Постанова 4872 № 916/432/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 листопада 2020 року м. ОдесаСправа № 916/432/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі: головуючого судді: Принцевської Н.М.; суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.; (Південно-західний апеляційний господарський суд, м.Одеса, пр-т Шевченка, 29) розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Мокана Юрія Васильовича на рішення Господарського суду Одеської області від 11.06.2020 року у справі №916/432/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Агросвіт" до Фізичної особи-підприємця Мокана Юрія Васильовича про стягнення 201 723 грн. (суддя першої інстанції: Мостепаненко Ю.І., дата та місце ухвалення рішення: 11.06.2020, Господарський суд Одеської області, м.Одеса, просп.Шевченка, 29) 18.02.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю Науково - виробнича фірма "Агросвіт" (далі - ТОВ «Агросвіт») звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця Мокан Юрія Васильовича (ФОП Мокан Ю.В.), в якій просить суд стягнути з відповідача 201 723 грн., в тому числі: 109 500 грн. - основної заборгованості, 48 843 грн. - пені та 43 380 грн. - 30% річних, а також суму судових витрат. В обґрунтування позовних вимог ТОВ «Агросвіт» посилалось на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки товару для виробництва сільськогосподарської продукції №15/14/05-01 від 14.05.2018 в частині повної та своєчасної оплати за отриманий товар. Рішенням Господарського суду Одеської області від 11.06.2020 позов задоволено частково, стягнуто з ФОП Мокан Ю.В. на користь ТОВ "Агросвіт" 109500 (сто дев`ять тисяч п`ятсот) грн. - основної заборгованості, 28 028 грн. 91 коп. - пені, 43 380 (сорок три тисячі триста вісімдесят) грн. - 30% річних та 2 713 (дві тисяч сімсот тринадцять) грн. 64 коп. - витрат по сплаті судового збору, в решті позову відмовлено. Місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні зазначив, що наявність заборгованості перед позивачем відповідач не спростував, а докази, які б підтверджували факт повної сплати відповідачем за отриманий товар в матеріалах справи відсутні, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ науково - виробничої фірми "Агросвіт" в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 109 500 грн. Крім того, у зв`язку з несплатою основної заборгованості, судом першої інстанції частково задоволено позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 28028,91 грн. та 30% річних у розмірі 43 380 грн. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ФОП Мокан Ю.В. звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області по даній справі від 15.06.2020 скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ФОП Мокана Ю.В. заборгованість за поставлений товар у розмірі 44000,00 грн., пеню у розмірі 15308,49 грн. та 30% річних у розмірі 13847,50 грн. Відповідач не погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає його прийнятим на підставі неповністю досліджених доказів, з порушенням норм матеріального права при недотриманні норм процесуального права. На думку апелянта, судом першої інстанції невірно здійснено перевірку розрахунків основної заборгованості, пені та 30% річних, неточно визначено період, з якого починається прострочення зобов`язання, під час розрахунків не враховано, що відповідачем було сплачено основну заборгованість: 25.10.2018 - у розмірі 10000,00 грн., 04.12.2018 - 1500,00 грн., 07.12.2018 - 50000,00 грн., 11.06.2019 - 500,00 грн., 17.01.2019 - 3500,00 грн. Апелянт зазначає, що заборгованість відповідача перед позивачем є значно меншою, що суперечить сумі заборгованості, встановленій в рішенні Господарського суду Одеської області від 15.06.2020. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.09.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФОП Мокана Юрія Васильовича на рішення Господарського суду Одеської області від 11.06.2020 по справі №916/432/20, вирішено розглянути апеляційну скаргу ФОП Мокана Юрія Васильовича на рішення Господарського суду Одеської області від 11.06.2020 по справі №916/432/20 у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження. 25.09.2020 до Південно-західного апеляційного господарського суду від ТОВ «Агросвіт» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач не погоджується з доводами апеляційної скарги, просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу - без задоволення. Позивач зазначає, що заборгованість відповідача за Договором поставки товару для виробництва сільськогосподарської продукції №15/14/05-01 від 14.05.2018 з Доповненнями - вірно визначена судом в сумі 109500,00 грн., що підтверджується первинними та розрахунковими документами. Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне. Як вбачається з матеріалів справи, 14.05.2018 між ТОВ "Агросвіт" (Продавець) та ФОП Моканом Ю.В. (Покупець) було укладено договір №15/14/05-01 поставки товару для виробництва сільськогосподарської продукції. Відповідно до п.1.1 Договору продавець зобов`язується здійснити постачання товарів безпосередньо пов`язаних з технологічними процесами виробництва сільськогосподарської продукції. Покупцю/виробникові такої сільськогосподарської продукції, а саме: насіння, засоби захисту рослин, добрива, який покупець зобов`язується прийняти та оплатити, відповідно до п.1.2 цього договору на умовах, що вказуються сторонами в доповненнях. Згідно з п. 1.2 договору загальна кількість товару, "Еквівалент ціни товару", "Погоджений курс", асортимент, ціна, строки поставки, оплати та умови оплати товару, що постачається за даним договором визначаються сторонами на кожну окрему партію товару у доповненнях до нього. Відповідно до п.2.1 договору базові умови поставки: Продавець постачає товар Покупцю на умовах "Франко-склад" (EXW), Кіровоградська область, Олександрівський район, смт. Приютівка, вул. Межева,2/1. Датою поставки товару вважається дата вказана у видаткових накладних на відпуск Товару (п.2.4 договору). Згідно з п. 3.1 договору ціна товару, що постачається продавцем вказується сторонами в доповненнях до даного договору і визначається сторонами як "тверда ціна" та "попередня оплата". На товар, що передається покупцю на умовах товарного кредиту, встановлюється "Попередня ціна", яка визначається у гривнях, а також встановлюється "Еквівалент ціни товару" в іноземній валюті та зазначаються у доповненнях до договору, а також, визначається "Погоджений курс", який вказується в доповненні; ціна на товари вітчизняного виробництва не підлягає коригуванню продавцем в сторону збільшення (п.3.2 договору). Відповідно до п. 3.6 договору, загальна ціна договору визначається як сума вартості доповнень до нього. Покупець зобов`язується оплатити прийнятий ним товар в безготівковому порядку, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця, в строки встановлені в доповненнях до цього договору. Сторони за окремим доповненням до цього договору можуть вибрати іншу форму оплати за переданий товар (п. 4.1 договору). Згідно з п. 4.2 договору, у разі прийняття покупцем товару, що не вказаний в доповненнях до цього договору, Покупець тим самим надає свою згоду, щодо ціни, кількості та асортименту прийнятого ним товару зазначеної в видатковій накладній. Відповідно до п. 4.3 договору покупець оплачує товар, що був прийнятий ним, згідно п. 2.5 даного договору, в строк, що указано в останньому доповненні до цього договору. Згідно з п.7.2.1 покупець, зокрема, зобов`язується прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, передбаченим цим договором. Сторони несуть наступну відповідальність: за порушення строків оплати переданого товару Покупець виплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення; за прострочення в поставці товару Покупцю, Продавець сплачує Покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми недопоставленого товару за кожний день прострочення (п.11.2 договору). Відповідно до п. 11.3 договору, сторони погодились не застосовувати скорочені строки позовної давності до нарахування штрафних санкцій (пені), а застосовується загальний строк позовної давності. Згідно з п. 11.4 договору, сторони погодили, що відповідно до ст. 625 ЦК України за порушення грошового зобов`язання, Продавець може вимагати від Покупця, а останній зобов`язується сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 30% річних від простроченої суми. Цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (п. 13.1 договору). 14.05.2018 між сторонами було укладено доповнення №1/тк до договору поставки №15/14/05-01 від 14.05.2018 про поставку товарів на умовах товарного кредиту. Відповідно до п.1.1 якого сторони погодили, що за цим доповненням продавець передає, а покупець приймає товар, що вказаний нижче, на умовах товарного кредиту з процентною ставкою 0,01% від суми переданого товару, що передається за цим доповненням на весь строк кредитування, який вказаний в п. 2.1 доповнення: - насіння кукурудзи Бонфаєр; од.вим. - міш.; кількість 6,00; ціна товару за одиницю - 1 208,3300 грн.; загальна вартість - 7 250 грн.; - насіння соняшника Дует КЛ; од.вим. - міш.; кількість 6,0; ціна товару за одиницю - 1972,2200; загальна вартість товару - 11 833,32 грн.; - насіння соняшника Дует КЛ; од.вим. - міш.; кількість 2,0; ціна товару за одиницю - 1708,3400; загальна вартість товару - 3 416,67 грн.; - насіння соняшника Метеор; од.вим. - міш.; кількість 20,0; ціна товару за одиницю - 2511,1700; загальна вартість товару - 50223,33 грн.; - Гербіцид Євро-лайтнінг, в.р. (10л.); од.вим. - л.; кількість 70,00; ціна товару за одиницю - 817,7500; погоджений курс в долар США - 26,2100; загальна вартість товару - 57 242,50 грн.; еквівалент загальної вартості товару в долар. США - 2183,99; - добриво Олігомакс аква 13*40*13 (уп. 25 кг); од.вим. - кг.; кількість 150,00; ціна товару за одиницю - 70,1500; погоджений курс в Євро - 31,3180; загальна вартість товару - 10 522,50 грн.; еквівалент загальної вартості товару в Євро - 335,98; - стимулятор росту Оптімус (5 кг); од.вим. - шт..; кількість 7,0; ціна товару за одиницю - 770,0000; загальна вартість товару - 5 390,00 грн.; - Гербіцид Стеллар, в.р. (10л), од.вим. - л.; кількість 10,00; ціна товару за одиницю - 787,0900; погоджений курс в долар США - 26,2100; загальна вартість товару - 7 870,90 грн.; еквівалент загальної вартості товару в долар. США - 300,30; - ПАР Метолат (10л), од.вим. - л.; кількість 10,00; ціна товару за одиницю - 113,4900; погоджений курс в долар США - 26,2100; загальна вартість товару - 1 134,900 грн.; еквівалент загальної вартості товару в долар. США - 43,30. Загальна вартість всього товару - 185 860,94 грн. (з ПДВ). Згідно з п. 2.1 доповнення покупець зобов`язується сплатити за отриманий ним товар в такому порядку: Покупець перераховує кошти на розрахунковий рахунок Продавця до 16 травня 2018 в сумі 55 758,28 грн., що становить 30% вартості кредиту; Покупець перераховує кошти на розрахунковий рахунок продавця до 10 серпня 2018 в сумі 65 051,33 грн., що становить 35% вартості товару; Покупець перераховує кошти на розрахунковий рахунок продавця до 10 жовтня 2018 в сумі 65 051,33 грн., що становить 35% вартості товару. Відповідно до п.4.1 доповнення, у випадку порушення своїх зобов`язань за даним доповненням та основним договором сторони несуть відповідальність, визначену статтею 11 основного договору та чинним законодавством України. 12.06.2018 між сторонами було укладено доповнення №2/п до договору поставки №15/14/05-01 від 14.05.2018, відповідно до п.1.1 якого Продавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому доповненні, передати у власність Покупцю, а Покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначеному у цьому доповненні, оплатити та прийняти насіння, добрива, засоби захисту рослин, що вказаний в п.1.2 даного доповнення. Згідно з п. 1.2 доповнення, за даним доповненням постачається наступний товар: -Добриво Стармакс МЦ (уп.10л), од.вим. - л; кількість - 10,00; ціна за одиницю (грн.) - 109,4200; погоджений курс в Євро - 30,8230, загальна вартість товару (грн.) - 1 094,20; еквівалент загальної вартості товару в Євро - 35,50. Всього - 1 313,04 грн. (з ПДВ). Відповідно до п.2.1 доповнення, покупець зобов`язується сплатити за отриманий ним товар в такому порядку: покупець перераховує кошти на розрахунковий рахунок продавця до 27 червня 2018 в сумі 1 313,04 грн., що становить 100% вартості товару. Згідно з п.4.1 доповнення, у випадку порушення своїх зобов`язань за даним доповненням та основним договором сторони несуть відповідальність, визначену статтею 11 основного договору та чинним законодавством України. На виконання умов договору поставки №15/14/05-01 від 14.05.2018 позивач постав відповідачу товар на загальну суму 187173,98 грн., відповідач за отриманий товар розрахувався частково на загальну суму 77 673,98 грн. Решта суми заборгованості залишилась несплаченою. На підставі вищезазначеного, позивач і звернувся до Господарського суду Одеської області з даним позовом до ФОП Мокана Ю.В. про стягнення 109 500 грн. - основної заборгованості, 48 843 грн. - пені та 43 380 грн. - 30% річних. Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об`єктивному дослідженні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв`язок, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав. Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Частина 1 ст. 202 Цивільного кодексу України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. При цьому за правилами ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Частиною 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості. Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. В свою чергу, відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. У відповідності до ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України). Як зазначалося раніше, 14.05.2018 між сторонами по справі було укладено договір №15/14/05-01 поставки товару для виробництва сільськогосподарської продукції, відповідно до п.1.1 якого продавець зобов`язується здійснити постачання товарів безпосередньо пов`язаних з технологічними процесами виробництва сільськогосподарської продукції. Покупцю/виробникові такої сільськогосподарської продукції, а саме: насіння, засоби захисту рослин, добрива (далі-Товар), який покупець зобов`язується прийняти та оплатити, відповідно до п.1.2 цього договору на умовах, що вказуються сторонами в доповненнях. Згідно з п. 1.2 договору, загальна кількість товару, "Еквівалент ціни товару", "Погоджений курс", асортимент, ціна, строки поставки, оплати та умови оплати товару, що постачається за даним договором визначаються сторонами на кожну окрему партію товару у доповненнях до нього. Датою поставки товару вважається дата вказана у видаткових накладних на відпуск Товару (п.2.4 договору). На виконання умов договору поставки № 15/14/05-01 від 14.05.2018 позивач постав відповідачу товар на загальну суму 187 173,98 грн., що підтверджується підписаними з обох сторін видатковими накладними: №15/05-000097 від 14.05.2018 на загальну суму 175 053,98 грн.; №15/06-000158 від 25.06.2018 на суму 1 313,04 грн.; №15/05-000154 від 22.05.2018 на суму 10 806,96 грн. 14.05.2018 між сторонами було укладено доповнення №1/тк до договору поставки №15/14/05-01 від 14.05.2018, відповідно до п.3.1 якого сторони погодили, що за цим доповненням продавець передає, а покупець приймає товар на загальну суму 185 860,94 грн. Згідно п. 2.1 доповнення, покупець зобов`язується сплатити за отриманий ним товар в такому порядку: до 16 травня 2018 - 55 758,28 грн., до 10 серпня 2018 - 65 051,33 грн., до 10 жовтня 2018- 65 051,33 грн. В межах доповнення №1/тк в 14.05.2018 до договору поставки №15/14/05-01 від 14.05.2018, були здійснені поставки на загальну суму 185 860,94 грн., що підтверджується підписаними з обох сторін видатковими накладними: №15/05-000097 від 14.05.2018 на суму 175 053,98 та № 15/05-000154 від 22.05.2018 на суму 10 806,96 грн. Також, позивачем було виставлено ФОП Мокану Ю.В. рахунок на оплату №15/082 від 14.05.2018 на загальну суму 185 860,94 грн. 12.06.2018 між сторонами було укладено доповнення №2/п до договору поставки №15/14/05-01 від 14.05.2018, відповідно до п.3.1 якого сторони погодили, що загальна вартість товару, що передаєтьсяза цим договором складає - 1 313,04 грн. Відповідно до п.2.1 доповнення, покупець зобов`язався сплатити за отриманий ним товар в такому порядку: до 27 червня 2018 - 1 313,04 грн. В межах доповнення №2/п в 12.06.2018 до договору поставки №15/14/05-01 від 14.05.2018, було здійснено поставку на суму 1 313,04 грн., що підтверджується підписаною з обох сторін видатковою накладною №15/06-000158 від 25.06.2018 Позивачем було виставлено ФОП Мокану Ю.В. рахунок на оплату №15/218 від 12.06.2018 на загальну суму 1 313,04 грн. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, на виконання умов договору поставки №15/14/05-01 від 14.05.2018 розрахувався лише частково на суму 77 673,98 грн., а саме: 18.05.2018р. - на суму 5 860,94 грн. призначення платежу "оплата за товар на рах. №15/082 від 14.05.2018р."; 24.07.2018 - на суму 5 000 грн. призначення платежу "оплата за товар на рах. №15/082 від 14.05.2018р."; 25.10.2018 - на суму 10 000 грн. призначення платежу "оплата за товар на рах. №15/082 від 14.05.2018р."; 07.12.2018- на суму 50 000 грн. призначення платежу "оплата за товар на рах. №15/082 від 14.05.2018р."; 17.01.2019 - на суму 3 500 грн. призначення платежу "оплата за товар на рах. №15/082 від 14.05.2018р."; 11.06.2019 - на суму 500 грн. призначення платежу "оплата за товар на рах. №15/082 від 14.05.2018р."; 05.12.2018 - на суму 1500 грн. призначення платежу "оплата за товар на рах. №15/082 від 14.05.2018р."; 14.08.2018 - на суму 1 313,04 грн. призначення платежу "оплата за товар на рах. №15/218 від 12.06.2018р.". Враховуючи наявні в матеріалах справи документи, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що заборгованість відповідача за отриманий товар згідно договору поставки №15/14/05-01 від 14.05.2018 та доповнення №1/тк до договору склала 109 500 грн. та залишилась несплаченою. Відповідно до ст.74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно ч.1 ст. 76 Господарського процесуального Кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального Кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Статтею 78 Господарського процесуального Кодексу України визначено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Приписами ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Відповідно до п. 1 ст. 86 Господарського процесуального Кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги доводи апелянта стосовно того, що заборгованість відповідача перед позивачем є значно меншою, ніж 109500 грн., оскільки відповідачем не надано, а матеріали справи не містять будь-яких належних та допустимих доказів, які б підтверджували сплату основної заборгованості ФОП Моканом Ю.В. Посилання апелянта на часткову сплату основної заборгованості, як на підставу скасування рішення суду першої інстанції, судом апеляційної інстанції не приймаються до уваги, оскільки відповідні оплати, здійснені відповідачем на виконання Договору поставки та Доповнень, враховані судом першої інстанції при прийнятті рішення. З огляду на викладені обставини, враховуючи умови укладеного між сторонами договору, а також наявні в матеріалах справи докази, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог ТОВ «Агросвіт» про стягнення основної заборгованості з ФОП Мокана Ю.В. у розмірі 109500,00 грн. Також судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду, перевіривши здійснений судовм першої інстанції розрахунок 30% річних та пені, погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ТОВ «Агросвіт» в частині стягнення пені в сумі 28 028,91 грн., а також 30% річних у розмірі 43 380 грн. Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення. У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими. З огляду на зазначене, судова колегія зазначає, що місцевим господарським судом у ході розгляду справи було досліджено усі обставини справи, перевірено їх наявними у ній доказами, та надано їм відповідну правову оцінку, а доводи апелянта не спростовуються вірних висновків суду першої інстанції. Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції. За таких обставин, апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Мокана Юрія Васильовича на рішення Господарського суду Одеської області від 11.06.2020 року у справі №916/432/20 задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Одеської області від 11.06.2020 року у справі №916/432/20 залишається без змін. Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги. Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Мокана Юрія Васильовича на рішення Господарського суду Одеської області від 11.06.2020 року у справі №916/432/20 залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Одеської області від 11.06.2020 року у справі №916/432/20 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 286 ГПК України. Головуючий суддя: Н.М. Принцевська Судді: Г.І. Діброва А.І. Ярош