Постанова Львівський апеляційний суд № 463/7679/19

Справа № 463/7679/19 Головуючий у 1 інстанції: Леньо С.І. Провадження № 22-ц/811/3410/19 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В. Категорія: 85 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 січня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого - судді Ніткевича А.В., суддів: Бойко С.М., Копняк С.М., секретаря Юзефович Ю.І. розглянувши в приміщенні Львівського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 16 вересня 2019 року в складі судді Леньо С.І. у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Четверта Львівська державна нотаріальна контора про встановлення факту, що має юридичне значення,- встановила: У вересні 2019 року заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення. Просив ухвалити рішення, яким встановити та підтвердити факт, що ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , набув право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 Винники. Заяву обґрунтовував тим, що Львівське БТІ не провело реєстрацію будинку на АДРЕСА_1 Винники та первинну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на будинок за вказаною адресою, у зв`язку з тим, що не був затверджений Акт про закінчення будівництва та введення в експлуатацію домоволодіння. За таких обставин спадкоємець ОСОБА_1 не може реалізувати своє право на спадкове нерухоме майно. Оскаржуваною ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 16 вересня 2019 року відмовлено у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Четверта Львівська державна нотаріальна контора про встановлення факту, що має юридичне значення. Ухвалу суду оскаржив заявник ОСОБА_1 , вважає ухвалу незаконною, тому підлягає скасуванню. В апеляційній скарзі зазначає, що районний суд неправильно застосував ст.ст. 293, 315 ЦПК України, що є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції, яка перешкоджає у доступі до правосуддя щодо розгляду заяви про встановлення факту, що має юридичне значення по суті. Крім цього, у заяві ОСОБА_1 наведені дійсні обставини справи, які підтверджені належними письмовими доказами. Просить скасувати ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 16 вересня 2019 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Учасники заявник ОСОБА_1 та представник заінтересованої особи Четверта Львівська державна нотаріальна контора, будучи повідомленими належним чином про час та місце розгляду справи, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення судових повісток (а.с. 35,36), в судове засідання апеляційної інстанції не прибули, представник заінтересованої особи подав клопотання про розгляд справи у їх відсутність, а заявник ОСОБА_1 про причину неявки не повідомив. На переконання колегії суддів, матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті, а тому вважає за можливе, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, розглядати справу за відсутності осіб, що не з`явилися. За відсутності всіх осіб, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу технічними засобами не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення враховуючи таке. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленимицією главою. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.76 ЦПК України). Згідно із ст.12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Частиною 6 цієї ж статті визначено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до статті 392 ЦК України з вимогами про визнання права власності на спадкове майно спадкоємець вправі звернутися до особи, яка не визнає або оспорює право власності спадкоємця на спадкове майно. У разі коли спір виникає у зв`язку з неможливістю документального оформлення права на спадщину, за відсутності спору про безпосереднє право на неї, спадкоємець може оскаржити відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальних дій у судовому порядку. Враховуючи наведене, районний суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах існує спір про право, оскільки захист права позивача може відбуватись виключно у спосіб визнання права власності або, за відсутності спору про безпосереднє право на спадщину, оскарження відмови нотаріуса. Таким чином, дана справа не підлягає розгляду в порядку окремого провадження, відтак суд відмовив у відкритті провадження та роз'яснив заявнику його право подати позов на загальних підставах. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Частиною 1 ст. 293 ЦПК України передбачено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Перелік фактів, що мають юридичне значення та які встановлюються в судовому порядку передбачений у ч.ч. 1, 2 ст. 315 ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утримання; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного чи природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина друга статті 315 ЦПК України). Згідно із ст. 319 ЦПК України у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт. В свою чергу, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (ч. 4 ст. 315 ЦПК України). Як роз`яснено у п. 3 постанови Пленум Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" (зі змінами і доповненнями), у тому разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчому судові факту пов`язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні, а якщо це виявлено під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. При цьому, у пункті 1 цієї постанови зазначено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право. Таким чином, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника. Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні. Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи за заявою фізичних осіб про встановлення фактів, якщо встановлення фактів не пов`язується із наступним вирішенням спору про право, і чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення. Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просив встановити факт про те, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 (батько заявника) набув за життя право приватної власності на житловий будинок АДРЕСА_1 . При цьому зазначав, що право власності спадкодавця на вказаний будинок не було підтверджено документально з об`єктивних причин. Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що після смерті ОСОБА_2 була заведена спадкова справа № 57/97, спадкоємець ОСОБА_1 (а.с. 3). Згідно довідки Архівного відділу Львівської міської ради від 15.12.2009 року № 1107/С-86, в документах виконкому Винниківської міської ради за 1966-1968 роки рішення «Про затвердження акту від 27.10.1966 року закінченого будівництва і вводу в експлуатацію домоволодіння АДРЕСА_1 , не виявлено (а.с. 5). Відповідно до листа ОКП «БТІ та ЕО» від 23.06.2018 року право власності на будинок за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 - в БТІ не реєструвалося (а.с. 6). При цьому, земельна ділянка ОСОБА_2 під будівництво житлового будинку на АДРЕСА_1 згідно генерального плану м. Винник та типового проекту, передавалась на підставі рішення Винниківської міської ради № 258 від 09 жовтня 1957 року (а.с. 4). Таким чином, встановлення відповідного юридичного факту, як зазначає і сам заявник, необхідне йому для подальшого вирішення питання щодо права на спадкове майно. Згідно з нормою ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у ст. 1219 ЦК України (ст. ст. 1218, 1231 ЦК України). Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що відповідно до статті 392 ЦК України з вимогами про визнання права власності на спадкове майно спадкоємець вправі звернутися до особи, яка не визнає або оспорює право власності спадкоємця на спадкове майно. У разі коли спір виникає у зв`язку з неможливістю документального оформлення права на спадщину, за відсутності спору про безпосереднє право на неї, спадкоємець може оскаржити відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальних дій у судовому порядку. За таких обставин, спір щодо спадкового майна, зокрема, встановлення факту належності спадкодавцеві такого, підлягає вирішенню у порядку позовного провадження. Враховуючи наведене, колегія суддів приходить переконання про залишення оскаржуваної ухвали без змін, а апеляційної скарги без задоволення. Керуючись ст.ст. 259, 268, 315, 367, 374, 377, 382-384 ЦПК України, колегія суддів, - постановила: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 16 вересня 2019 рокузалишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 21 січня 2020 року. Головуючий: А.В. Ніткевич Судді: С.М. Бойко С.М. Копняк