Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 760/17156/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 760/17156/19 Головуючий у І інстанції - Українець В.В. Суддя-доповідач - Мельничук В.П. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 30 січня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого-судді: Мельничука В.П. суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М., при секретарі: Черніченко К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 09 грудня 2019 року справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Інспектора патрульної поліції Управління патрульної поліції у м. Києві Вигівської Світлани Леонідівни про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,- В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернувся до Солом`янського районного суду м. Києва з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції, Інспектора патрульної поліції Управління патрульної поліції у м. Києві Вигівської Світлани Леонідівни в якому просив скасувати постанову про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАВ № 1203706. Свої вимоги мотивує тим, що 05 червня 2019 року щодо нього інспектором патрульної поліції Управління патрульної поліції у м. Києві Вигівською С.Л. винесена постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП України у вигляді штрафу в розмірі 255 гривень за перевищення встановленого обмеження швидкості руху в населеному пункті на 35 км/год., а саме за рух зі швидкістю 85 км/год. Також, вважає, що оскаржувана постанова є незаконною, винесена з порушенням закону та підлягає скасуванню. Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 09 грудня 2019 року відмовлено в задоволенні адміністративного позову. Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю. В апеляційній скарзі Позивач посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Зокрема, Позивач зазначає, що він оскаржував до суду першої інстанції постанову, у зв`язку з порушенням його прав в частині, що зобов`язує суб`єкта владних повноважень роз`яснити його права і обов`язки, передбачені ст. 268 КУпАП. До суду першої інстанції Відповідачами не надано жодного доказу про те, що йому були роз`яснені права відповідно до КУпАП. При цьому, в відповідях на відзив Відповідачі в якості додатків додано копії відповідних документів. Однак, суд першої інстанції визнав надані документи належними копіями, проігнорувавши правову позицію Верховного Суду та приписи п. 5.27 Національного стандарту України, затвердженого Державним комітетом з питань технічного регулювання та споживчої політики № 55 від 07.04.2003 року "ДСТУ 4163-2003" щодо належної процедури засвідчення документів. Відповідачами відзиви на апеляційну скаргу не подавались. За приписами частини 5 статті 286 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку апеляційного оскарження з повідомленням учасників справи. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено, що 05 червня 2019 року щодо ОСОБА_1 інспектором патрульної поліції Управління патрульної поліції у м. Києві Вигівською С.Л. винесена постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП України у вигляді штрафу в розмірі 255 гривень за не виконання п. 12.4 ПДР України - порушення швидкісного режиму в населених пунктах, а саме Позивач, керуючи автомобілем марки «Volkswagen Passat» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по вул. Борщагівській, 48/1 в м. Києві зі швидкістю 85 км/год. в населеному пункті, що перевищує встановлене обмеження швидкості руху на 35 км/год. (а.с. 7). Позивач заперечує свою вину в порушенні правил дорожнього руху та оскаржив винесену постанову до суду першої інстанції в порядку адміністративного судочинства. Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що в діях водія ОСОБА_1 вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, Інспектором патрульної поліції Управління патрульної поліції у м. Києві Вигівської Світлани Леонідівни були вжиті заходи реагування на порушення правил дорожнього руху та не було порушено процедуру щодо винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення, поліцейський діяв в межах наданих законом повноважень, мав право зупиняти, розглянути вказане адміністративне правопорушення та винести постанову серії ЕАВ № 1203706від 05 червня 2019 року. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке. Згідно ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. Правила дорожнього руху відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (ПДР України). Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Особа, яка створила такі умови, зобов`язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити підрозділ міліції, власника дороги або уповноважений ним орган (п. 1.5 ПДР України). Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Пунктами 1.1, 1.9 ПДР встановлено, що ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватись на вимогах цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно з п.п. 2, 3 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення. Поліцейський може зупиняти транспортні засоби в разі якщо водій порушив ПДР (ст. 35 Закону). Відповідно до п. 12.4 ПДР у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год. Перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів (ч. 1 ст. 122 КУпАП). Разом з тим, згідно з ч.1 ст. 122 КУпАП порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів. Положеннями КУпАП визначено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Згідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про порушення ПДР, зокрема правопорушення передбачені ч. 1 ст. 122 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (ст. 251 КУпАП). Щодо посилання Позивача в апеляційній скарзі на те, що його не було ознайомлено з правами, згідно з ст. 268 КУпАП та не було досліджено докази, що підтверджували б вину Позивача, колегія суддів зазначає наступне. З наданого Позивачем відеозапису (а.с. 13) вбачається, що інспектором були продемонстровані Позивачу відомості з приладу «TruCam 001148», який зафіксував швидкість його автомобіля (марки «Volkswagen Passat» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ) - 85 км/год. ОСОБА_1 на відеозаписі не заперечував проти правильності показів приладу. Також, вчинення Позивачем правопорушення, за яке його притягнуто до відповідальності (перевищення швидкості) підтверджується матеріалами справи, зокрема даними, зафіксованими лазерним вимірювачем швидкості транспортних засобів TruCam LTI 20/20 та фото з приладу «TruCam LTI 20/20» (серійний номер ТС 001148) (а.с. 35, 41). Згідно долучених до відзиву на адміністративний позов копій документів встановлено, що лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки 29 серпня 2012 року № UA-МІ/1-2903-2012. На підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджено тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCam», який було зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером У3197-12. Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/13823, виданого ДП «Укрметртестстандарт» від 15 листопада 2018 року та чинного до 15 листопада 2019 року, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCam LTI 20/20 № ТС001148 - придатний до застосування. За вимогами ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є, з поміж іншого, також показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису. Частиною 1 статті 40 Закону України «Про національну поліцію» визначено, що вимоги щодо встановлення виключно автоматичних фото і відео технічних пристроїв для забезпечення публічної безпеки та порядку. Тобто, покази приладу TruCam LTI 20/20 оцінюються інспектором як доказ в розумінні ст. 251 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення. Відповідно до ст. 252 КУпАП інспектор патрульної поліції Управління патрульної поліції у м. Києві оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності та виніс постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху. Обставини вчинення правопорушення, викладені у винесеній Інспектором патрульної поліції Управління патрульної поліції у м. Києві Вигівської Світлани Леонідівни постанові серії ЕАВ № 1203706 від 05 червня 2019 року у справі про адміністративне правопорушення, із змісту якої чітко вбачаються час та місце вчинення правопорушення, а також особа, яку притягнуто до відповідальності. Окрім зазначеного вище, колегія суддів зазначає, що за приписами закону про адміністративні правопорушення розгляд справи і накладення штрафу інспекторами поліції фактично відбувається в спрощеному порядку, підстави для відкладення таких контролюючих функцій не передбачено. Таким чином, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності за порушення правил у сфері дорожнього руху, має спростувати виявлене правопорушення на місці його вчинення, в іншому випадку правомірність дій водія доводиться у судовому порядку шляхом подання позову про скасування відповідного рішення суб`єкта владних повноважень, з можливістю скористатись правовою допомогою. Отже, при розгляді справи про притягнення Позивача до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, колегія суддів приходить до висновку, що Інспектор патрульної поліції Управління патрульної поліції у м. Києві Вигівська Світлана Леонідівна діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами. Згідно до ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Частиною 1 ст. 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. Згідно п. 2 Розділу 3 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 року № 1395, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені зокрема, ч. ч. 1, 2, 3 ст. 122 КУпАП виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення. Справу про адміністративне правопорушення стосовно порушення Позивачем 05 червня 2019 року вимог п. 12.4 ПДР, що виразилось у порушенні правил руху шляхом перевищення встановленого обмеження швидкості руху в населеному пункті на 35 км/год, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП, було розглянуто інспектором патрульної поліції Управління патрульної поліції у м. Києві Вигівською Світланою Леонідівною на місці вчинення правопорушення. Не спростовує здійсненого Позивачем адміністративного правопорушення факт не надання йому під час розгляду справи про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху роз`яснень, передбачених положеннями статей КУпАП. Ці недоліки не можуть бути підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17 травня 2018 року у справі № 753/4366/17 (адміністративне провадження № К/9901/21541/18). Оцінивши докази в справі про адміністративне правопорушення за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, врахувавши значність вчиненого правопорушення, відповідач постановив визнати винним позивача у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, та накласти на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255,00 грн., що передбачено санкцією цієї статті. Враховуючи те, що Інспектор патрульної поліції Управління патрульної поліції у м. Києві Вигівська С.Л. діяла виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений чинним законодавством, а постанова винесена з дотриманням всіх вимог встановлених КУпАП та Інструкцією, позов не підлягає задоволенню. Докази, які б спростовували факт порушення Позивачем ч. 1 ст. 122 КУпАП, колегією суддів не встановлені, а тому вимоги Позивача про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення є необґрунтованими. Зі змісту ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Розглянувши доводи ОСОБА_1 викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 271, 272, 286, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 09 грудня 2019 року - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та не може бути оскаржена в касаційному порядку. Головуючий-суддя: В.П. Мельничук Судді: І.О. Лічевецький О.М. Оксененко