Постанова 4824 № 369/5196/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 січня 2020 року місто Київ. Справа 369/5196/19 Апеляційне провадження № 22-ц/824/792/2020 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільнихсправ: головуючого Желепи О.В., суддів: Олійника В.І., Заришняк Г.М. секретар судового засідання Миронюк І.В. розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Києвської області від 25 жовтня 2019 року,( ухвалену у складі судді Медведського М.Д., інформація про дату складення повного тексту відсутня) в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Києво-Святошинської РДА про позбавлення батьківських прав,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_2 звернувся до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Києво-Святошинської РДА з позовом про позбавлення батьківських прав. Представник відповідача звернувся до суду з клопотанням про зупинення провадження у справі № 369/5196/19 до моменту розгляду пов`язаної справи за позовом ОСОБА_3 до Служби у справах дітей Києво-Святошинської РДА Київської області про скасування та визнання протиправним висновку про визначення доцільності позбавлення батьківських прав. Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Києвської області від 25 жовтня 2019 року клопотання представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 про зупинення провадження у справі № 369/5196/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Києво-Святошинської РДА про позбавлення батьківських прав - задоволено. Зупинено провадження по справі №369/5196/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Києво-Святошинської РДА про позбавлення батьківських прав до розгляду Окружним адміністративним судом м. Києва справи за позовом ОСОБА_3 до Служби у справах дітей Києво-Святошинської РДА Київської області про скасування та визнання протиправним висновку про визначення доцільності позбавлення батьківських прав. Не погодившись з такою ухвалою, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 через поштове відділення 10.12.2019 подала апеляційну скаргу, в якій не погоджується з ухвалою суду першої інстанції, просить її скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження її розгляду. В скарзі зазначає, що суд першої інстанції, постановивши ухвалу про зупинення провадження, не навів мотивів, які факти можуть бути встановлені або спростовані за наслідками розгляду справи № 369/5196/19, та їх вплив на вирішення цієї справи; не перевірив належним чином докази щодо наявності справи на розгляді в суді щодо оскарження висновку органу опіки та піклування, відповідно до клопотання відповідача про зупинення провадження, а вирішив питання про зупинення провадження тільки на підставі клопотання відповідача, чим порушив пункт 6 частини 1 статті 251 Цивільного процесуального кодексу України, оскільки доказів щодо наявності іншої справи відповідачем до клопотання не надано. Окрім того не встановив, чи є спільний предмет доказування в обох справах та чи є вимоги в цих справах такими, що нерозривно пов`язані між собою, що давало б підстави встановити об`єктивну неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи. У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача просила у задоволенні апеляційної скарги відмовити. Посилалась на те, що твердження представника позивача про те, що районний суд не встановив чи є спільним предмет доказування в обох справах (інша в адміністративному суді - про скасування висновку про визначення доцільності позбавлення батьківських прав)та чи є вимоги в цих справах нерозривно пов`язаними між собою, що б давало підстави встановити об`єктивну неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи не відповідає дійсності, так як разом з клопотанням про зупинення провадження у справі було надано доказ про факт подачі позовної заяви до Окружного адміністративного суду м. Києва, клопотання про зупинення справи у порядку п. 6, ч.І ст. 251 ЦПК України подано у межах конституційного права на захист прав та інтересів у суді, яке передбачено статтею

55. Дослідивши судову практику, нею встановлено, що як правило, на практиці на висновках служби у справах дітей побудовані відповідні висновки суду, й у разі отримання Висновку про доцільність позбавлення батьківських прав є підстави для винесення рішення про позбавлення батьківських прав, а тому, якщо суд буде опиратися на незаконний Висновок про доцільність позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_3 відносно його малолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . - розгляд цивільної справи № 369/5196/19 буде проведено не об`єктивно, а рішення суду буде винесено незаконно. Що в кінцевому випадку призведе до позбавлення права гр. ОСОБА_3 на справедливий суд. У випадку, якщо суд прийме до уваги злочинний, незаконний Висновок про доцільність позбавлення прав ОСОБА_3 відносного його малолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .то буде винесено незаконне рішення суду. Також у відзиві звертає увагу суду на те, що ні органу опіки і піклування, ні ОСОБА_2 , ні в школі, де навчається малолітній ОСОБА_3 , не цікава доля дитини, адже у сина і батька дружні відносини, вони спілкуються між собою, зустрічаються, тому справа потребує дуже ретельного розгляду. В судове засіданні апеляційного суду позивач та його представник підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, ухвалу Києво-Святошинського районного суду Києвської області від 25 жовтня 2019 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження її розгляду. Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечувала, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін. Представник третьої особи (Служби у справах дітей та сім`ї Києво-Святошинської РДА) в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи за їхньої відсутності. Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення учасників справи, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Задовольняючи клопотання про зупинення провадження в даній справі, суд першої інстанції керувався п.6 ч.1 ст. 251 ЦПК України, та вважав, що розгляд даної справи в подальшому залежатиме від розгляду позовної заяви ОСОБА_3 до Служби у справах дітей Києво-Святошинської РДА Київської області про скасування та визнання протиправним висновку про визначення доцільності позбавлення батьківських прав. Колегія суддів з таким висновком не погоджується тому, що висновки суду не відповідають встановленим судом обставинам, судом порушені норми процесуального права. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Так відповідач просив зупинити провадження у справі у зв`язку з оскарженням висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав у суді. Разом з тим, частинами 4 та 5 статті 19 Сімейного кодексу України визначено, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Водночас у частині 6 зазначеної статті зазначено, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Тобто висновок та рішення органу опіки та піклування, є дорадчими та не є обов`язковим для суду при вирішенні питання про позбавлення особи батьківських прав. Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи. Відповідно до ст. 210 ЦПК України суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрі дл єн дер проти Франції»). Відповідно до частини 2 статті 77 Цивільного процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Такі ж правові висновки містяться у постанові Верховного Суду від 20 червня 2018 року (провадження № 61 -19434св 18). Згідно з роз`ясненнями пункту 33 Постанови Пленуму Верхового Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування судом норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» визначаючи наявність передбачених підстав, за яких провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, врахувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, як зазначено - неможливість розгляду цивільної справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства, застосовується у, тому разі, коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог чи умов, від яких залежить можливість її розгляду. Отже, суд порушив вимоги ст. 210 ЦПК України, оскільки суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження (08 липня 2019 року)у справі та розглянути її по суті протягом місяця, з дня початку розгляду справи по суті (20.08.2019 року), проте, остання перебуває у провадженні суду півроку від моменту відкриття провадження у справі, що є порушенням права позивача на розгляд справи протягом розумного строку. Зупиняючи провадження у даній справі, суд першої інстанції в порушення вимог ст. 210 ЦПК, не зазначив жодних мотивів чому розгляд даної справи неможливо вирішити до розгляду справи за позовом ОСОБА_3 про скасування та визнання протиправним висновку про визначення доцільності позбавлення батьківських прав, а лише виходив з того, що судове рішення буде мати значення для розгляду цієї справи, що не є підставою для зупинення провадження у відповідності до п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України. Тобто, місцевий суд не вказав, у чому полягає передбачена законом неможливість розгляду зазначеної справи до розгляду іншої (цивільної) справи, у чому саме полягає взаємозв`язок предметів розгляду цих справ, та зупинив провадження у справі усупереч принципу ефективності судового процесу, направленого на недопущення затягування розгляду справи. Крім того колегія суддів звертає увагу, що до матеріалів справи не додано ухвали про відкриття провадження у справі за позовною заявою про скасування висновку про визначення доцільності позбавлення батьківських прав, яка подана до адміністративного суду, тобто місцевий суд не перевірив належним чином докази щодо наявності справи на розгляді в суді щодо оскарження висновку органу опіки та піклування, відповідно до клопотання відповідача про зупинення провадження, а вирішив питання про зупинення провадження тільки на підставі клопотання відповідача. Згідно ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановленим помилкової ухвали. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 382-384, 389 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 задовольнити. Ухвалу Київо-Святошинського районного суду Київської області від 25 жовтня 2019 року скасувати, справу передати для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 29 січня 2020 року. Головуючий Судді