Постанова 4812 № 486/6/19

03.02.20 22-ц/812/279/20 Провадження № 22-ц/812/279/20 Доповідач апеляційної інстанції-Данилова О.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 3 лютого 2020 року м. Миколаїв справа № 486/6/19-ц Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого Данилової О.О., суддів: Галущенка О.І., Шаманської Н.О., переглянувши в апеляційному порядку у спрощеному провадженні без виклику сторін цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Южноукраїнскього міського суду Миколаївської області, ухвалене 4 червня 2019 року суддею Савіним О.І. в приміщенні цього ж суду (дата складання повного рішення не зазначена), У С Т А Н О В И В: У січні 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості. Позивач зазначав, що 20 вересня 2011 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву та отримав кредит в розмірі 4 500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, підтвердивши своїм підписом, що підписана ним заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, складає договір про надання банківських послуг (далі - Договір). Розмір кредитного ліміту змінювався. У зв`язку з неналежним виконанням позичальником умов договору станом на 6 грудня 2018 року виникла заборгованість у розмірі 41 923, 21 грн., з яких 20 316, 67 грн. заборгованість за відсотками, 19 134, 01 грн. пені та штрафи: 500 грн. фіксована частина та 1 972, 53 грн. процентна складова, які банк просив стягнути з ОСОБА_1 . Відповідач ОСОБА_1 участі в судових засіданнях не приймав, своєї позиції щодо позову суду не повідомив. Про час та місце розгляду справи судом першої інстанції повідомлявся належним чином, у тому числі через офіційний веб-сайт судової влади. Заочним рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 4 червня 2019 року позов задоволено, з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» стягнуто 41 923, 21 грн. кредитної заборгованості та 1 921 грн. судових витрат. Ухвалою цього ж суду від 26 листопада 2019 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив рішення скасувати, застосувати позовну давність та відмовити у задоволенні позову. Апелянт посилався на те, що не був належним чином повідомлений про розгляд справи, що призвело до ухвалення незаконного заочного рішення. Суд, на думку апелянта, безпідставно стягнув проценти, пеню та штраф, не маючи відомостей про заборгованість за тілом кредиту; не застосував позовну давність, водночас позбавивши і його можливості подати відповідну заяву; не звернув увагу на відсутність в анкеті-заяві умов щодо розміру процентів та умов відповідальності за порушення зобов`язань. Банк надав апеляційному суду витяг з рахунку та довідку про видачу кредитних карт. Заперечень щодо вимог апеляційної скарги банк не навів. Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК апеляційна скарга розглядається судом без повідомлення та виклику учасників справи. Переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Задовольняючи позов банку в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що наданий позивачем розрахунок заборгованості свідчить про наявність невиконаних кредитних зобов`язань за кредитним договором від 20 вересня 2011 року та їх розмір, а тому позовні вимоги є обґрунтованими. Проте не з усіма висновками суду можна погодитись. Так, за правилами статті 207 ЦК правочин вважається вчиненим в письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, підписаних його стороною (сторонами). Зміст договору становлять умови визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди ( статті 627,628, 638 ЦК). Зобов`язання має виконуватися належним чином, зокрема, відповідно до умов договору (стаття 526 ЦК). Обов`язки позичальника щодо повернення позики (кредиту) та сплати процентів відповідно до умов договору передбачені статтями 1048,1049,1054 ЦК. Кредитний договір укладається у письмовій формі, а недотримання вимог щодо письмової форми договору свідчить про його нікчемність (стаття 1055 ЦК) . Зобов`язання за кредитним договором, зміст яких визначається, зокрема, правилами статей 1048,1049,1056-1 ЦК, можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею), що передбачено статтею 549 ЦК. Предметом неустойки може бути грошова сума, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства (стаття 551 ЦК). Поняття та основні ознаки публічного договору та договору приєднання визначені статтями 633 та 634 ЦК. Умови договору приєднання у кредитних відносинах розробляються банками, тому ці умови повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Виходячи зі змісту статей 633, 634 ЦК позичальник лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За загальним правилом частини 1 статті 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази мають бути належними, тобто містить інформацію щодо предмета доказування (частина 1 статті 77 ЦПК); допустимими, тобто отриманими з дотриманням порядку, встановленого законом (частина 1 статті 78); достовірними та достатніми, тобто такими, які в своїй сукупності дають змогу встановити дійсні обставини (частини 1 статей 79,80 ЦПК). За правилами пункту 1 статті 82 ЦПК не підлягають доказуванню, поряд з іншим, обставини, які визнані учасником справи і суд не має обґрунтованих сумнівів щодо їх достовірності, або добровільності визнання. Отже, розгляд справи у заочному порядку (у відсутності відповідача) не звільняє позивача від обов`язку доводити підстави позову (в цій справі - обґрунтованість розрахунків), а суд - оцінювати надані докази у відповідності до статей 77-80 ЦПК. Судом встановлено, що 20 вересня 2011 року ОСОБА_1 підписано анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а.с. 10). Бланк заяви містить позначення, що позичальник згоден з тим, що його заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають Договір про надання банківських послуг. Позичальник ознайомився та згоден з Умовами та Правилами, а також Тарифами, які були йому надані в письмовому вигляді. Умови та правила надання банківських послуг розміщені на офіційному сайті ПриватБанку www.privatbank.ua, позичальник зобов`язується виконувати вимоги Умов, а також регулярно знайомитись з їх змінами на сайті ПриватБанку www.privatbank.ua. При цьому анкета-заява ОСОБА_1 не містить будь-яких відомостей про вид платіжної картки, розмір кредиту (кредитного ліміту), процентної ставки, а також не зазначені види відповідальності за порушення умов кредитування (неустойка). Пам`ятку клієнта, посилання на яку містить заява-анкета, суду не надано. Банк надав витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" (далі - Тарифи) та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку (далі -Умови)(а.с. 11). Власноручного підпису позичальника ОСОБА_1 ці витяги не містять. При цьому в матеріалах справи відсутні підтвердження, що саме ці витяги з Тарифів та Умов надавались відповідачу для ознайомлення та узгодження, а також що саме така редакція цих актів, що постійно змінювалась банком, діяла на час укладення кредитної угоди. Роздруківка із сайту позивача, як доказ, повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 заперечував надання йому для ознайомлення та узгодження витягів з Тарифів та Умов. Тому надані банком докази на підтвердження узгодженості умов кредитування - витяги з Тарифів та Умов не можуть вважатись достатньою підставою для покладення на позичальника обов`язків, які передбачені цими документами (постанова ВСУ від 11 березня 2015 року, провадження № 6-16цс15). За таких обставин та без підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяги з Тарифів та Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Отже, апеляційний суд не вбачає підстав для застосування до спірних правовідносин правил частини 1 статті 634 ЦК щодо змісту договору приєднання. Оскільки відсутні достатні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору (у формі сплати процентів), а також відповідальність у вигляді неустойки за порушення термінів виконання договірних зобов`язань, банк має можливість вимагати лише фактично отриману та не повернуту суму кредиту, що відповідає вимогам частини 2 статті 530 ЦК. Такий висновок ґрунтується на правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, яка викладена в постанові від 3 липня 2019 року у справі № 342/180/17 та відповідає загальним засадам та принципам цивільного судочинства - верховенства права, свободі договору, справедливості, добросовісності та розумності, а також необхідності особливого захисту споживача у кредитних відносинах. Разом з тим, з позову АТ КБ «ПриватБанк» вбачається, що вимог про стягнення фактично отриманого та неповернутого кредиту (тіла) позивач не заявляв. Наданий судом розрахунок заборгованості за договором від 20 вересня 2011 року складено з 30 серпня 2010 року (а.с.5-9). З розрахунку взагалі не вбачається, чи має ОСОБА_1 заборгованість за тілом кредиту, в якому розмірі, на яку суму отриманого та неповернутого кредиту щомісячно нараховувались проценти та неустойка. З наданого розрахунку неможливо встановити, чи є неповернута частина кредиту складовою інших нарахованих сум, які входять до позовних вимог. Крім того, нарахований розмір пені за розрахунком (а.с. 5-9 стовпчик 17) не співпадає з загальним розміром пені, який вказано в кінці розрахунку, а порядок її нарахування (по 50,100 грн.) суперечить Умовам. Не узгоджуються між собою і інші складові заборгованості за кредитом, зазначені в розрахунку (а.с.9 зворот). Отже, апеляційний суд виходить з того, що обґрунтування наявності обставин, які є підставами позову, повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що відповідає встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом. Оскільки позивач, як зазначено вище, доказів обґрунтованого нарахування ОСОБА_1 кредитної заборгованості за процентами, пенею та штрафами в розмірі 41923,21 грн. не надав, вимог про стягнення отриманого та неповернутого кредиту (тіла) не заявляв, а наданий розрахунок такої складової не містить, апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення позову. Виходячи з того, що рішення суд першої інстанції не відповідає вимогам законності та обґрунтованості та суперечить правовій позиції щодо застосування норм цивільного законодавства в аналогічних за змістом правовідносин, яка викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі № 342/180/17, воно підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про відмову в задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк». Керуючись статтями 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Заочне рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 4 червня 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення. У задоволенні позову акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» відмовити. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий О.О.Данилова Судді: О.І.Галущенко Н.О.Шаманська ------------------------------- Повну постанову складено 3 лютого 2020 року