Постанова 4855 № 826/16110/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua Головуючий суддя у першій інстанції: Качур І.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 січня 2020 року Справа № 826/16110/18 Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді Епель О.В., суддів: Карпушової О.В., Степанюка А.Г., за участю секретаря Лісник Т.В., представника позивача Фанти Т.О., представника відповідача Полця Д.М., представника третьої особи Сідонко В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційні скарги Кабінету Міністрів України та Фонду державного майна України на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 вересня 2019 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» до Кабінету Міністрів України, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Фонд державного майна України про визнання протиправними та скасування розпоряджень, В С Т А Н О В И В : Історія справи. Публічне акціонерне товариство «Сумихімпром» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Кабінету Міністрів України (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Фонд державного майна України про: - визнання протиправним та скасування розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 № 358-р в частині включення ПАТ «СУМИХІМПРОМ» до Переліку об`єктів великої приватизації державної власності, що підлягають приватизації у 2018 році; - визнання протиправним та скасування розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.01.2019 № 36-р «Про затвердження переліку об`єктів великої приватизації державної власності» в частині включення ПАТ «СУМИХІМПРОМ» до Переліку об`єктів великої приватизації державної власності. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 вересня 2019 року позову задоволено повністю. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що ПАТ «СУМИХІМПРОМ» є об`єктом державної власності, має стратегічне значення для економіки і безпеки держави, що до набрання чинності Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» від 18.01.2018 № 2269-VІІІ оцінка вартості пакета акцій ПАТ «СУМИХІМПРОМ» була дійсною, що оскаржувані розпорядження КМУ суперечать приписам пункту 2 розділу V (Прикінцеві та перехідні положення) Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» від 18.01.2018 № 2269-VІІІ, відповідно до якого процедура приватизації пакета акцій ПАТ «СУМИХІМПРОМ» має здійснюватися в порядку, установленому Законом України «Про приватизацію державного майна» від 04.03.1992 № 2163-ХІІ. Крім того, суд зазначив, що ухвалою суду відносно позивача порушено провадження про банкрутство і на час розгляду справи триває процедура його санації, а тому реалізація акцій такого підприємства призведе до порушення права позивача на фінансове оздоровлення та залучення інвестиційних коштів. Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач і третя особа подали апеляційні скарги, в яких просять його скасувати та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позову, наполягаючи на тому, що цей спір належить до юрисдикції господарського, а не адміністративного суду, а також, що оскаржувані позивачем розпорядження КМУ від 10.05.2018 № 358-р та від 16.01.2019 № 36-р відповідають вимогам законодавства та прийняті відповідачем на підставі і в межах наданих йому повноважень. З цих та інших підстав апелянти вважають, що оскаржуване ним рішення суду прийнято за неповно встановлених обставин справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2019 було відкрито апеляційне провадження у справі, установлено строк для подання відзивів на апеляційні скарги та призначено справу до судового розгляду. Позивачем подано відзиви на апеляційні скарги КМУ та ФДМ України, в яких він просить залишити їх без задоволення, а рішення суду без змін, наполягаючи на протиправності оскаржуваних ним розпоряджень КМУ та підсудності цього спору саме адміністративному суду, оскільки спір стосується не об`єкта приватизації безпосередньо, а рішень суб`єкта владних повноважень. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2020 витребувано додаткові докази та відкладено судовий розгляд цієї справи. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав. Обставини справи, установлені судом першої інстанції. Як установлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ПАТ «СУМИХІМПРОМ» належить до державних підприємств групи «Г», тобто тих, що мають стратегічне значення. 13.07.2007 Фондом державного майна України прийнято наказ № 1-ДПК, яким відповідно до ст. 12 Закону України «Про приватизацію державного майна» вирішено здійснити приватизацію ВАТ «СУМИХІМПРОМ». 27.08.2008 ФДМ України прийнято наказ № 984 про призупинення приватизації ВАТ «СУМИХІМПРОМ», а в наступному наказом ФДМ України № 3951 визнано зазначений наказ № 984 таким, що втратив чинність. Ухвалою господарського суду Сумської області від 24.10.2011 у справі №5021/2509/2011 порушено провадження про банкрутство ПАТ «СУМИХІМПРОМ». Ухвалою господарського суду Сумської області від 30.10.2012 по справі №5021/2509/2011 введено процедуру санації ПАТ «СУМИХІМПРОМ» строком на дванадцять місяців. У подальшому строк процедури санації ПАТ «СУМИХІМПРОМ» неодноразово продовжувався і на час звернення позивача до суду з цим позовом санація не завершена. 12.05.2015 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 271, якою затверджено Перелік об`єктів державної власності, що підлягають приватизації у 2015 -2017 роках, до якого було включено ПАТ «СУМИХІМПРОМ». Наказом Фонду державного майна України від 19.05.2015 № 740 затверджено Перелік об`єктів групи В, Г, які підлягають продажу в 2015 році, серед них, крім інших, вказано ПАТ «СУМИХІМПРОМ». На виконання постанови КМУ від 12.05.2015 № 271 Фондом державного майна України прийнято наказ від 20.01.2017 № 71, яким затверджено Перелік об`єктів групи В, Г, Е які підлягають продажу в 2017 році. Наказом Фонду державною майна України від 13.12.2017 № 1869 затверджено план-графік виставлення об`єктів груп В, Г, Е на продаж в 2018 році, до якого наказом від 27.03.2018 № 448 включено і ПАТ «СУМИХІМПРОМ». 20.02.2018 заступником Голови ФДМ України затверджено Рекомендації щодо встановлення початкової ціни пакета акцій ПАТ «СУМИХІМПРОМ». 10.05.2018 Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 358-р, яким затверджено Перелік об`єктів великої приватизації державної власності, що підлягають приватизації у 2018 році. До вказаного Переліку, зокрема, включено ПАТ «СУМИХІМПРОМ». У пояснювальній записці, висновку Міністерства юстиції України за результатами правової експертизи, довідці щодо відповідності зобов`язанням України у сфері європейської інтеграції та праву ЄС зазначено, що вказане розпорядження КМУ № 358-р прийнято на підставі Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна». 16.01.2019 Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 36-р, яким затверджено перелік об`єктів великої приватизації державної власності, до якого, зокрема, включено ПАТ «СУМИХІМПРОМ». Позивач, вважаючи протиправними розпорядження КМУ від 10.05.2018 № 358-р та від 16.01.2019 № 36-р в частині ПАТ «СУМИХ1МПРОМ», звернувся з цим позовом до адміністративного суду. Нормативно-правове обґрунтування. Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законами України «Про Кабінет Міністрів України» від 27.02.2014 № 794-VII (далі - Закон № 794-VII), «Про приватизацію державного і комунального майна» від 18.01.2018 № 2269-VІІІ (далі - Закон № 2269-VІІІ), «Про приватизацію державного майна» від 04.03.1992 № 2163-XII, який був чинним під час процедури приватизації ПАТ «Сумихімпром» (далі - Закон № 2163-XII), постановами Кабінету Міністрів України від 23.12.2004 № 1734 (далі - Постанова № 1734), від 04.03.2015 № 83 (далі - Постанова № 83), Методикою оцінки майна, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 № 1891 (далі - Методика), Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У статті 113 Конституції України визначено, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Згідно зі статтею 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання. У частинах першій та другій статті 1 Закону № 794-VII визначено, що Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів. Частиною першою статті 49 Закону № 794-VII передбачено, що Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти - постанови і розпорядження. Відповідно до пункту другого розділу V (Прикінцеві та перехідні положення) Закону № 2269-VІІІ приватизація (продаж) об`єктів, щодо яких рішення про приватизацію було прийнято до набрання чинності цим Законом, здійснюється та завершується відповідно до вимог цього Закону, крім об`єктів, за якими на момент прийняття рішення про їх приватизацію належали до об`єктів групи Г згідно з класифікацією об`єктів приватизації, встановленою Законом України «Про приватизацію державного майна», та щодо яких є дійсною оцінка, або Кабінетом Міністрів України визначено радника для надання послуг з підготовки до приватизації та продажу об`єктів приватизації за результатами проведення конкурсу. Згідно зі ст. 5-1 Закону № 2163-XII, який діяв на момент прийняття наказу № 1-ДПК від 13.07.2007, з метою раціонального та ефективного застосування способів приватизації об`єкти приватизації класифікуються за такими групами: група Г - єдині майнові комплекси державних підприємств та акції акціонерних товариств, які па момент прийняття рішення про приватизацію (продаж) мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави або ознаки домінування на загальнодержавному ринку товарів (робіт, послуг), підприємств оборонно-промислового комплексу, а також об`єкти, визначені уповноваженими органами управління як такі, що потребують застосування індивідуального підходу до приватизації (такі, що мають унікальні виробництва, використовують рідкісні ресурси (нематеріальні активи, ноу-хау. включаючи науково-дослідні та проектно-конструкторські організації та установи, які відповідають таким вимогам). Постановами № 1734 та № 83 ПАТ «СУМИХІМПРОМ» віднесено до об`єктів, державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави. У ст. 20 Закону № 2163-ХІІ закріплено, що визначення вартості об`єктів приватизації або розміру статутного капіталу господарських товариств у випадках, встановлених цим Законом, проводиться відповідно до методики оцінки майна, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Відповідно до п.п. 21, 26 Методики затвердження оцінки майна здійснюється шляхом видання наказу про затвердження висновку про вартість майна органом приватизації, одним із додатків до якого є висновок про вартість. Висновок про вартість об`єкта приватизації, дійсний протягом дев`ятимісячного строку після дати оцінки. Висновки суду апеляційної інстанції. Отже, до компетенції КМУ, зокрема, віднесено вирішення процедурних формальностей у ході приватизації об`єктів державної власності шляхом прийняття відповідних розпоряджень на підставі та у спосіб, визначений спеціальним законодавством. Аналіз законодавчої бази у сфері приватизації надає підстави стверджувати, що законодавство, яким врегульовано процедуру приватизації об`єктів державної власності, упродовж 2007-2018 рр. змінювалося і з набранням чинності 07.03.2018 новим Законом № 2269-VІІІ було запроваджено механізм врегулювання зазначеної процедури, розпочатої за попереднім Законом № 2163-XII. Разом з тим, системний аналіз вищевикладених норм дозволяє зробити висновок, що правовою підставою для здійснення процедурних формальностей при приватизації об`єктів державної власності після набрання чинності новим Законом № 2269-VІІІ, тобто з 07.03.2018, за правилами попереднього Закону № 2163-XII є одночасне існування сукупності наступних умов: 1) рішення про приватизацію об`єкта повинно бути прийнято за попереднім Законом (тобто до 07.03.2018); 2) об`єкт станом на 07.03.2018 належав до групи «Г»; 3) наявність щодо такого об`єкта дійсної оцінки. Перевіряючи доводи апеляційних скарг, колегія суддів звертає увагу на те, що: 1) рішення про приватизацію ПАТ «Сумихімпром» (є правонаступником ВАТ «Сумихімпром») було прийнято ще у 2007 році саме в порядку Закону № 2163-XII Фондом державного майна України, яким в наступному також вчинено ряд послідовних та взаємопов`язаних дій, націлених на реалізацію відповідного майна підприємства; 2) ПАТ «Сумихімпром» за законодавством, чинним на момент запровадження процедури його приватизації, належало до об`єктів групи «Г»; 3) оцінка вказаного об`єкта була проведена 30.09.2017 та, відповідно до вищенаведеної Методики, була дійсною станом на час прийняття КМУ оскаржуваного в цій справі розпорядження від 10.05.2018 № 358-р. Отже, процедурні питання, які віднесені до відома КМУ та були врегульовані ним шляхом прийняття зазначеного розпорядження від 10.05.2018 № 358-р, а в наступному розпорядження від 16.01.2019 № 36-р, як похідного, підлягали здійсненню за попереднім Законом № 2163-XII, однак безпідставно та протиправно були впроваджені за Законом № 2269-VІІІ без урахування регламентованих ним особливостей, що наведені вище. Крім того, при розробці та погодженні проектів оскаржуваних у цій справі розпоряджень КМУ в жодному з процедурних документів (пояснювальній записці, висновку Міністерства юстиції України за результатами правової експертизи, довідці щодо відповідності зобов`язанням України у сфері європейської інтеграції та праву ЄС, довідці про погодження відповідних проектів) не зазначено, відповідно не проаналізовано та не взято до уваги КМУ при прийнятті таких розпоряджень, обставин щодо перебування ПАТ «Сумихімпром» у процедурі банкрутства, здійснення щодо цього підприємства процедури санації, в рамках якої проведено аудит, інвентаризацію та оцінку об`єкта для реалізації права позивача на фінансове оздоровлення та залучення інвестиційних коштів. Таким чином, обставини, установлені судом першої інстанції, які знайшли своє підтвердження в ході апеляційного перегляду, у своїй сукупності вказують на те, що оскаржувані позивачем розпорядження КМУ в частині ПАТ «Сумихімпром» прийняті з порушенням вимог законодавства та без дотримання принципу належного урядування, а тому є протиправними та підлягають скасуванню. При цьому, судова колегія враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в п.п. 70, 71 рішення у справі RYSOVSKYY v. UKRAINE («Рисовський проти України») заява № 29979/04 Європейським судом з прав людини підкреслено особливу важливість принципу «належного урядування», відповідно до якого, в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Крім того, в рішеннях у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року Європейський суд з прав людини наголосив, що саме на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій та мінімізують ризик помилок. Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» висновки ЄСПЛ є джерелом права. Отже, доводи апелянтів про те, що розпорядження від 10.05.2018 № 358-р та від 16.01.2019 № 36-р прийняті КМУ на підставі, у спосіб та в межах наданих йому повноважень, апеляційний суд вважає необґрунтованими з огляду на вищевикладене. Посилання представника апелянта - КМУ на те, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, оскільки ПАТ «Сумихімпром» у своїй позовній заяві не оскаржувало розпорядження КМУ від 16.01.2019 № 36-р, а його клопотання про збільшення позовних вимог судом не задовольнялося, колегія суддів вважає необґрунтованими та до уваги не приймає з наступних підстав. Так, як вбачається з матеріалів справи, 24.01.2019 та 18.03.2019 позивачем було подано заяви про збільшення позовних вимог та про зміну предмета позову у частині щодо оскарження вказаного розпорядження КМУ /т. 1 а.с.224-228, т. 2 а.с.4-5/, які прийняті судом в порядку ст. 47 КАС України, у зв`язку з чим судовий розгляд відкладено для ознайомлення інших учасників справи з такими заявами /т. 1 а.с. 250, т.2 а.с.24-25/. Вирішення зазначених заяв шляхом постановлення судом ухвал у нарадчій кімнаті нормами КАС України не передбачено і відсутність таких ухвал відповідно до ст. 317 КАС України не є підставою для скасування рішення, ухваленого судом першої інстанції по суті спору. У контексті дослідження наведених доводів колегія суддів також зазначає, що частиною другою статті 9 КАС України прямо передбачено повноваження суду щодо виходу за межі заявлених позовних вимог. Таким чином, вищенаведені доводи представника КМУ спростовуються матеріалами справи та не ґрунтуються на нормах чинного адміністративного законодавства. З приводу тверджень апелянтів про те, що оскаржувані позивачем розпорядження КМУ не можуть бути предметом розгляду в адміністративному суді, оскільки прийняті з приводу приватизації майна, і що цей спір підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, колегія суддів зазначає наступне. Так, відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У пункті першому частини першої статті 4 КАС України передбачено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. За правилами пункту 2 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що при розмежуванні юрисдикції спору (адміністративної та господарської) належить не лише формально з`ясовувати предмет спору, а й установлювати сутність виниклих міх сторонами спірних правовідносин та підстави звернення позивача до суду з конкретним позовом. Досліджуючи сутність та зміст виниклих між сторонами в цій справі правовідносин, а також підстави звернення позивача до суду з цим позовом, колегія суддів звертає увагу на те, що оскаржувані позивачем розпорядження КМУ не є рішеннями про приватизацію майна, оскільки таке рішення, як було встановлено вище, прийнято ФДМ України ще в 2007 році, а вказані розпорядження врегульовують суто процедурні питання та, виходячи з їх змісту та матеріалів, на підставі яких вони розроблені та прийняті, вони за своєю юридичною природою є владно-розпорядчими рішеннями КМУ, які підлягають оскарженню саме до адміністративного суду. У даному випадку підставами звернення позивача до суду є саме незгода з порядком виконання КМУ наданих йому владно-управлінських повноважень, що є однією з визначальних ознак адміністративного спору, а не врегулювання спору щодо приватизації майна, що може розглядатися господарським судом. Доводи апелянтів щодо необхідності врахування при вирішенні саме цього спору практики Верховного Суду, зокрема у справах №№ 805/4506/16-а, 815/6945/16, 805/2495/17-а, 826/25126/15, 461/9726/14-а, 461/1452/16-а, в яких викладено правову позицію щодо господарської юрисдикцій спорів про приватизацію, колегія суддів вважає помилковими та зазначає, що у проаналізованих висновках Верховного Суду у вказаних справах дійсно йдеться про визначення господарської юрисдикції при вирішенні спорів про приватизацію, у тому числі між самими суб`єктами господарювання. Водночас,правовідносини у цій справі за своїм характером, сутністю та підставами звернення позивача до суду є іншими, ніж ті, що були предметом розгляду Верховного Суду у вказаних справах. Як відзначалося вище, у межах спірних у цій справі правовідносин відповідачем КМУ не здійснювалося розпорядженням майном та не приймалося жодного рішення про приватизацію, цей спір не є спором про приватизацію, а стосується оскарження позивачем владно-управлінських рішень КМУ, прийнятих ним як суб`єктом владних повноважень з процедурних питань. Представник позивача в ході розгляду справи судом неодноразово наголошував на тому, що жодного спору з приводу перебування його майна у процесі приватизації, розпочатої ще в 2007 році, не існує і в даному випадку він звертається за судовим захистом через незгоду з розпорядженнями КМУ як владно-управлінських рішень, прийнятих відповідачем поза межами наданих йому повноважень та не у спосіб, визначений чинним законодавством. Крім того, у судовому засіданні представник апелянта - КМУ, хоча й наполягав на своїй правовій позиції, однак вважав, що у межах спірних правовідносин приватизація взагалі не розпочиналася і що оскаржувані позивачем розпорядження КМУ не є рішеннями про приватизацію, а КМУ при їх прийнятті реалізувало свої повноваження відповідно до Закону № 2269-VІІІ. Також у своїх письмових поясненнях, наданих ще до суду першої інстанції, КМУ чітко зазначив, що затвердження переліку об`єктів приватизації шляхом прийняття спірних розпоряджень є лише процедурним етапом, а не рішенням про приватизацію і що КМУ взагалі не здійснює жодних приватизаційних процедур /т. 1 а.с. 142, 144/. При цьому, колегія суддів звертає увагу й на те, що наполягаючи на необхідності вирішення цього позову судом господарської юрисдикції, апелянти у своїй скарзі не просять закрити провадження у справі в порядку ст. 238 КАС України, а наполягають на розгляді цієї справи по суті. Враховуючи вищевикладене, доводи апелянтів щодо непідсудності цієї справи суду адміністративної юрисдикції є необґрунтованими та засновуються на фрагментарному дослідженні сутності спірних правовідносин. Доводи апелянтів про те, що оскаржувані розпорядження не порушують прав та інтересів ПАТ «Сумихімпром», колегія суддів вважає необґрунтованими та також до уваги не приймає, оскільки такі розпорядження, як було зазначено вище, врегульовують певні процедурні питання, які стосуються саме підприємства позивача, тож безпосередньо впливають на його права та охоронювані законом інтереси, захист яких від порушень з боку суб`єктів владних повноважень визначає завдання адміністративного судочинства (частина перша статті 2 КАС України). Надаючи оцінку всім доводам учасників справи, судова колегія також приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…». Отже, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, апеляційні скарги Кабінету Міністрів України та Фонду державного майна України підлягають залишенню без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 вересня 2019 року - без змін. Розподіл судових витрат. Судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду, а тому, відповідно до ст. 139 КАС України, понесені відповідачем та апелянтом у цій справі судові витрати перерозподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги Кабінету Міністрів України та Фонду державного майна України - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 вересня 2019 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Повний текст судового рішення виготовлено 29 січня 2020 року. Головуючий суддя Судді: