Постанова 4855 № 580/4219/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/4219/19 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції: А.М. Бабич ПОСТАНОВА Іменем України 27 січня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сорочка Є.О., суддів Єгорової Н.М., Федотова І.В., за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 січня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, за участю третьої особи - Департамент соціальної політики Черкаської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Позивач звернулася до суду з адміністративним позовом про:визнання дій державного виконавця примусового відділу Вельган О.В. неправомірними; скасування постанови від 06.12.2019 про закінчення виконавчого провадження; зобов`язання виконати виконавчий лист №580/1039/19 згідно з рішенням суду від 26.04.2019. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 08 січня 2020 року у задоволенні позову відмовлено. Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржувані дії та постанова відповідача є протиправними. Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 26.04.2019 по справі №580/1039/19, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.08.2019, зобов`язано Департамент соціальної політики Черкаської міської рад повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13 листопада 2018 року про надання житлової субсидії на оплату комунальних послуг з 1 жовтня 2018 року та прийняти рішення, передбачене пунктом 14 Положення про порядок призначення житлових субсидій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 № 848 (далі - Положення № 848). Позивачу 17.09.2019 Черкаський окружний адміністративний суд видав виконавчий лист, на підставі якого головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаської області Вельган О.В. постановою від 20.09.2019 відкрила виконавче провадження №60120984. Листами від 04.10.2019 №7796/285/01-10, від 23.10.2019 №8417/28-5/01-10 та від 26.11.2019 №9575/285/01-10 боржник повідомив орган виконавчої служби, що на виконання вищевказаного рішення суду 29.08.2019 на засіданні комісії Виконавчого комітету Черкаської міської ради для розгляду питань щодо призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, надання населенню пільг та житлових субсидій повторно розглянув заяву позивача від 13.11.2018 про надання житлової субсидії на оплату житлово-комунальних послуг з 01.10.2018. За наслідками розгляду заяви департамент прийняв рішення, оформлене протоколом від 29.08.2019 №43, про відмову у призначенні позивачу житлової субсидії у зв`язку з тим, що у складі домогосподарства або у складі сім`ї члена домогосподарства є особи, у яких середньомісячний дохід менший, ніж розмір мінімальної заробітної плати, встановлений на початок періоду, за який розраховуються доходи для призначення субсидії, ними або за них не сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі не меншому, від мінімального, сумарно протягом трьох місяців у періоді, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії та у зв`язку з простроченою понад місяць заборгованістю з оплати житлово-комунальних послуг, витрат на управління багатоквартирним будинком, загальна сума якої перевищує 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на день звернення. У зв`язку із викладеним, 06.12.2019 відповідачем прийнято спірну постанову про закінчення виконавчого провадження №60120984 у зв`язку з повним фактичним виконанням рішення відповідно до пункту 9 частини першої статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження». Не погодившись з таким рішенням, вважаючи свої права порушеними, позивач звернулась до суду з позовом. Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що рішення суду є виконаним, а спірна постанова про закінчення виконавчого провадження прийнята та спірні дії вчинено в межах, порядку та у спосіб, визначених законодавством. Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII. Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (частина перша статті 5 Закону України "Про виконавче провадження"). Відповідно до статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" на державного виконавця покладено обов`язок проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону. Пунктом 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Як зазначалося, спірним у даній справі є закінчення відповідно до вимог пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчого провадження з виконання виконавчого листа, виданого з виконання рішення суду у справі №580/1039/19, яким Департамент соціальної політики Черкаської міської ради зобов`язано повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13 листопада 2018 року про надання житлової субсидії на оплату комунальних послуг з 1 жовтня 2018 року та прийняти рішення, передбачене пунктом 14 Положення №

848. Отже, для правильного вирішення даної справи слід встановити чи дійсно станом на час прийняття оскаржуваної постанови Департаментом соціальної політики Черкаської міської ради було виконане рішення суду у справі № 580/1039/19. У світлі викладеного, колегія суддів наголошує на тому, що суди приймаючи рішення по справі № 580/1039/19 щодо зобов`язання Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13 листопада 2018 року та прийняти рішення, не визнавали право позивача на отримання субсидії. У судових рішеннях по справі № 580/1039/19, також не містилося застережень щодо необхідності позитивного вирішення питання надання позивачу субсидії, а визначалася лише необхідність постановлення рішення відповідно до пункту 14 Положення № 848, яким передбачалося обов`язок структурного підрозділу з питань соціального захисту населення прийняття одного з таких рішень: про призначення житлової субсидії; про відмову в призначенні житлової субсидії; про подання документів на розгляд комісії. Так, на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26.04.2019 по справі №580/1039/19 Департамент соціальної політики Черкаської міської ради повторно розглянув заяву позивача від 13 листопада 2018 року про надання житлової субсидії на оплату комунальних послуг з 1 жовтня 2018 року та прийняв рішення, оформлене протоколом від 29.08.2019 №43, про відмову у призначенні позивачу житлової субсидії у зв`язку з тим, що у складі домогосподарства або у складі сім`ї члена домогосподарства є особи, у яких середньомісячний дохід менший, ніж розмір мінімальної заробітної плати, встановлений на початок періоду, за який розраховуються доходи для призначення субсидії, ними або за них не сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі не меншому, від мінімального, сумарно протягом трьох місяців у періоді, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії та у зв`язку з простроченою понад місяць заборгованістю з оплати житлово-комунальних послуг, витрат на управління багатоквартирним будинком, загальна сума якої перевищує 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на день звернення. Враховуючи викладене, Департамент соціальної політики Черкаської міської ради у повній мірі виконав рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26.04.2019 по справі №580/1039/19 у зв`язку із чим у державного виконавця були наявні правові підстави для закриття виконавчого провадження відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження». Незгода позивача із суттю рішення Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради за результатами розгляду заяви, визначеної у рішенні Черкаського окружного адміністративного суду від 26.04.2019 по справі №580/1039/19, не свідчить про невиконання такого рішення суду та може бути окремою підставою для звернення до суду щодо оскарження згаданого рішення міської ради. У свою чергу, перевірка правомірності відмови у наданні субсидії, до того ж з підстав, відмінних від тих, які були предметом спору у справі №580/1039/19, виходить за межі компетенції відповідача у спірному виконавчому провадженні, а також не є і предметом спору у справі, що розглядається. Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про правомірність винесеної відповідачем постанови про закінчення виконавчого провадження. Під час розгляду даної справи, колегією суддів не було встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які б вплинули на правильність вирішення спору та могли бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду. Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про відмову у задоволенні позову. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС). Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись статтями 34, 243, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 січня 2020 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Є.О. Сорочко Суддя Н.М. Єгорова Суддя І.В. Федотов