Постанова 4802 № 169/766/19

Справа № 169/766/19 Головуючий у 1 інстанції: Тітівалов Р. К. Провадження № 22-ц/802/141/20 Категорія: 70 Доповідач: Матвійчук Л. В. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 30 січня 2020 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Матвійчук Л.В., суддів - Осіпука В.В., Федонюк С.Ю., розглянувши у порядку спрощеного письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на дитину, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Турійського районного суду Волинської області від 14 листопада 2019 року В С Т А Н О В И В: У вересні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом обґрунтовуючи його тим, що вона з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням суду від 7 жовтня 2013 року. Під час шлюбу у них народилася дитина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням суду від 19 липня 2017 року з відповідача стягуються аліменти на дитину в розмірі 1000 гривень щомісячно. Вказуючи, що вона не працює, стягуваних аліментів їй не вистачає для належного забезпечення потреб дитини, яка хворіє на цукровий діабет (тип 1, важка форма), позивач просила ухвалити рішення, яким збільшити розмір аліментів та стягувати з відповідача на її користь аліменти на дитину в розмірі 2000 гривень щомісячно до досягнення дитиною повноліття. Рішенням Турійського районного суду Волинської області від 14 листопада 2019 року ухвалено позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Збільшити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі рішення Турійського районного суду Волинської області від 19 липня 2017 року, та стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на дитину- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 1500 (одна тисяча п`ятсот) гривень щомісячно, починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття. Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць в розмірі 1500 (одна тисяча п`ятсот) гривень. Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 384 гривні 20 копійок (отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача № UA798999980000031211256026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106). В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 , покликаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_2 зазначає, що не має можливості сплачувати аліменти в більшому розмірі, а тому просить рішення суду першої інстанції залишити без змін. Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України встановлено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснюється колегією суддів у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін з наступних підстав. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що обов`язок утримувати дитину покладається рівною мірою на матір і на батька та враховуючи, що відповідач визнав частково позов і погодився сплачувати аліменти у більшому розмірі прийшов до правильного висновку про часткове задоволення позову та збільшення розміру аліментів на дитину, які стягуються відповідно до заочного рішення суду з відповідача в користь позивача, до 1500 гривень щомісячно. Судом першої інстанції встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який заочним рішенням суду від 7 жовтня 2013 року розірвано (а.с. 9) і від якого вони мають малолітню дочку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 7). Дитина проживає разом із позивачем (а.с. 8). Рішенням Турійського районного суду Волинської області від 19 липня 2017 року, яке набрало законної сили, ухвалено стягувати з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на дитину ОСОБА_3 у твердій грошовій сумі в розмірі 1000 гривень щомісячно (а.с. 10). Позивач і відповідач є працездатними особами, дитина проживає разом з позивачем та хворіє на цукровий діабет, тип 1, важка форма (а.с. 12-14), в зв`язку з чим потребує лікування, відповідач працює водієм у Фермерському господарстві «Поліський колос», отримує заробітну плату близько 6 тисяч гривень, заборгованості по сплаті аліментів не має (а.с.30, 31). Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Положеннями ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Згідно з ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. За змістом ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. У частині першій статті 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки). Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»). Таким чином, законодавець визначив, що підставою для зміни розміру аліментів може бути лише зміна матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я платника або одержувача аліментів. Виходячи з положень ст. 192 СК України та враховуючи вимоги ст. 182 СК України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для збільшення розміру аліментів на утримання дитини та визначення у твердій грошовій сумі в розмірі 1500 гривень. Доводи апелянта, що дитина є інвалідом і потребує у зв`язку з цим коштів на лікування, не є безумовною підставою для збільшення розміру аліментів. Крім цього, зазначена обставина врахована судом при ухваленні рішення Турійського районного суду Волинської області від 19 липня 2017 року, яким ухвалено стягувати з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на дитину ОСОБА_3 у твердій грошовій сумі в розмірі 1000 гривень щомісячно. При цьому позивач не позбавлена права звернутись до суду з позовом про стягнення додаткових витрат на дитину у зв`язку із наявною хворобою. Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України). За ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України). Отже на ОСОБА_1 , як на позивача, покладається обов`язок доказування і в частині визначення розміру аліментів, що підлягають стягненню з урахуванням вимог ст. 192 СК України. В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження інших істотних обставин, які б обґрунтовували розмір аліментів у більшому розмірі, ніж це визначено судом першої інстанції. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції щодо часткового задоволення позову та збільшення розміру стягуваних аліментів на неповнолітніх дітей. Зміст оскаржуваного судового рішення та доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також про невідповідність висновків суду обставинам справи. На підставі наведеного, враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-382, 384 ЦПК України П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Турійського районного суду Волинської області від 14 листопада 2019 року в даній справі залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий Судді