Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 826/10271/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/10271/18 Суддя (судді) першої інстанції: Вєкуа Н.Г. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 січня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача Кузьменка В. В., суддів Василенка Я. М., Ганечко О. М., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГУММА - ПЛЮС» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.11.2019- В С Т А Н О В И Л А: Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві № 0343941212 від 12.06.2018. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.11.2019 задоволено позовні вимоги. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Враховуючи, що безпосередня участь сторін у судовому засіданні, в даному випадку, не є обов`язковою, оскільки матеріали справи містять достатньо письмових доказів для з`ясування фактичних обставин, колегія суддів у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження. Відповідно до положень ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Відкладення розгляду справи спричинить невиправдане порушення процесуального строку її розгляду. Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено камеральну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасної сплати суми (зобов`язання) по податку на прибуток ТОВ «ГУММА-ПЛЮС». За результатами перевірки складено акт від 02.05.2018 №3624/26-15-12-12-12/38729715. Перевіркою встановлено порушення ТОВ «ГУММА-ПЛЮС» термінів сплати грошового зобов`язання визначеного контролюючим органом з податку на прибуток протягом строків, визначених п. 57.1 ст.57 Податкового кодексу України. На підставі висновків акта перевірки 12.06.2018 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення: - №0343941212 форми «Ш», яким ТОВ «ГУММА-ПЛЮС» зобов`язано сплатити штраф 20% у сумі 12712,00 грн. за порушення строку сплати грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 63 560,00 грн. за 39 календарних днів. Не погодившись з таким рішенням та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що усі сплачені податки і збори (обов`язкові платежі), незалежно від того, до якого бюджету вони сплачені, в будь-якому випадку зараховуються та акумулюються на один консолідований рахунок - єдиний казначейський рахунок, а згідно з платіжним дорученням, яке надано позивачем, вбачається, що сплата податкового зобов`язання відбулася 06.03.2018 року. Апелянт вказує, що камеральною перевіркою встановлено, що ТОВ «ГУММА-ПЛЮС» несвоєчасно сплатило узгоджену суму грошового зобов`язання по податку на прибуток підприємств за 2017 рік, чим порушило вимоги п. 57.1 ст .57 Податкового кодексу України. Рахунки на перерахування певного виду податку (внеску) знаходяться в загальному доступі, тобто позивач самостійно допустив помилку, яка призвела до зарахування коштів в рахунок сплати іншого платежу; в той же час чинним законодавством передбачена відповідальність платника за несвоєчасну сплату зобов`язання по податку на прибуток підприємств незалежно від причин такої невчасної сплати та не передбачено можливості його звільнення від застосування штрафних санкцій за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування). Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом. Пунктом 36.2 цієї ж статті ПК України визначено, що податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Згідно пункту 37.2 статті 37, пункту 38.1 статті 38 ПК України податковий обов`язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов`язує сплату ним податку та припиняється, зокрема, у зв`язку з його виконанням шляхом сплати в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. Згідно з пунктом 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. Підпунктами 14.1.175 і 14.1.152 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом. Погашення податкового боргу - зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом. Пунктом 31.1 статті 31 Податкового кодексу України встановлено, що податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Приписами пункту 126.1 статті 126 ПК України визначено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: -при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; - при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу. Як встановлено, порушення позивачем термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств, протягом строків, визначених п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України. Пунктом 57.1 ст. 57 ПК України встановлено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого вказаним Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених Кодексом. Згідно податкової декларації Товариства податок на прибуток складає 63 560,00 грн. Граничний строк сплати податку 11.03.2018 року. Згідно з копією платіжного доручення позивачем 06.03.2018 року на розрахунковий рахунок УДКСУ у Печерському р-ні м. Києва код 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві перераховано суму в розмірі 63560,00 грн., із зазначенням призначення платежу: податок на прибуток за підсумками 2017 року нараховано та перераховано повністю строк сплати 09.03.2018 року. Вказану суму грошових коштів, згідно відмітки банку, 06.03.2018 року одержано банком та цього ж дня проведена банком. Єдиний казначейський рахунок - це рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у Системі електронних платежів Національного банку України. ЄКР консолідує кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством (пункт 2.1 розділу 2 Положення). Таким чином, ЄКР об`єднує систему рахунків, що діють в єдиному режимі та через які органи Державного казначейства проводять операції за доходами та видатками бюджетів усіх рівнів відповідно до Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік. Це дає можливість Державному казначейству в режимі реального часу отримувати інформацію про рух та наявність коштів на ЄКР як результат здійснення операцій на всіх його бюджетних та не бюджетних рахунках. Допущена позивачем помилка не свідчить про несплату узгодженої суми грошового зобов`язання у визначений законодавством строк та не спричинила настання жодних негативних наслідків або збитків для відповідного бюджету та держави в цілому, оскільки кошти в подальшому у будь-якому разі підлягали перерахуванню на єдиний казначейський рахунок, а зарахування коштів на відповідний рахунок має значення лише для їх обліку. До того ж, згодом така помилка була виявлена та вжиті відповідні заходи щодо спрямування коштів за належністю. Здійснення помилки під час перерахування платником узгодженої суми грошового зобов`язання у строк, встановлений Законом, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова, а тому не може слугувати підставою для притягнення платника до відповідальності за несплату або несвоєчасну сплату таких сум. Крім того, позивачем було надіслало листа до ГУ ДФС у м. Києві з проханням зарахувати сплачений податок на прибуток 06.03.2018 р. платіжним дорученням № 158 на рахунок № НОМЕР_1 «податок на прибуток приватних підприємств» (вихідний № 200318/1 від 20.03.2018 року). Разом з тим, зарахування на рахунок № НОМЕР_1 «податок на прибуток приватних підприємств» ГУ ДФС у м. Києві здійснила 19 квітня 2018 року. Можливість здійснення зарахування свідчить про те, що кошти податку на прибуток, які було сплачено 06.03.2018 року платіжним дорученням № 158 -надійшли до бюджету 06.03.2018 року, тобто своєчасно. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та доцільність скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві № 0343941212 від 12.06.2018. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. Таким чином, враховуючи вищенаведене у сукупності та в межах апеляційної скарги, беручи до уваги при цьому кожен аргумент, викладений учасниками справи, рішення суду першої інстанції у цій справі підлягає скасуванню. Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 листопада 2019 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГУММА - ПЛЮС» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 листопада 2019 - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко Судді: Я. М. Василенко О. М. Ганечко Повний текст постанови виготовлено 28.01.2020