Постанова 4857 № 140/2046/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 січня 2020 рокуЛьвівСправа № 140/2046/19 пров. № 857/11738/19 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача: Гінди О.М. суддів: Заверухи О.Б., Ніколіна В.В., за участю секретаря судових засідань - Ратушної М.І. позивача - ОСОБА_3 представника відповідача - Виш А.А. розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року (головуючий суддя: Ксензюк А.Я., місце ухвалення - м. Луцьк, дата складення повного тексту рішення - 03.10.2019) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління ДПС у Волинській області, державного реєстратора відділу з питань надання адміністративних послуг Маневицької районної адміністрації Волинської області Ковердюк Галини Федорівни про визнання протиправними дій, - встановив: ОСОБА_3 01.07.2019 звернувся в суд із адміністративним позовом в якому просив: визнати протиправними дій Державного реєстратора Відділу з питань надання адміністративних послуг Маневицької районної адміністрації Волинської області Ковердюк Галини Федорівни щодо коригування в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме зміну реєстраційного номера облікової картки платника податків з номера НОМЕР_1 на номер НОМЕР_2 в липні 2016 року; визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Волинській області щодо взяття на облік як платника податків та як платника єдиного внеску від 08.07.2016; скасувати вимоги Головного управління ДФС у Волинській області від 13 листопада 2018 року № Ф-1097-51 про сплату боргу (недоїмки). Обґрунтовує позов тим, що 07.07.2016 подавав державному реєстратору Ковердюк Г.Ф. заяву про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця. Однак, на наступний робочий день йому зателефонував державний реєстратор Ковердюк Г.Ф. та повідомила, що розгляд документів, поданих ним для державної реєстрації зупинено, так як в заяві невірно вказано реєстраційний номер облікової картки платника податків. Зокрема, в графі заяви «Реєстраційний номер облікової картки платника податків», поданої ОСОБА_3 заначено номер - НОМЕР_1 , однак реєстраційний номер облікованої картки платника податків позивача, згідно Державного реєстру фізичних осіб-платників податків є 2369716238. У зв`язку з неправильним зазначенням позивачем реєстраційного номеру облікової картки платника податку в заяві про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, податковим органом 07 липня 2016 року було відмовлено в обробці та взятті на облік фізичної особи - підприємця. У зв`язку з цим відповідачем-1 було повідомлено, що позивачу необхідно протягом 15-ти календарних днів усунути вказане порушення шляхом заповнення нової сторінки заяви, в інакшому випадку буде прийнято рішення про відмову в державній реєстрації. Позивач зазначає, що через сімейні обставини в нього відпала необхідність реєструватися фізичною особою-підприємцем, про що усно було повідомлено державного реєстратора, а тому протягом 15-ти календарних днів не було усунуто вказане порушення шляхом заповнення нової сторінки заяви. У зв`язку з цим, з того часу позивач вважав, що державним реєстратором прийнято рішення про відмову в державній реєстрації, так як ним не було усунуто підстави для зупинення розгляду документів протягом встановленого строку, як про це повідомляв державний реєстратор. Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 15 липня 2019 року відмовлено у відкритті провадження у справі в частині позовних вимог про скасування вимоги Головного управління ДФС у Волинській області від 13 листопада 2018 року № Ф-1097-51 про сплату боргу (недоїмки). Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 26 липня 2019 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Державного реєстратора Відділу з питань надання адміністративних послуг Маневицької районної адміністрації Волинської області Ковердюк Галини Федорівни щодо коригування в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме зміну реєстраційного номера облікової картки платника податків з номера НОМЕР_1 на номер НОМЕР_2 . Визнано протиправними дії Головного управління ДФС у Волинській області щодо взяття на облік ОСОБА_3 як платника податків та як платника єдиного внеску. З цим рішенням суду першої інстанції не погодилося Головне управління ДПС у Волинській та оскаржило його в апеляційному порядку. Вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позовної заяви відмовити повністю. Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт посилається на те, що відповідач при взятті на облік платника податків фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 , діяв у відповідності до вимог чинного законодавства. Зазначає, що згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_3 07 липня 2016 року зареєстрований, як підприємець. Після здійснення державної реєстрації позивача в ЄДР, шляхом технічного обміну між інформаційними системами, як це визначено частиною другою статті 13 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», до центрального органу виконавчої влади, що реалізує єдину державну податкову політику та державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а саме на момент подання відомостей з ЄДР до Маневицького відділення Ковельської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області, 07 липня 2016 року надійшли дані по реєстраційному номеру облікової картки платника податків НОМЕР_1 . Оскільки, реєстраційний номер облікової картки платника податків ОСОБА_3 був вказаний неіснуючий, то в обробці та взятті на облік фізичної особи-підприємця по неіснуючому реєстраційному номеру облікової картки платника податків НОМЕР_1 було відмовлено. До Маневицького відділення Ковельської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області, 08 липня 2016 року, з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань надійшли дані по реєстраційному номеру облікової картки платника податків НОМЕР_3 , за яким зареєстровано ОСОБА_3 - фізичну особу - підприємця. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.11.2019, у зв`язку з реорганізацією, замінено Головне управління ДФС у Волинській області, на його правонаступника - Головне управління ДПС у Волинській області. Відповідач, 27.12.2019 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позовної заяви відмовити повністю. Крім цього, просив справу розглядати без його участі. Представник відповідача Виш А.А., у судовому засіданні просила апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Позивач, у судовому засіданні апеляційну скаргу не визнав, просив її залишити без задоволення, а судове рішення суду першої інстанції без змін. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представника відповідача Головного управління ДПС у Волинській області, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких мотивів. Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що здійснюючи коригування в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань РНОКПП позивача за відсутності відповідної заяви ОСОБА_3 , відповідач діяв не в спосіб та не у межах повноважень, передбачених чинним законодавством України. Відтак, дії державного реєстратора Відділу з питань надання адміністративних послуг Маневицької районної адміністрації Волинської області Ковердюк Г.Ф. щодо коригування в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є протиправними. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне. Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_3 , 07.07.2016 подано до Державного реєстратора Відділу з питань надання адміністративних послуг Маневицької районної державної адміністрації Волинської області заяву про державну реєстрацію фізичної особи- підприємця, яка підписана підприємцем. Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_3 , 07.07.2016 зареєстрований як підприємець. Після здійснення державної реєстрації позивача в ЄДР шляхом технічного обміну між інформаційними системами до Маневицького відділення Ковельської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області, 07.07.2016 надійшли дані по реєстраційному номеру облікової картки платника податків НОМЕР_1 . Оскільки РНОКПП був вказаний неіснуючий, то в обробці та взятті на облік фізичної особи-підприємця по неіснуючому реєстраційному номеру облікової картки платника податків НОМЕР_1 було відмовлено. До Маневицького відділення Ковельської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області, 08.07.2016 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань надійшли дані по реєстраційному номеру облікової картки платника податків НОМЕР_3 за яким зареєстровано ОСОБА_3 , як фізичну особу-підприємця. Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Згідно ч. 2 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Суд апеляційної інстанції зауважує, що під строком звернення до адміністративного суду розуміється строк, протягом якого особа має право звернутися з адміністративним позовом і розраховувати на одержання судового захисту. Дотримання цього строку є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин, запобігає зловживанням, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності та неостаточності у відносинах. Крім цього, інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Також, поважними причинами пропуску строку звернення до суду, визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджується належними доказами. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що ОСОБА_3 , 07.07.2016 подав до Державного реєстратора Відділу з питань надання адміністративних послуг Маневицької районної державної адміністрації Волинської області заяву про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця. Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 07.07.2016 зареєстрований як підприємець. Згідно вказаного витягу, 08.07.2019 Маневицьким відділенням Ковельської ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області, позивача взято на облік як платника податків та платника єдиного внеску. До суду першої інстанції щодо визнання протиправними дій Державного реєстратора Відділу з питань надання адміністративних послуг Маневицької районної адміністрації Волинської області Ковердюк Галини Федорівни та дій Головного управління ДФС у Волинській області щодо взяття на облік як платника податків та як платника єдиного внеску, позивач звернувся - 01.07.2019. Таким чином, звернувшись 01.07.2019 з позовом до суду з вказаними позовними вимогами, позивач пропустив шестимісячний строк звернення до суду, передбачений ч. 2 ст. 122 КАС України. При цьому, з клопотанням про поновлення такого строку, позивач не звертався. Відповідно до ч. 3 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Згідно з ч. 1 ст. 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Відповідно до пункту 6 ч. 5 ст. 44 КАС України, учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки. Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди при розгляді справ, практику Європейського Суду з прав людини, застосовують як джерело права. Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. У пункті 53 рішення від 08 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України» Європейський суд з прав людини (далі - ЄЄСПЛ) зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пунктові 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету, за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства»). Отже, на думку суду апеляційної інстанції, лише наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку звернення до суду з поважних причин. Враховуючи вищенаведене, оскільки в ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції, встановлено пропуск позивачем шестимісячного строку звернення до суду, який передбачений ч. 2 ст. 122 КАС України та підстави для поновлення такого строку позивачем не наведено, отже адміністративний позов у цій справі необхідно залишити без розгляду. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції при задоволенні позову допустив невідповідність своїх висновків обставинам справи та неправильно застосував норми процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення та залишення позову без розгляду. Керуючись ст. ст. 310, 315, 319, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, - постановив: апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області задовольнити частково. Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року у справі № 140/2046/19 скасувати, позов залишити без розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, постанова суду може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Суддя-доповідач: О. М. Гінда судді О. Б. Заверуха В. В. Ніколін Повне судове рішення складено 31.01.2020.