Постанова 4851 № 520/10267/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 січня 2020 р. Справа № 520/10267/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Старостіна В.В., суддів: Бегунца А.О., Рєзнікової С.С. розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області в особі Харківського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2019 року по справі № 520/10267/19 (головуючий 1 інстанції Зінченко О.В., повний текст складено 29.10.2019 року) за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області в особі Харківського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області в особі Харківського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області в якому просив: - визнати протиправними дії відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу страхових виплат за період з 01.07.2015 року по 28.02.2017 року. - зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу страхові виплати за період липень 2015 - лютий 2017 року включно. В обґрунтування позову позивач зазначив про протиправність невиплат позивачеві з 01.07.2015 року по 28.02.2017 року страхових виплат. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2019 року позов задоволено частково. Зобов`язано Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області (код ЄДРПОУ 41313928, 61200,м.Харків, майдан Конституції, б.1 Палац Праці, 3 під.4 пов.) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) страхові виплати за період липень 2015 - лютий 2017 року включно. Відповідач не погодився із таким рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що відповідач діяв в межах повноважень, на підставі та у спосіб, визначений чинним законодавством. Відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження. Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що згідно ч.4 ст.78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Даним спірним правовідносинам передували ті, які були предметом розгляду справи № 520/5123/19 в якій 04.07.2019 року ухвалено рішення, яке, згідно відомостей автоматизованої системи "Діловодство спеціалізованого суду" набрало законної сили. Отже, певні обставини в рамках даної справи № 520/10267/19 не підлягають доказуванню. У справі № 520/5123/19 судом встановлено, що ОСОБА_1 є особою, яка переміщена з тимчасово окупованої території України, що підтверджується довідкою від 10.04.2018 №0000510818 виданою управлінням праці та соціального захисту населення адміністрації Основ`янського району Харківської міської ради. ОСОБА_1 перебуває на обліку у Фонді соціального страхування України з 14 січня 2005 року, та має зареєстрований страховий випадок профзахворювання, що отримане 25 грудня 2004 року та є отримувачем щомісячних страхових виплат в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку. За висновком МСЕК від 21 січня 2005 року серія ЛИ №005798 позивачу встановлена стійка втрата професійної працездатності 20% безстроково. 08.04.2019 через адвоката позивач звернувся до відповідача щодо надання інформації про законні правові підстави не виплати позивачу страхових виплат з моменту взяття його на облік відповідачем. Листом від 15.04.2019 №15.02-14/2685 на запит відповідач повідомив, що позивач з 01.03.2017 по 31.07.2017 та з 01.08.2017 по 31.08.2017 отримував страхові виплати у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Харків як внутрішньо переміщена особа з м. Ровеньки Луганської області на підставі особистої заяви до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. З 01.09.2017 виплати позивачу відділенням припинені на підставі протоколу від 13.09.2017 №52 «Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, які здійснили реєстрацію місця проживання на території Московського району м. Харкова», а саме у зв`язку з не підтвердженням фактичного місця проживання. На підставі рішення робочої групи щодо прийняття рішення про скасування довідок внутрішньо переміщеним особам, які здійснили реєстрацію місця проживання на території Московського району м. Харкова, оформленого протоколом засідання від 13.12.2017 №32 зазначену вище довідку скасовано. Постановою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Харків від 13.09.2017 №2012/28116/8953/21 «Про припинення щомісячної страхової виплати» ОСОБА_1 , з 01 вересня 2017 року припинено виплату щомісячної грошової суми в разі часткової чи повної втрати професійної працездатності, що компенсує відповідну частину втрачено заробітку у зв`язку з не підтвердженням місця проживання, на підставі Протоколу від 13.09.2017 №52 «Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, які здійснили реєстрацію місця проживання на території Московського району м. Харкова. На підставі заяви позивача від 11.04.2018 про продовження раніше призначених виплат та надання Довідки управління праці та соціального захисту населення Адміністрації Основ`янського району Харківської міської ради від 10.04.2018 Постановою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Харків від 14.05.2018 №2052/28116/8953/25 «Про продовження раніше призначеної щомісячної страхової виплати» ОСОБА_1 з 01 квітня 2018 року продовжено раніше призначену виплату щомісячної грошової суми в разі часткової чи повної втрати професійної працездатності, що компенсує відповідну частину втрачено заробітку. Відтак, відділенням ФСС від нещасних випадків на виробництві в Харківської області не нараховані та не виплачені позивачу страхові виплати за період з 01.09.2017 по 01.04.2018. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.07.2019 року про справі № 520/5123/19 було, серед іншого, зобов`язано управління Виконавчої Дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області в особі - Харківського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) страхові виплати за період з 01.09.2017р. по 01.04.2018р. З метою уточнення періодів заборгованості після отримання рішення по справі № 520/5123/19 позивач через уповноваженого представника звернувся до відповідача та отримав відповідь від 15.04.2019 року, що до обліку у Харківському міському відділенні Управління виконавчої дирекції ФСС України в Харківській області перебував на обліку у ВВДФССНВВПЗ Чугуївського району Харківської області. З довідки останнього вбачається, що страхові виплати позивачем отримані виключно по червень 2015 року. Враховуючи, що з березня 2017 року позивач перейшов на облік до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області в особі Харківського міського відділення Управління виконавчої дирекції ФСС України в Харківській області, позовний період включає в себе страхові виплати, не отримані за час перебування на обліку у ВВДФССНВВПЗ Чугуївського району Харківської області, а саме: з липня 2015 року по лютий 2017 року включно Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відсутність окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України для виплати страхових виплат за минулий період, не є передбаченою законом підставою для припинення виплати страхових виплат. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позову виходячи з наступного. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб визначено Законом України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII (надалі - Закон N 1706-VII). Статтею першою Закону N 1706-VII визначено, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Статтею 14 Закону № 1706-VII визначено, що внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами і свободами відповідно до Конституції, законів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни України, що постійно проживають в Україні. Забороняється їх дискримінація при здійсненні ними будь-яких прав і свобод на підставі, що вони є внутрішньо переміщеними особами. Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов`язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві, унормовано Законом України від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі - Закон № 1105-ХІV), який із 01 січня 2015 року діє в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року № 77-VIII. Відповідно до підпункту "в" пункту 1 частини першої статті 21 Закону № 1105-ХІV (у редакції, яка діяла до 01 січня 2015 року) у разі настання страхового випадку Фонд зобов`язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я, виплачуючи йому, зокрема, щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого. Статтею 40 Закону № 1105-ХІV (у редакції до 01 січня 2015 року) передбачено, що страхові виплати потерпілому провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання. Страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком. Страхові виплати провадяться протягом строку, встановленого МСЕК або ЛКК. З 01 січня 2015 року зазначені норми встановлені частинами першою, п`ятою та шостою статті 47 Закону № 1105-XIV (у редакції Закону України від 28 грудня 2014 року № 77-VІІІ). Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 7 ст. 47 Закону №1105-XIV, якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв`язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України "Про оплату праці". За таких обставин, позивач має беззаперечне право на отримання страхових виплат, як особа, що втратила працездатність від професійного захворювання, з часу первинного призначення страхових виплат. Норми статті 47 Закону №1105-XIV гарантують позивачу право виплати страхової суми без обмеження протягом будь-якого строку (оскільки інвалідність встановлено безстроково) та не ставлять в залежність від прийняття окремого порядку Кабінетом Міністрів України. Положеннями пункту 3 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" передбачено, що особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України. Порядок надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території і районів проведення антитерористичної операції затверджено постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 11.12.2014 № 20 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2015 за №6/26451 (далі - Порядок № 20, що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин). Пунктом 1 Розділу 3 Порядку № 20 передбачено, що особи, які тимчасово переміщені, мають право на продовження раніше призначених та нарахованих страхових виплат у робочому органі виконавчої дирекції Фонду за фактичним місцем проживання (перебування) на підставі заяви, до якої додаються копії довідки про взяття на облік, паспорта або документа, що посвідчує особу, та реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомили про це відповідні державні органи і мають відмітку у паспорті). Копії засвідчуються працівником відділення при пред`явленні оригіналів. Колегія суддів зазначає, що окремо підстав для припинення виплат Порядком № 20 не передбачено. Наразі порядок надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для внутрішньо переміщених осіб затверджено Постановою правління Фонду соціального страхування України від 12.12.2018 №

27. Суд вказує, що сума щомісячних страхових виплат за спірний період є заборгованістю, у розумінні пунктом 5 розділу ІІІ Порядку № 20, зазначено, що щомісячні страхові виплати особі, яка тимчасово переміщена, нараховуються з місяця подання заяви або з місяця, в якому не здійснювались страхові виплати робочим органом виконавчої дирекції Фонду, в якому зберігалася справа про страхові виплати на той час, та фінансуються впродовж тридцяти календарних днів з дати прийняття постанови про продовження раніше призначених страхових виплат. Пунктом 15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат ВПО, затвердженим Постановою КМУ № 365 визначено, що суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачується на умовах окремого порядку, визначеного КМУ. Дана норма п.15 Порядку не надає підстав для нарахування або не нарахування соціальних виплат. Вона визначила лише одну підставу обліку соціальних виплат "які не виплачені за минулий період". Відповідно до статті 1 Протоколу N 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. У своїх висновках Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення пункту 1 дозволяє позбавлення власності лише "на умовах, передбачених законом", а пункт 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію "законів" (рішення у справах "Амюр проти Франції", "Колишній король Греції та інші проти Греції" та "Малама проти Греції"). "Майном" може бути як "існуюче майно", так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні "легітимні сподівання" на реалізацію майнового права (пункт 83 рішення від 12.07.2001 у справі Ганс ОСОБА_2 Адам II проти Німеччини"). "Легітимні сподівання" за своїм характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судовий вердикт (рішення у справі "Копецький проти Словаччини"). У даному випадку легітимні сподівання позивача на отримання допомоги передбачені чинними нормами Законів України, тобто вони є конкретними. Таким чином на них поширюється режим "існуючого майна". Крім того, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 24.04.2015 за заявою N 38667/06 у справі "Будченко проти України" наголосив, що відсутність механізму реалізації законодавчого положення становить втручання у право заявника за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції (пункт 39). На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що відсутність окремого порядку не може бути визнано в якості належної підстави для відмови у виплаті позивачу страхових виплат за минулий період. Факт невиплати страхових виплат за спірний період ВВДФССНВВПЗ Чугуївського району Харківської області матеріалами справи підтверджується та нічим не спростований. Щодо обставин викладених в листі ВВДФССНВВПЗ Чугуївського району Харківської області відносно того, що з липня 2015 року припинення страхових виплат відбулось внаслідок закінчення строку дії довідки ВПО позивача, суд вказує, зазначене не може бути покладено в основу невиконання державними органами своїх зобов`язань, оскільки у відповідності до Постанови Великої Палати Верховного Суду (справа 243/3505/16-ц, провадження № 14-271цс18) від 20 вересня 2018 року остання зазначила, що "у зв`язку з наведеним Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше ухваленій постанові Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі № 6-51цс17, та погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відсутність довідки про взяття на облік позивача як особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району АТО, не може бути підставою для невиплати позивачу страхових виплат. З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2019 року в частині, що оскаржується суд першої інстанції дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ст.ст. 243, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області в особі Харківського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2019 року по справі № 520/10267/19 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя В.В. Старостін Судді А.О. Бегунц С.С. Рєзнікова