LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4823728/1518/19

від 30.01.2020 ·
Резолютивна:Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Заочне рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 14 листопада 2019 року залишити без змін.

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 30 січня 2020 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 728/1518/19 Головуючий у першій інстанції Пархоменко П. І. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/238/20 Чернігівський апеляційний суд у складі: головуючого - судді Вінгаль В.М., суддів: Губар В.С., Кузюри Л.В., позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», відповідач: ОСОБА_1 , особа, яка подала апеляційну скаргу: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 14 листопада 2019 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, прізвище судді: Пархоменко П.І.; місце ухвалення рішення: м.Бахмач, дата складання повного тексту рішення: 14 листопада 2019 року, УСТАНОВИВ: У липні 2019 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з останнього на свою користь заборгованість в розмірі 124461,19 грн за кредитним договором №б/н від 25.09.2013 року та судові витрати у розмірі 1921,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до укладеного договору від 25.09.2013 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 5300,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором, але відповідач порушив зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим станом на 31.05.2019 року виникла заборгованість у розмірі 394669,35 грн, з яких: 5007,71 грн заборгованість за кредитом, 383349,75 грн заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 6311,89 грн заборгованість за пенею та комісією. Позивач вказує на те, що кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом, тому заборгованість до стягнення становить 124461,19 грн, з яких: 5007,71 грн заборгованість за кредитом, 119453,48 грн заборгованість по процентам за користування кредитом з 25.09.2013 року по 29.01.2018 року. Заочним рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області від 14 листопада 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 25 вересня 2013 року в розмірі 5007,71 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог про стягнення заборгованості за процентами з 25 вересня 2013 року по 29 січня 2018 року в сумі 119453,48 грн відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» 76,84 грн. В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні суми заборгованості по відсотках та ухвалити нове рішення, яким позов АТ КБ «ПриватБанк» задовольнити, посилаючись на порушення норм матеріального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернув, тому суд першої інстанції не мав жодних підстав відмовляти у стягненні відсотків по кредиту. При цьому, відмова у стягненні відсотків по кредиту є грубим порушенням основоположних норм банківського кредитування та ставить під загрозу фінансову стабільність банку, який є системною державною фінансовою інституцією, наносить фінансову шкоду тим споживачам банківських послуг, які розміщують свої кошти у банку на банківських депозитах, які надаються іншим споживачам послуг в кредит під певні відсотки. Заслухавши суддюдоповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду без змін, виходячи з наступного. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У справі встановлено, що 25.09.2013 року між позивачем та ОСОБА_1 було укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку. Посилаючись на те, що Заява, в сукупності з тарифами, а також умовами та правилами надання банківських послуг складають умови кредитного договору, який відповідач не виконує, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 124461,19 грн, з яких: 5007,71 грн заборгованість за кредитом, 119453,48 грн заборгованість по процентам за користування кредитом з 25.09.2013 року по 29.01.2018 року, що виникла станом на До позову АТ КБ «ПриватБанк» додано Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, затверджених наказом від 06.03.2010 року №СП-2010-256, які відповідачем не підписані. Положеннями ч.1 ст.634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, вони повинні бути зрозумілі всім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. З огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Зі змісту анкети-заяви позичальника від 25.09.2013 року, підписаної сторонами, судом було встановлено, що в цьому документі процентна ставка не зазначена, відсутні умови та порядок її зміни. Більш того, доданий до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг не містить підпису відповідача, а тому висновок суду першої інстанції про те, що зазначені документи не можна розцінити як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 25.09.2013 року шляхом підписання анкети-заяви, є таким, що відповідає доказам, поданим суду першої інстанції. Роздруківка з сайту позивача також належним доказом у даній справі бути не може, оскільки достовірно не підтверджує умов надання банком відповідачеві кредитних коштів. Задовольнивши частково позов АТ КБ «ПриватБанк» в частині стягнення з відповідача заборгованості кредитом в сумі 5007,71 грн, суд першої інстанції дійшов правильного висновку виходячи з того, що фактично отримані позичальником кредитні кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» повернуті не були, а тому підлягають стягненню в примусовому порядку у відповідності з положеннями ст.ст. 1050, 1054 ЦК України. Позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за процентам за користування кредитом з 25.09.2013 року по 29.01.2018 року у розмірі 119453,48 грн обґрунтовано були залишені судом першої інстанції без задоволення, виходячи зі змісту анкети-заяви та правової позиції, сформульованої Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 року (справа №342/180/17), яка підлягала застосуванню у відповідності з правилом ч.4 ст.263 ЦПК України. Доводи апеляційної скарги про те, що суд безпідставно звільнив відповідача від сплати заборгованості за відсотками та неустойки, оскільки відповідачем не заявлялися вимоги про визнання кредитного договору недійсним або нікчемним, відповідач відзив не надав та жодним чином не спростував доводи позивача, не можуть слугувати підставою для скасування рішення, оскільки договором, підписаним сторонами, не було встановлено розміру та порядку одержання процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальності за неналежне виконання зобов`язань за договором. Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 «Проніна проти України (Pronina v. Ukraine)», §23). Апеляційний суд констатує, що судом першої інстанції надано повну оцінку доказів, поданих стороною позивача при розгляді справи. Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно визначив відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» в частині стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами. Заочне рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування в оскаржуваній частині не має. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 383, 384, 389-391 ЦПК України, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Заочне рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 14 листопада 2019 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Голова судового засідання Судді

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»