Постанова 4857 № 260/823/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 січня 2020 рокуЛьвівСправа № 260/823/19 пров. № 857/13203/19 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді: Запотічного І.І., суддів: Довгої О.І., Матковської З.М., при секретарі судового засідання: Галаз Ю.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2019 року (суддя- Гаврилко С.Є., ухвалене в м. Ужгороді о 10:06, повний текст складено 11.11.2019р.) у справі № 260/823/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, - ВСТАНОВИВ: В червні 2019р. ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, в якому просив визнати протиправними дії Ужгородського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області щодо відмови ОСОБА_1 зарахувати до спеціального стажу строк роботи на посаді фельдшера медичного пункту в органах внутрішніх справ за період роботи з 02.07.1983 по 04.08.1987 та зобов`язати Ужгородське об`єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області зарахувати до спеціального стажу ОСОБА_1 період роботи з 02.07.1983 по 04.08.1987 на посаді фельдшера медичного пункту в органах внутрішніх справ та виплатити йому одноразову грошову допомогу у розмірі 10 місячних пенсій особи на день її призначення". Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2019 року позов задоволено. Не погоджуючись з даним рішенням суду його оскаржив відповідач- Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, подавши до Восьмого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, та посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове про відмову в позові. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, в розмірі десяти місячних пенсій надається у разі, якщо на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", особа працювала у закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" якщо страховий стаж на зазначених посадах становить 35 років для чоловіків, 30 років - для жінок; якщо до цього особа не отримувала будь-яку пенсію. Окрім цього апелянт зазначає, що згідно наданих позивачем документів його загальний стаж дає право позивачу на призначення пенсії за вислугу років, однак для виплати та нарахування грошової допомоги позивачу на посаді фельдшера медичного пункту Управління внутрішніх справ Закарпатського облвиконкому до спеціального стажу не врахований, оскільки Медичні витверезники підпорядковані і є структурними підрозділами управлянь внутрішніх справ, а тому посада фельдшера медичного пункту Управління внутрішніх справ Закарпатського облвиконкому не входить до Переліку закладів охорони здоров`я Міністерства внутрішніх справ України від 14 червня 2017 року №

507. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу рішення суду першої інстанції вважає законним та просить залишити його без змін. Позивач в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Відповідач, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, явки уповноваженого представника не забезпечив, що відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України не перешкоджає розгляду справи без його участі. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Позивач, ОСОБА_1 - є громадянином України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_1 (а.с. 28). Встановлено, що ОСОБА_1 з 19 грудня 2018 року отримує пенсію за віком. Загальний стаж на день призначення пенсії за віком становив 43 роки 5 місяців 9 день. В подальшому, 24 квітня 2019 року позивач звернувся з заявою до відповідача про надання інформації щодо врахування до спеціального стажу період роботи фельдшера в Управлінні внутрішніх справ Закарпатського облвиконкому та під час проходження військової строкової служби на посадах курсанта-фельдшера, санінструктора та фельдшера. Та з відповіді за № 02/11-78 від 10 травня 2019 року вбачається, що період роботи на посаді фельдшера медичного пункту Управління внутрішніх справ Закарпатського облвиконкому до спеціального стажу не врахований, оскільки Медичні витверезники підпорядковані і є структурними підрозділами управлянь внутрішніх справ, а тому посада фельдшера медичного пункту Управління внутрішніх справ Закарпатського облвиконкому не входить до Переліку закладів охорони здоров`я Міністерства внутрішніх справ України від 14 червня 2017 року №

507. Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України за № 117 від 29 березня 2002 року посади курсант-фельдшер і санінструктор не передбачені. Крім того, у військовому квитку зазначена посада курсант, а не курсант-фельдшер (а.с. 11). Відтак пенсійний орган вважає, що в позивача не має необхідного спеціального трудового стажу 35 років, що не дає йому право на виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій особи на день її призначення. Як видно з наявної в матеріалах справи копії трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 17 березня 1978 року, останній з 02 липня 1983 року по 04 серпня 1987 року працював на посаді фельдшера медичного пункту в органах внутрішніх справ. Не погоджуючись із вказаними діями, позивач звернувся в суд з даним позовом. Задовольняючи позов суд першої інстанції зробив висновок, що у позивача наявний спеціальний медичний стаж, його посада відносяться до посад медичних працівників, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, а тому він має право на нарахування та виплату грошової допомоги, яка передбачена пунктом 7-1 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Апеляційний суд з таким висновком суду першої інстанції погоджується з огляду на таке. Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" вбачається, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Відповідно до пункту 7-1 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до статті 55 пунктів "е" - "ж" Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Як вірно зазначено судом першої інстанції, не заперечуючи досягнення позивачем, на час звернення з заявою про призначення пенсії за віком, пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", відповідач вказує на те, що позивач не має право на отримання грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій у зв`язку з недостатністю спеціального страхового стажу. Відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788-XII право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати, зокрема, з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років. Відтак, апеляційний суд зазначає, що необхідною умовою для призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" є наявність спеціального стажу роботи та посади, що дає право на призначення пенсії згідно з переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, необхідний спеціальний стаж - 35 років (для чоловіків). Відтак, колегія суддів апеляційного суду погоджується з судом першої інстанції, що з аналізу наведених норм законодавства можна зробити висновок, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" будь-якого іншого виду пенсії. Як вірно зазначено судом першої інстанції, умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1191 "Про затвердження Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати", пунктом 2 якого, передбачено, що до страхового стажу, який визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е", пункту "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року №

909. Пунктом 5 Порядку встановлено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію. Згідно пункту 6 Порядку № 1191, для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно зі статтями 27 і 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" станом на день її призначення. У відповідності до пункту 7 Порядку № 1191 виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати. Як вірно зазначено судом першої інстанції, перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопад 1993 року № 909 у відповідності до пункту 2 якого, до закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років входять, лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, установи з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальні органи Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри. Наказом МВС України за № 507 від 14 червня 2017 року затверджено Перелік закладів охорони здоров`я Міністерства внутрішніх справ України, яким у відповідності до частини 1 пункту 2 встановлено, що до лікувально-профілактичних закладів охорони здоров`я Міністерства внутрішніх справ України належить, амбулаторно-поліклінічні заклади: амбулаторія; поліклініка; пункт охорони здоров`я (здоровпункт); фельдшерський пункт. Перелік закладів охорони здоров`я затверджено наказом Міністерства охорони здоров`я України від 28 жовтня 2002 року № 385, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 12 листопада 2002 року за № 892/7180, згідно приписів пункту 1.2 якого, фельдшерський пункт (у т. ч. сільських та селищних рад) є лікувально-профілактичним закладом охорони здоров`я і відноситься до амбулаторно - поліклінічних закладів. Як вірно зазначено судом першої інстанції, відповідно до пункту 1 пояснення до переліку закладів охорони здоров`я, фельдшерські, фельдшерсько-акушерські пункти, сільські лікарські амбулаторії та дільничні лікарні організовуються в сільських населених пунктах, об`єктах будівництва за межами населених пунктів. За змістом абзацу 3 частини 1 статті 3 Основ законодавства України про охорону здоров`я заклади охорони здоров`я - підприємства, установи та організації, завданням яких є забезпечення різноманітних потреб населення в галузі охорони здоров`я шляхом подання медико-санітарної допомоги, включаючи широкий спектр профілактичних і лікувальних заходів або послуг медичного характеру, а також виконання інших функцій на основі професійної діяльності медичних працівників. Також, частинами 1 і 2 Основ законодавства України про охорону здоров`я встановлено, що безпосередню охорону здоров`я населення забезпечують санітарно-профілактичні, лікувально-профілактичні, фізкультурно-оздоровчі, санаторно-курортні, аптечні, науково-медичні та інші заклади охорони здоров`я. Заклади охорони здоров`я створюються підприємствами, установами та організаціями з різними формами власності, а також приватними особами при наявності необхідної матеріально-технічної бази і кваліфікованих фахівців. Порядок і умови створення закладів охорони здоров`я, державної реєстрації та акредитації цих закладів, а також порядок ліцензування медичної практики, виробництва лікарських засобів, оптової, роздрібної торгівлі лікарськими засобами визначаються актами законодавства України. Разом з тим, як вірно зазначено судом першої інстанції відповідно до наказу Міністерства внутрішніх справ України від 14 червня 1995 року № 386 "Про затвердження Номенклатури закладів охорони здоров`я системи Міністерства внутрішніх справ України", погодженого з Міністерством охорони здоров`я України, визначено, що для надання стаціонарної та амбулаторної медичної допомоги особам, які тримаються у медичному витверезнику, можуть створюватись медичні частини, лікарські і фельдшерські здоровпункти у структурі відповідних закладів. Відповідно до пункту 1 "Положення про фельдшерсько-акушерський/фельдшерський пункт" від 29 липня 2016 року, № 801 фельдшерсько-акушерський/фельдшерський пункт є відокремленим структурним підрозділом амбулаторії центру первинної медичної (медико-санітарної) допомоги, що забезпечує надання долікарської медичної допомоги населенню. Відтак, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що робота у медичних частинах, лікарських і фельдшерських пунктах, які створюються у структурі відповідних закладів, для надання стаціонарної та амбулаторної медичної допомоги особам, які тримаються у медичному витверезнику, зараховується до спеціального стажу роботи. Зважаючи на наведене вище, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_1 у спірний період працював фельдшером у закладі охорони здоров`я, у розумінні Основ законодавства України про охорону здоров`я, і така робота у ньому дає право на призначення та виплату грошової допомоги, яка передбачена пунктом 7-1 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Відтак враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з судом першої інстанції про задоволення позову. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції з наведених вище мотивів, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись статтями 308, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2019 року у справі № 260/823/19 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І. І. Запотічний судді О. І. Довга З. М. Матковська Повне судове рішення складено 31.01.2020