Постанова 4824 № 754/11019/23

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 07 березня 2025 року м. Київ Справа №754/11019/23 Апеляційне провадження №22-ц/824/3629/2025 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В. суддів: Верланова С.М., Поліщук Н.В. за участю секретаря Цюрпіти Д.О. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва, ухваленого під головуванням судді Саламон О.Б. 17 вересня 2024 року в м. Києві, повний текст рішення складений 26 вересня 2024 року, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, В С Т А Н О В И В У серпні 2023 року позивач ТОВ ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 112243,98 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що 19 серпня 2020 року між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 20200819-239275 про надання коштів на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та сплатити інші платежі передбачені договором. 07 травня 2021 року між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «ЦЕНТР ФІНАНСОВИХ РІШЕНЬ» укладено договір про відступлення права вимоги №2021-07/35-1, у відповідності до умов якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та договорами забезпечення до них та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки, встановлені цим договором. 13 грудня 2022 року між ТОВ «ФК «ЦФР» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено Договір відступлення права вимоги № 20221213, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «ЦФР» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ФК«ЦФР» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у Реєстрі боржників. Відповідно до вказаного реєстру ТОВ«ФК «ЄАПБ» набуло права вимоги до відповідача в сумі 113243,98 грн, з яких: 47864,80 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 65379,18 грн - сума заборгованості за річними відсотками. Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 17 вересня 2024 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором в розмірі 112243,98 грн, та судовий збір в розмірі 2684 грн. Рішення суду мотивовано тим, що відповідач свої зобов`язання за договором не виконала, наявну заборгованість у добровільному порядку не погасила, а тому суд вважав, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом та відсотками підлягають задоволенню. Не погодилась із вказаним судовим рішенням відповідач ОСОБА_1 , нею подана апеляційна скарга, в якій вона вказує на те, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, та в рішенні наведені висновки, які не відповідають обставинам справи, а також судом неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи. Відповідач вказує на те, що вона заперечує отримання від кредитора ТОВ «МАКС КРЕДИТ» суми кредиту (його частини), а матеріали справи не містять жодного доказу на виконання кредитором свого обов`язку надати позичальникові грошові кошти в кредит. Зазначає, що довідка про графік руху коштів по кредиту, складена ТОВ «ФК «ЦЕНТР ФІНАНСОВИХ РІШЕНЬ» , не може бути належним та допустимим доказом наявності заборгованості та її розміру, оскільки складена новим кредитором в інтересах позивача, не відображає факту видачі кредитних коштів позичальнику, а начебто внесені відповідачем платежі містять у своєму призначені інший номер договору, відмінний від того, щодо якого виник спір. Розрахунок заборгованості наданий позивачем також не є належним доказом наявності заборгованості, оскільки не є первинним бухгалтерським документом, а є одностороннім арифметичним розрахунком, який залежить від волевиявлення однієї сторони (банку). Таким чином, матеріали справи не містять доказів про перерахування кредитних коштів від кредитора ТОВ «МАКС КРЕДИТ» відповідачу, як і не містять первинних бухгалтерських документів на підтвердження здійснення відповідачем платежів на користь кредитора, що свідчить про недоведеність позовних вимог. Відповідач також зазначає про те, що паспорт споживчого кредиту не є невід`ємною складовою частини кредитного договору, оскільки ознайомлення із паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту. Вказаного висновку дійшов Верховний Суд у постанові віл 23 травня 2022 року у справі №393/126/20. Відповідач також зазначає, що позивачем не було надано належних доказів відступлення права вимоги за кредитним договором, оскільки до договору про відступлення права вимоги не надано доказів здійснення новим кредитором оплати первісному кредитору за відступлені ним вимоги, а також позивачем не додано Реєстру боржників і Акту приймання-передачі реєстру боржників, а тому неможливо встановити, що право вимоги за кредитним договором було відступлено. На підставі викладеного, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення. Стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати: судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 4026,00 грн та судовий збір за подання заяви про перегляд заочного рішення в розмірі 605,60 грн, а разом 4631,60 грн. Сторони в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином через систему «Електронний Суд». Від відповідача ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» надійшла заява, в якій вона просила розглядати справу за її відсутності. Таким чином, керуючись положеннями ч.2 ст.372 ЦПК України, колегія суддів вважала, що неявка сторін у справі не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом. В порядку ч.ч. 4,5 ст. 269 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з такого. Судом встановлено, що 19 серпня 2020 року між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №20200819-239275, за умовами якого товариство зобов`язалось надати відповідачу кредит в сумі 40000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності , а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та сплатити інші платежі передбачені Договором. Загальний розмір кредиту за цим Договором складає 51300,00 грн. Відповідно до п. 1.3. вказаного Договору, розмір процентної ставки за кредитом залежить від періоду її встановлення та складає: за перший день користування кредитом (включно) - 28.25% в день (авансові проценти); з другого дня користування кредитом (включно) до кінця строку на який надається кредит 2,25 % в день (поточні проценти). Тип процентної ставки - фіксована. Строк, на який надається кредит: з моменту надання по терміни, визначені в Графіку платежів, вказаному в п.1.5. цього Договору, з кінцевим терміном повернення 18 серпня 2023 року (включно) (п.1.4. Договору). Відповідно до п. 2.1. Договору кредит надається позичальнику шляхом безготівкового перерахування суми кредиту на поточний рахунок позичальника/платіжну картку позичальника № НОМЕР_1 в АТ «БАНК ФОРВАРД». Сума кредиту (його частина) перераховується кредитором протягом трьох робочих (банківських) днів з моменту укладання цього Договору. Моментом (днем) надання кредиту вважається день перерахування Кредитором суми (його частини) за реквізитами, вказаними в п. 2.1 цього договору (п. 2.2. Договору). Відповідно до п. 5.5. Договору реальна річна ставка на дату укладення цього договору становить 89,86% річних. Кредитний договір підписаний особисто ОСОБА_1 /а.с 5,6/. Відповідачем також 19 серпня 2020 року було підписано Паспорт споживчого кредиту, в якому зазначено, що інформація зберігає чинність та є актуальною до 02 вересня 2020 року /а.с. 7/. 07 травня 2021 року між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «ЦЕНТР ФІНАНСОВИХ РІШЕНЬ» укладено договір про відступлення права вимоги № 2021-07/35-1, у відповідності до умов якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та договорами забезпечення до них та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки, встановлені цим договором /а.с. 11-13/. 13 грудня 2022 року між ТОВ «ФК «ЦФР» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір відступлення права вимоги № 20221213, у відповідності до умов якого, ТОВ «ФК «ЦФР» передає (відступає) ТОВ «ФК«ЄАПБ» за плату, а ТОВ «ФК«ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ФК «ЦФП» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у Реєстрі боржників /а.с. 14-16/. Згідно з Витягом з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № 2021-07/35-1 та №2021-07/35-2 від 07 травня 2021 року ТОВ «ФК «ЦФР» передав, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» прийняло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 20200819-239275 від 19 серпня 2020 року /а.с. 17/. Представником позивача також було долучено до матеріалів справи копію Довідку Фінансової компанії «Центр фінансових рішень» від 24 грудня 2022 року в якій зазначено, що ОСОБА_1 дійсно оформила кредит у ТОВ «МАКС КРЕДИТ», кредитний договір №20200819-239275 від 19 серпня 2020 року на загальну суму 51300,00 грн, та зазначено графік руху коштів по кредиту із зазначенням про погашення кредиту за договором №3006816825 від 22 липня 2021 року /а.с. 9/. Згідно розрахунку заборгованості наданого представником позивача, у ОСОБА_1 наявна сума простроченої заборгованості в розмірі 113243,98 грн, яка складається з простроченої заборгованості за кредитом - 47864,80 грн; простроченої заборгованості за відсотками - 65379,18 грн /а.с. 10/. Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Відповідно до ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. За ч. 1 ст. 638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України). Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним договором. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст.611 ЦК України). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст. 263 ЦПК України). У постанові Верховного Суду від 30 червня 2023 року в справі №274/7221/19 (провадження №61-1513св23) зазначено, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з цим Законом підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Водночас, відповідно до пунктів 4,8, 5.5,5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року №254), передбачено, що у первинних документах, на підставі яких здійснюються записи в бухгалтерському обліку, мають зазначатися номери кореспондуючих рахунків за дебетом і кредитом, сума операції в грошовому виразі, дата виконання, підпис відповідального виконавця, підпис контролера (якщо операція підлягає додатковому контролю), підпис уповноваженої особи (якщо підставою для здійснення операції було відповідне розпорядження). Форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов`язкові реквізити: номер особового рахунку; дату здійснення останньої (попередньої) операції; дату здійснення поточної операції; код банку, у якому відкрито рахунок; код валюти; суму вхідного залишку за рахунком; код банку-кореспондента; номер рахунку кореспондента; номер документа; суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; суму вихідного залишку. Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій, призначаються для видачі або відсилання клієнту. Згідно з пунктами 61,62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75 (яке є чинним на час вирішення справи судом апеляційної інстанції), форма клієнтських рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Клієнтські рахунки та виписки з них мають містити такі обов`язкові реквізити: номер клієнтського рахунку; дату здійснення останньої (попередньої) операції; дату здійснення поточної операції; код Єдиного ідентифікатора Національного банку України (далі - ID НБУ) банку, у якому відкрито рахунок; код валюти; сума вхідного залишку за рахунком; код ID НБУ банку-кореспондента; номер рахунку кореспондента; номер документа; суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); сума оборотів за дебетом та кредитом рахунку; суму вихідного залишку. Виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Таким чином, виписка за рахунком може бути належним доказом заборгованості позичальника за сумою кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами. Подібні висновки Верховний Суд виклав у постановах від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18 (провадження №61-9618св19), від 20 жовтня 2020 року у справі №456/3643/17 (провадження №61-9882св20), від 28 жовтня 2020 року у справі №760/7792/14-ц (провадження №61-16754св19), від 17 грудня 2020 року у справі №278/2177/15-ц (провадження №61-22158св19). Відповідно до ст. 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. Відповідно до ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України). Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. В справах про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з`ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу. Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц. Відповідно до ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі №904/2104/19). В обґрунтування заявлених вимог про стягнення заборгованості із ОСОБА_1 за кредитним договором ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» надало суду копію кредитного договору №20200819-239275 від 19 серпня 2020 року, копію анкети-заяви позичальника від 19 серпня 2020 року, копію паспорту споживчого кредиту, копії договорів про відступлення права вимоги, копію витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № 2021-07/35-1 та №2021-07/35-2 від 07 травня 2021 року, розрахунок заборгованості, та копію довідки з графіком руху коштів по кредиту за іншим договором. Однак, вказані документи підтверджують лише умови кредитування та переуступку права вимоги попередніми кредиторами за вказаним кредитним договором останньому кредитору ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів». Але вони не є належними та допустимим доказами надання ОСОБА_1 кредиту за кредитним договором №20200819-239275 від 19 серпня 2020 року. ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» не надало суду первинних бухгалтерських та платіжних документів, якими б підтверджувалося перерахування кредитних коштів на рахунок ОСОБА_1 зазначений в кредитному договорі та користування ним останньою, а також документів, які б надавали можливість ідентифікувати належність зазначеного рахунку в кредитному договорі відповідачу. У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором. Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», оскільки в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази отримання та користування ОСОБА_1 кредитними коштами, про стягнення яких було заявлено позивачем. З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно зі ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи зазначене, оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. В порядку визначеному ч. 1 ст. 382, ч.13 ст. 141 ЦПК України, у випадку скасування або зміни судового рішення суд апеляційної інстанції здійснюється розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ч. 1 цієї статті, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог Згідно п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача в разі задоволення позову. При розгляді вказаної справи відповідачем було сплачено судовий збір за подання заяви про перегляд заочного рішення в розмірі 605,60 грн та судовий збір у розмірі 4026,00 грн за подання апеляційної скарги. За результатами апеляційного перегляду справи апеляційну скаргу відповідача задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалене нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, а тому з позивача на користь відповідача підлягають стягненню судові витрати в загальному розмірі 4631,60 грн, які складаються з судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 4026,00 грн та судового збору за подання заяви про перегляд заочного рішення в розмірі 605,60 грн. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, П О С Т А Н О В И В Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 17 вересня 2024 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без задоволення. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 4026,00 грн та судовий збір за подання заяви про перегляд заочного рішення в розмірі 605,60 грн, а разом 4631,60 грн. Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 35625014). Відповідач ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ). Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач: В.В. Соколова Судді: С.М. Верланов Н.В. Поліщук