Постанова 4856 № 120/3176/19-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/3176/19-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Слободонюк Михайло Васильович Суддя-доповідач - Капустинський М.М. 28 січня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Капустинського М.М. суддів: Смілянця Е. С. Охрімчук І.Г. , за участю: секретаря судового засідання: Довганюк В.В., представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2019 року (повний текст рішення складено 21.11.2019р. у м.Вінниці) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , поданої в його інтересах адвокатом ОСОБА_2 до Управління державної міграційної служби України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, В С Т А Н О В И В : У жовтні 2019 року громадянин Грузії ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Габрук Сергій Миколайович, звернувся до суду з позовом до Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 01.04.2019 року про заборону в`їзду в Україну. В обґрунтування свого позову представник позивача зазначив, що 15.08.2019 року громадянин Грузії ОСОБА_1 виїхав з Грузії до України з метою забезпечення безпосередньої участі в судовому засіданні з розгляду кримінального провадження № 12019020040000304, внесеного до ЄДРДР 05.03.2019р. по відношенню до нього за ч.1 ст.190 КК України. Втім, при перетинанні кордону в пункті пропуску «Бориспіль» йому було відмовлено у в`їзді в Україну у зв`язку з наявністю рішення Управління ДМС України у Вінницькій області від 01.04.2019 року, яким встановлено заборонену в`їзду в Україну строком на 11 років 7 місяців 20 днів. Позивач вважає дане рішення незаконним, оскільки перебування його на території України є обов`язковим з огляду на необхідність забезпечення особистої явки у судове засідання та вирішення питання закінчення кримінального провадження. На думку позивача у оскаржуваному рішенні відсутнє достатнє обґрунтування та доводи щодо підстав заборони в`їзду в Україну і не враховано наявність кримінального провадження, необхідність завершення якого потребує його перебування на території України. Наведене слугувало підставою для звернення до суду з відповідним позовом. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2019 року у задоволенні вимог адміністративного позову відмовлено повністю. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. В апеляційній скарзі зазначає, що в оскаржуваному рішенні відсутнє достатнє обґрунтування та доводи щодо підстав для заборони в`їзду в Україну позивача і не враховано наявність кримінального провадження у відношенні нього та заборона виїзду з України у зв`язку з цим. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Судом встановлено, що громадянин Грузії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 28.02.2018 року на підставі паспортного документа №17 НОМЕР_1 , здійснив в`їзд в Україну. В подальшому, 18.04.2018 року позивач уклав шлюб з громадянкою України ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб Серії НОМЕР_2 та 14.05.2018 року був документований посвідкою на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_3 терміном дії до 13.05.2019 року, підстава видачі якої: возз`єднання сім`ї з громадянином України. Однак, за рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 14.09.2018 року по справі №127/16830/18, яке набуло законної сили 20.10.2018 року, шлюб між позивачем та ОСОБА_3 було розірвано. Як наслідок, рішенням Управління ДМС України у Вінницькій області від 21.11.2018 року скасовано посвідку серії ТР №200137 на тимчасове проживання, яка видана громадянину Грузії ОСОБА_1 з підстави, передбаченої п.п.2 п.63 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 року №322 (отримання вмотивованого клопотання приймаючої сторони про скасування посвідки (в тому числі в разі звільнення іноземця або особи без громадянства із займаної посади) або припинення діяльності приймаючої сторони - юридичної особи). Відтак судом встановлено, що з 21.11.2018 року позивач позбавився документів, що надавали йому підставу законно перебувати на території України. Так, працівниками відділу організації запобігання нелегальній міграції, реадмісії та видворення УДМС України у Вінницькій області спільно з офіцерами шостого сектору (з місцем дислокації н.п. Вінниця) міжрайонного оперативно-розшукового відділу (з місцем дислокації н.п. Могилів-Подільський) оперативно-розшукового управління Південного регіонального управління ДПС України у ході проведення цільових профілактичних заходів з нагляду та контролю за виконанням законодавства у міграційній сфері під умовною назвою «Мігрант» у м. Вінниці виявлений іноземець, який назвався громадянином Грузії ОСОБА_1 . Відповідно до наданого паспорта №17АА13495, виданого 16.02.2018 року Міністерством юстиції Грузії на термін до 16.08.2028 року, встановлено, що виявленим іноземцем є громадянин Грузії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Батумі Грузії. Однак, при подальшій перевірці встановлено, що громадянин Грузії ОСОБА_1 раніше перебував на території України під прізвищем Мікеладзе та іменем Владімер, відносно якого є діюче рішення уповноваженого державного органу про заборону в`їзду в Україну терміном на 3 (три) роки від 17.11.2017 року. Відповідно до повідомлення міжрайонного оперативно-розшукового відділу оперативно-розшукового управління Південного регіонального управління ДПС України від 06.03.2019 року №5/2/239, згідно відомчої бази даних Держприкордонслужби України заборона в`їзду ініційована Службою Безпеки України з 21.11.2017 року до 17.11.2020 року. Відповідачем було з`ясовано, що після прийняття відповідного рішення Службою безпеки України громадянин Грузії ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ) виїхав з території України по паспорту громадянина Грузії №05 НОМЕР_4 , в країну походження. Під час перебування на території Грузії ОСОБА_4 з метою безперешкодного повернення на територію України змінив свої анкетні дані на громадянина Грузії ОСОБА_1 ( ОСОБА_6 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , та 16.02.2018 року отримав новий паспортний документ №17 НОМЕР_1 з терміном дії до 16.02.2028 року. На підставі цього паспорта громадянин Грузії ОСОБА_1 28.02.2018 року прибув на територію України, тим самим уникнувши заборони в`їзду на територію України, яка ініційована Службою безпеки України до 17.11.2020 року на особу ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ). Як свідчать матеріали справи, підтвердженням того факту, що громадянин Грузії ОСОБА_1 ( ОСОБА_6 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , та громадянин Грузії ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , є однією і тією ж особою, слугує те, що ідентифікаційний номер іноземця: 61001019385 у паспорті № 05АА54567 громадянина Грузії ОСОБА_4 , ідентичний ідентифікаційному номеру у паспорті № 17АА13495 громадянин Грузії Комахідзе Іраклі. Крім того, наведене також підтверджується власноручним зазначенням (вписанням) позивачем ідентифікаційного номеру у документі, що посвідчує згоду на обробку персональних даних (в тому числі біометричних даних) від 05.03.2019 року, а також відібраних письмових поясненнях громадянина Грузії ОСОБА_1 , здійснених у присутності перекладача, згідно яких позивач підтвердив факт зміни своїх анкетних даних з ОСОБА_4 на ОСОБА_1 . За фактом умисного невиконання іноземцем або особою без громадянства рішення уповноваженого державного органу про заборону в`їзду в Україну, 12.03.2019 року співробітниками Управління ДМС у Вінницькій області складено протокол про адміністративне правопорушення на громадянина Грузії ОСОБА_1 за ст.203-1 КУпАП та цього ж дня - 12.03.2019 року винесено постанову про накладення адміністративного стягнення за відповідне правопорушення у розмірі 3000 грн. Дана постанова набула законної сили 22.03.2019 року, та в подальшому була спрямована до органів державної виконавчої служби для примусового виконання. Наразі судом встановлено, що постановою державного виконавця Замостянського відділу ДВС міста Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області від 21.08.2019 року виконавче провадження ВП №59559604 було закінчено у зв`язку зі стягнення з ОСОБА_1 3000 грн. За наведених підстав 01.04.2019 року заступником начальника Управління начальником відділу у справах іноземців та осіб без громадянства УДМС України у Вінницькій області Кушніром В.М. прийнято рішення про заборону громадянину Грузії ОСОБА_1 ( ОСОБА_6 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , в`їзд в Україну на 11 років 7 місяців 20 днів згідно з ч. 3 ст. 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що лише бажання позивача брати участь у розгляді кримінального провадження самостійно не може бути передбаченою законом підставою для скасування прийнятого рішення про заборону в`їзду на територію України. Більше того, по відношенню до позивача залишається діюча заборона в`їзду ініційована Службою безпеки України до 17.11.2020 року, а тому навіть у випадку скасування оскаржуваного рішення, громадянин Грузії ОСОБА_1 позбавлений правових підстав самостійно прибути на територію України для особистої участі у розгляді кримінального провадження. Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість судового рішення, яким у позові відмовлено, суд апеляційної інстанції враховує наступне. Частиною другою статті 19 Конституції України декларовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України визначено Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 року № 3773-VI (далі - Закон № 3773-VI). Приписами пункту 6 частини 1 статті 1 Закону № 3773-VI визначено, що іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав. Згідно ч.3 ст.3 Закону №3773-VI іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави. Відповідно до ч.ч.1,2 ст.9 Закону №3773-VI іноземці та особи без громадянства в`їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку. Іноземці та особи без громадянства під час проходження прикордонного контролю у пунктах пропуску через державний кордон зобов`язані подати свої біометричні дані для їх фіксації. Підстави для заборони в`їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну визначено статтею 13 Закону № 3773-VI. Так, частиною першою статті 13 Закону № 3773-VI встановлено, що в`їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється: - в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку; - якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні; - якщо при клопотанні про в`їзд в Україну така особа подала про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи; - якщо паспортний документ такої особи, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають установленому зразку або належать іншій особі; - якщо така особа порушила у пункті пропуску через державний кордон України правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних вимог посадових та службових осіб органів охорони державного кордону, органів доходів і зборів та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні; - якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов`язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов`язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в`їзду в Україну; - якщо така особа намагається здійснити в`їзд через контрольні пункти в`їзду - виїзду на тимчасово окуповану територію без спеціального дозволу або така особа під час попереднього перебування на території України здійснила виїзд із неї через контрольний пункт в`їзду - виїзду. Нормаами частини третьої статті 13 Закону № 3773-VI визначено, що рішення про заборону в`їзду в Україну строком на три роки приймається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, Службою безпеки України або органом охорони державного кордону. У разі невиконання рішення про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства забороняється подальший в`їзд в Україну на десять років, що додається до частини строку заборони в`їзду в Україну, який не сплив до моменту прийняття повторного рішення про заборону в`їзду в Україну. Згідно із п.1 Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року №360, Державна міграційна служба України (ДМС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів. Пунктом 3 Інструкції про порядок прийняття Державною міграційною службою України та її територіальними органами рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17 грудня 2013 року №1235 (далі по тексту - Інструкція) передбачено, що рішення про заборону в`їзду в Україну особам приймається ДМС України та її територіальними органами за наявності підстав, зазначених в абзацах другому, третьому та сьомому частини першої статті 13 Закону №3773-VI. Як вбачається з матеріалів справи, відносно позивача, будучи відомим раніше як ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , є чинним рішення Служби безпеки України про заборону в`їзду на територію України до 17.11.2020 року. Проте, останній, з метою уникнення існуючої заборони на в`їзд в Україну, перебуваючи на території Грузії змінив свої анкетні дані на громадянина Грузії ОСОБА_1 ( ОСОБА_6 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , та отримавши новий паспортний документ на відповідне ім`я, в лютому 2018 року прибув на територію України. Суспільна небезпечність таких дій, полягає в тому, що позивач при клопотанні про в`їзд в України фактично подав про себе завідомо неправдиві відомості, мета яких обумовлювалась уникненням існуючої заборони на в`їзд в Україну до 17.11.2020 року. Отже, наведені обставини дають підставу заборони в`їзду на територію України громадянина Грузії ОСОБА_1 згідно ч.1 ст.13 Закону №3773-VI - якщо при клопотанні про в`їзд в Україну така особа подала про себе завідомо неправдиві відомості. Водночас, до даних правовідносин підлягає застосуванню частина 3 статті 13 Закону № 3773-VI, якою, як уже наголошувалося судом раніше, передбачено заборону для іноземців подальшого в`їзду в Україну на десять років у разі невиконання ними попереднього рішення про заборону в`їзду в Україну. При цьому суд враховує, що дана норма є спеціальною по відношенню до інших підстав для заборони в`їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, передбачених частиною 1 статті 13 Закону №3773-VI, та підлягає самостійному застосуванню незалежно від наявності чи відсутності інших підстав, передбачених цією статтею. Враховуючи, що позивач, як іноземець, не виконав рішення Служби безпеки України про заборону в`їзду на територію України до 17.11.2020 року та використовуючи змінене ім`я 28.02.2018 року перетнув кордон України, тим самим допустив порушення міграційного законодавства, відтак УДМС України у Вінницькій області мало всі правові підстави згідно ч.3 ст.13 Закону №3773-VI для прийняття 01.04.2019 року рішення про заборону в`їзду в Україну громадянину Грузії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 11 років 7 місяців 20 днів. Крім того, колегія суддів враховує, що посилання представника позивача, що громадянину Грузії ОСОБА_1 02.04.2019 року повідомлено про підозру у вчинені на території України кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КАС України, у зв`язку з чим він має бути залишеним на території України до закінчення судового розгляду кримінального провадження №12019020040000304, відповідно до вимог ст.22 Закону №3773-VI, є необґрунтованим, оскільки лише бажання позивача брати участь у розгляді кримінального провадження самостійно не може бути передбаченою законом підставою для скасування прийнятого рішення про заборону в`їзду на територію України. Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2019 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 29 січня 2020 року. Головуючий Капустинський М.М. Судді Смілянець Е. С. Охрімчук І.Г.