Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/9022/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/9022/19 Суддя (судді) першої інстанції: Шулежко В.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 січня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Кучми А.Ю., суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В. за участю секретаря Островської О.В., розглянувши за відсутності осіб, які беруть участь в справі, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ст. 229 КАС України у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 серпня 2019 року (м.Київ, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова компанія Планета Буд» до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,- В С Т А Н О В И Л А: Товариство з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова компанія Планета Буд» звернулося з позовом до суду про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.01.2019 №0042851206 про застосування до позивача штрафної санкції у розмірі 49 238,90 грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржуване рішення прийняте за результатами камеральної перевірки позивача, яка, як вказує позивач, в порушення вимог податкового законодавства контролюючим органом проведена повторно та за результатами якої повторно застосовано штрафні санкції за порушення п.120-1.1 ст.120-1 Податкового кодексу України. Крім того, позивач вказав на те, що застосовані до позивача штрафні санкції за наслідками проведення попередньої камеральної перевірки ним сплачені в повному обсязі. Позивач стверджує про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, яким повторно застосовано до нього штрафні санкції за аналогічне порушення, оскільки податковим законодавством не передбачено право контролюючого органу на проведення повторної камеральної перевірки щодо тих же обставин, що уже перевірялись у такому ж порядку, а також на повторне застосування до платника податків фінансових санкцій за те ж саме правопорушення. Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, зазначивши, що Головним управлінням ДФС у м. Києві у відповідності до норм Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН позивача за січень-листопад 2017 року, якою встановлено порушення позивачем граничних строків реєстрації податкових накладних та за результатами якої винесено податкове повідомлення-рішення від 12.01.2018 №0050901207 про застосування штрафних санкцій. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 серпня 2019 року вищевказаний адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 17.01.2019 №0042851206. Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, неповного з`ясування обставин у справі. Зазначено, що податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі проведеної перевірки та у відповідності до норм податкового законодавства. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін. Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З матеріалів справи вбачається, що Головним управлінням ДФС у м. Києві на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 та пункту 75.1 статті 75 в порядку пункту 76.3 статті 76 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних ТОВ «Інжинірингова компанія Планета Буд» за січень-листопад 2017 року, за результатами якої складено акт від 19.12.2017 № 25933/26-15-12-07-20/40446294. Згідно висновків акта перевірки встановлено порушення позивачем пункту 120-1.1 статті 120 Податкового кодексу України граничних строків реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме: - податкову накладну № 1 від 26.10.2017 на суму 424 932,80 грн ПДВ зареєстровано із затримкою в 1 (один) день, у зв`язку з чим до позивача застосовано штрафну санкцію у розмірі 10 %, що становить 42 493,28 грн; - податкову накладну № 2 від 27.10.2017 на суму 56 033,00 грн ПДВ зареєстровано із затримкою в 1 (один) день, у зв`язку з чим до позивача застосовано штрафну санкцію у розмірі 10 %, що становить 5 603,30 грн; - податкову накладну № 3 від 27.10.2017 на суму 11 423,20 грн ПДВ зареєстровано із затримкою в 1 (один) день, у зв`язку з чим до позивача застосовано штрафну санкцію у розмірі 10 %, що становить 1 142,32 грн. На підставі висновків акта від 19.12.2017 № 25933/26-15-12-07-20/40446294 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.01.2018 № 0030901207, яким застосовано штраф у розмірі 49 238,90 грн. Позивачем сплачено вказаний штраф у повному розмірі, що підтверджується платіжним дорученням від 24.04.2018 № 4668 в сумі 49 238,90 грн (а.с.12). В подальшому, відповідачем на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 та пункту 75.1 статті 75 в порядку пункту 76.3 статті 76 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних ТОВ «Інжинірингова компанія Планета Буд» за 2017 рік, за результатами якої складено акт від 13.09.2018 № 15468/26-15-12-06-16/40446294. Згідно висновків акта перевірки встановлено порушення позивачем пункту 120-1.1 статті 120 Податкового кодексу України граничних строків реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме: - податкову накладну № 1 від 26.10.2017 на суму 424 932,80 грн ПДВ зареєстровано із затримкою в 1 (один) день, у зв`язку з чим до позивача застосовано штрафну санкцію у розмірі 10 %, що становить 42 493,28 грн; - податкову накладну № 2 від 27.10.2017 на суму 56 033,00 грн ПДВ зареєстровано із затримкою в 1 (один) день, у зв`язку з чим до позивача застосовано штрафну санкцію у розмірі 10 %, що становить 5 603,30 грн; - податкову накладну № 3 від 27.10.2017 на суму 11 423,20 грн ПДВ зареєстровано із затримкою в 1 (один) день, у зв`язку з чим до позивача застосовано штрафну санкцію у розмірі 10 %, що становить 1 142,32 грн. На підставі висновків акта від 13.09.2018 № 15468/26-15-12-06-16/40446294 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.01.2019 № 0042851206, яким застосовано штраф у розмірі 49 238,90 грн. Позивач вважаючи, що оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням його притягнуто до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення повторно, що суперечить положенням Конституції України та Податкового кодексу України, звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що дії податкового органу щодо застосування штрафних санкцій за податкове правопорушення, за яке платник податків уже поніс фінансову відповідальність у такому ж розмірі є неправомірними та безпідставним, а відтак не повинні спричиняти для позивача негативні наслідки у вигляді сплати донарахованих штрафних санкцій. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган має право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення. Положеннями пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Відповідно до підпункту 75.1.1 статті 75.1 статті 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального. При цьому, 01 січня 2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21.12.2016 №1797-VIII, яким до Податкового кодексу України внесено зміни, зокрема щодо контрольно-перевірочної роботи. Підпункт 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України доповнено другим абзацом відповідно до якого предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах. З аналізу викладеного вбачається, що зазначені норми Податкового кодексу України свідчать, що на момент проведення перевірки предметом камеральної перевірки окрім питань правильності оформлення податкових декларацій можуть бути й інші питання такі як своєчасність реєстрації податкових накладних. Згідно із пунктом 76.1 статті 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова. Як вбачається з матеріалів справи, 19.12.2017 камеральною перевіркою встановлено, що згідно ІС «Єдиний реєстр податкових накладних» в період з січня по листопад 2017 року позивачем зареєстровані податкові накладні з порушенням граничного строку встановленого законом, а саме: податкова накладна № 1 від 26.10.2017, порушення граничного терміну реєстрації накладної складає 1 день; податкова накладна № 2 від 27.10.2017, порушення граничного терміну реєстрації накладної складає 1 день; податкова накладна № 3 від 27.10.2017, порушення граничного терміну реєстрації накладної складає 1 день. Вказане порушення тягне за собою накладання на платників, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 Податкового кодексу України покладено обов`язок щодо такої реєстрації податкових накладних, штрафу в розмірі, визначеному пунктом 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України, а саме 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування. - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів та 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів. Разом із тим, 13.09.2018 відповідачем повторно проведено камеральну перевірку щодо своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних ТОВ «Інжинірингова компанія Планета Буд» за 2017 рік, за результатами якої складено акт, в якому зафіксовано порушення позивачем пункту 120-1.1 статті 120 Податкового кодексу України граничних строків реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних вищезгаданих податкових накладних № 1 від 26.10.2017, № 2 від 27.10.2017, № 3 від 27.10.2017, що зареєстровані з порушенням строків в 1 день. За результатами вказаної повторної перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення, яким застосовано штраф за одне і теж правопорушення на ту ж саму суму. Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідачем повторно проведено камеральну перевірку стосовно позивача щодо своєчасності реєстрації податкових накладних, за результатами якої встановлено одне і те ж правопорушення, що призвело до безпідставного повторного застосування до підприємства штрафної (фінансової) санкції у розмірі 49238,90 грн, що є неприпустимим та порушує засади податкового контролю. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що нормами Податкового кодексу України щодо підстав та порядку проведення камеральних податкових перевірок та застосування за їх результатами штрафних (фінансових) санкції не передбачено право (функції) податкового органу на проведення повторної камеральної перевірки щодо тих же обставин, що вже перевірялись у такому ж порядку, а також права контролюючого органу на повторне застосування до платника податків фінансових санкцій за те ж саме правопорушення. Положеннями пункту 116.2 статті 116 Податкового кодексу України встановлено, що за одне податкове правопорушення контролюючий орган може застосувати тільки один вид штрафної (фінансової) санкції, передбаченої Податковим Кодексом та іншими законами України. Зміст вказаної норми, що застосовується у рамках взаємовідносин податкового органу і платників податків узгоджується з положенням статті 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Таким чином, приймаючи оскаржуване податкове-рішення відповідач повторно притягує позивача до фінансової відповідальності у вигляді накладення штрафної санкції на підставі одного того самого правопорушення, що суперечить податковому законодавству і Конституції України. Крім того, позивачем у повному обсязі сплачено штраф під час його первинного накладення, що підтверджується платіжним дорученням від 24.04.2018 № 4668 в сумі 49 238,90 грн (а.с.12). За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дії податкового органу щодо застосування штрафних санкцій за податкове правопорушення, за яке платник податків уже поніс фінансову відповідальність у такому ж розмірі є неправомірними та безпідставним, а відтак не повинні спричиняти для позивача негативні наслідки у вигляді сплати донарахованих штрафних санкцій, тому відповідачем протиправно винесено податкове повідомлення-рішення 17.01.2019 №0042851206, яке підлягає скасуванню. Колегія суддів наголошує, що апелянтом не зазначено, які саме норми матеріального права було порушено судом першої інстанції, які обставини не було досліджено судом та які докази не було враховано при прийнятті рішення. Зміст апеляційної скарги містить у собі переважно скопійовану частину відзиву на позовну заяву. Апелянтом було повністю проігноровано наведені у судовому рішенні обставини та аргументи, не надано їм будь-якої правової оцінки та не надано жодних пояснень на спростування обставин, якими обґрунтовано рішення суду першої інстанції. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Враховуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 серпня 2019 року - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України. Повний текст постанови виготовлено 28.01.2020. Головуючий-суддя:А.Ю. Кучма Судді:В.О. Аліменко Н.В. Безименна