Постанова 4815 № 564/93/18

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 28 січня 2020 року м. Рівне Справа № 564/93/18 Провадження № 22-ц/4815/208/20 Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Бондаренко Н.В. (суддя-доповідач), Гордійчук С.О., Ковальчук Н.М. секретар судового засідання: Ковальчук Л.В. учасники справи: боржник ОСОБА_1 , стягувач ОСОБА_2 , особа яка зверталась із поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України начальник Костопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Ковальчук Іван Володимирович, за участю представника ОСОБА_1 -адвоката Мороз Л. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Костопільського районного суду Рівненської області від 19 січня 2018 року в складі судді Грипіч Л.А., постановлену в м. Костопіль, в с т а н о в и в: 19.01.2018 року начальник Костопільського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Ковальчук І.В. звернувся в суд з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа. Подання мотивував тим, що на виконанні у Костопільському районному відділі ДВС Головного територіального управління юстиції у Рівненській області знаходиться виконавче провадження №49897909 з виконання виконавчого листа 2/756/1336/13 від 3.11.2013 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 коштів у сумі 65360 грн., судового збору в сумі 653,6 грн. та 790 грн. витрат, всього 66803, 6 грн. Зазначав, що постановою державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 21.01.2016 року боржника було зобов`язано надати декларацію про доходи та майно, та попереджено про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Однак, рішення суду боржником не виконано, декларацію не надано, будь яких дій спрямованих на його виконання не здійснено. Просив суд тимчасово обмежити ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документу до виконання зобов`язань, покладених на неї згідно виконавчого листа 2/756/1336/13 від 3.11.2013 року. Ухвалою Костопільського районного суду Рівненської області від 19 січня 2018 року подання начальника Костопільського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Рівненській області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 без вилучення паспортного документа задоволено частково. Тимчасово обмежено ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документу до погашення нею заборгованості в сумі 66803 грн. 60 коп. по виконавчому листу №2/756/1336/13 від 3.11.2013 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 коштів у сумі 65360 грн., судового збору в сумі 653,6 грн. та 790 грн. витрат, всього 66803, 6 грн. Ухвала суду мотивована тим, що ОСОБА_1 ухиляється від добровільного виконання своїх боргових зобов`язань, а відсутність у неї доходу та майна роблять неможливим виконання рішення суду в примусовому порядку. В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 покликається на незаконність ухвали суду в зв`язку з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що статтею 6 Закону України "Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України" не передбачено здійснення таких дій, як встановлення тимчасового обмеження судом у праві виїзду громадянина за межі України. Крім того, державним виконавцем було надано суду неправдиву інформацію про ухилення нею від виконання рішення суду, оскільки ним було знято з її карткового рахунку кошти в сумі 1500 грн., а також нею щомісячно сплачувались кошти в розмірі 200 грн. на рахунок, наданий виконавцем. Просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та відмовити в задоволенні подання начальника Костопільського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Рівненській області про тимчасове обмеження її у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа. Відзив на апеляційну скаргу не поданий. Згідно із ч. 1ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом. Закон України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України" регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері. Пунктом 5 ч.1 ст.6 вказаного Закону передбачено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадку, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів. Згідно п.19 ч.3 ст.11 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів. Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні. Зі змісту наведених норм вбачається, що тимчасове обмеження у праві виїзду боржника за межі України можливе лише за умов ухилення боржника від виконання зобов`язань покладених на нього за рішенням суду або Законом України "Про виконавче провадження". Під поняттям "ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням" варто розуміти будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які не залежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо). Судом встановлено, що 3.11.2013 року Оболонським районним судом м. Києва видано виконавчий лист №2/756/1336/13 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 коштів у сумі 65360 грн., судового збору в сумі 653,6 грн. та 790 грн. витрат, всього 66803,6 грн. Постановою державного виконавця Костопіьського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції в Рівненській області Ковальчука С.Л. від 21.01.2016 року відкрито виконавче провадження №49897909 із виконання вказаного виконавчого листа №2/756/1336/13 від 3.11.2013 року та надано боржнику термін для добровільного виконання до 28.01.2016 року. 28.01.2016 року державним виконавця Костопіьського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції в Рівненській області Ковальчуком С.Л. винесено постанову, якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_1 , у межах суми звернення стягнення 66803,6 грн., заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику. Відповідно до вимог ч.3 ст.12 ЦПК України наявність умислу та обставин, які є предметом посилання державного виконавця у поданні про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Обов`язок доказування факту ухилення боржника від виконання зобов`язань, відповідно до вимог ст.81 ЦПК України, покладається в даному випаду на орган державної виконавчої служби, який звертається до суду із відповідним поданням. Оскільки, відповідно до ч.4 ст.441 ЦПК України, згадане подання розглядається судом негайно, без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця, то саме на останнього покладається тягар доказування. Тим паче, що особа стосовно обмеження права якої внесено подання, фактично позбавлена можливості довести суду, що нею було вжито усіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Отже, в контексті вищезазначених норм права, державний виконавець повинен був довести факт свідомого ухилення ОСОБА_1 від виконання судового рішення. Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. Саме самостійне невиконання боржником зобов`язань протягом строку, вказаного державним виконавцем в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків. Відсутність у ОСОБА_1 доходу та майна також не свідчать про ухилення останньою від виконання обов`язку, покладеного на неї судовим рішенням. В силу статті 13 Загальної декларації прав людини кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах будь-якої держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну. Свобода пересування гарантована ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, частина друга якої передбачає: Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. При чому згідно з частиною 3 указаної статті це на здійснення цього права не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб. У справі Гочев проти Болгарії (Gochev v. Bulgaria від 26.11.2009 року) Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам`ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості. Отже, тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише при наявності достатніх на це підстав. З огляду на вищенаведене можна дійти висновку, що тимчасове обмеження у праві виїзду боржника без встановлення факту ухилення від виконання зобов`язань не буде відповідати одному із критеріїв, визначених ст.2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, за яких обмеження права на свободу пересування може бути виправдане. Доказів того, що ОСОБА_1 ухиляється від виконання судового рішення державним виконавцем не наведено і в судовому засіданні не було здобуто. Зокрема, у постанові про відкриття виконавчого провадження від 21.01.2016 року відсутні будь-які дані про зобов`язання державним виконавцем боржника надати декларацію про доходи та майно, а також про попередження боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Таким чином, покликання державного виконавця у поданні та судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі на неподання ОСОБА_1 вказаної декларації, як на підставу для її тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, є безпідставними. За наведеного, при постановлені ухвали, судом першої інстанції не було з`ясовано всі обставини справи та не враховано положення Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України", а саме не перевірено факт ухилення боржника від виконання зобов`язання, покладеного на нього судовим рішенням та, чи були вжиті державним виконавцем всі заходи для забезпечення виконання судового рішення. Крім того, як вбачається з відомостей із Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, 26.02.2018 року начальником Костопільського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції в Рівненській області Ковальчуком І.В. винесено постанову про повернення виконавчого листа 2/756/1336/13 від 3.11.2013 року стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.37 ЗУ "Про виконавче провадження", та на даний час вказаний виконавчий документ стягувачем повтоно не пред`являвся до виконання. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому відповідно до ст.376 ЦПК України підлягає скасуванню і ухваленню нового рішення - про відмову в задоволенні подання начальника Костопільського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Ковальчук І.В. звернувся в суд з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа. Керуючись ст.ст. 367, 368, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Костопільского районного суду Рівненської області від 19 січня 2018 року скасувати. У задоволенні подання начальника Костопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа відмовити Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст виготовлено 29 січня 2020року Судді: Бондаренко Н.В. Гордійчук С.О. Ковальчук Н.М.