Постанова Житомирський апеляційний суд № 273/1808/19

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №273/1808/19 Головуючий у 1-й інст. Новицький Є. А. Категорія 61 Доповідач Шевчук А. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 січня 2020 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючої судді Шевчук А.М., суддів: Талько О.Б., Коломієць О.С., з участю секретаря судового засідання Баліцької Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі справу №273/1808/19 за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа: ОСОБА_2 , про визнання незаконним та скасування нормативно-правового акту органу державної влади за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Баранівського районного суду Житомирської області від 28 листопада 2019 року, яка постановлена під головуванням судді Новицького Є.А. у м. Баранівці, в с т а н о в и в: У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: вагова загальною площею 10,7 кв.м, сіносховище №1 загальною площею 829,5 кв.м, телятник №1 загальною площею 818,8 кв.м, корівник №1 загальною площею 2 057,3 кв.м, корівник №2 загальною площею 1 585,7 кв.м, корівник №3 загальною площею 1 600,9 кв.м, будинок відпочинку загальною площею 52,8 кв.м, конюшня загальною площею 673,7 кв.м, кормокухня загальною площею 307,9 кв.м, телятник №2 загальною площею 835,4 кв.м, сіносховище №2 та силосні траншеї №1-№2, водонапірна башня, артскважина, заборонивши іншим особам вчиняти будь-якій дії щодо вказаного майна; передати майно на зберігання сільськогосподарському кооперативу «Діброва». Заяву обґрунтовував тим, що на розгляді в суді перебуває його позов до Міністерства юстиції України, предметом спору якого є оскарження дій відповідача, якими його (позивача) протиправно позбавлено власності на вищезазначене майно. Він є власником спірного майна на підставі акту приймання-передачі пайового фонду СГК «Діброва» від 20 серпня 2018 року. Зазначене майно 28 серпня 2018 року було внесене до державного реєстру речових прав, а 15 січня 2019 року наказом Міністерства юстиції України №126/5 державну реєстрацію скасовано. Наразі майно використовується сторонніми особами без будь-яких на те підстав, а частина майна викрадена. Неодноразові звернення до правоохоронних органів щодо розкрадання майна та використання його без правовстановлюючих документів залишилися без будь-якого реагування. Ухвалою Баранівського районного суду Житомирської області від 28 листопада 2019 року, із урахуванням ухвали від 12 грудня 2019 року про виправлення описки, заява ОСОБА_1 задоволена. Забезпечено позов до розгляду справи по суті шляхом накладення арешту на майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 : вагову загальною площею 10,7 кв.м, сіносховише №1 загальною площею 829,5 кв.м, телятник №1 загальною площею 818,8 кв.м, корівник №1 загальною площею 2 057,3 кв.м, корівник №2 загальною площею 1 585,7 кв.м, корівник №3 загальною площею 1 600,9 кв.м, будинок відпочинку загальною площею 52,8 кв.м, конюшню загальною площею 673,7 кв.м, кормокухню загальною площею 307,9 кв.м, телятник №2 загальною площею 835,4 кв.м, сіносховище №2 та силосні траншеї №1-№2, водонапірну башню, артскважину. Копію ухвали для виконання направлено Державному реєстратору Управління економічного, агропромислового розвитку, архітектури та житлово-комунального господарства Баранівської районної державної адміністрації Житомирської області. Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу скасувати та постановити нове судове рішення, яким вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, заборонивши іншим особам вчиняти будь-які дії щодо спірного майна, та передати таке на зберігання сільськогосподарському кооперативу «Діброва». Зокрема зазначає, що просив суд накласти арешт на майно, заборонивши іншим особам вчиняти будь-які дії щодо спірного майна. Суд може застосувати декілька видів забезпечення позову. Зазначивши у резолютивній частині ухвали про задоволення заяви, суд задовольнив таку частково. Відзивів на апеляційну скаргу не подано. Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить до висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав. Відповідно до частин першої та другої ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. За пунктами 1,2,7 частини першої ст.150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходиться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору тощо. Стаття 150 ЦПК України не мітить вичерпного переліку видів забезпечення позову. Із виділених матеріалів справи вбачається, що у вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України. Просить визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 15 січня 2019 року №126/5. Зобов`язати відповідача поновити рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28 серпня 2018 року №42718788, прийняте державним реєстратором Баранівської міської ради Житомирської області Бабюк О.А., та поновити рішення про державну реєстрацію прав та їх обмежень від 20 листопада 2018 року №44135895, прийняте державним реєстратором Управління економічного, агропромислового розвитку, архітектури та житло-комунального господарства Баранівської районної державної адміністрації Житомирської області Захарчуком Р.О. Позов обґрунтовує тим, що наказом Міністерства юстиції України від 15 січня 2019 року №126/5 «Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень», відповідно до частин 2, 5 ст.26, підпунктів «а», «г» пункту 2 частини 6 ст.37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пункту 12 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою КМУ від 25 грудня 2015 року №1128, задоволено скаргу ОСОБА_3 в інтересах засновника сільськогосподарського кооперативу «Діброва» Власюк С.М. від 09 жовтня 2018 року та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень від 28 серпня 2018 року №42718788, прийняте державним реєстратором Баранівської міської ради Житомирської області Бабюк О.А. Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обмежень від 20 листопада 2018 року №44135895, прийняте державним реєстратором Управління економічного, агропромислового розвитку, архітектури та житло-комунального господарства Баранівської районної державної адміністрації Житомирської області Захарчуком Р.О. Вважає, що вищевказаний наказ порушує його права та законні інтереси щодо права власності на майно. За ксерокопією акта приймання-передачі пайового фонду сільськогосподарського кооперативу «Діброва» від 20 серпня 2018 року ОСОБА_1 прийняв наступне майно, що відноситься до пайового фонду та розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: вагова загальною площею 10,7 кв.м, сіносховище №1 загальною площею 829,5 кв.м, телятник №1 загальною площею 818,8 кв.м, корівник №1 загальною площею 2 057,3 кв.м, корівник №2 загальною площею 1 585,7 кв.м, корівник №3 загальною площею 1 600,9 кв.м, будинок відпочинку загальною площею 52,8 кв.м, конюшня загальною площею 673,7 кв.м, кормокухня загальною площею 307,9 кв.м, телятник №2 загальною площею 835,4 кв.м, сіносховище №2 та силосні траншеї №1-№2, водонапірна башня, артскважина (а.с.4). 28 серпня 2018 року вказане майно внесено до державного реєстру речових прав. Наказом Міністерства юстиції України від 15 січня 2019 року №126/5 «Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» державну реєстрацію речового права скасовано. У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на вищеперелічене майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Також порушує питання про заборону іншим особам вчиняти будь-які дії щодо вказаного майна та передати його на зберігання сільськогосподарському кооперативу «Діброва». Ухвалою Баранівського районного суду Житомирської області від 28 листопада 2019 року заява про забезпечення позову фактично задоволена частково, оскільки накладено арешт на перелічене майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . За змістом частини третьої ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, із якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Заява ж про забезпечення позову навіть не містить посилання на те, що Міністерство юстиції України потенційно може ухилитися від виконання повноважень щодо державної реєстрації у разі визнання наказу від 15 січня 2019 року №126/5 у судовому порядку протиправним. Окрім того, відповідно до роз`яснень Верховного Суду України, наданих у пункті 4 постанови Пленуму від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду. При цьому, цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути ухвалено лише відповідно до заявлених позовних вимог. ОСОБА_1 в обґрунтування заяви про забезпечення позову посилається на те, що на даний час спірне майно використовується сторонніми особами без будь-яких правовстановлюючих документів, а частина майна викрадена. Неодноразові звернення ним до правоохоронних органів щодо розкрадання колективного майна, залишилися без відповідного реагування. Так, із наявної у матеріалах даної справи копії ухвали слідчого судді Баранівського районного суду Житомирської області від 15 квітня 2016 року в справі №273/466/16-к вбачається, що скаржник у березні 2016 року звертався до правоохоронних органів із заявою щодо внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР про розкрадання майна власників пайового фонду сільськогосподарського кооперативу «Діброва» (а.с.5). За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що між сторонами виник спір та у разі не вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно існує загроза утруднення виконання майбутнього рішення суду. В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на те, що в заяві про забезпечення позову просив суд накласти арешт на майно, заборонивши іншим особам вчиняти будь-які дії щодо вказаного майна, а майно передати на зберігання сільськогосподарському кооперативу «Діброва», оскільки суд може застосувати декілька видів забезпечення позову. Однак, суд у резолютивній частині ухвали про задоволення заяви, фактично задовольнив таку частково, тобто, забезпечив позов шляхом накладення арешту на майно без вказівки на заборону на вчинення будь-яких дій та передачі майна на збереження. За своїм змістом накладення арешту на майно є забороною на його відчуження. Відносно вимоги заявника заборонити будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо спірного майна, то слід зазначити наступне. Застосований судом вид забезпечення позову має бути ясним і чітким, спрямованим на настання реальних правових наслідків. У заяві про забезпечення позову коло осіб необмежене та не зазначено, які саме дії слід заборонити вчиняти. Заборона вчиняти будь-які дії необмеженому колу осіб може порушити права інших осіб, які не залучені до участі у справі. Окрім того, заходи забезпечення позову не можуть виходити за межі заявлених вимог. Відповідно до частини 10 ст. 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за своїм змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті. Передання майна на зберігання сільськогосподарському кооперативу «Діброва» дещо передує розгляду спору до суті, а тому суд першої інстанції обґрунтовано не передав його на зберігання сільськогосподарському кооперативу «Діброва». Відповідно до пункту 7 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору. Отже, особа, якій майно може бути передане на зберігання не може бути учасником справи та у неї має бути відсутній інтерес у результаті вирішення справи. Однак, як убачається із виділених матеріалів справи ухвалою суду від 11 листопада 2019 року ОСОБА_2 залучено до участі у справі в якості третьої особи. У тексті позовної заяви зазначається, що ОСОБА_2 є засновником сільськогосподарського кооперативу «Діброва», а відтак СГК «Діброва» не можна вважати особою, яка не має інтересу в результаті вирішення спору. Забезпечення позову шляхом арешту майна не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, як у разі передачі майна на зберігання сільськогосподарському кооперативу «Діброва». Окрім того, обраний спосіб забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами та не порушує прав відповідача, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно. Із огляду на вищевикладене доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому ухвала суду першої інстанції залишається без змін, що відповідає приписам ст.375 ЦПК України. Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374-375,381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Баранівського районного суду Житомирської області від 28 листопада 2019 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуюча Судді: Повний текст постанови складений 28 січня 2020 року.