Постанова 4856 № 240/10342/19

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/10342/19 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Капинос О.В. Суддя-доповідач - Шидловський В.Б. 30 січня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Шидловського В.Б. суддів: Матохнюка Д.Б. Боровицького О. А. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Богунського відділу державної виконавчої служби міста Житомира Головного територіального управління юстиції у Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просила визнати протиправною бездіяльність Богунського відділу державної виконавчої служби міста Житомир Головного територіального управління юстиції у Житомирській області щодо розгляду звернення від 17.07.2019 та зобов`язати розглянути звернення від 17.07.2018 у відповідності до вимог Закону України "Про звернення громадян". Окрім цього, просила стягнути з відповідача завдану моральну шкоду у сумі 10000 грн. В обґрунтування позову зазначала, що 17.07.2019 в порядку, передбаченому Законом України "Про звернення громадян", звернулася до відповідача із заявою з проханням повідомити причини невиконання судового рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18.12.2018 у справі № 806/1092/18, яким скасовано постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 57652233 від 15.11.2018, у якій вона є боржником. Разом з тим, відповіді на своє звернення не отримала, що є порушенням Закону України "Про звернення громадян". Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 22.10.2019 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Богунського відділу державної виконавчої служби міста Житомир Головного територіального управління юстиції у Житомирській області щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 від 17.07.2019. Зобов`язано Богунський відділ державної виконавчої служби міста Житомир Головного територіального управління юстиції у Житомирській області (вул.Перемоги,55, м.Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 35021511) розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 17.07.2019 та надати відповідь. В решті позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення в частині відмови у стягненні моральної шкоди та просить постановити у цій частині нове судове рішення про задоволення позову. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, позивач 17.07.2019 звернувся до відповідача із заявою, у якій просив повідомити причини невиконання судового рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18.12.2018 у справі № 806/1092/18, яким скасовано постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 57652233 від 15.11.2018 та не скасування процесуального документу, а також надати для ознайомлення матеріали виконавчого провадження з можливістю застосування технічних засобів. (а.с.9) Не отримавши відповідь на своє звернення, позивач звернулася до суду. Приймаючи оскаржуване рішення в частині відмови у стягненні моральної шкоди суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав жодного доказу на підтвердження заподіяної йому моральної шкоди та не навів доказів причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та заподіяною йому моральною шкодою (у вигляді душевних страждань та психологічних переживань, що негативно відобразились на його психоемоційному стані). Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції в оскаржуваній частині за такими доводами. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Рішення суду в частині визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду заяви позивача та зобов`язанння відповідача розглянути заяву та надати відповідь не оскаржується, а тому апеляційний суд не надає оцінку законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції в цій частині. Рішення суду першої інстанції оскаржується позивачем в частині відмови у стягненні моральної шкоди, а тому апеляційний суд переглядає рішення суду першої інстанції лише в цій частині. Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Частиною першою статті 22 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Приписами статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом. Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Разом з тим, судам слід надати оцінку тому, чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. У касаційній скарзі апелянт вказує на факт протиправної бездіяльності, а відтак і причинного зв`язку з виникненням у нього моральних страждань. Проте, позивачем не доведено, в чому безпосередньо полягає завдана йому моральна шкода, та з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. В контексті зазначеного колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на приписи статті 6 КАС України, за якими суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Статтею 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Із зазначеного слідує, що першочерговим завданням судочинства є захист порушених прав та свобод людини, які визнаються найвищою цінністю. З цією метою сторонам забезпечується рівність та свобода у наданні суду доказів, що підтверджують заявлені ними вимоги. Поняття доказів наведено у статті 72 КАС України, відповідно до якої доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Відповідно до статей 73, 74 КАС України, надані сторонами докази мають відповідати вимогам належності та допустимості, тобто, містити інформацію щодо предмета доказування та бути одержаними в порядку, встановленому законом. Обов`язок доказування в адміністративному процесі встановлений статтею 77 КАС України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Докази суду надають учасники справи. На підставі викладеного, колегія суддів зазначає, що у справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди. Доказами, які дозволять суду встановити наявність моральної шкоди, її характер та обсяг, в даному випадку можуть бути, зокрема, довідки з медичних установ, виписки з історії хвороби, чеки за оплату медичної допомоги та придбання ліків, тощо. Зазначаючи про моральну шкоду, позивач не обґрунтував належним чином взаємозв`язок моральних страждань позивача із фактом розгляду його звернень відповідачем. Зважаючи на те, що позивачем не надано належних доказів, що підтверджують заподіяння йому сильних душевних страждань, шкоди здоров`ю, чи інших втрат немайнового характеру, з яких суд, при обрахуванні розміру компенсації, міг би встановити характер та обсяг моральних страждань і матеріальні витрати, понесені позивачем, та не доведено причинно-наслідковий зв`язок з предметом позову, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині. Подібні висновки містяться в постанові Верховного Суду у справі № 818/1429/17 від 25.04.2019, у справі № 818/1393/17 від 12.11.2019, у справі №826/27549/15 від 28.11.2019. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає. Постанова суду складена в повному обсязі 30 січня 2020 року. Головуючий Шидловський В.Б. Судді Матохнюк Д.Б. Боровицький О. А.