Постанова 4852 № 160/7969/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 21 січня 2020 року м. Дніпросправа № 160/7969/19 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач), суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В., за участю секретаря судового засідання Кязимової Д.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Скайторг» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2019 року (головуючий суддя Букіна Л.Є.) у справі № 160/7969/19 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Скайторг» до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу, - ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати наказ від 13.08.2019 №4830-П «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «Скайторг». Позовні вимоги обґрунтовані тим, що прийняття наказу про проведення фактичної перевірки відбулось з порушенням встановленої у Податковому кодексі України процедури призначення перевірок, а саме: без належних підстав та без дотримання обов`язкових для цього умов. В оскаржуваному наказі відсутня інформація про зміст допущених платником податків порушень в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального зі сторони позивача. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.10.2019 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 13.08.2019 № 4830-п «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «Скайторг» у частині включення питань з дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Скайторг» порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). У задоволенні вимог про визнання наказу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 13.08.2019 № 4830-п «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «Скайторг» протиправним та його скасування щодо перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Скайторг» у питаннях сфери виробництва та обігу підакцизних товарів відмовлено. Суд виходив з того, що призначаючи фактичну перевірку з підстав, наведених в пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України, щодо здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, фахівці контролюючого органу вправі здійснювати перевірку виключно з вказаних питань. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Позивач зазначає, що контролюючим органом у оскаржуваному наказі на проведення перевірки не вказано конкретних підстав для її призначення, що свідчить про невідповідність наказу вимогам законодавства. Обов`язковими обставинами (передумовами) для проведення фактичної перевірки згідно пп. 80.2.5 ПК України є наявність або отримання у встановленому порядку інформації про порушення вимог законодавства, контроль за якими покладено на органи державної податкової служби. Тобто, для проведення фактичної перевірки мають існувати вказані вище фактичні обставини та передумови, які дозволяють податковому органу керуватись вказаною правовою нормою при призначенні (проведенні) такої перевірки. В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі. Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечує, просить залишити рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, відповідачем - ГУ ДФС у Дніпропетровській області прийнято наказ від 13.08.2019 №4830-п «Про проведення фактичної перевірки «ТОВ «Скайторг», яким на підставі пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України в частині здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, нафтопродуктів, палива моторного альтернативного, скрапленого газу вирішено провести фактичну перевірку ТОВ «Скайторг» за адресою: м. Кам`янське, вул. Єлізаветівське шосе, 3, з питань дотримання порядку здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), яку розпочати з 14.08.2019. Також в наказі вказано, що період діяльності, який буде перевірятися, згідно ст.102 ПК України. Вважаючи вказаний наказ протиправним, позивач відмовив в допуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки на підставі ст. 81.1 ПК України, про що 14.08.2019 посадовими особами ГУ ДФС у Дніпропетровській області складений акт відмови в допуску до проведення фактичної перевірки. З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову. Згідно пп.пп.19-1.1.4, 19-1.1.14 п. 19-1.1 ст. 19-1 ПК України контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу: здійснюють контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), проведення розрахункових операцій, а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, наявністю торгових патентів; здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері. Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення. Відповідно до пп. 20.1.10 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів. Приписами пп. 75.1 ст. 75 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Відповідно до пп. 75.1.3 п. 75.1. ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Пунктом 80.1 статті 80 ПК України встановлено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, в тому числі, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального (пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України). Відповідно до п.81.1 ст.81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, документів, вказаних у цьому пункті, зокрема, копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу. Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. Виходячи з аналізу пп.80.2.5 п.80.5 ст.80 ПК України, позивач вважає, що у вказаній нормі законодавцем не уточнюються функції контролюючих органів у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, спирту, пального, а здійснення функції у цій сфері згадується в контексті сфери діяльності платників податків, щодо яких можуть проводитись фактичні перевірки. Вираз "а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального", наведений у пп. 80.2.5. п. 80.2. ст. 80 ПК України, стосується предмету інформації про порушення вимог законодавства з боку платника податків, яка повинна бути отримана контролюючим органом в установленому законодавством порядку для виникнення у нього підстав для проведення фактичної перевірки, а не єдиної та самостійної підстави для призначення у будь-який час фактичної перевірки платників податків в рамках реалізації функцій контролюючих органів. Апеляційний суд вважає такі доводи помилковими, оскільки із змісту наведених вище правових норм в їх сукупності вбачається, що здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання. При цьому слід зазначити, що в даному випадку функції контролюючого органу (Державної фіскальної служби) у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального визначені Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», і це, зокрема, видача ліцензій на право торгівлі/зберігання пального, здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального). В ході розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем подано доповідну записку від 12.08.2019 як документ, на підставі якого прийнято оскаржуваний наказ, про проведений аналіз суб`єктів господарювання (в тому числі, позивача), які зареєстрували акцизні склади в системі електронного адміністрування пального та згідно бази даних виданих ліцензій ІС «Податковий блок» не отримали ліцензій на право торгівлі, зберігання пального. Виходячи з наведеного, приймаючи до уваги, що надане контролюючому органу право на проведення перевірок має реалізовуватися суб`єктом владних повноважень в порядку та у спосіб, що визначені чинним законодавством, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що приймаючи оскаржуваний наказ у частині проведення фактичної перевірки товариства щодо здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, відповідач діяв у спосіб, передбачений законодавством України. З приводу наведених в апеляційній скарзі доводів, що контролюючим органом у оскаржуваному наказі на проведення перевірки не вказано конкретних підстав для її призначення, апеляційний суд зазначає, що в оскаржуваному наказі міститься посилання на відповідні норми ст. 80 Податкового кодексу України, і в даному випадку належним способом попередження порушення прав та інтересів позивача був недопуск посадових осіб податкового органу до перевірки. Також апеляційний суд вважає помилковими, такими, що не відповідають фактичним обставинам, доводи позивача стосовно того, що контролюючим органом в наказі на перевірку не зазначено період діяльності, за який здійснюється перевірка. Як встановлено судом вище, в наказі від 13.08.2019 №4830-П вказано, що період діяльності, який буде перевірятися, згідно ст.102 ПК України, тобто не пізніше закінчення 1095 дня. Виходячи з вищевикладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про часткове задоволення позову. Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, передбачені ст.317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні. Керуючись ст.ст. 310, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Скайторг» залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2019 року у справі № 160/7969/19 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена до касаційного суду в порядку та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк суддя Н.А. Бишевська суддя Я.В. Семененко