Постанова Київський апеляційний суд № 369/14107/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 33/824/35/2020 Суддя 1 інстанції - Хрипун С.В. Категорія: ст. 124 КУпАП Суддя суду апел. інст.- Кепкал Л.І. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 27 січня 2020 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Кепкал Л.І., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Скакун М.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 листопада 2019 року про притягнення до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 за ст. 124 КУпАП, В С Т А Н О В И Л А: Постановою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 листопада 2019 року, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП на накладено на нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на шість місяців, поряд з цим стягнуто судовий збір в розмірі 384,20 грн. Постановою суду встановлено, що 20.10.2019 приблизно о 18 годині 50 хвилин водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Mitsubishi Pajero, д/н НОМЕР_2 , по вул. Соборна 67А в с. Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинського району, Київської області, не обрав безпечної швидкості, не дотримався безпечної дистанції, допустив зіткнення з транспортним засобом Volkswagen Polo, д/н НОМЕР_3 , після чого від удару автомобіль Volkswagen Polo, д/н НОМЕР_3 , допустив зіткнення з транспортним засобом Citroen, д/н НОМЕР_4 , який зупинився попереду, після чого від удару автомобіль Citroen, д/н НОМЕР_4 , допустив зіткнення з транспортним засобом Ford Focus, д/н НОМЕР_5 , який зупинився попереду, в результаті зіткнення транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а пасажир транспортного засобу Volkswagen Polo, д/н НОМЕР_3 , ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження, своїми діями водій ОСОБА_1 порушив п.12.1., п.13.1 ПДР, за що передбачена відповідальність за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, адвокат Скакун М.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Хрипун С.В., № 369/14107/19 від 28.11.2019 року в частині призначення адміністративного стягнення та призначити ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу. За доводами апелянта, адміністративне стягнення, якому ОСОБА_1 було піддано постановою суду № 369/14107/19 від 28.11.2019 року не відповідає вимогам законодавства, матеріалам та обставинам справи. В обґрунтування своїх вимог захисник зазначає, що порушено судом також і вимоги ст.33 КпАП України, яка передбачає врахування особи порушника, його майнового стану, пом`якшуючих обставин тощо при обранні виду адміністративного стягнення. У матеріалах справи, та в тексті постанови не видно, щоб усі ці аспекти досліджувалися та враховувалися, а тому, на переконання апелянта, у цій частині постанова є такою, що не відповідає матеріалам справи та відповідно, не обґрунтованою та формальною. Захисник вказує на те, що судом першої інстанції не враховано того факту, що ОСОБА_1 проживає разом зі своїми непрацездатними бабусею та дідусем. Дідусь є інвалідом по зору. Вони повністю перебувають на його утриманні та повністю залежать від нього. Також звертає увагу на те, що автомобіль використовується ОСОБА_1 у робочих цілях, а також у цілях по утриманню двох непрацездатних людей похилого віку і позбавлення права керувати ним ставить його у дуже скрутне становище, він не матиме можливості повноцінно доглядати за дідусем та бабусею. На переконання апелянта, при накладенні адміністративного стягнення суд має виходити із наступних принципів: - Принцип справедливості проявляється в тому, що законодавець, передбачаючи санкцію за адміністративне правопорушення, повинен виходити зі ступеня суспільної небезпеки даного протиправного діяння. Внаслідок ДТП, що сталася 30.10.2019 року лише одна особа зазнала легких тілесних ушкоджень і на сьогоднішній день є абсолютно здоровою, цивільна відповідальність перед іншими учасниками застрахована, а отже, всі отримають відшкодування матеріальної шкоди; - Принцип гуманізму. Його суть полягає у повазі до гідності і прав особи. Достеменно визначена істина у справі має оцінюватись згідно з моральними принципами. ОСОБА_1 завжди з`являвся за викликом до суду, не намагався уникнути відповідальності; - Принцип індивідуалізації покарання вимагає відповідності між заходом впливу до правопорушника, що обирається, і ступенем суспільної небезпеки адміністративного проступку. Застосування цього принципу тісно пов`язано з індивідуалізацією адміністративної відповідальності залежно від ступеня суспільної небезпеки проступку і властивостей правопорушника. Цей принцип безпосередньо не закріплений у КУпАП, однак випливає з його положень. Наприклад, ч. 2 ст. 33 КУпАП закріплює, що при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого проступку, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність; - Принцип відповідності провини та покарання вимагає, щоб при виборі конкретного заходу адміністративного стягнення враховувались всі обставини вчиненого правопорушення і особа порушника. Реалізації зазначеного принципу сприяє закріплення в законодавстві можливості вибору адміністративного стягнення із кількох можливих (альтернативні санкції) або конкретного розміру стягнення в межах передбачених мінімуму і максимуму (відносно визначені санкції), виходячи із характеру правопорушення і особи винного. ОСОБА_1 скоїв ДТП ненавмисно, більше того намагався уникнути зіткнення про що свідчить характер пошкодження на його транспортному засобі. На переконання апелянта, судом першої інстанції ці принципи враховані не були. ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явився, будь яких клопотань до суду не подавав. Разом з тим, його захисником - адвокатом Скасун М.В. подано клопотання про проведення апеляційного розгляду у відсутність ОСОБА_1 . Заслухавши пояснення захисника ОСОБА_1 - адвоката Скакун М.В., як підтримала вимоги апеляційної скарги, та просила постанову суду переглянути лише в частині накладеного адміністративного стягнення, скасувати її в цій частині і постановити в частині адміністративного стягнення нову постанову, якою призначити ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу, думки потерпілих - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, перевіривши матеріали адміністративної справи та доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до вимог ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Враховуючи наведену норму права та те, що суд повно та всебічно дослідив обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, і висновок, викладений в постанові суду про винуватість останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАПв апеляційній скарзі захисника не оспорюється, тому постанова суду в цій частині не є предметом апеляційного перегляду. При цьому, перевіряючи законність прийнятого судового рішення в межах поданої апеляційної скарги, апеляційний суд не вбачає підстав для висновку про те, що в даному конкретному випадку, особі, яка притягується за вчинення вказаного адміністративного правопорушення було призначено занадто суворе адміністративне стягнення, з врахуванням наступного. Відповідно до вимог ст.ст.245,280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності з метою виховання особи, а також запобігання вчиненню нових правопорушень. Згідно ст. 33 КУпАП, стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі. Статтею 124 КУпАП передбачено, що порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року. Як вбачається з оскаржуваної постанови, при вирішенні питання щодо виду та розміру адміністративного стягнення, яке має бути накладено на ОСОБА_1 , судом дотримано наведених норм права. Так, суд, з врахуванням принципу справедливості та індивідуалізації покарання, суд врахував конкретні обставини справи та виходив з того, що внаслідок порушення ОСОБА_1 п.п. 12.1, 13.1 ПДР України, а саме, не обрання безпечної швидкості та не дотримання безпечної дистанції, настали негативні наслідки не для одного учасника дорожнього руху, адже, спричинені механічні пошкодження відразу трьом транспортним засобам, більш того, пасажирка автомобіля ОСОБА_2 зазнала тілесних ушкоджень, що свідчить про те, що допущене правопорушення було грубим. З таким висновком суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції і вважає, що з врахуванням наведених обставин, таке порушення правил дорожнього руху є небезпечним як для самої особи, яка керує транспортним засобом, що є джерелом підвищеної небезпеки, так і для інших учасників дорожнього руху. При цьому, ОСОБА_1 було призначено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 6 місяців, яке, відповідно до санкції ст.124 КУпАП, хоч і є суворішим видом стягнення, по відношенню до штрафу, однак визначено таке стягнення у мінімальному розмірі, передбаченого санкцією цієї статті і саме таке стягнення є достатнім та необхідним для виховання особи, а також запобігання вчиненню нових правопорушень. Ті обставини, на які посилається апелянт, а саме, те, що ОСОБА_1 проживає разом зі своїми непрацездатними бабусею та дідусем, які перебувають на його утриманні та повністю залежать від нього, враховуються апеляційним судом при прийнятті даної постанови, разом з тим, наведені обставини ніяким чином не спростовують правильність висновків суду першої інстанції щодо накладеного адміністративного стягнення, та не можуть бути безумовною підставою для зміни накладеного на ОСОБА_1 адміністративного стягнення. Більш того, за клопотанням потерпілого ОСОБА_4 , Київським апеляційним судом було зроблено запит до Дніпровського районного суду м. Києва з приводу притягнення ОСОБА_1 Дніпровським районним судом м. Києва до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. З отриманої відповіді вбачається, що постановою судді Дніпровського районного суду м. Києва від 21.03.2016 року ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік 6 місяців. Таким чином, враховуючи наявні у справі дані про особу порушника, наслідки цієї дорожньо-транспортної пригоди та обставини, які призвели до дорожньо-транспортної пригоди, в результаті якої одним із учасників ДТП було отримано тілесні ушкодження та три автомобілі отримали механічні пошкодження, апеляційний суд приходить до висновку, що стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 6 місяців, накладене судом першої інстанції на ОСОБА_1 з дотриманням вимог ст. 33 КУпАП, відповідає характеру вчиненого правопорушення та є необхідним і достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети - виховного впливу та запобігання вчиненню останнім нових правопорушень. Враховуючи наведене, вважаю, що постанова Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 листопада 2019 року є законною та обґрунтованою, отже, апеляційну скаргу адвоката Скакун М.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 слід залишити без задоволення. На підставі наведеного та керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, П О С Т А Н О В И Л А: Постанову судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 листопада 2019 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП на накладено на нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на шість місяців - залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката Скакун М.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду Л.І. Кепкал