Постанова 4855 № 640/9394/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/9394/19 Суддя (судді) першої інстанції: Аверкова В.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 січня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Глущенко Я.Б., суддів Мельничука В.П., Пилипенко О.Є., секретаря Суркової Д.О., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправною та скасування вимоги, за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 листопада 2019 року, - В С Т А Н О В И В: У травні 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся у суд з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач, апелянт, ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 16 травня 2019 року . Позовні вимоги обґрунтовані доводами, що вимога винесена у відношенні позивача - фізичної особи, а не у відношенні - фізичної особи - підприємця. Крім того, статус фізичної особи -підприємця позивача припинений з 31 травня 2017 року. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 листопада 2019 року позов задоволено. Висновок суду про обґрунтованість і доведеність позовних вимог вмотивований тим, що суб`єктом владних повноважень не надано доказів на підтвердження наявності у позивача боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску. До того ж, станом на дату винесення спірної вимоги у позивача був відсутній статус фізичної особи - підприємця, отже він не входив до переліку платників єдиного соціального внеску, визначеного законом. Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить його скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що на момент розгляду справи судом, податковий борг (недоїмка) по єдиному соціальному внеску у позивача відсутній, а податкова вимога - відкликана. Отже, судом визнано протиправним та скасовано те, що вже не існує. Крім того, позивачем не вживались необхідні заходи щодо досудового врегулювання спору з метою відновлення його прав без застосування судового оскарження. У відзиві на апеляційну скаргу позивач наголошує на тому, що підстави відкликання податкової вимоги, визначені у пункті 60.1 статті 60 Податкового кодексу України, відсутні. Також відповідачем не направлено жодних повідомлень про скасування податкової вимоги, а дані інтегрованої картки не можуть слугувати доказом відкликання вимоги. Апеляційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження на підставі пункта 2 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, з таких підстав. Судом установлено, що відповідно до вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 16 травня 2019 року №Ф-237944-17 ГУ ДФС у м. Києві повідомила ОСОБА_1 , що станом на 30 квітня 2019 року заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску становить 1407,94 грн. Відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів відповідач вимагає сплатити недоїмку в сумі 1407,94 грн. Не погоджуючись із законністю вказаної вимоги, позивач звернувся з позовом до суду. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів приходить до наступного. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464-VI з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон України №2464-VI). Як зазначено у пункті 2 частини 1 статті 1 згаданого Закону, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Положеннями статті 2 Закону України №2464-VI закріплено, що виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску. Виключний перелік платників єдиного внеску закріплений у частині 1 статті 4 Закону України №2464-VI, а саме: роботодавці; фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності; члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах; особи, які беруть добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування; центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зовнішніх зносин, уповноважений орган центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період, - за непрацюючого іншого з подружжя працівника дипломатичної служби, який перебуває за кордоном за місцем довготермінового відрядження такого працівника. Проте, відповідачем не надано суду доказів, які б свідчили про віднесення позивача до переліку суб`єктів, зобов`язаних сплачувати єдиний соціальний внесок. Натомість, позивачем надано докази на підтвердження факту припинення його статуса фізичної особи - підприємця з 31 травня 2017 року. Окрім того, під час розгляду справи відповідач зазначив, що сума недоїмки, виникла внаслідок задвоєння нарахувань за 2017 рік. Посилання відповідача на те, що вимога сформована засобами інформаційної системи ДФС в автоматичному режимі, не спростовує необґрунтованості її формування. Ураховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про відсутність правових підстав для складення вимоги про сплату боргу. Посилання апелянта на те, що оскаржувана вимога є відкликаною, оскільки інтегрована картка позивача приведена у відповідність в частині зняття задвоєних нарахувань за 2017 рік, у зв`язку з чим податковий борг відсутній, колегія суддів до уваги не приймає. Відповідно до положень Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року №449, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 року за №508/26953 (далі по тексту - Інструкція №449), вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається відкликаною, якщо: сума боргу (недоїмки), зазначена у вимозі, погашається платником, органами державної виконавчої служби або органами Казначейства - у день, протягом якого відбулося таке погашення суми боргу (недоїмки) в повному обсязі; орган доходів і зборів скасовує або змінює раніше зазначену суму боргу (недоїмки) внаслідок її узгодження або оскарження - з дня прийняття органом доходів і зборів рішення про скасування або зміну раніше зазначеної суми боргу (недоїмки); вимога органу доходів і зборів про сплату боргу (недоїмки) скасовується судом - у день набрання судовим рішенням законної сили; борг (недоїмка) списується у випадках, передбачених статтею 25 Закону, в порядку, визначеному пунктами 9 - 11 цього розділу, - у день прийняття органом доходів і зборів рішення про списання боргу (недоїмки) відповідно до частини сьомої статті 25 Закону; є рішення суду на стягнення відповідних сум боргу (недоїмки), що зазначені у вимозі, - у день надходження виконавчих документів до органів державної виконавчої служби або до органів Казначейства. Відповідно до положень пункта 60.1 статті 60 Податкового кодексу України податкова вимога вважається відкликаними, якщо: сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення; контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов`язання або податкову вимогу; контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов`язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі; рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі; рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов`язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі. Доказів на підтвердження існування підстав, передбачених Інструкцією №449 або Податковим кодексом України, відповідачем не надано. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для визнання вимоги протиправною та скасування. Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до пункта 1 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції судове рішення ухвалено з дотриманням норм чинного матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні. Керуючись статтями 33, 34, 243, 289, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 листопада 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Я.Б. Глущенко Судді В.П. Мельничук О.Є. Пилипенко (Повний текст постанови складений 29 січня 2020 року.)