Постанова 4857 № 1.380.2019.001086

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 січня 2020 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.001086 пров. № 857/11681/19 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: Головуючого судді Сеника Р.П., суддів Попка Я.С., Хобор Р.Б., з участю секретаря судового засідання Лутчин А.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року у справі № 1.380.2019.001086 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,- суддя в 1-й інстанції Брильовський Р.М.,час ухвалення рішення 19.09.2019 року, місце ухвалення рішення м. Львів, дата складання повного тексту рішення 30.09.2019 року, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Львівській області від 18.04.2018 року №0157131307 та №0157271307. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до п. 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України із суми боргу прощеного (анульованого) АТ «УкрСиббанк» не підлягає включенню до загального місячного (річного) оподаткованого доходу позивача відповідно до п. 165.1.5 9 п. 165.1 ст. 16 5 ПК України курсова різниця між сумою основного (прощеного) боргу в іноземній валюті за офіційним курсом НБУ на дату зміни валюти зобов`язання з іноземної валюти у гривню (тобто, при визначенні розміру оподатковуваного доходу у національній валюті України в еквіваленті сумі спрощеного боргу в іноземній валюті на дату такого прощення), та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом НБУ станом на 1 січня 2014 року; крім того, контролюючим органом при визначенні об`єкта оподаткування не враховано суми, яка не підлягає оподаткуванню в силу положень абз. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2. ст. 164 ПК України (50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового органу); контролюючим органом не дотримано вимог Податкового кодексу України, які визначають умови проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, в тому числі щодо ознайомлення платника з відомостями про дату початку та місце проведення перевірки у встановлений законом спосіб до її початку, що призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року у справі № 1.380.2019.001086 позовні вимоги задоволено. Рішення суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на нього апеляційну скаргу. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що позивачу було прощено борг не у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, а основну суму кредиту. Крім того, у матеріалах відсутні будь-які докази зміни валюти зобов`язання. В той же час до матеріалів справи долучено фіскальний чек поштового відправлення, яким підтверджено факт скерування на адресу позивача наказу про проведення перевірки. Просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року у справі № 1.380.2019.001086 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. 02 січня 2020 року Головне управління ДПС у Львівській області подало клопотання про заміну сторони у справі, а саме відповідача з Головного управління ДФС у Львівській області на належного відповідача (правонаступника) - Головне управління ДПС у Львівській області. Відповідно до статті 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив. Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність заміни Головного управління ДФС у Львівській області його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Львівській області. Вислухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до переконання, що вона не підлягає до задоволення з наступних підстав. Задовольняючи позовні вимоги у справі, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять і відповідачем як суб`єктом владних повноважень не надані належні докази щодо дотримання вимог ст. 79 ПК України, які визначають умови документальної позапланової невиїзної перевірки. Оскільки, ОСОБА_1 не був ознайомлений у встановлений законом спосіб з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення, суд першої інстанції вважає, що проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб ОСОБА_1 за період з 01.01.2015 по 31.12.2015, про результати якої складений акт від 02.03.2018 №548/13-01-13-07/2903715391 і за результатами якої винесено податкові повідомлення-рішення від 18.04.2018 №0157131307 та №0157271307, є незаконною, а тому відсутні будь-які правові наслідки такої перевірки. Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази. Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що 18 червня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено Договір про надання споживчого кредиту №1136152100, у відповідності до п. 1.1. якого банк зобов`язується надати Позичальнику кредитні кошти в іноземній валюті в сумі 36300, 00 доларів США, а Позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використовувати та повернути банку кредитні кошти та сплатити плату за кредит у порядку та на умовах, зазначених у даному договору. З повідомлення банку про анулювання боргу вбачається, що станом на 25.06.2015 року згідно вищенаведеного кредитного договору заборгованість ОСОБА_1 складала 824874,08 грн. (по курсу НБУ станом на 25.06.2015 року), що дорівнювала 38 949,49 доларів США. Згідно копії квитанції №30 від 25.06.2015 року позивач погасив заборгованість за даним кредитним договором у розмірі 513249,31 грн. (24235,00 доларів США) і банком прийнято рішення анулювати кредитну заборгованість у розмірі 14713,49 доларів США, з яких сума основного боргу становить 14394,11 доларів США, що дорівнює 304838,75 грн. по курсу НБУ станом на 25.06.2015 року. 08 липня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено Договір про надання споживчого кредиту №11368427000, у відповідності до п. 1.1. якого банк зобов`язується надати Позичальнику кредитні кошти в іноземній валюті в сумі 82000,00 доларів США, а Позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використовувати та повернути банку кредитні кошти та сплатити плату за кредит у порядку та на умовах, зазначених у даному договору. З повідомлення банку про анулювання боргу вбачається, що станом на 26.02.2015 року згідно вищенаведеного кредитного договору заборгованість ОСОБА_1 складала 2686212,56 грн. (по курсу НБУ станом на 26.02.2015 року), що дорівнювала 89510,06 доларів США. Згідно копії квитанції від 26.02.2015 року позивач погасив заборгованість за даним кредитним договором у розмірі 587629,21 грн. (19581,00 доларів США) і банком прийнято рішення анулювати кредитну заборгованість у розмірі 69921,06 доларів США, з яких сума основного боргу становить 69888,86 доларів США, що дорівнює 2097376,92 грн. по курсу НБУ станом на 26.02.2015 року. АТ «УкрСиббанк» направило до ГУ ДФС у Львівській області податковий розрахунок сум доходу, нарахованого на користь фізичної особи і сум утриманого з них податку - форма 1ДФ із зазначенням розмірів суми прощеної основної заборгованості за кредитом, перераховану у національну валюту України за курсом НБУ станом на 26.02.2015 року, що становило 2097376,92 грн. та за курсом НБУ станом на 25.06.2015 року, що становило 304838,75 грн. Головним управлінням ДФС у Львівській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб ОСОБА_1 за період з 01.01.2015 по 31.12.2015, про результати якої складений акт від 02.03.2018 №548/13-01-13-07/2903715391, за результатами даного акта винесено податкові повідомлення-рішення від 18.04.2018 №0157131307 та №0157271307. Податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем п. 164.2.17 п. 164:2. ст. 164 Податкового кодексу України, яке полягало у не включенні позивачем в повному обсязі до загального річного оподаткованого доходу суми доходу у вигляді додаткового блага у розмірі 2 402 215,67 грн. (2097376,92 грн. + 304838,75 грн.), що призвело до нарахування податку на доходи фізичних осіб у сумі 479 843,13 грн. - основний платіж та 119 958,53 грн. - штрафна санкція, військового збору у сумі 36 033,24 грн. - основний платіж та 9008,31 грн. - штрафна санкція. За висновками перевірки Головним управлінням ДФС у Львівській області були прийняті податкові повідомлення-рішення: - податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області №0157131307 від 18.04.2018 року про визначення ОСОБА_1 податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачені фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 599 792 грн. 66 коп. в тому числі 479843,13 грн. податкового зобов`язання та 119 958,53 грн. штрафної санкції;- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області №0157271307 від 18.04.2018 року про визначення ОСОБА_1 податкового зобов`язання з військового збору в розмірі 45041,55 грн. в тому числі 36 033,24 грн. податкового зобов`язання та 9008,31 грн. штрафної санкції; Позивач вважає зазначені податкові повідомлення-рішення неправомірними та такими, що підлягають скасуванню, а тому звернувся до суду з даним позовом. З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до п.163.1 ст. 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України. Пунктом 179.1 ст.179 ПК України встановлено обов`язок платника податку подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу. Фізична особа зобов`язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену в поданій нею податковій декларації. Сума податкових зобов`язань, донарахована контролюючим органом, сплачується до відповідного бюджету у строки, встановлені цим Кодексом (п.179.7 ст.179 ПК України). Підпунктом 164.1 статті 164 ПК України визначено, що базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - це будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Відповідно до пп. «д» 164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом. Таким чином, законодавець під додатковим благом розуміє основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, комісії та/або штрафні санкції (пеню), прощені (анульовані) кредитором. Наведені вище норми чинного законодавства свідчать, що боржник, який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) основної суми боргу за кредитом, та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов`язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом. Аналогічна правова позиція Верховного Суду, висловлена у постанові від 10 травня 2018 року по справі №802/142/17-а, від 07 червня 2018 року у справі №809/1343/17. Відповідно до п. «б» п.176.2 ст.176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається. У разі якщо відокремлений підрозділ юридичної особи не уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) податок до бюджету, податковий розрахунок у вигляді окремого витягу за такий підрозділ подає юридична особа до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням та надсилає копію такого розрахунку до контролюючого органу за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу в установленому порядку. Як передбачено підпунктом «в» пункту 176.1 статті 176 ПК України, платники податку зобов`язані подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов`язковим. Відповідно до пунктів 49.1, 49.2 статті 49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності. Підпунктом 49.18.4 п.49.18 ст.49 ПК України встановлено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу. При цьому, згідно з п.179.7 ст.179 ПК України фізична особа зобов`язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену в поданій нею податковій декларації. Пунктом 120.1 статті 120 ПК України передбачено, що неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Зі змісту п.п. 165.1.55 п. 165.1 ст. 165 ПК України видно, що до загального місячного ( річного ) оподаткованого доходу платника податку не включаються такі доходи: основна сума боргу ( кредиту ) платника податку, прощеного ( анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності в розмірі, що не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати ( у розрахунку на рік ), встановленої на 01 січня звітного оподаткованого року; сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій ( пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Матеріалами справи підтверджено, що контролюючим органом із суми прощеного боргу у розмірі 2 402 215,67 грн. (2097376,92 грн. + 304838,75 грн.) визначено податок з доходів фізичних осіб у сумі 479 843,13 грн. основний платіж та 119 958,53 грн. штрафна санкція, і військового збору у сумі 36 033,24 грн. основний платіж та 9008,31 грн. штрафна санкція. Крім того, Законом України від 28 грудня 2014 року №71-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи, який набрав чинності 01 січня 2015 року, внесено зміни до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, у відповідності до яких тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту (підпункт 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України). Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу. 18 червня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено Договір про надання споживчого кредиту №1136152100, у відповідності до умов якого банк надав Позичальнику кредитні кошти в іноземній валюті в сумі 36300, 00 доларів США. Заборгованість позичальником частково погашалася. На момент прощення банком заборгованості 25.06.2015 року, сума боргу за даним кредитним договором становила 38 949,49 доларів США, що еквівалентно 824874,08 грн. (по курсу НБУ станом на 25.06.2015 року), позивачем частково погашено заборгованість за даним кредитним договором у розмірі 513249,31 грн. Банком прийнято рішення анулювати кредитну заборгованість, з якої сума основного боргу становить 14394,11 доларів США, що дорівнює 304838,75 грн. по курсу НБУ станом на 25.06.2015 року, тобто визначено еквівалент у гривні, чим змінено валюту зобов`язання. За курсом НБУ станом на 01.01.2014 року сума анульованого основного кредитного боргу за даним кредитним договором становить 14394,11 доларів США * 7,993 = 115052,12 грн. 08 липня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено Договір про надання споживчого кредиту №11368427000, у відповідності до якого банк надав Позичальнику кредитні кошти в іноземній валюті в сумі 82000,00 доларів США. Заборгованість позичальником частково погашалася. На момент прощення банком заборгованості 26.02.2015 року, сума боргу за даним кредитним договором становила 89510,06 доларів США, що еквівалентно 2686212,56 грн. (по курсу НБУ станом на 26.02.2015 року), позивачем частково погашено заборгованість за даним кредитним договором у розмірі 587629,21 грн. Банком прийнято рішення анулювати кредитну заборгованість, з якої сума основного боргу становить 69888,86 доларів США, що дорівнює 2097376,92 грн. по курсу НБУ станом на 26.02.2015 року, тобто визначено еквівалент у гривні, чим змінено валюту зобов`язання. За курсом НБУ станом на 01.01.2014 року сума анульованого основного кредитного боргу за даним кредитним договором становить 69888,86 доларів США * 7,993 = 558621,66 грн. Колегія суддів прийшла до висновку, що всупереч вимогам положень п. 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, відповідач при донарахуванні позивачу відповідних зобов`язань не взяв до уваги законодавчі положення щодо не включення до бази оподаткування податком з доходів фізичних осіб суми курсової різниці, всупереч закону при визначенні позивачу грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору виходив з суми прощеного боргу за курсом НБУ станом на 25.06.2015 року та 26.02.2015 року відповідно, що призвело до завищення податкових зобов`язань з вказаних обов`язкових платежів, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, а доводи апелянта на правомірність прийнятого рішення не впливають та висновків суду не спростовують. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ : Клопотання Головного управління ДПС у Львівській області про заміну сторони у справі - задовольнити. Замінити відповідача - Головне управління ДФС у Львівській області на правонаступника - Головне управління ДПС у Львівській області. Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року у справі № 1.380.2019.001086 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Р. П. Сеник судді Я. С. Попко Р. Б. Хобор Повне судове рішення складено 30.01.2020 року