Постанова 4801 № 133/545/23

Справа № 133/545/23 Провадження № 22-ц/801/1469/2023 Категорія: 80 Головуючий у суді 1-ї інстанції Кучерук І. М. Доповідач:Денишенко Т. О. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 серпня 2023 рокуСправа № 133/545/23м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: судді-доповідача Денишенко Т. О., суддів Копаничук С. Г., Сала Т. Б., розглянувши за правилами, встановленими для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення недоплаченої заробітної плати у вигляді матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022 рік, за апеляційною скаргою представника відповідача Акціонерного товариства «Українська залізниця» адвоката Чешковського Володимира Анатолійовича на рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 22 травня 2023 року, ухвалене у приміщенні суду у м. Козятині Вінницької області за го-ловування судді Кучерук І. М., повний текст якого складений 29 травня 2023 року, У С Т А Н О В И В: 22 лютого 2023 року ОСОБА_1 звернулася у Козятинський міськрайон-ний суд Вінницької області з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» ( далі - АТ «Укрзалізниця» ) про стягнення недоплаченої заробітної плати, а саме матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022 рік. Позовні ви-моги умотивовані наступними обставинами. З 19 листопада 2004 року по 15 липня 2022 року ОСОБА_1 працювала на посаді експедитора пасажирського сектору виробничого підрозділу «Козятинська дирекція залізничних переве-зень». Під час перебування у трудових відносинах на підставі поданої заяви від 02 березня 2022 року та наказу ( розпорядження ) про надання відпустки № 290 з 15 по 28 березня 2022 року вона перебувала у щорічній відпустці тривалістю 14 календарних днів за період роботи з 01 липня 2021 по 30 червня 2022 року. У цьому наказі також вказано про надання їй матеріальної допомоги на оздоров-лення, яка при виході у відпустку не була виплачена. Наказом від 12 липня 2022 року № 576/ОС на підставі пункту першого частини першої статті 36 КЗпП України позивачка звільнена з роботи за угодою сторін з 15 липня 2022 року з виплатою шести прожиткових мінімумів на оздоровлення на підставі пункту 3.10 Колективного договору на 2001-2005 роки, пролонгованого на 2006-2022 роки. Однак матеріальна допомога на оздоровлення при звільненні ОСОБА_1 також не була виплачена, а працівниками кадрової служби надані пояснення, що через введення воєнного стану виплати призупинені і у разі відновлення ви-плат кошти надійдуть позивачці. До закінчення 2022 року позивачка повного розрахунку не отримала та 27 січня 2023 року звернулася із цим питанням до керівника виробничого підрозділу «Козятинська дирекція залізничних переве-зень», на що листом від 06 лютого 2023 року № 285 їй повідомлено, що на період дії правового режиму воєнного стану в Україні згідно із рішенням прав-ління АТ «Укрзалізниця» від 14 березня 2022 року призупинені інші додаткові виплати, зокрема, матеріальна допомога на оздоровлення. З таким рішенням відповідача ОСОБА_1 не погоджується, зазначаючи, що при звільненні усі су-ми, належні до виплати, а саме 14886,00 гривень їй виплачені не були, просила суд першої інстанції стягнути ці кошти на її користь з відповідача. Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 22 травня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволений, стягнуто з АТ «Укрзалізниця» на її користь матеріальну допомогу у розмірі 14886,00 гривень. Стягнуто з АТ «Укрзалізниця» на користь держави 1073,00 гривні судового збору. Не погоджуючись із таким рішенням суду першої інстанції, представник відповідача АТ «Укрзалізниця» адвокат Чешковський В. А. оскаржує його в апеляційному порядку, просить дане рішення суду скасувати, ухвалити нове рі-шення про відмову у задоволенні позову. Представник скаржника вважає оскар-жуване рішення ухваленим з порушенням норм матеріального та процесу-ального права, за неправильного встановлення правових відносин між сторо-нами у справі, неповного з`ясування, недоведеності обставин, що мають значен-ня для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи. На обґрунту-вання доводів власної скарги представник відповідача зазначає, що висновок суду першої інстанції про надання позивачці відпустки із одночасною випла-тою матеріальної допомоги згідно із наказом від 02 березня 2022 року є помил-ковим, оскільки надпис про надання матеріальної допомоги передбачено блан-ком та після двокрапки не містить результату рішення щодо виплати чи ні мате-ріальної допомоги, її розміру. Натомість рішення про виплату позивачці матері-альної допомоги на оздоровлення при наданні відпустки не приймалося, праців-ники АТ «Укрзалізниця» у переліки працівників, яким матеріальна допомога на оздоровлення передбачена законодавством, не включені, тому така вимога по-зивачки не є законною. Разом із тим виплата матеріальної допомоги на оздоров-лення передбачена Колективним договором між адміністрацією Державного територіально-галузевого об`єднання «Південно-Західна залізниця» і Дорожнім комітетом профспілки залізничників і транспортних будівельників України, дія якого пролонгована на 2006-2022 роки. Скаржник звертає увагу, що відпустка позивачці надавалася у період початку активної фази воєнної агресії рф проти України, у зв`язку із чим 14 березня 2022 року Правлінням АТ «Укрзалізниця» на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, стат-ті 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» було прийнято рішення про призупинення інших додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підроз-ділів, зокрема, матеріальної допомоги на оздоровлення. Тобто дія призупинен-ня виплат була здійснена на легітимних підставах і у встановлений спосіб, а на-рахування суми матеріальної допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 не відбу-лося. Скаржник не заперечує, що при винесенні наказу про звільнення ОСОБА_1 була передбачена виплата шести прожиткових мінімумів на оздоровлення, проте фактичне нарахування цих коштів не здійснене. Одночасно представник відповідача вказує на пропуск позивачкою визначеного статтею 233 КЗпП України строку для звернення до суду із даним позовом, тому відповідно до статті 126 ЦПК України такий мав бути залишений без розгляду, оскільки мате-ріальна допомога на оздоровлення не входить до структури основної та додат-кової заробітної плати. Користуючись визначеним цивільним процесуальним законом, забезпече-ним ухвалою апеляційного суду від 26 червня 2023 року правом, позивачка ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу, у якому просить у задоволенні скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Запере-чуючи доводи апеляційної скарги, позивачка зазначає, що матеріальна допо-мога на оздоровлення відповідно до Закону України «Про оплату праці» вхо-дить до структури заробітної плати. У свою чергу статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата усіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться у день звільнення. Однак під час звіль-нення ОСОБА_1 15 липня 2022 року матеріальну допомогу на оздоровлення, що була їй нарахована, відповідач не виплатив, що свідчить про порушення умов трудового та Колективного договорів. Рішення відповідача про призупи-нення виплат на період воєнного стану прийняте 14 березня 2022 року, тобто, після видачі наказу від 02 березня 2022 року, тому підстави не нараховувати та не виплачувати матеріальну допомогу на оздоровлення за 2022 рік не зазначені в апеляційній скарзі. Разом із тим призупинення виплат стосується працівників, які продовжують трудові відносини з відповідачем, а не вивільненого праців-ника, тому відповідний розрахунок має бути проведений у розмірі 14886,00 гривень з відрахуванням відповідних податків та зборів. Колегія суддів апеляційного суду, переглянувши у відповідності до части-ни першої статті 369 ЦПК України дану цивільну справу за наявними у ній ма-теріалами та доказами, ретельно проаналізувавши у сукупності наявні у ній по-зиції сторін, перевіривши законність, обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, дійшла вис-новку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. Згідно із нормами статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрун-туватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Закон-ним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з до-триманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам не відповідає. Судом першої інстанції установлено та не оспорюється учасниками спра-ви, що згідно із наказом від 02 березня 2022 року № 290 ОСОБА_1 надана що-річна відпустка за період роботи з 01 липня 2021 року по 30 червня 2022 року включно на 14 календарних днів з 15 по 28 березня 2022 року включно. Відповідно до наказу від 12 липня 2022 року № 576/ос ОСОБА_1 звіль-нена 15 липня 2022 року з посади експедитора пасажирського сектору на під-ставі пункту першого статті 36 КЗпП України за угодою сторін з виплатою шес-ти прожиткових мінімумів на оздоровлення, передбачених пунктом 3.10 зміна-ми та доповненнями до Колективного договору на 2001-2005 роки, пролонгова-ного на 2006-2022 роки. Згідно з пунктом 3.10 розділу ІІІ «Оплата праці» Колективного договору між адміністрацією і Дорожнім комітетом профспілки Державного територіаль-но-галузевого об`єднання «Південно-Західна залізниця» на 2001-2005 роки, пролонгованого на 2006-2022 роки, зі змінами та доповненнями, затверджени-ми робочою комісією відповідно до протоколу від 30 листопада 2021 року № 1 ( далі - Колективний договір ), матеріальна допомога на оздоровлення надається згідно із Порядком надання щорічної матеріальної допомоги на оздоровлення працівникам регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізни-ця», який є додатком до цього Колективного договору ( ця норма вступає в дію з 01 січня 2022 року ). Пунктом 1.1.4. витягу із протоколу № Ц-54/31 Ком. т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14 березня 2022 року на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України від 24 лю-того 2022 року № 64/2022, ухвалено призупинити виплату працівникам інших додаткових виплат, передбачених Галузевою угодою, колективними договора-ми структурних підрозділів, зокрема, матеріальної допомоги. Виняток складає матеріальна допомога на лікування та на поховання, а також інші види матері-альної допомоги згідно із рішеннями правління, роз`яснення щодо нарахування та виплати яких буде надано додатково директором з управління персоналом та соціальної політики. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції, керую-чись нормами статей 10, 13, 18, 47, 97, 116, 233 КЗпП України, дійшов висновку про обґрунтованість її позовних вимог та з огляду на те, що сума виплат відпо-відачем не оспорювалася, не спростована, а їх виплата не підтверджена, вважав можливим їх стягнення у зазначеному позивачкою розмірі 14886,00 гривень. При цьому суд зазначив, що зважаючи на віднесення матеріальної допомоги на оздоровлення до фонду оплати праці у складі заохочувальних та компенсацій-них виплат, то позовна давність до вимог ОСОБА_1 щодо її стягнення судом не застосовується. Однак колегія суддів апеляційного суду із наведеним висновком суду першої інстанції погодитися не може з огляду на наступне. Згідно із статтею 10 КЗпП України колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регу-лювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів. Відповідно до статті 13 КЗпП України, статті 7 Закону України «Про ко-лективні договори і угоди» зміст колективного договору визначається сторона-ми. У колективному договорі встановлюються взаємні обов`язки роботодавця та працівника, зокрема, щодо форм, системи, розмірів заробітної плати, інших видів трудових виплат ( доплат, надбавок, премій і т. і. ) Колективним дого-вором встановлюються додаткові, порівняно з чинним законодавством і угода-ми, гарантії. Статтею 18 КЗпП України передбачено, що положення колективного дого-вору розповсюджуються на усіх працівників підприємства, установи, організа-ції та є обов`язковими для роботодавця і працівника. Частиною другою статті 97 КЗпП України установлені форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат, що встановлю-ються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, гене-ральною та галузевими ( регіональними ) угодами. Як вбачається із матеріалів цієї справи, в абзаці першому пункту 3.10 роз-ділу ІІІ «Оплата праці» Колективного договору передбачено надання один раз у календарному році матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі шести прожиткових мінімумів для працездатних осіб, установлених Законом на перше січня звітного року, працівникам філії, які безперервно працювали у підроз-ділах АТ «Укрзалізниця» не менше шести місяців та подали відповідну письмо-ву заяву. Основоположні права громадян, пов`язані з реалізацією права на працю, передбачені статтями 43-46 Конституції України. У той же час відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права та свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випад-ків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. 24 лю-того 2022 року Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 у зв`язку із військовою агресією рф на території України введений воєнний стан, який неодноразово продовжений і триває станом на час розгляду цієї справи. Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та ска-сування, правові засади діяльності органів державної влади, військового коман-дування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підпри-ємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав та свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб визначені положеннями Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Відповід-но до пункту п`ятого частини першої статті 6 цього Закону в Указі Президента України «Про введення воєнного стану в України» зазначений вичерпний пере-лік конституційних прав та свобод людини і громадянина, які тимчасово обме-жуються у зв`язку із введенням воєнного стану, зазначений строк дії цих обме-жень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» установ-лено, що на період дії правового режиму воєнного стану можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обме-ження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необ-хідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів право-вого режиму воєнного стану. 15 березня 2022 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», який набув чинності 24 березня 2022 року, і визначає особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалеж-но від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, представництв іноземних суб`єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які пра-цюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Пунктом другим розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» регламентовано, що під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про пра-вовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації тру-дових відносин, установлені Законом України «Про організацію трудових від-носин в умовах воєнного стану». Отже положення Законом України «Про пра-вовий режим воєнного стану», які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж КЗпП України, мають пріоритетне застосування на період дії воєн-ного стану. Відповідно до статті 11 Закону України «Про організацію трудових відно-син в умовах воєнного стану» на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця. З копії витягу з протоколу № Ц-54/31 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14 березня 2022 року убачається, що на період дії правового режиму воєнного стану в Україні призупинені виплати, передбачені Галузевою угодою, колективними договорами, зокрема, у пункті 1.1.4 вказано: «….. додат-кові виплати, що передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема, матеріальної допомоги, призупинити. Виня-ток складає матеріальна допомога на лікування та на поховання, а також інші види матеріальної допомоги згідно рішень правління, роз`яснення щодо нараху-вання та виплата яких буде надано додатково директором з управління персона-лом та соціальної політики». Оскільки виплати, які є предметом спору у даній справі, передбачені пунктом 3.10 Колективного договору між Державним тери-торіально-галузевим об`єднанням «Південно-Західна залізниця» і Дорожнім комітетом профспілки залізничників і транспортних будівельників України на 2002-2005 роки, пролонгованого на 2006-2022 роки, їх призупинення відпові-дачем узгоджується із положенням статті 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Вказаний Закон є чинним, не ска-сований, не визнаний неконституційним, а тому підлягає застосуванню до спір-них правовідносин. Питання правомірності введення державою окремих обме-жень під час дії воєнного стану, у тому числі й з урахуванням міжнародних до-говорів, роз`яснено й у постанові Верховного Суду від 01 грудня 2022 року у справі № 580/2869/22. Таким чином виплати позивачці було призупинено, тому звернення з цієї підстави до суду не позбавляє ОСОБА_1 після закінчення во-єнного стану звернутися до суду з такими вимогами у випадку, якщо відповідач не проведе із нею відповідний розрахунок. Суд першої інстанції при ухваленні судового рішення не звернув уваги на вказані обставини та дійшов помилкового висновку про задоволення позову. За таких обставин рішення суду першої інстанцій не відповідає вимогам закону та суперечить обставинам, що мають значення для справи, тому апеля-ційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції на підставі статті 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову. Відповідно до підпункту «в» пункту четвертого частини першої статті 382 ЦПК України у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції має бути зазначений розподіл судових витрат, понесених в зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції. Частинами шостою, тринадцятою статті 141 ЦПК України установлено, що у разі якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабі-нетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Ка-бінетом Міністрів України. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не пе-редаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору на підставі пункту першого частини першої статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір», то судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції мають бути компенсовані АТ «Українська заліз-ниця» за рахунок держави у розмірі 4030,00 гривень. Керуючись нормами статей 141, 367, 368, 369, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника відповідача Акціонерного товариства «Українська залізниця» адвоката Чешковського Володимира Анатолійовича задовольнити. Рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 22 травня 2023 року скасувати, ухвалити нове судове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товарис-тва «Українська залізниця» по стягнення недоплаченої заробітної плати ( мате-ріальної допомоги на оздоровлення ) за 2022 рік відмовити. Компенсувати Акціонерному товариству «Українська залізниця» ( ЄДРПОУ 40081237, м. Київ, вул. Тверська, 5 ) за рахунок держави судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, у розмірі 4030,00 гривень. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передба-чених пунктом другої частини третьої статті 389 ЦПК України. Суддя-доповідач Т. О. Денишенко Судді С. Г. Копаничук Т. Б. Сало