Постанова 4824 № 759/16062/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110 факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua Унікальний номер справи 759/16062/18 Апеляційне провадження № 22-ц/824/1806/2020Головуючий у суді першої інстанції - Журибеда О.М. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 29 січня 2020 року Київський апеляційний суд у складі: суддя-доповідач Оніщук М.І., судді Ящук Т.І., Крижанівська Г.В., секретар Ющенко Я.М., за участю: позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Сироватської О.М. , розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2019 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про стягнення пені та трьох відсотків річних у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання, В С Т А Н О В И В: У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», згідно з яким просив: стягнути з Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на його користь пеню у розмірі 1 081,93 доларів США та три проценти річних у розмірі 2,96 доларів США, а всього 1 084,89 доларів США. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 11.10.2016 року між ПАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 було укладено договір № 156878026 на вклад «Пенсійний» зі строком повернення 11.10.2017 року та з процентною ставкою 6,50 % річних. На виконання умов вказаного договору ОСОБА_1 було внесено в касу банку грошові кошти у розмірі 7 000,00 доларів США, про що свідчить квитанція № 156878026 (# 357773609) від 11.10.2016 року. Також, 11.10.2016 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Державний ощадний банк» було підписано заяву про приєднання № 233088/111016 до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки), відповідно до якої банком було відкрито позивачу поточний рахунок № НОМЕР_1 в доларах США на умовах тарифного пакету «Економний». При цьому, згідно з квитанцією № 1568780261 від 07.08.2017 року позивачем було поповнено банківський рахунок на суму 4 600,00 доларів США. Разом з тим, позивач вказував, що незважаючи на положення п.п. 3.3.1 п. 3.3 Договору щодо обов`язку банку повернути депозит та нараховані проценти протягом дня після закінчення договору, 11.10.2017 року відповідач видав йому готівкою лише частину банківського вкладу у розмірі 7 000,00 доларів США, посилаючись на відсутність у касі грошових коштів. Інша частина вкладу на суму 5 100,00 доларів США та нараховані проценти у розмірі 52,33 доларів США була повернута позивачу лише 18.10.2017 року, про що свідчить чек № 1791. За вказаних обставин, а також посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем свого грошового зобов`язання, позивач просив позов задовольнити на підставі положень ст.ст. 549, 625 ЦК України та Закону України «Про захист прав споживачів». Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 21.10.2019 року у задоволенні позову відмовлено (а.с. 73-76). В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, а також неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення скасувати та ухвали нове судове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі. Так, в обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції не було враховано його посилання на наявність двох заяв про видачу готівки, а також те, що в матеріалах справи відсутні докази видачі йому депозиту та нарахованих відсотків у повній сумі саме 11.10.2017 року. При цьому, вказує, що суд першої інстанції не надав належної оцінки змісту листа відповідача від 14.11.2017 року, в якому останній сам визнає факт повернення боргу позивачу лише 18.10.2017 року (а.с. 78-81). У судовому засіданні позивач підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав та просив її задовольнити. Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував за її безпідставністю та необґрунтованістю і просив рішення суду залишити без змін, оскільки воно ухвалене з дотриманням вимог закону. Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення учасників справи, які з`явились у судове засідання, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 11.10.2016 року між ПАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 було укладено договір № 156878026 на вклад «Пенсійний» зі строком повернення 11.10.2017 року та з процентною ставкою 6,50 % річних. На виконання умов вказаного договору ОСОБА_1 було внесено в касу банку грошові кошти у розмірі 7 000,00 доларів США, про що свідчить квитанція № 156878026 (# 357773609) від 11.10.2016 року. Також, 11.10.2016 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Державний ощадний банк» було підписано заяву про приєднання № 233088/111016 до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки), відповідно до якої банком було відкрито позивачу поточний рахунок № НОМЕР_1 в доларах США на умовах тарифного пакету «Економний». Згідно з квитанцією № 1568780261 від 07.08.2017 року позивачем було поповнено банківський рахунок на суму 4 600,00 доларів США. При цьому, як обумовили сторони у п.п. 2.7, 3.3.1 Договору, після закінчення строку, вказаного у п. 1 1 договору, або після закінчення продовженого строку депозит та невиплачені проценти, нараховані до закінчення строку дії договору, вкладник протягом 1 дня може отримати готівку. Банк зобов`язується повернути депозит шляхом перерахування на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у філії Головне управління по м. Києву АТ «Ощадбанк» або шляхом видачі готівки. Так, відповідно до ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника0 або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або доходів в іншій формі на умовах та в порядку встановлених договором. Згідно зі ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов`язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Разом з тим, у відповідності до положень ст. 526 України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Як передбачено ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, не вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмірі процентів не встановлений договором або законом. Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. Звертаючись до суду з позовом, позивач, як на підставу для його задоволення, вказував, що, незважаючи на положення п.п. 3.3.1 п. 3.3 Договору щодо обов`язку банку повернути депозит та нараховані проценти протягом дня після закінчення договору, 11.10.2017 року відповідач видав йому готівкою лише частину банківського вкладу у розмірі 7 000,00 доларів США, а іншу частині грошових коштів у розмірі 5 100,00 доларів США - лише 18.10.2017 року. Однак, вказані твердження позивача щодо несвоєчасного повернення банківського вкладу спростовуються наявними в матеріалах справи заявою на видачу готівки № 1568780261 (#108425024011) від 11.10.2017 року на суму 7000,00 доларів США та заявою на видачу готівки № 1568780261 (# 108425208111) від 11.10.2017 року на суму 5 100,00 доларів США, в яких міститься особистий підпис позивача, особа якого встановлена за паспортом громадянина України, про отримання вказаних сум грошових коштів саме 11.10.2017 року. Тобто, у відповідності та на виконання зобов`язань згідно з п.п. 1.1, 2.7, 3.3.1 Договору № 156878026 від 11.10.2016 року, АТ «Ощадбанк 11.10.2017 року у повному обсязі повернув ОСОБА_1 депозит у сумі 12 100,00 доларів США. Вказані обставини також підтверджуються наявною в матеріалах справи випискою по рахунку № НОМЕР_2 . Щодо посилань апелянта на те, що у своєму листі від 14.11.2017 року відповідач сам визнає факт повернення боргу у повному обсязі лише 18.10.2017 року, а також відмовився виплатити компенсацію за порушення прав, слід зазначити, що текст вказаного листа не містить тверджень банку ані про повернення боргу, ані про відмову у виплаті компенсації. Натомість, як вбачається з наявних в матеріалах справи квитанції (чеків-поповнення за №№ 1721, 1722), 11.10.2017 року позивачем було внесено грошові кошти в сумі 2 100,00 доларів США та 3 000,00 доларів США на поповнення свого карткового рахунку № НОМЕР_1 . В подальшому, а саме 18.10.2017 року вказані грошові кошти були отримані позивачем з його карткового рахунку готівкою у касі, про що свідчить відповідний чек № 1791 про видачу готівки від 18.10.2017 року. Тобто, отримавши готівкою депозитні кошти 11.10.2017 року, позивач того ж дня вніс їх на власний рахунок та 18.10.2017 року отримав їх готівкою у касі банку. За вказаних обставин, доводи апеляційної скарги щодо несвоєчасного повернення депозитних коштів є безпідставними, необґрунтованими та такими, що ґрунтуються виключно на припущеннях самого позивача. Крім того, є надуманими та такими, що не ґрунтуються на вимогах закону доводи скаржника стосовно того, що банк був зобов`язаний оформити одну заяву на повернення депозитних коштів на всю суму, а не розбивати дві частини, адже вказані обставини жодним чином не спростовують встановленого судом першої інстанції вчасного та повного виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором. В свою чергу, у відповідності до положень ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Як передбачено вимогами ст.ст. 77, 80 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Також, згідно роз`яснень, які містяться в п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року, предметом доказування є факти, якими обґрунтовуються заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи (причини пропуску позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні рішення. Таким чином, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе рішення про відмову у задоволенні позовних вимог за недоведеністю позивачем останніх. При апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення, в справі не виявлено. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін. Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 372, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2019 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про стягнення пені та трьох відсотків річних у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Повний текст постанови складений 30 січня 2020 року. Суддя-доповідач М.І. Оніщук Судді Т.І. Ящук Г.В. Крижанівська