Постанова Київський апеляційний суд № 753/11264/19

Справа № 753/11264/19 Головуючий в суді І інстанції - Коренюк А.М. Провадження № 33/824/238/2020 Доповідач в суді II інстанції - Рудніченко О.М. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 22 січня 2020 року м. Київ Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Рудніченко О.М. секретар: Ганжа В.В., за участю: особи, яка притягається до відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дарницького районного суду міста Києва від 02 липня 2019 року, якою: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,- визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,- В С Т А Н О В И В : Як встановлено судом першої інстанції, 24 травня 2019 року, о 04 год. 35 хв., ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Мітсубіші Паджеро», д.н.з. НОМЕР_1 , на вул. Дніпровська набережна (перехрестя на вул. Причальна) в м. Києві, перебував з явними ознаками перебування під впливом наркотичних речовин: порушення мови та координації рухів, стан, коли зіниці очей не реагують на світло. Від огляду на стан сп`яніння в установленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків. Своїми діями ОСОБА_1 порушив пункт 2.5 «а» ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. Постановою Дарницького районного суду міста Києва від 02 липня 2019 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 384 грн. 20 коп. Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дарницького районного суду міста Києва від 02 липня 2019 року та закрити провадження по справі у зв`язку з відсутністю складу і події адміністративного правопорушення. В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що його автомобіль стояв на стоянці біля заправної станції, неподалік від місця відеозйомки поліції. Він нікуди не їхав, та навіть не мав із собою водійських прав, що стверджується матеріалами справи та відео. Претензії працівників поліції почалися коли ОСОБА_1 підійшов до свого автомобіля щоб забрати забутий там телефон. До нього підійшли працівники поліції, почали перевіряти документи, пропонувати огляд. ОСОБА_1 не був згоден з такими пропозиціями працівників поліції, тому що він не перебував за кермом та нікуди не їхав. Однак, в подальшому останній погодився на проходження огляду, оскільки був наляканим відповідальністю за відмову. Надалі, коли ОСОБА_1 разом з працівниками поліції прибули до «Соціотерапії», виявилося, що там велика черга. Тому ОСОБА_1 , знаючи, що нікуди не їхав, вирішив не проходити огляд. Окрім того, при оформленні протоколу і огляді не залучалися свідки, що явно видно з відеозапису. Пояснення свідків, наявні в матеріалах провадження не можуть бути належними та допустимими доказами, оскільки писав їх сам працівник поліції, також, у цих поясненнях вказується, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння за допомогою пристрою «Алкотестер», при підозрі на наркотичне сп`яніння. Також, апелянт звертає увагу на те, що працівники поліції не оформили направлення на проходження огляду на стан сп`яніння, не дивлячись на те, що воно передбачене законом. Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного. Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно з вимогами ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст.251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Водночас, положеннями ст.252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. З матеріалів справи щодо ОСОБА_1 слідує, що наведені вимоги закону суддею місцевого суду під час її розгляду були дотримані. Так, ч.1 ст.130 КУпАП визначено декілька діянь, які утворюють об`єктивну сторону зазначеного правопорушення. Зокрема, адміністративна відповідальність за цією нормою закону передбачена за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Згідно ж з пунктом 12 розділу ІІ Інструкції Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє таку особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Отже, відмова водія від проходження огляду на стан, зокрема, наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я є підставою притягнення особи до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП. З провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 вбачається, що суддя місцевого суду при її розгляді дослідив письмові докази у справі, та, за відсутності жодних клопотань щодо дослідження додаткових доказів або виклику і допиту в суді свідків, постановив рішення на підставі наявних у провадженні доказів. На противагу доводам апеляційного прохання, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджується перш за все письмовими доказами, які правильно були враховані судом на обґрунтування свої висновків, а саме даними, які містяться: - в протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР № 318014 від 24 травня 2019 року, який складений уповноваженою на те особою, а його зміст у повній мірі відповідає вимогам ст.256 КУпАП. При цьому протокол був підписаний особою, яка його склала, двома свідками. ОСОБА_1 , якому були роз`яснені права, передбачені ст.63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, від підпису відмовився, проте зауважень або заперечень на цей протокол та дії працівників поліції він не вказав. (а.с. 1); - в письмових поясненнях свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які підтвердили фактичні обставини події, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, а саме відмову водія ОСОБА_1 24 травня 2019 року, о 04 год. 35 хв. від проходження огляду на стан сп`яніння, та жодних зауважень щодо правомірності дій працівників поліції як у письмових поясненнях, так і в протоколі не указали (а.с.3); - відеозаписом з нагрудної камери поліцейських, з якого вбачається факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння (а.с.4). Доводи ОСОБА_1 про те, що він не керував транспортним засобом не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції, крім того, під час перегляду відеозапису було встановлено, що ОСОБА_1 не заперечував, що він керував автомобілем марки «Мітсубіші Паджеро». Доводи ОСОБА_1 про те, що він відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння, оскільки в «Соціотерапії» була велика черга, а поліцейські йому повідомили,що це займе декілька хвилин, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної постанови. Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на порушення працівниками поліції п.12 Інструкції, а саме не надання йому відповідного направлення для проходження огляду на стан сп`яніння до найближчого закладу охорони здоров`я, в результаті чого він був позбавлений можливості у встановленому законом порядку пройти огляд на стан сп`яніння, є безпідставним, оскільки доказами по справі доведено, що ОСОБА_1 на пропозицію поліцейського відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я, а тому у поліцейського не було підстав для оформлення письмового направлення водія на огляд. Інших доводів, які б заслуговували на увагу і підтверджували позицію апелянта щодо незаконності постанови судді місцевого суду та наявності підстав для закриття провадження в справі, в апеляційній скарзі не наведено. Таким чином, суддя місцевого суду, проаналізувавши усі докази по справі, правильно встановив фактичні обставини правопорушення, визнавши доведеним невиконання водієм п. 2.5 ПДР України, отже дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Адміністративне стягнення на ОСОБА_4 накладено з дотриманням вимог ст.33, ч.1 ст.130 КУпАП та в межах строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу. З огляду на те, що апеляційним переглядом справи щодо ОСОБА_1 не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права, а висновки судді місцевого суду в постанові від 02 липня 2019 року відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на належних та допустимих доказах і не спростовуються доводами апеляційної скарги, вважаю, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Постанову Дарницького районного суду міста Києва від 02 липня 2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя О.М. Рудніченко