Постанова 4809 № 941/1307/19

ПОСТАНОВА Іменем України 29 січня 2020 року м. Кропивницький справа № 941/1307/19 провадження № 22-ц/4809/182/20 Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого - Кіселика С.А., (суддя доповідач), суддів: Єгорової С.М., Карпенка О.Л., учасники справи: позивач Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»; відповідач ОСОБА_1 , розглянувши порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в місті Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Петрівського районного суду Кіровоградської області від 22 жовтня 2019 року у складі судді Колесник С.І. у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог У вересні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №б/н від 24 червня 2011 року в сумі 122906 грн. 68 коп. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 24.06.2011 року між сторонами було укладено кредитний договір № б/н, згідно якого відповідач отримала кредит в розмірі 5900 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту. Відповідач не виконує покладені на неї договором зобов`язання щодо своєчасності погашення кредиту та сплати нарахованих відсотків за користування кредитом. Внаслідок чого утворилася заборгованість по кредитному договору, в зв`язку з чим представник позивача змушений звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 122906 грн. 68 коп. та сплаченого судового збору. Короткий зміст рішення суду першої інстанцій та мотиви його прийняття Рішенням Петрівського районного суду Кіровоградської області від 22 жовтня 2019 року позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» 5753 грн. 05 коп. заборгованості за кредитом. Стягнуто з ОСОБА_1 , 89 грн. 90 коп. судових витрат. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Частково задовольняючи позов суд дійшов висновку, що відповідач зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконувала, внаслідок чого у неї виникла заборгованість у сумі 5753 грн. 05 коп., яка доведена в судовому засіданні та підлягає стягненню з неї в повному обсязі. Свою відмову в задоволенні стягнення процентів, пені, комісії та штрафів суд мотивував тим, що Банк не довів факту ознайомлення відповідача із Тарифами, Умовами та Правилами надання банківських послуг Банком. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала Позивач подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати рішення Петрівського районного суду Кіровоградської області від 22 жовтня 2019 року в частині відмови у стягненні заборгованості за процентами і ухвалити в цій частині нове рішення, задовольнивши позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» в цій частині в повному обсязі, в іншій частині рішення залишити без змін. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального права, зокрема судом не правильно розтлумачено норми ч. 1 ст. 1048, ст.1054 ЦК України. Звертає увагу суду на положення ст. 49 Закону України «Про банки і Банківську діяльність», згідно якої надання безпроцентних кредитів забороняється. Встановлені судом першої інстанції обставини справи Судом встановлено, що 24.06.2011 року між Банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір шляхом підписання Анкети - заяви, в якій зазначено, що відповідач погодилась, що дана заява разом з «Умовами кредитування» та «Тарифами банку» складають між нею та Банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується її особистим підписом у заяві. Відповідач отримала кредит у розмірі 5900 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Позивач взяті на себе зобов`язання виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі та порядку встановленому договором. Відповідач у порушення умов договору зобов`язання за кредитним договором не виконує, у зв`язку з чим станом на 31.05.2019 року, у відповідності до наданого Банком розрахунку, з урахування внесених коштів на погашення кредитних зобов`язань, має заборгованість у сумі 293058 грн. 52 коп., яка складається з 5753 грн. 05 коп. - заборгованості за кредитом; 282779 грн. 47 коп. заборгованість по процентам за користуванням кредитом; 4526 грн. 00 коп. заборгованості за пенею та комісією. Позивач, користуючись правом вимоги стягнення частини боргу, звернувся із вимогою про стягнення із відповідача заборгованості за договором у сумі 122906 грн. 68 коп., яка складається з заборгованості за кредитом - 5753 грн. 05 коп. та заборгованості по відсотках за користування кредитом 117153 грн. 63 коп. за період з 24.06.2011 року по 30.05.2018 року. Провадження у суді апеляційної інстанції Апеляційна скарга до Кропивницького апеляційного суду надійшла через суд першої інстанції разом з матеріалами цивільної справи і зареєстрована 26.11.2019 року. Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 02 грудня 2019 року відкрито апеляційне провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з особливостями встановленими цією главою. За приписами ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Оскільки ціна позову становить 122906 грн. 68 коп., тобто менше ста розмірів прожиткового мінімуму (з 01.01.2019 становить 192100 грн.), апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи. Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 16 грудня 2019 року справу призначено до розгляду у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін. Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У Анкеті - заяві позичальника від 24 червня 2011 року процентна ставка не зазначена. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути проценти за користування кредитними коштами. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 24.06.2011 року, посилався на витяг з Тарифів обслуговування престижних кредитних карт «Універсальна Gold» та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті:https://privatbank.ua/terms/як невід`ємні частини спірного договору. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяг з Тарифів та витяг з Умов розуміла відповідач та ознайомилась і погодилась з ними, підписуючи анкету - заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та правила споживчого кредитування. До такого висновку дійшов і Верховний Суд України у постанові від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15). Колегія суддів вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» у період з часу виникнення спірних правовідносин (24 червня 2011 року) до моменту звернення до суду з указаним позовом (16 вересня 2019 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов і правил надання банківських послуг у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, наданий банком витяг з Умов та правил надання банківських послуг не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин. Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих їй умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Колегія суддів вважає, що витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна » та витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 24 червня 2011 року шляхом підписання анкети - заяви, а тому відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами. Вказане враховано судом першої інстанції під час вирішення питання щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» відсотків за користування кредитом та правильно відмовлено у задоволені цих вимог, оскільки зазначені вимоги позову не можуть бути задоволені у зв`язку з їх безпідставністю через відсутність передбаченого обов`язку відповідача по їх сплаті позивачу у анкеті-заяві від 24 червня 2011 року, так - як витяг з Умов та правил надання банківських послуг, який викладений на банківському сайті: www.privatbanc,com.ua або сайті: https://privatbank.ua/terms/ не може вважатися складовою частиною спірного кредитного договору. З наведених підстав, апеляційний суд дійшов висновку про те, що банк не довів, що саме надані ним Умови є складовою кредитного договору і, що саме ці Умови відповідач мала на увазі, підписуючи анкету-заяву позичальника, та відповідно брала на себе зобов`язання зі сплати винагороди за користування кредитом. Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач посилався на довідку про умови кредитування з використанням платіжної карти «КРЕДИТКА Універсальна» 55 днів пільгового періоду», яка має підпис ОСОБА_1 і із якої вбачається, що остання погодилась на нарахування Банком відсотків за користування кредитними коштами у розмірі базової ставки, яка становить 2,5% в місяць, та нарахування пені за несвоєчасне погашення заборгованості. Позивач в апеляційній скарзі зазначив, що кінцевий термін повернення кредиту відповідає строку дії картки. Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи. Згідно положень ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Докази, що надаються сторонами до суду мають бути належними, допустимими, достовірними та достатніми. Відповідно до приписів ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Згідно частини 1 статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідно до Правил користування платіжною карткою строк дії картки вказаний на лицевій стороні карти (місяць і рік), і вона діє до останнього календарного дня зазначеного місяця, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі останнім днем місяця, указаного на картці. Позивачем не надано до суду достатніх доказів які б дали можливість суду встановити, що дія договору пролонговано і позивачем здійснювався перевипуск картки. Суд апеляційної інстанції погоджується із доводами позивача щодо стягнення тіла кредиту, і не погоджуючись із вимогою про стягненням нарахованих процентів, звертає увагу на те, що пролонгація договору передбачає продовження строку дії договору після виконання сторонами його умов і переукладання договору на тих самих умовах, на яких він був укладений, а також звертає увагу на те, що у суду відсутні дані щодо здійснених банківських операцій ( виписка операцій по рахунку), і даних, що після закінчення строку дії договору, банк видавав боржнику грошові кошти і видав нову платіжну картку, а боржник своїх зобов`язань за договором від 24 червня 2011 року не виконав. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Із наданого позивачем розрахунку кредитної заборгованості вбачається, що поточна заборгованість за кредитом становить 5753 грн. 05 коп., яка і підлягає стягненню з відповідача. Доводи позивача викладені в апеляційній скарзі правильних висновків суду не спростовують. Керуючись ст. 367,ст. 368, ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 383, ст. 384 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення, а рішення Петрівського районного суду Кіровоградської області від 22 жовтня 2019 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення лише у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складений 29 січня 2020 року. Суддя доповідач С.А.Кіселик Судді: С.М. Єгорова О.Л.Карпенко