Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 120/1935/19-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/1935/19-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Маслоід О.С. Суддя-доповідач - Біла Л.М. 22 січня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Білої Л.М. суддів: Гонтарука В. М. Шидловського В.Б. , за участю: секретаря судового засідання: Черняк А.В., позивача - ОСОБА_1 представника позивача - Піпка А.М. представника відповідача - Портянка О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Антимонопольного комітету України на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05 вересня 2019 року (повний текст якого складено 10 вересня 2019 року у м. Вінниці) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Антимонопольного комітету України про визнання протиправним та скасування наказу, В С Т А Н О В И В : В червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Антимонопольного комітету України про визнання протиправним та скасування наказу № 166-ВК від 21.02.2019 року "Про накладення дисциплінарного стягнення" зі змінами, внесеними наказом № 685-ВК від 29.05.2019 року. Підставою звернення з даним позовом до суду слугувала незгода позивача з наказом № 166-ВК від 21.02.2019 року "Про накладення дисциплінарного стягнення", яким його притягнули до відповідальності за вчинення повторного протягом року дисциплінарного проступку. При цьому, позивач зазначає, що попередній наказ № 859-рк від 01.10.2018 року "Про накладення дисциплінарного стягнення", яким його вперше було притягнуто до відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку визнано протиправним та скасовано постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду у справі № 0240/3661/18-а від 21.03.2019 року. Також позивач звертає увагу на те, що оскаржуваний в межах даної справи наказ, будучи предметом перевірки Національного агентства з питань державної служби, рекомендований останнім до скасування. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 05 вересня 2019 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Антимонопольного комітету України № 166-ВК від 21.02.2019 року "Про накладення дисциплінарного стягнення" зі змінами, внесеними наказом № 685-ВК від 29.05.2019 року. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Антимонопольного комітету України на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 768 грн. 40 коп. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Зокрема, відповідач зазначає про доцільність застосування до позивача такого виду дисциплінарного стягнення, як попередження про неповну службову відповідність, оскільки це було повторне притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за вчинений дисциплінарний проступок, передбачений п. 5 ч. 2 ст. 65 Закону України "Про державну службу". У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечив доводи, наведені в апеляційній скарзі та просив залишити її без задоволення. Обгрунтовуючи власну позицію, ОСОБА_1 зазначив, що визначальним у даній ситуації є відсутність системності дисциплінарного проступку, що свідчить про незаконність притягнення його до дисциплінарної відповідальності у формі попередження про неповну службову відповідність. В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі та за обставин викладених в ній просив суд задовольнити її, а рішення суду першої інстанції - скасувати. Представник позивача та позивач в судовому засіданні заперечили проти задоволення апеляційної скарги та просили суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача та пояснення учасників справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, позивач обіймає посаду голови Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України та як керівник територіального органу державної влади у відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 6 ЗУ "Про державну службу" відноситься до посади категорії "Б" державних службовців. Наказом відповідача № 859-вк від 01.10.2018 року "Про накладення дисциплінарного стягнення" позивачеві оголошено догану та позбавлено преміальних виплат за IV квартал 2018 року. Вказаний наказ рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 08.01.2019 року у справі № 0240/3661/18-а визнаний правомірним та залишений в силі. Наказом відповідача № 166-ВК від 21.02.2019 року "Про накладення дисциплінарного стягнення" за вчинення систематичного (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого п. 5 ч. 2 ст. 63 ЗУ "Про державну службу", у вигляді невиконання наказу керівника, а саме: наказу Голови Антимонопольного комітету України від 28.12.2017 року № 140 "Про затвердження Порядку погодження проектів рекомендацій та проектів подань з попередніми висновками у справах про порушення законодавства про захист економічної конкуренції" позивача попереджено про неповну службову відповідність та позбавлено преміальних виплат за перший квартал 2019 року. Не погоджуючись з наказом, позивач 01.03.2019 року звернувся з відповідною скаргою до Національного агентства України з питань державної служби. Національним агентством України з питань державної служби за результатами розгляду скарги позивача, проведено позапланову безвиїзну перевірку відповідача стосовно дотримання вимог ЗУ "Про державну службу" та інших нормативно-правових актів з питань державної служби під час накладення дисциплінарного стягнення на позивача, в результаті якої виявлено, що перед накладенням дисциплінарного стягнення суб`єктом призначення не отримано від позивача письмове пояснення, а також позивача позбавлено преміальних виплат, що не передбачено Законом України "Про державну службу". Вказані висновки зафіксовані у довідці № 5/19 від 11.05.2019 року. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.03.2019 року по справі № 0240/3661/18-а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08.01.2019 року скасовано та прийнято нове, яким наказ відповідача № 859-вк від 01.10.2018 року "Про накладення дисциплінарного стягнення" визнано протиправним та скасовано. 29.05.2019 року наказом відповідача № 658-ВК "Про внесення змін до наказу" внесені зміни до оскаржуваного наказу, а саме у п. 1 слова та цифри "та позбавити його преміальних виплат за перший квартал 2019 року" виключено. 25.06.2019 року Національним агентством України з питань державної служби прийнято вимогу № 73 про скасування наказу відповідача № 166-ВК від 21.02.2019 року "Про накладення дисциплінарного стягнення". Відповідач зазначену вимогу не виконав, а на момент розгляду даної справи оскаржує її до Окружного адміністративного суду м. Києва. Не погоджуючись з фактом притягнення його до дисциплінарної відповідальності за повторне вчинення дисциплінарного проступку, позивач звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач не довів правомірності своїх дій, а його заперечення не ґрунтуються на вимогах чинного національного законодавства та засадах верховенства права. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та надаючи оцінку правовідносинам сторін, виходить з наступного. Відповідно до статті 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" (далі - Закон №3659-12), Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. Стаття 5 Закону №3659-12 визначає, що Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України "Про захист економічної конкуренції", "Про захист від недобросовісної конкуренції", "Про державну допомогу суб`єктам господарювання", цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів. Згідно ст. 1 Закону України "Про державну службу" (далі Закон №889-VIIІ), державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; 2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; 3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; 4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; 5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; 6) управління персоналом державних органів; 7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством. Основні обов`язки державних службовців визначені статтею 8 Закону України "Про державну службу", зокрема, державний службовець зобов`язаний: 1) дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки; 3) поважати гідність людини, не допускати порушення прав і свобод людини та громадянина; 4) з повагою ставитися до державних символів України; 5) обов`язково використовувати державну мову під час виконання своїх посадових обов`язків, не допускати дискримінацію державної мови і протидіяти можливим спробам її дискримінації; 6) забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; 7) сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов`язки; 8) виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України; 9) додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції; 10) запобігати виникненню реального, потенційного конфлікту інтересів під час проходження державної служби; 11) постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності та удосконалювати організацію службової діяльності; 12) зберігати державну таємницю та персональні дані осіб, що стали йому відомі у зв`язку з виконанням посадових обов`язків, а також іншу інформацію, яка відповідно до закону не підлягає розголошенню; 13) надавати публічну інформацію в межах, визначених законом. Державні службовці виконують також інші обов`язки, визначені у положеннях про структурні підрозділи державних органів та посадових інструкціях, затверджених керівниками державної служби в цих органах. У разі виявлення державним службовцем під час його службової діяльності або поза її межами фактів порушення вимог цього Закону з боку державних органів, їх посадових осіб він зобов`язаний звернутися для забезпечення законності до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Норми ст.61 Закону №889-VIII визначають, що службова дисципліна забезпечується шляхом: 1) дотримання у службовій діяльності вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів у сфері державної служби та виконання правил внутрішнього службового розпорядку; 2) формування керівником державної служби у підпорядкованих державних службовців високих професійних якостей, сумлінного ставлення до виконання своїх посадових обов`язків, поваги до прав і свобод людини і громадянина, їхньої честі та гідності, а також до держави, державних символів України; 3) поєднання керівниками усіх рівнів методів переконання, виховання і заохочення із заходами дисциплінарної відповідальності щодо підпорядкованих державних службовців; 4) поєднання повсякденної вимогливості керівників до підпорядкованих державних службовців з постійною турботою про них, виявленням поваги до їхньої честі та гідності, забезпеченням гуманізму та справедливості. Частиною 1 статті 64 Закону №889-VIII встановлено, що за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом. Відповідно до частини 1 статті 65 Закону №889-VIII підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто, протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення. Підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення ( ч. 1 ст. 65 Закону №889-VIII ). Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 65 Закону №889-VIII дисциплінарним проступком є невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень. Статтею 66 Закону №889-VIII також визначено, що державний службовець не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності, якщо минуло шість місяців з дня, коли керівник державної служби дізнався або мав дізнатися про вчинення дисциплінарного проступку, не враховуючи час тимчасової непрацездатності державного службовця чи перебування його у відпустці, або якщо минув один рік після його вчинення або постановлення відповідної окремої ухвали суду. До державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: зауваження; догана; попередження про неповну службову відповідність; звільнення з посади державної служби. У разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4, 5 та 12 частини другої статті 65 цього Закону, суб`єктом призначення або керівником державної служби такому державному службовцю може бути оголошено догану. У разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 2 та 8 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4 та 5 частини другої статті 65 цього Закону, суб`єкт призначення або керівник державної служби може попередити такого державного службовця про неповну службову відповідність. Відповідно до ч. 1 ст. 67 Закону №889-VIII дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов`язків. Надаючи правову оцінку правомірності прийняття оскаржуваного наказу, колегія суддів зазначає наступне. Як вбачається з матеріалів справи, підставою притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності є систематичне (повторне протягом року) вчинення дисциплінарного проступку, що може бути застосовано виключно у разі встановлення факту його вчинення та вини державного службовця. В даному випадку дисциплінарний проступок позивача полягає у невиконанні наказу керівника від 28.12.2017 року - Порядку № 140 щодо погодження проектів документів. Суд першої інстанції в ході встановлення обставин вказаного дійшов висновку, що сторонами по справі по різному трактуються положення Порядку № 140, зокрема, п. 9., оскільки останнє не містить чіткого визначеного порядку погодження проектів документів. З метою забезпечення правильного (однакового) застосування територіальними відділеннями законодавства про захист економічної конкуренції наказом Голови Антимонопольного комітету України № 140 від 28.12.2017 року затверджено Порядок погодження проектів рекомендацій та проектів подань з попередніми висновками у справах про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Порядок № 140 визначає процедуру погодження територіальними відділеннями Антимонопольного комітету України з Антимонопольним комітетом України проектів рекомендацій та проектів подань з попередніми висновками у справах про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (в тому числі про захист від недобросовісної конкуренції). Погодження проектів документів здійснюється керівником Відділу координації роботи юридичних служб територіальних відділень юридичного департаменту комітету за погодженням з керівником юридичного департаменту комітету (п. 4 Порядку № 140). Такі документи направляються територіальними відділеннями засобами електронної пошти на електронну адресу керівника відділу з приміткою в темі листа "НА ПОГОДЖЕННЯ" (п. 5 Порядку № 140). У відповідності до п. 6.5 Порядку № 140 відділ за результатами розгляду проектів документів, що надійшли на погодження, повідомляє територіальне відділення щодо погодження/непогодження останніх, засобами електронної пошти. Згідно п. 8 Порядку № 140 виявлення відділом, за результатами розгляду проектів документів, що надійшли на погодження: неповного з`ясування обставин, які мають значення для справи; не доведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у проекті документа, обставинам справи; порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права, є підставою для непогодження вказаних проектів документів. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає, що пунктом 9 Порядку № 140 передбачено, що територіальні відділення, яким за результатами розгляду проектів документів, відділом повідомлено про їх непогодження, після доопрацювання/виправлення недоліків повторно подають їх на погодження відділу. Як встановлено в ході розгляду справи, позивачем на погодження відділу було направлено проект документу (подання з попередніми висновками), у погодженні якого було відмовлено. В подальшому вказаний проект двічі направлявся на погодження відділу, який останній так і не погодив. Вказані обставини сторонами не заперечуються. Факт наявності активної дії зі сторони позивача, яка виявилась у неодноразовому направленні на погодження комітету документа, сторонами також не заперечується. Позиція відповідача щодо необхідності направлення на погодження доопрацьованого проект документу декілька разів, доки останній не буде погоджений відділом, судом першої інстанції відхилена, з огляду на встановлений факт наявності активної дії зі сторони позивача, яка виявилась у неодноразовому направленні на погодження комітету документа. До того ж, як засвідчено матеріалами справи, повідомлення, отриманні в результаті надіслання проекту документу до відділення на погодження не містили вказівок щодо доопрацювання вказаного документу та подальшого його направлення на нове погодження. Окрім того, судова колегія звертає увагу на те, що п. 5 Порядку №140 передбачено, що направлення проектів подання на погодження як первісно так і повторно не входить до обов`язків голови Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, адже сканкопії проектів документів, зазначених у п. 3 цього Порядку (завізованих членом адміністративної колегії територіального відділення, відповідального за підготовку цього документу, або особами відповідальними за підготовку цих документів, та особами залученими до підготовки), направляються територіальними відділеннями засобами електронної пошти на електронну адресу керівника Відділу з приміткою в темі листа "НА ПОГОДЖЕННЯ". Натомість в п. 23 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України №5 від 19.04.1994 року (далі Правил) передбачено, що за результатами збору та аналізу документів у справі працівник, якому доручено здійснювати вказані дії, складає подання про попередні висновки у справі. Як пояснено позивачем в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, направлення двох проектів подання на погодження здійснено заступником голови - начальником 1 ВДР Вихованцем О.В., що підтверджується до того ж, наявними у справі проектами подань з попередніми висновками у справі №01-15/01-18, які двічі повертались Відділом без погодження. Судова колегія зауважує, що друге подання не містить резолюції позивача і даний аспект може бути розцінено як порушення індивідуального характеру юридичної відповідальності (ст. 61 Конституції України). Поряд з цим, судова колегія звертає увагу на те, що жодним пунктом Порядку № 140 не передбачено, що направлення проектів подання на погодження до Відділу входить до обов`язків Голови територіального відділення. Обов`язком Голови є виключно внесення поданих документів на розгляд Адміністративної колегії територіального відділення. При цьому, не внесення головою територіального відділення поданих відповідними працівниками матеріалів, протиправно усунуть Колегію від прийняття будь-яких рішень. Судова колегія, в розрізі дослідження вказаного питання, звертає увагу на те, що як засвідчено матеріалами справи та не заперечувалось учасниками справи, рішення Адміністративної колегії Вінницького територіального відділення Антимонопольного комітету України за результатами розгляду вищевказаних документів, прийнято 06.06.2018 року і в подальшому набравши чинності оскільки не було скасовано а ні вищестоящим органом, а ні в судовому порядку, було виконано суб`єктом якому адресовано, що також розцінюється, як доказ відсутності порушень з боку позивача. В даному випадку, судова колегія зауважує, що доводи апеляційної скарги не спростовують вказаного, оскільки являють собою виключно суб`єктивне трактування відповідачем приписів п. 9 Порядку №

140. Відповідачем залишено поза увагою необхідність з`ясування всіх обставин у справі про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та не встановлено факт наявності ознак дисциплінарного проступку саме в діях позивача. Жодних фактів, які б надали судовій колегія привід оцінити встановлені обставини в ракурсі наявності бездіяльності зі сторони позивача відповідачем не наведено, оскільки зміст апеляційної скарги з даного питання повністю дублює позицію Комітету, викладену у відзиві на позовну заяву. Таким чином, судова колегія, враховуючи приписи ч. 2 ст. 77 КАС України, якими обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, відхиляє доводи Антимонопольного комітету України з приводу недотримання позивачем процедури погодження проектів документів та погоджується з позицією суду першої інстанції, як такою, що є обгрунтованою та підтвердженою належними та допустимими доказами. Щодо системності (повторного протягом року) дисциплінарного проступку, який вчинив позивач, то судова колегія зазначає наступне. Як встановлено в ході розгляду справи, системність вчинення дисциплінарного проступку позивача полягає у тому, що наказом №859-рк від 01.10.2018 року позивача було притягнено до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 08.01.2019 року у справі № 0240/3661/18 вказаний наказ залишений в силі. Проте, постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.03.2019 року наказ №859-рк від 01.10.2018 скасований, як такий, що є протиправним. В даному випадку слід зауважити, що оскільки однією з підстав прийняття наказу №166-ВК від 21.02.2019 року "Про накладення дисциплінарного стягнення", зі змінами внесеними наказом №685-ВК від 29.05.2019 року, є наказ №859-рк від 01.10.2018 року "Про накладення дисциплінарного стягнення", який є скасованим, на разі відсутній юридичний факт існування системності дисциплінарного проступку, що у своїй сукупності свідчить про незаконність притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у формі попередження про неповну службову відповідність. Судова колегія, надаючи оцінку вказаному, вважає за необхідне зауважити, що факт скасування наказу №859-рк від 01.10.2018 року постановою суду апеляційної інстанції від 21.03.2019 року чи його чинність на момент прийняття наказу №166-вк від 21.02.2019 року, жодним чином не впливає на факт встановлення вини позивача у вчиненні дисциплінарного проступку щодо недотримання процедури погодження проектів документів, оскільки є самостійною підставою для визнання протиправним та скасування наказу №166-вк від 21.02.2019 року "Про накладення дисциплінарного стягнення". Отже, підсумовуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не містять належного спростування вищевказаних висновків суду першої інстанції, які в повному обсязі відповідають встановленим обставинам по справі, а тому оскаржуване рішення не підлягає скасуванню. При цьому, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Антимонопольного комітету України залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05 вересня 2019 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 27 січня 2020 року. Головуючий Біла Л.М. Судді Гонтарук В. М. Шидловський В.Б.