Постанова 4824 № 761/10515/19

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 22 січня 2020 року м. Київ Справа № 761/10515/19 Провадження: № 22-ц/824/1469/2020 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т.О., суддів Гаращенка Д.Р., Пікуль А.А. секретар Гулієв М.Д.о, розглянувши у відкритому судовому засіданніапеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 30 вересня 2019 року, ухвалене під головуванням судді Пономаренко Н.В., у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», Публічного акціонерного товариства «Актабанк» про захист прав споживачів, визнання договору частково недійсним та стягнення моральної шкоди, в с т а н о в и в : В березні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив визнати частково недійсним договір №2 про відступлення права вимоги від 23.03.2018 року, укладеного між ПАТ «Актабанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ»), в частині відступлення шляхом продажу належного ПАТ «Актабанк» права грошової вимоги до ОСОБА_2 за договором про відкриття та обслуговування овердрафту по картковому рахунку № НОМЕР_1 від 18.07.2014 року, укладених з ПАТ «Актабанк», у сумі 108 480,63 грн (44 839,25 грн. - заборгованість за кредитом, 63,641,38 грн. - заборгованість за відсотками); стягнути з ПАТ «Актабанк» на його користь відшкодування моральної шкоди у розмірі 200 000,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 18.07.2014 року між ПАТ «Актабанк» та ОСОБА_2 було укладено договір про відкриття та обслуговування овердрафту по картковому рахунку № НОМЕР_1 , за умовами якого банк надав позичальнику кредитний ліміт (Овердрафт) шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії в національній валюті України до карткового рахунку у сумі 300 000 грн. При цьому, попередньо, а саме 26.03.2014 року ОСОБА_2 відкрив у ПАТ «Актабанк» картковий рахунок на 75 000,00 доларів США, якими відповідно до п. 4.2.12 Кредитного договору забезпечувалися майбутні суми кредиту. Разом з тим, позивач вказує, що 24.10.2018 року йому стало відомо, що 25.03.2018 року між ПАТ «Актабанк» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір про відступлення права вимоги, за умовами якого ПАТ «Актабанк» відступив шляхом продажу ТОВ «ФК «ЄАПБ» належні йому права вимоги до позичальників, заставодавців та поручителів, перелік яких зазначений у додатку №1 до договору, включаючи право вимоги до правонаступників боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників за кредитним договором, у тому числі, і договорами про надання кредиту овердрафту, у тому числі і право грошової вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором від 18.07.2014 року. В свою чергу, на думку позивача, вищенаведений договір про відступлення права вимоги в частині вимог за кредитним договором від 18.07.2014 року є недійсним, оскільки, в силу положень Конвенції УНІДРУА про міжнародний факторинг у ТОВ «ФК «ЄАПБ» було відсутнє право на придбання права відступної вимоги до фізичної особи, яка не є суб`єктом господарювання. Окрім того, оскільки при відступленні права вимоги за кредитним договором ПАТ «Актабанк» порушив вимоги Конституції України та ЗУ "Про банки та банківську діяльність" в частині розкриття персональних даних позивача, останній просить стягнути з банку на його користь моральну шкоду у сумі 200 000,00 грн. Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 30 вересня 2019 року у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позовних вимог. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції не врахував, що міжнародна Конвенція є одним з видів міжнародних договорів, обов`язкових до виконання Україною. Разом з тим, суд не врахував доводи про те, що даний вид правовідносин регулюється спеціальною нормою ЦК України - ст. 1077, оскільки визначає дану угоду як договір факторингу, а учасника оскаржуваної угоди - ТОВ «ФК «ЄАПБ» фактором. ТОВ «ФК «ЄАПБ» повністю відповідає заданим законодавством ознакам, що випливає з його назви та свідоцтва про реєстрацію фінансової установи, з додатком до свідоцтва про реєстрацію фінансової установи №183 серії ФК, виданих на підставі рішення №8462 від 27.12.2007 року, де факторинг вказаний в якості дозволеного Національною комісією виду діяльності. ОСОБА_2 відповідно до умов договору про відкриття та обслуговування овердрафту по картковому рахунку № НОМЕР_1 від 18.07.2014 року виступив у ролі фізичної особи, яка кредитується для здійснення особистих витрат, для задоволення власних споживчих потреб, не пов`язаних із здійсненням підприємницької діяльності. Не згоден також з судовими висновками стосовно правомірності розголошення персональних даних ОСОБА_2 , завдання йому моральної шкоди в 200 000 грн. Укладаючи 30.04.2014 року з ПАТ «Актабанк» договір про комплексне обслуговування карткового рахунку та банківської платіжної картки №329665, ОСОБА_2 підписав з кредитором згоду - повідомлення суб`єкта персональних даних на обробку та передачу його персональних даних до бази клієнтів та контрагентів, де в п. 5 згодився не отримувати повідомлення про передачу його персональних даних, що включені до бази. Також наголошував на тому, що зберігання особистих даних в базі банку і дача згоди на поширення особистих персональних даних, це різні речі. Ухвалами Київського апеляційного суду від 20 грудня 2019 року відкрито апеляційне провадження у справі, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні. В судовому засіданні Кочерга І.Л. в інтересах ТОВ «ФК «ЄАПБ» заперечувала проти апеляційної скарги, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін. ОСОБА_2 всудове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи бувповідомлений належним чином, а тому колегія суддів відповідно до вимог частини 2 статті 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за його відсутності. Заслухавши представника відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Як убачається із матеріалів справи та встановлено судом, 18.07.2014 року між ПАТ «Актабанк» та ОСОБА_2 укладено Договір про відкриття та обслуговування овердрафту по картковому рахунку № НОМЕР_1 (надалі - кредитний договір), за умовами якого банк надав позичальнику кредитний ліміт (Овердрафт) шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії в національній валюті України до карткового рахунку у сумі 300 000 грн. 00 коп. Раніше, а саме, 26.03.2014 року ОСОБА_2 відкрив у ПАТ «Актабанк» картковий рахунок на 75 000,00 доларів США, якими відповідно до п. 4.2.12 Кредитного договору забезпечувалися майбутні суми кредиту. В лютому 2016 року ПАТ «Актабанк» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про відкриття та обслуговування овердрафту від 18.07.2014 в розмірі 67 101, 48 грн. 25.03.2018 року у між ПАТ «Актабанк» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір про відступлення права вимоги, за умовами якого ПАТ «Актабанк» відступив шляхом продажу ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» належні йому права вимоги до позичальників, заставодавців та поручителів (боржники), перелік яких зазначений у Додатку № 1 до Договору, включаючи право вимоги до правонаступників боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників за кредитними договорами, у тому числі, і договорами про надання кредиту овердрафту, у тому числі і право грошової вимоги до ОСОБА_3 за кредитним договором від 18.07.2014 року у розмірі 108480,63 грн., з яких: 44839,25 грн. - заборгованість за основним боргом; 63641,38 грн. - заборгованість за процентами. Ухвалою Донецького апеляційного суду від 24.10.2018 року у справі за позовом ПАТ «Актабанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про відкриття та обслуговування овердрафту від 18.07.2014 в розмірі 67 101, 48 грн. та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Актабанк» про зарахування однорідних позовних вимог, залучено ТОВ «ФК «ЄАПБ» як правонаступника ПАТ «Актабанк» до участі у справі. Рішенням Селидівського районного суду Донецької області від 15.06.2018 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного суду від 13.11.2018 року, стягнуто із ОСОБА_2 на користь ПАТ «Актабанк» заборгованість у розмірі 68479,48 грн., в задоволенні зустрічного позову відмовлено. За встановлених обставин суд першої інстанції дійшов висновку щодо необґрунтованості та недоведеності заявлених позовних вимог Відмовляючи у задоволенні позову у повному обсязі, суд першої інстанції виходив із того, що позовні вимоги не ґрунтуються на жодній з підстав недійсності правочину, передбачених ЦК України, а позивачем не доведено жодними належними та допустимими доказами як протиправності дій відповідача ПАТ «Актабанк», так і наявності причинного зв`язку між шкодою заподіяною позивачу і протиправним діянням відповідача, а також вини останнього в її заподіянні. Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину; а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до частини 1статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до частини 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Відмежування вказаного договору від інших подібних договорів, зокрема,договору відступлення права вимоги (цесії), визначає необхідність застосування спеціальних вимог законодавства, у тому числі відносно осіб, які можуть виступати фактором. Розділ І книги п`ятої ЦК України регулює загальні положення про зобов`язання, зокрема положення щодо сторін узобов`язанні. Так, відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (частина 1статті 510 ЦК України). Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). У частині 1 статті 516 ЦК України зазначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1 статті 514 ЦК України). Згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно зі статтею 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або фінансова установа, а також фізична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції. Статтею 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначено види діяльності, на які Держфінпослуг може надавати фінансовим установам ліцензії, а саме страхової діяльності, діяльності з накопичувального пенсійного забезпечення, надання фінансових кредитів за рахунок залучення коштів та діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб. Аналіз вищевказаним норм дає підстави для висновку, що ні Цивільний кодекс України, ні Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» не встановлюють жодних обмежень стосовно складу осіб, щодо яких може здійснюватися відступлення права вимоги. Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом в постановах від 16 січня 2019 року у справі № 826/7941/17 та від 30 січня 2019 року у справі № 462/2980/17. Відповідно до положень ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Частинами 1,5,6 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.Докази подаються сторонами та іншими учасниками. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до Додатку № 1 до Договору № 2 про відступлення прав вимоги від 23 березня 2018 року - Реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами, ТОВ "ФК "ЄАПБ" набуло права грошової вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором №329665 від 18 липня 2014р., укладеним з ПАТ «Актабанк» в сумі 108480,63 грн., з яких: 44839,25 грн. - заборгованість за основним боргом; 63641,38 грн. - заборгованість за процентами. Підтвердженням даного факту є витяг з Договору відступлення прав вимоги та витяг до Додатку № 1 до Договору № 2 про відступлення прав вимоги від 23 березня 2018 року - Реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами (оскільки в Додатку №1 міститься інформація щодо великої кількості боржників, розкриття якої має здійснюватися у визначеному законом порядку), копії яких наявні в матеріалах справи. Згідно п. 4.1 Договору №2 відступлення права вимоги сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за основними договорами, відповідно до цього Договору, новий кредитор сплачує банку грошові кошти у сумі 3 160 375,00 грн. без ПДВ. Згідно п. 4.1 Договору №2 Грошові кошти, у розмірі 3 160 375,00 грн. без ПДВ, сплачені покупцем продавцю до моменту укладання цього Договору на підставі протоколу електронних торгів № UA-EA-2018-02-21-000031-а від 15.03.2018 р. складеного за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став покупець - ТОВ «ФК «ЄАПБ». Отже, підтвердженням фактичного виконання договору сторонами є протокол електронних торгів № UA-EA-2018-02-21-000031-а від 15.03.2018 р. та платіжне доручення № 14408 від 22.03.2018 року на суму 3 160 375,00 грн., належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи. Відповідно до п.3.4 Договру № 2 ПАТ «Актабанк»» здійснює повідомлення боржників шляхом розміщення відповідного інформаційного повідомлення на офіційному веб-сайті банку протягом 2 робочих днів. Слід відмітити, що згідно статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанніздійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором абозаконом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора узобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. У частині другій статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні. Отже, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Не повідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі. Дана правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15. Відповідно до Положення про Державний реєстр фінансових установ, що затверджене розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28.08.2003 № 41 (у редакції розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері фінансових послуг від 28.11.2013 № 4368), фінансова установа має надавати фінансові послуги після внесення її до Реєстру та отримання свідоцтва. Свідоцтво серії ФК № 183 від 27.12.2007 року, видане Державною комісією з регулюваня ринків фінансових послуг України, підтверджує, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» є фінансовою установою. Отже, суд першої інстанції, із урахуванням вказаних норм матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінивши докази у їх сукупності, дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог, оскільки під час укладання оспорюваного правочину, укладеного ПАТ «Актабанк» та ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" в частині відступлення шляхом продажу належного ПАТ «Актабанк» права грошової вимоги до ОСОБА_2 за договором про відкриття та обслуговування овердрафту по картковому рахунку № НОМЕР_1 від 18.07.2014 року були дотримані вимоги цивільного законодавства щодо змісту та форми вчинення договору. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 , поміж іншого, також посилався на положення підпункту «а» пункту 2 статті 1 Конвенції УНІДРУА про міжнародний факторинг, стверджуючи, що ОСОБА_2 , відповідно до умов Договору про відкриття та обслуговування оведрафту по картковому рахунку № НОМЕР_1 від 18 липня 2014 року, виступив у ролі фізичної особи, яка кредитується для здійснення особистих витрат, для задоволення власних споживчих потреб, не пов`язаних із здійсненням підприємницької діяльності. Відповідно до підпункту «а» пункту 2 статті 1 Конвенції УНІДРУА про міжнародний факторинг постачальник відступає або може відступати фактору право грошової вимоги, яке випливає з договорів купівлі-продажу товарів, укладених між постачальником та його покупцями (боржниками), крім договорів купівлі-продажу товарів, придбаних в першу чергу для їхнього особистого, сімейного або домашнього використання. При цьому, Конвенція ратифікована Законом України від 11 січня 2006 року 3302-IV «Про приєднання України до Конвенції УНІДРУА про міжнародний факторинг» не може бути застосована до спірних правовідносин, оскільки відповідно до пункту 1 статті 2 цієї Конвенції вона застосовується щоразу, коли грошові вимоги, відступлені згідно з договором факторингу, випливають з договору купівлі-продажу товарів між постачальником та боржником, які здійснюють господарську діяльність на території різних держав, в той час коли договір №2 про відступлення права вимоги від 23.03.2018 року, укладений між ПАТ «Актабанк» та ТОВ "ФК "ЄАПБ", як юридичними особами, в межах здійснення господарської діяльності лише на території України». Апеляційна скарга за своїм змістом є повторенням правової позиції, викладеної в позовній заяві, аргументи якої знайшли належну оцінку в рішенні суду першої інстанції. Доводів на спростування висновків суду апеляційна скарга не містить. Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції повно і всебічно досліджено наявні у справі докази та дана їм належна правова оцінка, правильно встановлено обставини справи, в результаті чого ухвалено законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права. Відповідно до частини 3 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. За таких підстав, апеляційна скарга ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 30 вересня 2019 року підлягає залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 30 вересня 2019 року залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 30 вересня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повне судове рішення складено 30 січня 2020 року. Головуючий Т.О. Невідома Судді Д.Р. Гаращенко А.А. Пікуль