LLegalAIпошук судової практики · 2 757 706
← повернутись до результатів

Постанова Рівненський апеляційний суд569/9759/19

від 28.01.2020НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 28 січня 2020 року м. Рівне Справа № 569/9759/19 Провадження № 22-ц/4815/108/20 Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Бондаренко Н.В. (суддя-доповідач), Ковальчук Н.М., Боймиструка С.В. секретар судового засідання: Ковальчук Л.В. учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач Регіональний офіс водних ресурсів у Рівненській області, Державне агентство водних ресурсів України за участю позивача, представника регіонального офісу розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Регіонального офісу водних ресурсів у Рівненській області на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 1 листопада 2019 року в складі судді Гордійчук І.О., проголошене в 12 год. 22 хв. в м. Рівне, дата складання повного судового рішення 5 листопада 2019 року, в с т а н о в и в: 20 травня 2019року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Регіонального офісу водних ресурсів у Рівненській області та Державного агентства водних ресурсів України про визнання дій Державного агентства водних ресурсів України щодо ненадання йому матеріальної допомоги на оздоровлення протиправними, стягнення з Регіонального офісу водних ресурсів у Рівненській області на його користь матеріальної допомоги на оздоровлення за 2017 рік у розмірі 5472 грн. Позов мотивований тим, що з 23.04.2015 року перебував у трудових відносинах з відповідачем. 26.09.2017 року наказом Держводагенства від 25.09.2017 року №230-ос "Про звільнення ОСОБА_2 " був звільнений з роботи. Однак всупереч вимог чинного законодавства, йому у 2017 році так і не була виплачена матеріальна допомога на оздоровлення. Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 1 листопада 2019 року визнано дії Державного агентства водних ресурсів України щодо ненадання ОСОБА_1 матеріальної допомоги на оздоровлення за 2017 рік протиправними. Стягнуто Регіонального офісу водних ресурсів у Рівненській області на користь ОСОБА_1 матеріальну допомогу на оздоровлення за 2017 рік у сумі 5472грн. Вирішено питання розподілу судових витрат. У поданій апеляційній скарзі Регіональний офіс водних ресурсів у Рівненській області вказує, що рішення судом першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що судом першої інстанції не надано належну оцінку доказам, які свідчать про те, що з позивачем при звільнені проведено повний розрахунок, а питання виплати йому матеріальної допомоги мало бути вирішено після надання підтверджуючих документів про наявність фінансової можливості Рівненського обласного управління водних ресурсів, яке перейменовано на Регіональний офіс водних ресурсів у Рівненській області. Вважає висновок суду про те, що матеріальна допомога на оздоровлення входить у структуру заробітної плати таким, що не ґрунтується на нормах статей 2 та 3 ЗУ «Про оплату праці», оскільки вона є іншою заохочувальною та компенсаційною виплатою, яка не передбачена актами чинного законодавства або, яка провадиться понад встановлені зазначеними актами норми. Доводить, що з п.4 постанови КМУ від 30.08.2002року №1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» та наказу Міністерства екології та природних ресурсів України від 2 червня 2011 року №185 випливає право, а не обов`язок керівника Державного агентства водних ресурсів України надавати працівнику матеріальну допомогу ОСОБА_1 на оздоровлення. Крім цього така допомога надається в межах фонду заробітної плати, а тому вона є необов`язковою. Зазначає, що суд, стягуючи матеріальну допомогу на оздоровлення, у резолютивній частині рішення не вказав, що вона стягнута без урахування податків та зборів. Просить рішення суду скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити. У відзиві на апеляційну скаргу позивач вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, постановленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі наданих сторонами доказах, яким суд дав правильну оцінку. Просить рішення суду залишити без змін. Згідно із ч. 1ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає. Відповідно до заяви ОСОБА_1 від 18.05.2017 року адресованої голові Держагенства ОСОБА_3 , позивач просив надати щорічну відпустку тривалістю 14 календарних днів з 16.06.2017 року з виплатою матеріальної допомоги.(а.с.13) Як вбачається із факсограми №7/3-76 від 09.06.2017 року Держагенство погодило ОСОБА_1 надання частини щорічної відпустки тривалістю 14 календарних днів з 16.06.2017 року по 30.06.2017 року. Наказом Рівненського обласного управління водних ресурсів №46-Ос від 12.06.2017 року ОСОБА_1 було надано щорічну відпустку загальною тривалістю 14 календарних днів з 16.06.2017 року по 30.06.2017 року. Згідно листа Рівненського обласного управління водних ресурсів № 01/1633 від 17.10.2017 року на запит щодо преміювання та надання матеріальної допомоги ОСОБА_4 проінформовано, що у 2017 році щодо нього вищезазначені виплати не застосовувались. Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив із того, що цей спір підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства. Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України). Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства. Водночас відповідно до пункту 2 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України(далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби. Публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (пункт 17 частини першої статті 4 КАС України). Проходження публічної служби - це процес діяльності особи на посадах, які вона обіймає, починаючи від моменту призначення на відповідну посаду та завершуючи припиненням публічної служби, із сукупністю всіх обставин і фактів, які супроводжують таку діяльність. Оскільки така професійна діяльність нерозривно пов`язана з отриманням оплати (винагороди) за роботу, яку особа виконує на відповідній посаді, то правовідносини, пов`язані з нарахуванням, виплатою, утриманням, компенсацією, перерахунком заробітної плати, компенсацій, грошової допомоги під час виконання такою особою своїх посадових обов`язків, є одним з елементів проходження публічної служби, а під час звільнення з публічної служби - одним з елементів припинення такої служби. Оскільки публічна служба є різновидом трудової діяльності, відносини публічної служби як окремий різновид трудових відносин існують на стику двох галузей права - трудового та адміністративного, то правовідносини, пов`язані з прийняттям на публічну службу, її проходженням та припиненням, регламентуються нормами як трудового, так і адміністративного законодавства, а спори, які виникають з таких правовідносин, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства. Вказаний правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22 серпня 2018 року у справі № 766/10783/16-ц (провадження № 14-278цс18) та у постанові від 05 червня 2019 року у справі № 754/15544/17-ц (провадження № 14-202цс19). Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Судом установлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з Рівненським обласним управлінням водних ресурсів та обіймав посаду начальника Рівненського обласного управління водних ресурсів. Відповідно до пункту 1 Положення про Державне агентство водного господарства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 393, Державне агентство водних ресурсів України (Держводагентство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра енергетики та захисту довкілля і який реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства та гідротехнічної меліорації земель, управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів. Держводагентство здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 7 Положення). Згідно з Положенням про Рівненське обласне управління водних ресурсів, затвердженим наказом Державного агентства водного господарства України від 15 вересня 2011 року № 174, Рівненське обласне управління водних ресурсів є бюджетною неприбутковою організацією, яка належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади, в галузі водного господарства і меліорації земель, управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів - Державного агентства водного господарства України. Вирішуючи спір, апеляційний суд на зазначені положення закону уваги не звернув, не врахував правових висновків Великої Палати Верховного Суду, а тому дійшов помилкового висновку про те, що зазначений спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Предметом у даній справі є вимога про стягнення невиплаченої допомоги на оздоровлення за 2017 рік, під час проходження публічної служби на посаді начальника Рівненського обласного управління водних ресурсів Враховуючи суб`єктний склад сторін спору та характер спірних правовідносин, спір належить до юрисдикції адміністративних судів. Згідно пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК Українисуд свою ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 374 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення суду першої інстанції повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити заяву без розгляду повністю або частково. Відповідно до змісту частини першої статті 377 ЦПК Українисудове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. За таких обставин оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі відповідно до частини першої статті 377 ЦПК України. Згідно положень частини першої статті 256 ЦПК Україниякщо провадження у справі закривається з підстав, визначених пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ. Враховуючи викладене, колегія суддів повідомляє ОСОБА_4 С.В. про те, що розгляд його позовних вимог до Регіонального офісу водних ресурсів у Рівненській області та Державного агентства водних ресурсів України про визнання дій Державного агентства водних ресурсів України щодо ненадання йому матеріальної допомоги на оздоровлення протиправними, стягнення з Регіонального офісу водних ресурсів у Рівненській області на його користь матеріальної допомоги на оздоровлення за 2017 рік, віднесено до юрисдикції адміністративних судів. Згідно з частиною четвертою статті 367 ЦПК Українисуд не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Оскільки при розгляді справи встановлено, що суд помилкового розглянув справу в порядку цивільного судочинства, апеляційний суд в силу частини четвертої статті 367 ЦПК Українивиходить за межі вимог апеляційної скарги, скасовує рішення суду першої інстанції та закриває провадження у даній справі, оскільки вона не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 377, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Регіонального офісу водних ресурсів у Рівненській області задовольнити частково. Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 1 листопада 2019 року скасувати. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Регіонального офісу водних ресурсів у Рівненській області,Державного агентства водних ресурсів України про визнання дій протиправними, стягнення матеріальної допомоги на оздоровлення закрити. Повідомити ОСОБА_1 , що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції адміністративних судів. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення. Касаційна скарга може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст виготовлено 29 січня 2020 року. Судді: Бондаренко Н.В. Ковальчук Н.М. Боймиструк С.В.

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»