с. 6 - 18). ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер (а.с. 57). 12 лютого 2017 року позивач надіслав до Шосткинської державної нотаріальної контори претензію, в якій просив включити кредиторські вимоги банку до спадкової маси, а також повідомити спадкоємців померлого ОСОБА_3 про наявність заборгованості спадкодавця перед банком у розмірі 5.265,29 гривень (а.с. 58 - 59, 60). 15 лютого 2017 року Шосткинська державна нотаріальна контора повідомила ПАТ КБ «Приватбанк», що після смерті ОСОБА_3 на підставі претензії банку заведено спадкову справу № 50/2017. Відомості про спадкоємців відсутні, оскільки до нотаріуса ніхто із заявами про прийняття спадщини не звертався (а.с. 61, 111). 24 вересня 2017 року позивач направив лист-претензію на адресу відповідачів з вимогою сплатити заборгованість ОСОБА_3 за кредитним договором б/н від 21 грудня 2006 року (а.с. 62). Із паспортних даних ОСОБА_3 встановлено, що реєстрацію його місця мешкання з 2002 року здійснено за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 54). Із паспортних даних ОСОБА_1 та ОСОБА_2 встановлено, що місце мешкання відповідачів з 08 листопада 2011 року зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 55 - 56). Залишаючи позов банку без задоволення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів, що відповідачі є спадкоємцями, які прийняли спадщину померлого ОСОБА_3 . Також місцевий суд зазначив, що позивач не надав доказів та не довів, що заявлені банком вимоги не виходять за межі вартості майна, одержаного відповідачами у спадщину. Апеляційний суд погоджується з правильністю висновку місцевого суду про відмову у задоволенні позову, з огляду на таке. Порядок прийняття спадщини, яка відкрилася після 1 січня 2004 року, визначений Главою 87 Цивільного кодексу (ЦК) України. Згідно з нормою статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України). Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України). Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України). Дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем спадщини визначені у частинах 3, 4 статті 1268, статті 1269 ЦК України. Так, згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Чинне законодавство розмежовує поняття прийняття спадщини (глава 87 ЦК України «Здійснення права на спадкування») та оформлення спадщини (глава 89 ЦК України «Оформлення права на спадщину»). Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України). Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Однак, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України). Таким чином, спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку. Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що хоча отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є правом, а не обов`язком спадкоємця, однак відсутність у спадкоємця свідоцтва про право на спадщину не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог кредитора. Якщо спадкоємець прийняв спадщину стосовно нерухомого майна, але зволікає з виконанням обов`язку, передбаченого статтею 1297 ЦК України, зокрема, з метою ухилення від погашення боргів спадкодавця, кредитор має право звернутися до нього з вимогою про погашення заборгованості спадкодавця. Разом з тим необхідно враховувати наступне. Оскільки зі смертю боржника зобов`язання по поверненню кредиту включаються до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту чи сплати його частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статті 1282 ЦК України щодо обов`язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому частиною другою цієї норми. Саме на підставі норм статей 1281, 1282 ЦК України банк, як кредитор, заявив вимоги до спадкоємців. Так, згідно зі статтею 1282 ЦК України Спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі. Відповідно до пунктів 1-3 частини 1 статті 264 ЦУПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. Стаття 81 ЦПК України визначає що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно частини 1 статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно частиною 1 статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Про те, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 постійно проживали разом із спадкодавцем ОСОБА_3 на час відкриття спадщини, а тому є особами, що прийняли спадщину, позивач не довів. Даними копій паспортів, які позивач надав суду, факт прийняття відповідачами спадщини померлого ОСОБА_3 не підтверджується, а будь-яких інших доказів на підтвердження зазначених обставин у справі немає. Твердження АТ КБ «Приватбанк» про прийняття спадщини відповідачами є лише припущеннями, які відповідно до частини 6 статті 81 ЦПК України не можуть бути покладені в основу доказування. За недоведеністю обставин прийняття відповідачами спадщини ОСОБА_3 , висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову є правильним. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Отже, суд першої інстанції не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які б були обов`язковою підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а спрямовані на переоцінку доказів, яким суд дав належну правову оцінку, повно та всебічно встановивши обставини справи. Висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову повно та послідовно викладені у мотивувальній частині рішення. Підстав для скасування цього рішення за доводами апеляційної скарги немає. Оскільки суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу відповідача без задоволення, то відповідно до статті 141 ЦПК України новий розподіл понесених сторонами судових витрат не здійснюється Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення, а рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 04 жовтня 2019 року без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повне судове рішення складене 03 лютого 2020 року. Головуючий І.В.Орлов Судді: Т.А.Левченко С.Г.Хвостик