Постанова 4824 № 361/4583/19

Справа № 361/4583/19 Головуючий в суді І інстанції - Телепенько А.Д. Провадження № 33/824/240/2020 Доповідач в суді II інстанції - Рудніченко О.М. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 січня 2020 року м. Київ Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Рудніченко О.М. секретар: Ганжа В.В., за участю: особи, яка притягується до відповідальності ОСОБА_1 , захисника Горошка М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 липня 2019 року, якою: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,- визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП,- В С Т А Н О В И В : Як встановлено судом першої інстанції, 08 червня 2019 року близько 14 год. 00 хв., ОСОБА_1 , в АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство відносно своєї матері ОСОБА_2 , а саме вчинив умисні дії психологічного характеру, що полягає у висловлюванні в її сторону нецензурною лайкою та погрозах фізичної розправи. Своїми діями ОСОБА_1 скоїв правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.173-2 КУпАП. Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 липня 2019 року ОСОБА_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 384 грн. 20 коп. Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 липня 2019 року щодо ОСОБА_1 із закриттям провадження у справі. В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що вказана постанова підлягає скасуванню, оскільки при її ухваленні судом не в повній мірі з`ясовано всі обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконного рішення. Зокрема, справу розглянуто без участі ОСОБА_1 , чим позбавлено останнього прав на захист від інкримінованого адміністративного проступку, якого він не вчиняв. Також, судом першої інстанції не встановлено всіх обов`язкових ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2, що свідчить про відсутність складу цього правопорушення, у зв`язку з чим постанова Броварського міськрайонного суду Київської області від 10.07.2019 підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю на підставі п.1 ч.1 с.247 КУпАП. Щодо фактичних обставин справи ОСОБА_1 зазначає, що домоволодіння АДРЕСА_1 належало його батькам на праві спільної сумісної власності, яке вони поділили у 2000 році після розлучення. Батько подарував ОСОБА_1 належну йому частину вказаного домоволодіння та переїхав жити в інше село. Разом з тим, мати - ОСОБА_2 віддала йому одну з належних їй кімнат і самостійно заклала цеглою прохід до неї. Після виділення часток будинку в натурі, ОСОБА_1 зробив окремий вхід до своєї частини. Коли ОСОБА_1 почав робити ремонт у своїй частині будинку, щоб переїхати до нього, оскільки на даний час він проживає у дружини, мати змінила свою думку щодо переданої йому однієї із своїх кімнат, у зв`язку з чим кожного разу як він приїжджав до будинку вона безпідставно викликала поліцію. Незважаючи на неадекватну поведінку ОСОБА_2 , вона є матір`ю, а тому він би ніколи не дозволив би собі будь-які негативні прояви щодо неї. ОСОБА_1 взагалі не схильний до психологічного насильства, а тому ніколи не вчиняв сварок з матір`ю, не ображав її нецензурною лайкою, а тим більше не погрожував фізичною розправою, не штовхав і не видався у бійку, не проявляв щодо неї жодного виду домашнього насильства і ніколи не мав ні умислу ні наміру цього зробити. У своєму поясненні наданому з приводу обставин справи, він просив вжити заходів до матері з метою припинення її безпідставних викликів поліції. 08.06.2019 ОСОБА_1 приїхав до будинку АДРЕСА_1 з метою перевірити хід ремонту у своїй частині будинку. В цей час там знаходився ОСОБА_3 , який клав плитку у веранді. ОСОБА_1 зайшов до своєї частини будинку, з матір`ю не пересікався, проте вона побачивши його, у черговий раз безпідставно викликала поліцію. Того дня, ОСОБА_1 не вчиняв жодної з дій перерахованих у диспозиції ч.1 ст.173-2 КУпАП щодо своєї матері, а тому навіть можливість настання психологічної шкоди, яка могла бути їй завдана, повністю виключена. Також апелянт зазначає, що судом першої інстанції всупереч ст.278, 280 КУпАП не розкрито зміст доказів, не надано оцінки з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності й взаємозв`язку, що свідчить про не виконання в повній мірі ст.245 КУпАП, якою серед іншого, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення визначено всебічно, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом. Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного. Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Водночас, згідно з вимогами ст.280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в числі інших визначених законом обставин, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності. В силу ст.251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку відповідним органом встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для вирішення справи. Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Отже, з огляду на положення ст.ст.251, 252 КУпАП суддя в постанові повинен навести докази наявності чи відсутності адміністративного правопорушення, винності особи у його вчиненні, а також дати належну оцінку цим доказам у їх сукупності. Проте, вищевказані вимоги закону суддею місцевого суду дотримані не були і висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, за обставин, наведених у постанові, не підтверджується доказами виходячи з наступного. Посадовою особою, що складає протокол, ставиться у вину особі вчинення таких конкретних протиправних діянь, що містять в собі ознаки того чи іншого адміністративного правопорушення, що відображається у протоколі. Суддя ж, розглянувши справу повинен переконатись у наявності чи відсутності підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності за конкретні дії. Розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувається в межах протоколу про адміністративне правопорушення відносно конкретної особи. Європейським судом з прав людини (в подальшому ЄСПЛ) у багаточисельних рішеннях висловлена правова позиція щодо розгляду національними судами справ про адміністративні правопорушення. Так, у рішенні Суду "Енгель та інші проти Нідерландів" були визначені критерії, за наявності одного із них будь-яке правопорушення повинне розцінюватись як кримінальне і розглядатись за процедурою, визначеною національним законодавством для кримінальних правопорушень. Такими критеріями є: "критерій національного права", який визначає те, що будь-яке протиправне діяння є злочином, якщо воно передбачене як злочин відповідним національним законодавством; "критерій кола адресатів", відповідно до якого правопорушення повинне розглядатись як кримінальне, якщо відповідальність за нього поширюється на невизначене коло осіб; "критерій мети та тяжкості наслідків", за змістом якого вчинене правопорушення розглядається за природою кримінального злочину, якщо санкція за його вчинення є достатньо суворою і передбачає елемент покарання. У будь-якому випадку правопорушення повинне розцінюватись як кримінальне і розглядатись за правилами кримінального правопорушення за яке призначене покарання (стягнення), за яким особа позбавляється волі. Зазначені положення знайшли в подальшому своє відображення у чисельних рішеннях ЄСПЛ, зокрема: "+5 посилань" та інших. Аналіз диспозиції та санкції ч.1 ст. 1732 КУпАП дає підстави стверджувати те, що це правопорушення відповідає критерію "кола адресатів" та критерію "мети та тяжкості наслідків". Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Наведене вказує на те, що зазначене вище правопорушення повинне розглядатись за процедурою кримінального судочинства. У зв`язку із цим, при розгляді апеляційної скарги, при наданні оцінки доказам та вирішенні питання про законність та обґрунтованість судового рішення суд вважає за необхідне застосовувати відповідні положення кримінального процесуального закону, в тому числі і щодо сутності адміністративного правопорушення, яке за своєю юридичною природою фактично є обвинуваченням. Забезпечення доведеності вини є складовою частиною однієї із засад кримінального провадження відповідно до п.10 ч.1 ст.7, ст. 17 КПК України та однією із засад судочинства відповідно до п.2 ч.1 ст.129 Конституції України. Як вбачається з матеріалів справи, в протоколі про адміністративне правопорушення серії ГП № 593487 від 08.06.2019 зазначено, що 08.06.2019 року ОСОБА_1 за місцем свого проживання, а саме в АДРЕСА_1 вчинив відносно своєї матері гр. ОСОБА_2 насильство в сім`ї, а саме умисні дії психологічного характеру, що полягали у висловлюванні в її сторону нецензурною лайкою та погрозах фізичною розправою, внаслідок чого могла бути завдана шкода психічному здоров`ю громадянки ОСОБА_2 (а.с. 1). Однак, відповідно до постанови суду першої інстанції, суддя, при розгляді даного адміністративного провадження вийшов за межі протоколу про адміністративне правопорушення, та кваліфікував дії ОСОБА_1 як вчинення ним домашнього насильства відносно своєї матері ОСОБА_2 , а саме вчинив умисні дії психологічного характеру, що полягає у висловлюванні в її сторону нецензурною лайкою та погрозах фізичної розправи(а.с. 11). Також із матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_2 , у ході провадження по даній справі пояснила, що 08.06.2019 р. близько 14 год.00 хв. вона повернулась до місця проживання, в цей час під`їхав її син ОСОБА_1 , 1983 р.н., котрий агресивно себе поводив, а саме кидався у бійку, штовхав, висловлювався в її бік нецензурною лайкою, а також погрожував їй фізичною розправою. Даними діями її син вчинив домашнє психологічне насильство в сім`ї. Із цього приводу ОСОБА_2 , окрім надання пояснень, звернулась 08.06.2019 року із заявою до Броварського ВП ГУНП в Київській області, в якій зазначила, що 08.06.2019 року близько 14.00 год., в АДРЕСА_1 , гр. ОСОБА_1 вчинив відносно неї домашнє насильство в сім`ї. Аналізуючи зібрані у справі докази суд приходить до висновку, що пояснення ОСОБА_1 , надані поліцейському, про те, що його матір ОСОБА_2 постійно звинувачує його у різних діях, які він не здійснював, а саме майже кожні вихідні вона викликає поліцію та говорить, що ОСОБА_1 замикає хвіртку, стукає їй у двері, як це було 08.06.2019 року та багато інших неправдивих випадків. Це все відбувається, бо ОСОБА_2 хоче володіти будівлею на яку ОСОБА_1 має повний пакет документів на Ѕ частину та просив відреагувати на це та прийняти міри до ОСОБА_2 - зібраними у справі доказами не спростовані. Витлумачивши усі сумніви на користь ОСОБА_1 відповідно до наведених вище норм закону, апеляційний суд приходить до висновку, що застосування погроз ОСОБА_1 за наведених вище обставин не можливо розцінити як домашнє насильство в розумінні диспозиції ч.1 ст. 173-2 КУпАП, що вказує на відсутність у його діях складу цього адміністративного правопорушення. Окрім того, при вирішенні питання про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП апеляційний суд зважає на те, що обов`язковою ознакою об`єктивної сторони цього правопорушення є наявність наслідків у виді завдання чи можливості завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілої. Між тим доказів завдання чи можливості завдання такої шкоди потерпілій ОСОБА_2 матеріали справи не містять. Більше того, суд звертає увагу на те, що наслідків діяння ОСОБА_1 у виді можливості завдання шкоди психічному здоров`ю потерпілої не зазначено і у протоколі про адміністративне правопорушення. Наведені вище обставини у своїй сукупності вказують на те, що в ході провадження у цій справі не доведено наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП. Постанову суддіБроварського міськрайонного суду Київської області від 10 липня 2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП не можливо визнати законною та обґрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю із підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.247 КУпАП. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 липня 2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 173-2 КУпАП - скасувати, та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя О.М. Рудніченко