Постанова 4855 № 640/22462/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/22462/19 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 січня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача: Бужак Н. П. Суддів: Костюк Л.О., Кобаля М.І. За участю секретаря: Гайворонського В.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва, кандидата в члени Дисциплінарної комісії приватних виконавців від Асоціації приватних виконавців України Телявського Анатолія Миколайовича на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2019 року, суддя Амельохін В.В., про відмову з забезпеченні позову у справі за адміністративним позовом Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва, кандидата в члени Дисциплінарної комісії приватних виконавців від Асоціації приватних виконавців України Телявського Анатолія Миколайовича до Некомерційної професійної організації "Асоціація приватниих виконавців України", Голови П`ятого з`їзду приватних виконавців України, Голови Ради приватних виконавців України Ніколаєва Сергія Вікторовича, Секретаря П`ятого з`їзду приватних виконавців України Притуляка Валерія Миколайовича, Голови лічильної комісії П`ятого з`їзду приватних виконавців України Куземченко Андрія Сергійовича, Секретаря лічильної комісії П`ятого з`їзду приватних виконавців України Варави Романа Сергійовича, Члена лічильної комісії П`ятого з`їзду приватних виконавців України Приходько Юрія Михайловича, Міністерства юстиції України, треті особи, що не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 про визнання протиправним та скасування рішень,- У С Т А Н О В И Л А: Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва, кандидат в члени Дисциплінарної комісії приватних виконавців від Асоціації приватних виконавців України Телявський Анатолій Миколайович звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Некомерційної професійної організації "Асоціація приватниих виконавців України", Голови П`ятого з`їзду приватних виконавців України, Голови Ради приватних виконавців України Ніколаєва Сергія Вікторовича, Секретаря П`ятого з`їзду приватних виконавців України Притуляка Валерія Миколайовича, Голови лічильної комісії П`ятого з`їзду приватних виконавців України Куземченко Андрія Сергійовича, Секретаря лічильної комісії П`ятого з`їзду приватних виконавців України Варави Романа Сергійовича, Члена лічильної комісії П`ятого з`їзду приватних виконавців України Приходько Юрія Михайловича, Міністерства юстиції України, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення П`ятого з`їзду приватних виконавців України від 08.11.2019 року в частині питання № 7 (сім) порядку денного "Про обрання членів лічильної комісії" щодо обрання членів лічильної комісії, а саме: ОСОБА_16 , ОСОБА_17 - визнати відсутність повноважень члена лічильної комісії П`ятого з`їзду приватних виконавців України 08.11.2019 року ОСОБА_16 ; - визнати відсутність повноважень члена лічильної комісії П`ятого з`їзду приватних виконавців України 08.11.2019 року ОСОБА_17 ; - визнати відсутність повноважень лічильної комісії П`ятого з`їзду приватних виконавців України 08.11.2019 року у складі голови лічильної комісії - Куземченко Андрія Сергійовича, секретаря лічильної комісії - Варави Романа Сергійовича, члена лічильної комісії - ОСОБА_18 ; - визнати протиправним та скасувати Рішення П`ятого з`їзду приватних виконавців України від 08.11.2019 року в частині питання № 8 (вісім) порядку денного "Про обрання членів Дисциплінарної комісії приватних виконавців від АПВУ" щодо обрання членів Дисциплінарної комісії від Асоціації приватних виконавців України: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ; - визнати протиправним та скасувати Рішення П`ятого з`їзду приватних виконавців України від 08.11.2019 року в частині питання № 9 (дев`ять) порядку денного "Про обрання членів Кваліфікаційної комісії приватних виконавців від АПВУ" щодо обрання членів Кваліфікаційної комісії від Асоціації приватних виконавців України: ОСОБА_17 , ОСОБА_16 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ; - визнати протиправним та скасувати Рішення П`ятого з`їзду приватних виконавців України від 08.11.2019 року в частині питання № 10 (десять) порядку денного "Про обрання членів Ревізійної комісії АПВУ", щодо обрання головою Ревізійної комісії Асоціації приватних виконавців України ОСОБА_19 , а членами Ревізійної комісії Асоціації Приватних Виконавців України ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ; - скасувати наказ Міністерства юстиції України від 12.11.2019 року за № 3952/7 "Про внесення змін до наказу Міністерства юстиції України від 04.12.2017 року № 4535/7" в частині виключення зі складу Дисциплінарної комісії приватних виконавців ОСОБА_17 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та включення до складу Дисциплінарної комісії приватних виконавців ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ; - скасувати наказ Міністерства юстиції України від 12.11.2019 року № 3951/7 "Про внесення змін до наказу Міністерства юстиції України від 04.12.2017 року № 4534/7" в частині виключення зі складу Кваліфікаційної комісії приватних виконавців ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 та включення до складу Кваліфікаційно комісії Приватних виконавців ОСОБА_17 , ОСОБА_16 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . Разом з тим, 25 листопада 2019 року позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу Міністерства юстиції України від 12.11.2019 року за №3952/7 "Про внесення змін до наказу Міністерства юстиції України від 04.12.2017 року №4535/7", в частині виключення зі складу Дисциплінарної комісії приватних виконавців ОСОБА_17 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та включення до складу Дисциплінарної комісії приватних виконавців ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та наказу Міністерства юстиції України від 12.11.2019 року № 3951/7 "Про внесення змін до наказу Міністерства юстиції України від 04.12.2017 року № 4534/7" в частині виключення зі складу Кваліфікаційної комісії приватних виконавців ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 та включення до складу Кваліфікаційно комісії Приватних виконавців ОСОБА_17 , ОСОБА_16 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2019 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2019 року та прийняти нове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову. Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Положеннями ст. 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. З положень даної статті вбачається, що заходи забезпечення позову застосовуються для гарантування виконання рішення адміністративного суду, тобто недопустимості завдання позивачеві непоправної шкоди, що може призвести до неможливості виконання рішення суду в майбутньому. При цьому, саме позивач повинен навести докази для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд, при розгляді клопотання про забезпечення позову повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з передбачених ст.150 КАС України обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти; врахувати пов`язаність заходів щодо забезпечення позову з його предметом, співмірність таких заходів заявленим позовним вимогам і відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам. Колегія суддів зауважує, що інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Забезпечення позову є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового та матеріально-правового інтересу в адміністративному судочинстві, а також однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для особи рішення. При вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності та обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Крім того, колегія суддів зазначає, що для вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову слід враховувати те чи існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів. Разом з тим, відповідно до частини першою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Таким чином, обов`язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі й із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов`язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Як убачається із заяви про вжиття заходів забезпечення позову, Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва, кандидат в члени Дисциплінарної комісії приватних виконавців від Асоціації приватних виконавців України Телявський Анатолій Миколайович обґрунтовує необхідність застосування таких заходів тим, що невжиття заходів забезпечення позову, у випадку задоволення позовних вимог, унеможливить виконання рішення суду. Разом з тим, наявність очевидних ознак протиправності рішення відповідача, на яке посилається позивач у своїй заяві про забезпечення позову, може бути встановлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за наслідком розгляду справи по суті. Будь-яких прийнятних та переконливих обґрунтувань того, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат ОСОБА_20 , у клопотанні про забезпечення позову не надано. Колегія суддів зазначає, що для застосування заходів забезпечення позову необхідним є встановлення судом обставин, які б свідчили саме про вжиття уповноваженим суб`єктом заходів стягнення, проте із долучених до матеріалів справи документів та наданих представниками сторін в судовому засіданні пояснень не вбачається наявність таких. Отже, наведені заявником обґрунтування на даний час є лише припущеннями про можливе порушення його прав чи інтересів у майбутньому та не свідчать про існування обставин, за яких є неможливим чи ускладненим поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів за захистом яких він звернувся до суду. Також, колегія суддів зазначає, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2019 року у справі № 826/10936/18. Крім того, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними. Із заяви про забезпечення позову слідує, що позивачем не наведено беззаперечних доводів, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду; або є очевидними ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Не зазначив таких доводів представник позивача і в ході апеляційного розгляду справи. Разом з тим, зі змісту наявних в матеріалах справи доказів не вбачається обґрунтованого припущення, що у разі не вжиття заходів по забезпеченню позову може бути заподіяна шкода правам та інтересам позивача, а також те, що є ознаки очевидної протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. Також, заявником не надано доказів щодо існування достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів по забезпеченню позову може привести до несприятливих наслідків для його прав у разі постановлення на його користь судового рішення. Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову. Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи дане рішення, враховує вимоги ст. 2 КАС України відповідно до якої завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції є законною, підстави для її скасування відсутні, оскільки суд всебічно перевіривши доводи позивача, викладені у заяві, прийняв законну ухвалу у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2019 року. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва, кандидата в члени Дисциплінарної комісії приватних виконавців від Асоціації приватних виконавців України Телявського Анатолія Миколайовича залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2019 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України. Судя-доповідач: Бужак Н.П. Судді: Костюк Л.О. Кобаль М.І. Повний текст виготовлено: 28 січня 2020 року.