Ухвала КЦС ВС № 322/525/18

У х в а л а 29 січня 2020 року м. Київ справа № 322/525/18 провадження № 61-1325ск20 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Осіяна О. М. розглянув касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 06 вересня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 23 грудня 2019 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ВСТАНОВИВ: У травні 2018 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що 24 липня 2006 року між публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк»), правонаступником якого є акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»), та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, згідно з яким ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 2 800 грн, у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим строком повернення кредиту, який відповідає строку дії картки. АТ КБ «ПриватБанк» зазначало, що ОСОБА_1 власним підписом у заяві підтвердила, що підписана нею заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг, які викладені на офіційному банківському сайті www.privatbank.ua, складає договір про надання банківських послуг. У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором, станом на 30 квітня 2018 року, виникла заборгованість у розмірі 34 165 грн 73 коп., з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 3 470 грн 64 коп.; заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 28 191 грн 96 коп.; заборгованість за пенею та комісією у розмірі 400 грн; штраф (фіксована частина) у розмірі 500 грн; штраф (процентна складова) у розмірі 1 603 грн 13 коп. Враховуючи викладене АТ КБ «ПриватБанк» просило суд стягнути з ОСОБА_1 зазначену суму кредитної заборгованості. Постановою Запорізького апеляційного суду від 23 грудня 2019 року залишено без змін рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 06 вересня 2019 року, яким позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» суму кредитної заборгованості у розмірі 3 470 грн 64 коп. В іншій частині позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. У січні 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить судові рішення першої та апеляційної інстанції скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог банку. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України). Станом на 01 січня 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був установлений у розмірі 2 102 грн. Ціна позову у справі становить 34 165 грн 73 коп., яка станом на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102*100=210 200), тому у розумінні ЦПК України справа є малозначною. Крім того, перевіривши доводи скарги, суд вважає, що наведені заявником обставини не свідчать про наявність підстав, передбачених підпунктом «а», «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності якого рішення у малозначній справі може бути предметом касаційного перегляду. Так, у відповідності до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Посилання заявника на те, що суди при розгляді справи не врахували правові висновки ВС, як на наявність підстави, передбаченої підпунктом «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, а саме: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, Верховний Суд вважає необґрунтованим, оскільки зі змісту оскаржуваних рішень не вбачається, що при їх ухваленні суди відступили від указаних висновків. Разом із цим АТ КБ «ПриватБанк» зазначило про те, що сума коштів, стягнута оскаржуваними судовими рішеннями, є значною для заявника, як на наявність підстави, передбаченої підпунктом «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, а саме: справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, суд вважає безпідставним, оскільки заявником таке твердження нічим не обґрунтованою. Вищевикладене свідчить про те, що посилання АТ КБ «ПриватБанк» на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, є необґрунтованими. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року). Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. З урахуванням наведеного, оскільки АТ КБ «ПриватБанк» подало касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити. Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за касаційною скаргою акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 06 вересня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 23 грудня 2019 року відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявнику. Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає. Суддя О. М. Осіян