Постанова Дніпровський апеляційний суд № 206/5951/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/145/20 Справа № 206/5951/19 Суддя у 1-й інстанції - Поштаренко О. В. Суддя у 2-й інстанції - Коваленко Н. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 січня 2020 року м. Дніпро Суддя-доповідач Дніпровського апеляційного суду Коваленко Н.В., розглянувши апеляційну скаргу адвоката Довгаль Сергія Миколайовича в інтересах особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 10 січня 2020 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, інваліда І групи, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винною у вчиненні адміністративого правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, - В С Т А Н О В И В : Постановою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 10 січня 2020 року, ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді попередження. Згідно з оскаржуваною постановою, ОСОБА_1 , 18.10.2019 не виконала свої батьківські обов`язки, внаслідок чого її син ОСОБА_2 в період з 08 год. 55 хв. до 09 год. 40 хв. на уроці іноземної мови в кабінеті НВК № 70 по вул. Г. Радієвського в м. Дніпро, використовував ненормативну лексику по відношенню до вчителя, та зривав своїми діями учбовий процес, чим порушила ст. 50 СК України. В апеляційній скарзі двокат Довгаль С.М. просить постанову скасувати, та винести нову, якою провадження щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутності події і складу адміністативного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП. В обґрунтування доводів апеляційної скарги адвокат вказує на незаконність постанови. Так, адвокат зазначає, що судом в повному обсязі не з`ясовано обставини, які мають значення для правильного вирішення справи та не надано належну оцінку всім наявним доказам. На його думку, судом не встановлено достатніх підстав для обгрунтованого застосування положень ст. 184 КУпАП та не з`ясовано і не вмотивовано саме поняття ухилення ОСОБА_1 від виконання батьківських прав. Адвокат вказує, що ОСОБА_2 є малолітньою особою, а КУпАП передбачає відповідальність саме за не виконання батьківських обов`язків щодо неповнолітніх дітей. Також, адвокат посилається на те, що законодавчо не встановлено конкретного переліку слів, які необхідно вважати нецензурною лайкою чи ненормативною лексикою та не підтверджено що використання таких слів малолітнім ОСОБА_2 відповідає дійсності. Він наголошує, що ОСОБА_1 наполягала на тому, що всі свідки у справі заангажовані проти неї, через те, що вона є інвалідом першої групи та сама виховує дитину. На думку адвоката, висновки суду про доведенність вини ОСОБА_1 у вчиненні цього правопорушення засновані виключно на припущеннях, а не на конкретних фактах і доказах. Заслухавши суддю-доповідача, особу, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та її адвоката Довгаль С.М., які підтримали апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість постанови, суд апеляційної інстанції приходить до таких висновків. Вирішуючи питання про наявність підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, суд виходить з такого. Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. Згідно приписів ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Ці вимоги закону судом першої інстанції виконані не були. Відповідно до вимог ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. При цьому, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами поданої апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Як слідує з протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР 18 № 456245 від 21 жовтня 2019 року, 18 жовтня 2019 року ОСОБА_1 не виконала свої батьківські обов`язки, внаслідок чого її син ОСОБА_2 в період з 08 год. 55 хв. до 09 год. 40 хв. на уроці іноземної мови в кабінеті НВК № 70 по вул. Г. Радієвського в м. Дніпро, використовував ненормативну лексику по відношенню до вчителя, та зривав своїми діями учбовий процес, чим порушила ст. 50 СК України. Разом з цим, диспозиція ч. 1 ст. 184 КУпАП передбачає відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей. З огляду на те, що норма закону - ч. 1 ст. 184 КУпАП, порушення якої ставиться в провину ОСОБА_1 , є бланкетною, то при розгляді цієї справі необхідно з`ясовувати, серед іншого, чи порушила норму спеціального закону особа, якщо так, то яку і в чому полягає суть цих порушень, із відповідним закріпленням вказаних норм, як в протоколі про адміністративне правопорушення, так і в постанові суду. Статтею 150 Сімейного Кодексу України визначені обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини: батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; батьки зобов`язані поважати дитину; передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї; забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини; забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини. Вказаний перелік обов`язків є вичерпним. Суб`єктивна сторона цього правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу; вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності. Відповідно до вимог ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата та місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по-батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Як видно із матеріалів справи, протокол про адміністративне правопорушення, не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, так як в протоколі не зазначено суть адміністративного правопорушення, а саме наявність конкретних обставин, які б вказували на невиконання матір`ю ОСОБА_1 своїх батьківських обов`язків щодо малолітнього сина ОСОБА_2 , 2009 року народження, та не вказано від яких саме передбачених законодавством обов`язків, з посиланням на норму закону, ухилялася ОСОБА_1 . Окрім того, доводи апеляційної скарги адвоката Довгаль С.М. про те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є малолітньою дитиною, а не неповнолітньою дитиною, що виключає адміністративну відповідальність у цьому випадку, заслуговують на увагу, з огляду на таке. Відповідно до ч. 2 ст. 6 Сімейного кодексу України, малолітньою вважається дитина до досягнення нею 14 років, неповнолітньою вважається дитина у віці від 14 до 18 років. З огляду на викладене, син ОСОБА_1 є малолітньою дитиною, оскільки на момент складення протоколу про адміністративне правопорушення йому виповнилося тільки 10 років, тоді як ч. 1 ст. 184 КУпАП встановлена відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей. Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не мав достатньо допустимих доказів для встановлення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП та визначив її винуватість доведеною помилково, недостатньо врахувавши закріплений в Конституції України принцип презумпції невинуватості особи. Відповідно до вимог п. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. З урахуванням викладеного та зібраних доказів у справі, суд апеляційної інстанції, не має можливості встановити причинний зв`язок між діями особи, яка притягується до відповідальності, і їх наслідками, що виключає його адміністративну відповідальність за вказаною правовою кваліфікацією. На підставі викладеного постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП. За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги адвоката Довгаль С.М. в інтересах особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та вважає, що постанову суду першої інстанції слід скасувати, постановити нову, якою закрити провадження у цій справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Керуючись ст. 294 КУпАП, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу адвоката Довгаль Сергія Миколайовича в інтересах особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - задовольнити. Постанову Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 10 січня 2020 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП - скасувати. Постановити нову постанову, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП, щодо ОСОБА_1 закрити, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Дніпровського апеляційного суду Н.В. Коваленко