Постанова Північний апеляційний господарський суд № 920/836/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "28" січня 2020 р. Справа№ 920/836/18 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Владимиренко С.В. суддів: Ходаківської І.П. Демидової А.М. при секретарі Островерха В.Л. за участю представників від позивача: Кучменко С.В.; від відповідачів: не з`явилися розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агронта" на рішення Господарського суду Сумської області від 07.02.2019 (повний текст підписано 12.02.2019) у справі № 920/836/18 (суддя Спиридонова Н.О.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агронта" до відповідачів:

1. Приватного акціонерного товариства "Іскра"

2. Приватного акціонерного товариства "Іскра Плюс" про стягнення 1548248,33 грн. заборгованості, яка виникла у зв`язку з неналежним виконанням першим відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки № АГРОНТА-І/2016-05-23 від 23.05.2016 ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Агронта" звернулося з позовом до Приватного акціонерного товариства "Іскра" та Приватного акціонерного товариства "Іскра Плюс" про стягнення 1 113 134,40 грн заборгованості за договором поставки, 124 480,94 грн пені; 242 663,30 грн інфляційних втрат та 67 969,69 грн 3 % річних. Обґрунтовуючи своєї вимоги, позивач посилався на те, що Приватне акціонерне товариство "Іскра" в порушення умов укладеного договору, свої зобов`язання щодо вчасної оплати за поставлений товар не виконало, передало їх Приватному акціонерному товариству "Іскра Плюс" за розподільчим балансом у зв`язку з виділенням з Приватного акціонерного товариства "Іскра" Приватного акціонерного товариства "Іскра Плюс", вимоги про сплату заборгованості надіслані позивачем Приватному акціонерному товариству "Іскра Плюс" від 08.11.2017 та від 04.07.2018 залишилися без відповіді та задоволення, а вимогу позивача про сплату заборгованості від 11.09.2018 Приватне акціонерне товариство "Іскра" відхилило за безпідставністю, запропонував звертатися до Приватного акціонерного товариства "Іскра Плюс", внаслідок чого позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості з субсидіарного боржника Приватного акціонерного товариства "Іскра" та основного боржника Приватного акціонерного товариства "Іскра Плюс". Рішенням Господарського суду Сумської області від 07.02.2019 у справі № 920/836/18 в позові відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агронта" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права. Так, в апеляційній скарзі позивач вказує на те, що ПрАТ "Іскра Плюс", до якого в результаті виділу за розподільчим балансом перейшло зобов`язання ПрАТ "Іскра" перед ТОВ "Агронта", ні в добровільному порядку, ні після пред`явлення письмової вимоги не сплатило заборгованості, чим порушило права ТОВ "Агронта". 01.07.2019 позивачем подано апеляційному господарському суду заяву, в якій посилаючись на постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 22.05.2019 у справі №920/369/17, стверджуючи про неможливість одночасного (в одній судовій справі) задоволення позовних вимог кредитора-позивача до обох відповідачів одночасно, оскільки субсидіарна відповідальність боржників на відміну від солідарної відповідальності носить взаємовиключний характер, тобто задоволення вимог до основного боржника виключає одночасну відповідальність за таким зобов`язанням субсидіарного боржника, відмовляється від позову в частині стягнення з ПрАТ "Іскра Плюс", як основного боржника та підтримує позовні вимоги в частині стягнення з ПрАТ "Іскра", як субсидіарного боржника повністю. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2019 у справі №920/836/18 рішення Господарського суду Сумської області від 07.02.2019 скасовано частково та прийнято в цій частині нове рішення, викладено резолютивну частину рішення у наступній редакції: "

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Іскра Плюс" (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9, код ЄДРПОУ 41049854) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агронта" (03022, м. Київ, вул. Ломносова, 26, кв. 27, код ЄДРПОУ 36885811) 1 113 134 грн 40 коп. заборгованості, 124 480 грн 94 коп. - пені, 242 663 грн 30 коп. - інфляційних втрат, 67 969 грн 69 коп. - 3 % річних та 23 223 грн 73 коп. судового збору за подання позовної заяви.

3. У задоволенні позову до Приватного акціонерного товариства "Іскра" відмовити повністю". Стягнуто з ПрАТ "Іскра Плюс" на користь ТОВ "Агронта" 34 835 грн 60 коп. судового збору за подання апеляційної скарги. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №920/836/18 постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2019 скасовано, справу передано на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду. Скасовуючи постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2019 суд касаційної інстанції зазначив про те, що судом апеляційної інстанції залишено поза увагою норми ч. 2 ст.619 Цивільного кодексу України, відповідно до якої до пред`явлення вимоги особі, яка несе субсидіарну відповідальність, кредитор повинен пред`явити вимогу до основного боржника. Якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора або кредитор не одержав від нього в розумний строк відповіді на пред`явлену вимогу, кредитор може пред`явити вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність. Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що відповідач-2 станом на день звернення з позовом не задовольнив вимоги позивача, позивач не отримав від відповідача-2 ні сплати боргу, ні відповіді на вимогу протягом року (відповідач-2 повинен був провести розрахунок з позивачем ще у грудні 2016 року після передачі йому кредиторської заборгованості за розподільчим балансом при реорганізації). Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого господарського суду та частково задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з ПрАТ "Іскра Плюс" заборгованості, лише зазначив, що Харківським апеляційним господарським судом у справі №920/364/17 встановлено факт наявності простроченої заборгованості за договором №АГРОНТА-І/2016-05-23 від 23.05.2016, яка не заперечується ПрАТ "Іскра" та визнана ПрАТ "Іскра Плюс" та обмежився посиланням на те, що ПрАТ "Іскра Плюс" є основним боржником. Судом не взято до уваги, що ПрАТ "Іскра" не вибуло із зобов`язання у правовідносинах, щодо яких виник спір у господарській справі № 920/836/18, а залишилося в ньому як субсидіарний боржник, не досліджено чи надавалася відповідачем-2 відповідь на пред`явлені позивачем вимоги, щодо сплати заборгованості та не проаналізовано дій відповідача-2, чи можна кваліфікувати дії (або бездіяльність) відповідача-2 як відмову задовольнити вимогу кредитора. Таким чином висновки апеляційного господарського суду щодо стягнення заборгованості з відповідача-2 є передчасними. Відповідно до ст. 316 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агронта" передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2019 заяву суддів Скрипки І.М., Михальської Ю.Б., Тищенко А.І. про самовідвід у справі № 920/836/18 задоволено. Справу № 920/836/18 передано для визначення автоматизованою системою у відповідності до ст.32 Господарського процесуального кодексу України нового склад суду. Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2019 №09.1-07/549/19 призначено повторний автоматизований розподіл судових справ. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агронта" передано на розгляд судді Владимиренко С.В., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Владимиренко С.В. (суддя-доповідач), судді Демидова А.М., Корсак В.А. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агронта" на рішення Господарського суду Сумської області від 07.02.2019 р. у справі № 920/836/18 прийнято до провадження. Розгляд апеляційної скарги призначено на 14.01.2020. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2019 у справі № 920/836/18 клопотання ПрАТ "Іскра" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено. Доручено Зарічному районному суду м.Суми забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції в приміщенні вказаного суду 14.01.2020 об 11 год.15 хв. Розпорядженням № 09.1-08/78/20 Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2020 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи, у зв`язку з перебуванням судді Корсака В.А., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у відпустці. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2020 у зв`язку з перебуванням судді Корсака В.А. у відпустці, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 920/836/18 колегію суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді - Демидова А.М., Ходаківська І.П. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2020 справу № 920/836/18 прийнято до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду. В судове засідання 14.01.2020 представники позивача та відповідача 2 не з`явились, причини неявки суду не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило. Крім цього, внаслідок проведення перевірки правоохоронними органами факту замінування будівлі Зарічного районного суду м. Суми, розгляд справи № 920/836/18 в режимі відеоконференції між Північним апеляційним господарським судом та Зарічним районним судом м. Суми не відбувся, про що Зарічним районним судом м. Суми складено та надано довідку від 14.02.2020 №Н04-04/1/2020. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2020 розгляд справи № 920/836/18 відкладено на 28.01.2020 на 11 год.30 хв. 27.01.2020 від представника відповідачів Мазнєвої С.Г. надійшла заява про закриття провадження у даній справі, в якій зазначено про наявність постанови Харківського апеляційного господарського суду від 31.05.2018 у справі №920/364/17, зі змісту якої вбачається, що цей же позивач звернувся до ПрАТ «Іскра» субсидіарного боржника у зобов`язанні про стягнення з нього тієї самої суми основного боргу за тим самим зобов`язанням, що і у даній справі. При цьому заявник стверджує, що різниця у даних справах тільки у сумах штрафних санкцій, які нараховані на суму основного боргу,враховуючи період часу, що минув між розглядом вказаної справи та даної. В судове засідання 28.01.2020, яке проводилося за заявою ПрАТ «Іскра» в режимі відеоконференції представники відповідачів не з`явилися, завчасно не повідомили суд апеляційної інстанції про причини не явки в судове засідання, тоді як були належним чином повідомлені про судове засідання 28.01.2020 в порядку визначеному ст.120 Господарського процесуального кодексу України. 28.01.2020 в 12год.35хв. після судового засідання проведеного у даній справі в режимі відеоконференції від представника відповідачів адвоката Мазнєвої С.Г. надійшла заява про відкладення розгляду справи через її дуже погане самопочуття, що унеможливило його розгляд судом внаслідок закінчення апеляційного провадження з прийняттям постанови у даній справі. Розглянувши в судовому засіданні 28.01.2020 заяву відповідачів про закриття провадження у даній справі суд апеляційної інстанції відмовив у її задоволенні через не відповідність п.2 ч.1 ст.175, п.3 ч. 1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України, оскільки підстави позовних вимог у даній справі та справі №920/364/17 не є тими самими. При цьому слід зазначити, що Касаційний господарський суд у складі Верховного суду при прийнятті постанови у даній справі відповідно до ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, врахував при її розгляді обставини встановлені постановою Харківського апеляційного господарського суду від 31.05.2018 у справі №920/364/17, які не підлягають доказуванню при розгляді цієї справи, у якій беруть участь ті самі особи стосовно яких встановлено ці обставини. Водночас суд апеляційної інстанції з урахуванням приписів ч.5 ст.191 Господарського процесуального кодексу України не прийняв відмову позивача від позову в частині вимог до відповідача-2. Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів суду апеляційної інстанції встановила наступне. 23.05.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агронта" (постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Іскра" (покупець) укладено договір поставки №АГРОНТА-І/2016-05-23 (далі - договір), відповідно до якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцеві мінеральні добрива та іншу продукцію (товар) партіями, у кількості, комплектності, асортименті та по ціні, які вказуються в специфікаціях, що є додатками до цього договору, а покупець зобов`язується сплатити за нього грошову суму та прийняти товар на умовах цього договору. Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується передати у власність покупцеві мінеральні добрива та іншу продукцію (товар) партіями, у кількості, комплектності, асортименті та по ціні, які вказуються в специфікаціях, що є додатками до цього договору, а покупець зобов`язується сплатити за нього грошову суму та прийняти товар на умовах цього договору. Згідно з п. п. 3.1, 3.2 договору вартість цього договору складає грошову суму, яка розраховується з урахуванням податку на додану вартість та конкретизується у додатках до цього договору. Загальна сукупна вартість товару, вказана в додатках до цього договору складає суму цього договору. Як передбачено п. 3.4 договору оплата за кожну окрему партію товару здійснюється покупцем на умовах, вказаних у відповідних додатках та специфікаціях до цього договору, у повному обсязі, та у відповідності до можливих змін, що вказані в пункті 3.3 договору. Відповідно до п. п. 3.5, 3.6 договору основні умови оплати товару (форма, розміри та строки оплати) визначаються додатками - специфікаціями до договору з урахуванням положень, визначених цим розділом договору, та можуть передбачати як повну, так і часткову передплату за товар грошовими коштами шляхом банківського переказу на рахунок позивача до фактичного відвантаження товару з оплатою решти вартості товару з відстроченням платежу. Зобов`язання покупця щодо оплати товару вважаються виконаними в повному обсязі та в строк, з моменту зарахування на поточний рахунок постачальника суми, вказаної у специфікації, та кореговані у відповідності до розрахунків, наведених у актах до відповідних специфікацій. Згідно з п. 4.3 договору кожна партія товару у відповідності із специфікацією має бути поставлена постачальником у місце поставки протягом 15 робочих днів з дати зарахування покупцем на поточний рахунок постачальника грошової суми, вказаної у відповідній специфікації до цього договору у обумовленому у ній обсязі. Пунктом 5.2 договору сторони передбачили, що за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості поставленого товару за кожний день прострочення оплати. На виконання умов укладеного договору поставки позивач здійснив поставку товару відповідачу-1 на загальну суму у розмірі 1 113 134 грн 40 коп., що підтверджується видатковою накладною № 35 від 24.05.2016 та податковою накладною № 25 від 24.05.2016. Однак, ПрАТ "Іскра" в порушення умов укладеного договору не оплатило зазначену заборгованість за поставлений товар. Згідно ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини. Відповідно до ч.2 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. За приписами ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України). Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Положеннями ст. 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Рішенням Господарського суду Сумської області у справі № 920/364/17 від 15.05.2017 позовні вимоги ТОВ «Агронта» до ПрАТ «Іскра» задоволено частково; стягнуто з відповідача 1 113 134 грн 40 коп. заборгованості, 124 480 грн 94 коп. пені, 86 824 грн 49 коп. інфляційних втрат та 19 571 грн 21 коп. 3% річних; в іншій частині позову відмовлено. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 31.05.2018 у справі № 920/364/17 скасовано рішення Господарського суду Сумської області від 15.05.2017 та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ "Агронта" до ПрАТ "Іскра" відмовлено. Апеляційним господарським судом у справі № 920/364/17 встановлено наявність простроченої заборгованості за вказаним договором поставки в заявленому до стягнення розмірі, який не заперечується відповідачами. З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення заборгованості в розмірі 1 113 134 грн 40 коп. обґрунтовані та підлягають задоволенню. За прострочення виконання грошового зобов`язання позивач нарахував та просить стягнути з відповідачів 124 480 грн 94 коп. пені; 242 663 грн 30 коп. інфляційних втрат та 67 969 грн 69 коп. 3 % річних. Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Як передбачено ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Пунктом 5.2 укладеного договору передбачено, що за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості поставленого товару за кожний день прострочення оплати. Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Статті 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України обмежують граничний розмір пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України. Отже, розмір пені не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України. Здійснивши перерахунок розміру нарахованої позивачем пені, колегією суддів встановлено, що розмір пені, яка підлягає стягненню, є більшим, ніж просить стягнути позивач. Однак, враховуючи те, що суд позбавлений можливості виходити за межі позовних вимог, задоволенню підлягає пеня, яка нарахована позивачем за період з 18.10.2016 по 20.04.2017 у розмірі 124 480 грн 94 коп. Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Нараховані позивачем 242 663 грн 30 коп. інфляційних втрат та 67 969 грн 69 коп. 3 % річних є арифметично правильними та вимоги в цій частині підлягають задоволенню. Також, під час розгляду справи № 920/364/17 було встановлено, що заборгованість ПрАТ «Іскра» у розмірі 1 113 134 грн 40 коп. перед ТОВ «Агронта» за розподільчим балансом була передана до ПрАТ «Іскра Плюс», яке було виділено з ПрАТ «Іскра» відповідно до рішення позачергових загальних зборів акціонерів ПрАТ «Іскра» (протокол № 28/07/2016 33А від 28.07.2016). Вказаним рішенням загальних зборів було виділено з ПрАТ "Іскра" ПрАТ "Іскра Плюс" із передачею йому згідно розподільчого балансу частини майна, прав та обов`язків ПрАТ "Іскра", без припинення ПрАТ "Іскра". Позачерговими загальними зборами акціонерів ПрАТ "Іскра" (протокол № 10/10/2016 від 10.10.2016) було прийнято рішення про затвердження розподільчого балансу у зв`язку з виділенням з ПрАТ «Іскра» ПрАТ "Іскра Плюс". Заборгованість ПрАТ "Іскра" перед ТОВ «Агронта» в розмірі 1 113 134 грн 40 коп. була передана за розподільчим балансом до ПрАТ "Іскра Плюс". Правонаступництво - це перехід суб`єктивного права від однієї особи (праводавця) до іншої (правонаступника) в порядку похідного правонабуття. Перехід суб`єктивних прав і обов`язків від одного суб`єкта до іншого відбувається через набуття суб`єктивного права чи суб`єктивного обов`язку однією особою і, відповідно, їх втрату іншою. Однак при цьому спостерігається зв`язок між набутими суб`єктивними правами і обов`язками та правовідносинами, в яких перебував їх носій-попередник, з іншими особами, в силу чого і було можливе їх існування. Правонаступництво відбувається, зокрема, у разі виділу юридичної, за умови переходу до такої особи прав та обов`язків материнської особи. Зазначене закріплюється у розподільчому балансі. При реорганізації юридичної особи у формі виділу відбувається відокремлення з її складу однієї чи кількох юридичних осіб, при цьому сама реорганізована юридична особа фактично продовжує існувати і після завершення процесу такої реорганізації. За змістом ст. 109 Цивільного кодексу України виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов`язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб. Після прийняття рішення про виділ учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про виділ, складають та затверджують розподільчий баланс. Суд, що прийняв рішення про виділ, у своєму рішенні визначає учасника юридичної особи або вищий орган юридичної особи (власника), який зобов`язаний скласти та затвердити розподільчий баланс. Юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями юридичної особи, з якої був здійснений виділ, які згідно з розподільчим балансом не перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Юридична особа, з якої був здійснений виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Якщо юридичних осіб, що утворилися внаслідок виділу, дві або більше, субсидіарну відповідальність вони несуть спільно з юридичною особою, з якої був здійснений виділ, солідарно. Якщо після виділу неможливо точно встановити обов`язки особи за окремим зобов`язанням, що існувало у юридичної особи до виділу, юридична особа, з якої здійснено виділ, та юридичні особи, що були створені внаслідок виділу, несуть солідарну відповідальність перед кредитором за таким зобов`язанням. Таким чином ч. 3 ст. 109 зазначеного Кодексу передбачено, зокрема, субсидіарну (додаткову) відповідальність юридичної особи, з якої був здійснений виділ, за зобов`язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до новоствореної юридичної особи. За змістом ст. 86 Закону України «Про акціонерні товариства» виділом акціонерного товариства визнається створення одного чи кількох акціонерних товариств із передачею йому (їм) згідно з розподільним балансом частини майна прав та обов`язків акціонерного товариства, з якого здійснюється виділ, без припинення такого акціонерного товариства. З акціонерного товариства може виділитися лише акціонерне товариство. Акціонерне товариство, з якого здійснюється виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями, які перейшли до товариства, що виділилося, згідно з розподільним балансом. Товариство, що виділилося, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями, які виникли у товариства, з якого здійснюється виділ, перед виділом, але не перейшли до товариства, що виділилося. Якщо товариств, що виділилися, два чи більше, вони солідарно несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями разом з товариством, з якого здійснено виділ. Статтею 619 Цивільного кодексу України визначено, що договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи. До пред`явлення вимоги особі, яка несе субсидіарну відповідальність, кредитор повинен пред`явити вимогу до основного боржника. Якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора або кредитор не одержав від нього в розумний строк відповіді на пред`явлену вимогу, кредитор може пред`явити вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність. Кредитор не може вимагати задоволення своєї вимоги від особи, яка несе субсидіарну відповідальність, якщо ця вимога може бути задоволена шляхом зарахування зустрічної вимоги до основного боржника. Особа, яка несе субсидіарну відповідальність, повинна до задоволення вимоги, пред`явленої їй кредитором, повідомити про це основного боржника, а у разі пред`явлення позову, - подати клопотання про залучення основного боржника до участі у справі. У разі недотримання цих вимог особою, яка несе субсидіарну відповідальність, основний боржник має право висунути проти регресної вимоги особи, яка несе субсидіарну відповідальність, заперечення, які він мав проти кредитора. Ці положення підлягають застосуванню коли на момент пред`явлення вимоги в матеріальному правовідношенні наявні одночасно й основний, і субсидіарний боржники. У розумінні положень цивільного законодавства суть субсидіарної відповідальності полягає у залученні поряд з основним боржником додаткового (субсидіарного) боржника; субсидіарна відповідальність настає тоді, коли у зобов`язанні беруть участь двоє боржників, один з яких основний, інший - додатковий (субсидіарний). Апеляційним господарським судом у справі № 920/364/17 встановлено факт того, що реорганізація ПрАТ "Іскра" є завершеною. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців - це зокрема офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом. Офіційним визнанням змін, які відбуваються у зв`язку з виділом з юридичної особи іншої юридичної особи і пов`язані з переходом прав та обов`язків до створеної юридичної особи, слід вважати державну реєстрацію змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, про юридичну особу, з якої здійснено виділ, щодо юридичної особи - правонаступника. У цьому випадку виділ у значенні переходу (ч. 1 ст. 109 Цивільного кодексу України), який саме має значення для третіх осіб - кредиторів на відміну від самого лише факту створення юридичної особи, вважатиметься завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі, про юридичну особу, з якої здійснено виділ, щодо юридичної особи - правонаступника, як це передбачено ч. 4 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань». Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ПрАТ "Іскра Плюс", є правонаступником ПрАТ "Іскра". Таким чином, за результатами виділу ПрАТ "Іскра Плюс" є основним боржником, тоді як ПАТ "Іскра" як особа, з якої здійснено виділ, є субсидіарним боржником за спірним зобов`язанням в силу вимог частини 3 статті 109 Цивільного кодексу України. Згідно ч.4 ст.236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Висновки щодо застосування норм, визначених ст.543 та ч.1 ст.619 Цивільного кодексу України, викладені в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.05.2019 у справі №920/369/17, за якими солідарна відповідальність виникає одночасно щодо усіх боржників та задоволення вимоги кредитора відбувається усіма такими боржниками одночасно або кожним з них окремо в залежності від того, до кого з них буде пред`явлена вимога кредитора. У той же час відповідальність субсидіарного боржника є додатковою та наступає виключно у разі незадоволення вимог кредитора основним боржником внаслідок прямої відмови останнього або неотримання кредитором у розумний строк відповіді на вимогу до основного боржника про виконання зобов`язання. Зазначене унеможливлює задоволення позовних вимог кредитора - позивача до обох відповідачів одночасно, оскільки субсидіарна відповідальність боржників, на відміну від солідарної відповідальності, носить взаємовиключний характер, тобто задоволення вимог до основного боржника виключає одночасну відповідальність за таким зобов`язанням субсидіарного боржника. Як вбачається з матеріалів справи, 08.11.2017 та 04.07.2018 позивач направив на адресу ПрАТ "Іскра Плюс" (основний боржник) вимоги про сплату заборгованості. Вказані вимоги залишились без відповіді та задоволення з боку відповідача-2. 14.09.2018 позивач направив на адресу ПрАТ «Іскра» (субсидіарний боржник) вимогу про сплату заборгованості від 11.09.2018.. У відповідь, 28.09.2018 ПрАТ «Іскра» надіслав на адресу позивача лист, в якому повідомив останнього про те, що вимоги до нього щодо сплати заборгованості у сумі 1 113 134 грн 40 коп. безпідставні, у зв`язку з чим запропонував звертатися до ПрАТ "Іскра Плюс". Слід наголосити, що ПрАТ «Іскра Плюс» до якого в результаті виділу за розподільчим балансом перейшло зобов`язання ПрАТ «Іскра» перед ТОВ «Агронта» на протязі більше двох років ні в добровільному порядку, ні після пред`явлення вимог 08.11.2017 та 04.08.2018 не сплатило наявну заборгованість. Бездіяльність ПрАТ «Іскра Плюс» щодо погашення заборгованості перед позивачем може кваліфікуватися, як відмова задовольнити вимогу кредитора. З огляду на те, що позивач не одержав від ПрАТ «Іскра Плюс» в розумний строк відповіді на пред`явлені вимоги, ПрАТ «Іскра Плюс» не вчинило дій направлених на задоволення вимог кредитора (позивача), а бездіяльність ПрАТ «Іскра Плюс» щодо погашення заборгованості перед позивачем фактично свідчить про відмову задовольнити вимогу кредитора (позивача), з урахуванням положень ч. 2 ст. 619 Цивільного кодексу України, позивач набув право вимоги в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність - ПрАТ «Іскра». Врахувавши приписи ч.2 ст. 619 Цивільного кодексу України, не одержання позивачем від ПрАТ «Іскра Плюс» в розумний строк відповіді на пред`явлені вимоги, а також не вчинення ПрАТ «Іскра Плюс» дій направлених на погашення перед позивачем заборгованості, переданої ПрАТ «Іскра Плюс» на підставі розподільчого балансу при виділі з ПрАТ «Іскра», бездіяльність ПрАТ «Іскра Плюс» щодо погашення заборгованості перед позивачем, яка фактично свідчить про відмову задовольнити вимогу кредитора (позивача), а також враховуючи неможливість солідарного (одночасного) стягнення заборгованості з основного боржника та особи, яка має субсидіарну відповідальність, обраний позивачем спосіб захисту порушених прав шляхом заявлення вимог до особи, яка несе субсидіарну відповідальність, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, зі стягненням з ПрАТ «Іскра» на користь позивача заборгованості за договором поставки у розмірі 1 113 134 грн 40 коп., пені у розмір 124 480 грн 94 коп. інфляційних втрат у розмірі 242 663 грн 30 коп. та 67 969 грн 69 коп. 3 % річних, в частині позовних вимог до ПрАТ «Іскра Плюс» слід відмовити. Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Статтями 76, 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставин, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Вищевикладене свідчить про невідповідність висновків викладених в рішенні суду першої інстанції обставинам справи, що згідно п.3 ч.1 ст.277 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування судового рішення повністю з ухваленням нового рішення, яким позов задовольнити частково. За таких обставин, враховуючи, що колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Агронта" підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню повністю з ухваленням нового рішення, яким позов задовольнити частково зі здійсненням розподілу судових витрат відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОНТА" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 07.02.2019 у справі № 920/836/18 скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ІСКРА", як субсидіарного боржника (42312, с. Басівка, Сумський район, Сумська область, вул. Тесленка, буд. 6-А, ідентифікаційний код 14005946) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОНТА" (03022, м. Київ, вул. Ломоносова, буд. 26, кв. 27, ідентифікаційний код 36885811) суму основного боргу в розмірі 1 113 134 ( один мільйон сто тринадцять тисяч сто тридцять чотири) грн. 40 коп., 124 480 (сто двадцять чотири тисячі чотириста вісімдесят) грн. 94 коп. пені, 242 663 (двісті сорок дві тисячі шістсот шістдесят три) грн. 30 коп. інфляційних втрат, 67 969 (шістдесят сім тисяч дев`ятсот шістдесят дев`ять) грн. 69 коп. 3% річних, 11 611 (одинадцять тисяч шістсот одинадцять) грн. 87 коп. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви, 17 417 (сімнадцять тисяч чотириста сімнадцять) грн 80 коп. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги та судовий збір за перегляд касаційної скарги в розмірі 23 223 (двадцять три тисячі двісті двадцять три) грн. 74 коп.

4. У задоволенні позовних вимог до Приватного акціонерного товариства "ІСКРА ПЛЮС" відмовити повністю.

5. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду Сумської області.

6. Матеріали справи № 920/836/18 повернути до Господарського суду Сумської області.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. ст. 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 31.01.2020 Головуючий суддя С.В. Владимиренко Судді І.П. Ходаківська А.М. Демидова