Постанова 4855 № 640/6727/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/6727/19 Суддя (судді) першої інстанції: Погрібніченко І.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 січня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Кучми А.Ю., суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В. за участю секретаря Островської О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Управління Державної Міграційної Служби України у Волинській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 вересня 2019 року (м. Київ, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної Міграційної Служби України у Волинській області про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії,- В С Т А Н О В И Л А : ОСОБА_1 звернувся з позовом, в якому просить: - визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 21 червня 2018 року, яким було скасовано попереднє рішення про набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини 1 статті 8 Закону України «Про громадянство України» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; - зобов`язати посадових осіб УДМС України у Волинській області внести до відповідних реєстрів та баз даних інформацію про скасування рішення УДМС України у Волинській області від 21 червня 2018 року, яким було скасовано попереднє рішення про набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини 1 статті 8 Закону України «Про громадянство України» ОСОБА_1 . Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішенням ВГІРФО УМВС України у Волинській області від 30 квітня 2011 року ОСОБА_1 оформлено набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини 1 статті 8 Закону України «Про громадянство України» та видано паспорт громадянина України, однак 13 лютого 2019 року при спробі перетнути кордон України працівниками прикордонної служби ВПС «Бориспіль» було вилучено його паспорт громадянина України для виїзду за кордон та прийнято рішення про відмову у перетинанні державного кордону на в`їзд в Україну. Зазначені дії працівників прикордонної служби були зумовлені прийняттям УДМС України у Волинській області рішення від 21 червня 2018 року, яким, відповідно до статті 21 Закону України «Про громадянство України» скасовано попереднє рішення про набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини 1 статті 8 Закону України «Про громадянство України» ОСОБА_1 , у зв`язку з поданням останнім свідомо неправдивих відомостей. Позивач вважає вказане рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки відповідачем не було зібрано та отримано доказів того, що на час прийняття спірного рішення саме позивачем було подано свідомо неправдиві відомості і що відносно нього є відповідне рішення компетентних органів щодо визнання його винним у підробленні документів, так само як і відсутні посилання на встановлення недостовірності або фальсифікації документів, поданих позивачем до заяви про набуття громадянства України. Згідно з відзивом на адміністративний позов відповідачем зазначено, що у 2018 році УДМС України у Волинській області отримано інформацію від Служби безпеки України, проведено перевірку та встановлено факт набуття громадянства України з порушенням законодавства громадянином Російської Федерації - діячем однієї з релігійних організацій, а саме встановлено, що позивач на час подання документів для отримання громадянства України надав завідомо неправдиву інформацію відносно свого громадянства, оскільки він на той час був громадянином Сполучених штатів Америки та Російської Федерації. Крім того, за наявними у відповідача даними встановлено, що позивач після набуття громадянства України при перетині кордону України протягом 2014 року, 2016 року та 2017 року використовував паспорт громадянина США, а до 2013 року - паспорт громадянина Російської Федерації. Встановлені обставини на думку відповідача є достатніми для прийняття оскаржуваного рішення. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 вересня 2019 року адміністративний позов задоволено. Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволення позовних вимог. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з`ясування усіх фактичних обставин у справі. Наголошує, що позивач на час подання документів для отримання громадянства України надав завідомо неправдиву інформацію відносно свого громадянства, оскільки він на той час був громадянином Сполучених штатів Америки та Російської Федерації, що суперечить нормам чинного законодавства України. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін. Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 01 квітня 2011 року позивач, як особа без громадянства, звернувся до ВГІРФО Горохівського РВ УМВС України у Волинській області для подачі документів на оформлення набуття громадянства України відповідно до частини 1 статті 8 Закону України «Про громадянство України». Разом із заявою про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням позивач надав також копію свідоцтва про народження серії IV ЖД НОМЕР_2 , копію паспорта громадянина РФ, довідку про вихід з громадянства РФ №1728 від 17 жовтня 2008 року, фотокартку, квитанції. 30 квітня 2011 року рішенням ВГІРФО УМВС України у Волинській області ОСОБА_1 . оформлено набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини 1 статті 8 Закону України «Про громадянство України». Також, 30 квітня 2011 року ОСОБА_1 отримав довідку про реєстрацію особи громадянином України. Крім того, 30 квітня 2011 року ОСОБА_1 отримав документований паспортом громадянина України серії НОМЕР_3 , виданий Горохівським РВ УМВС України у Волинській області. В подальшому Служба безпеки України листом від 22 травня 2018 року №5/3/3-3950 повідомила Департамент з питань громадянства, паспортизації та реєстрації ДМС України про те, що в ході оперативно - службової діяльності отримано інформацію щодо створення загрози національним інтересам України з боку керівника релігійної громади Української право власної Церкви «Десятинний храм Різдва Пресвятої Богородиці у Шевченківському районі м. Києва» та настоятеля «Десятинного чоловічого монастиря Різдва Пресвятої Богородиці» ОСОБА_1 , який одночасно є громадянином України, РФ та США. Також у листі зазначено, що за наявними даними, на час подання документів для отримання громадянства України, ОСОБА_1 надав завідомо неправдиву інформацію відносно свого громадянства, оскільки він на той час був громадянином РФ та США, при цьому, останній не подав документи на припинення громадянства цих країн, у зв`язку з чим порушив законодавство України про громадянство. Разом із наведеним листом, Службою безпеки України надано письмові пояснення ОСОБА_1 від 05 травня 2018 року та лист Державної прикордонної служби України від 03 травня 2018 року за вих. №0вих.4-19220/0/15-18 щодо перетину державного кордону ОСОБА_1 Департамент з питань громадянства, паспортизації та реєстрації ДМС України листом від 06 червня 2018 року за вих. №4673/1/0701 направив за належністю до УДМС України у Волинській області лист СБУ від 22 травня 2018 року №5/3/3-3950 щодо порушення ОСОБА_1 законодавства України про громадянство України. УДМС України у Волинській області листом від 12 червня 2018 року за вих. №0701.2.1-3742/0701.3-18 направило вказані вище документи на адресу Горохівської РС Управління ДМС України у Волинській області з проханням вжити заходів відповідно до статті 21 Закону України «Про громадянство України» та пункту 88 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року №215. 19 червня 2018 року Горохівською РС УДМС України у Волинській області підготовано Подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України відносно ОСОБА_1 , яке направлено до УДМС України у Волинській області. Рішенням УДМС України у Волинській області від 21 червня 2018 року на підставі статті 21 Закону України «Про громадянство України» скасовано рішення ВГІРФО УМВС України у Волинській області від 30 квітня 2011 року про набуття громадянства України за територіальним походженням відповідально до частини 1 статті 8 Закону України «Про громадянство України» у зв`язку з тим, що громадянство України було набуто унаслідок подання свідомо неправдивих даних. Про прийняття вказаного рішення Горохівське РС УДМС України у Волинській області повідомило позивача листом №0713/387/1 від 27 червня 2018 року. Також, вказаним листом повідомлено позивача про необхідність повернення до Горохівського РС УДМС України у Волинській області або до найближчого територіального органу ДМС України паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 , виданого Горохівським РВ УМВС України у Волинській області 30 квітня 2011 року на ім`я ОСОБА_1 . Позивач, не погоджуючись з таким рішенням відповідача, звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що УДМС України у Волинській області, приймаючи оскаржуване рішення, діяло поза межами повноважень та у спосіб, що визначених Конституцією та законами України, необґрунтовано, упереджено, недобросовісно, не розсудливо, без дотримання принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. У відповідності до статті 4 Конституції України в Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом. Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб визначено Законом України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 року №2235-III (далі - Закон №2235-III). Так, відповідно до положень статті 2 Закону №2235-III, законодавство України про громадянство ґрунтується на таких принципах: 1) єдиного громадянства - громадянства держави Україна, що виключає можливість існування громадянства адміністративно-територіальних одиниць України. Якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Якщо іноземець набув громадянство України, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України; 2) запобігання виникненню випадків безгромадянства; 3) неможливості позбавлення громадянина України громадянства України; 4) визнання права громадянина України на зміну громадянства; 5) неможливості автоматичного набуття громадянства України іноземцем чи особою без громадянства внаслідок укладення шлюбу з громадянином України або набуття громадянства України його дружиною (чоловіком) та автоматичного припинення громадянства України одним з подружжя внаслідок припинення шлюбу або припинення громадянства України другим з подружжя; 6) рівності перед законом громадян України незалежно від підстав, порядку і моменту набуття ними громадянства України; 7) збереження громадянства України незалежно від місця проживання громадянина України. За приписами статті 21 Закону №2235-III рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується, якщо особа набула громадянство України відповідно до статей 8 та 10 цього Закону шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України. Указом Президента України від 27 березня 2001 року №215 затверджено Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень (далі - Порядок №215), яким визначено перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України. Згідно з пунктом 92 Порядку №215 територіальні органи Державної міграційної служби України приймають рішення про оформлення набуття громадянства України: за народженням; за територіальним походженням; внаслідок поновлення у громадянстві; внаслідок усиновлення; внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування, влаштування дитини в дитячий заклад чи заклад охорони здоров`я, в дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім`ю або передачі на виховання в сім`ю патронатного вихователя; внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки; у зв`язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини; внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства; за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України. Відповідно до підпункту «б» пункту 88 Порядку №215 для скасування рішень про оформлення набуття громадянства України відповідно до статті 21 Закону територіальними органами Державної міграційної служби України, дипломатичними представництвами чи консульськими установами України готуються такі документи, зокрема, документи, які підтверджують, що особа набула громадянство України за територіальним походженням (стаття 8 Закону) або була поновлена у громадянстві України (стаття 10 Закону) шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянства України (довідка територіального органу Державної міграційної служби України, дипломатичного представництва чи консульської установи про те, що іноземець, який подав зобов`язання припинити іноземне громадянство, не подав документ про припинення цього громадянства, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації його громадянином України, а незалежні від особи причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства не існують (частина п`ята статті 8 та частина друга статті 10 Закону); інформація територіального органу Державної міграційної служби України про те, що іноземець, який подав декларацію про відмову від іноземного громадянства, не повернув паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави (частина восьма статті 8 та частина сьома статті 10); інформація про те, що на момент реєстрації громадянином України існували підстави, за наявності яких особа не поновлюється у громадянстві України (частини перша та друга статті 10 з урахуванням частини п`ятої статті 9 Закону; частина п`ята статті 10 Закону); інформація про інші неправдиві відомості та фальшиві документи, які були подані для набуття громадянства України відповідно до статей 8 та 10 Закону, або інформація про приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України відповідно до статей 8 та 10 Закону. Територіальний підрозділ Державної міграційної служби України не пізніш як у тижневий строк з дня одержання повідомлення про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України повідомляє про це відповідну особу у письмовій формі із зазначенням причин скасування такого рішення. З аналізу вищевикладеного вбачається, що рішення про оформлення набуття громадянства України може бути скасовано відповідним територіальним органом ДМС (у даному випадку УДМС України у Волинській області) на підставі подання, підготованого територіальним підрозділом ДМС України, до якого цією особою подавалися документи щодо оформлення набуття громадянства України (у даному випадку ВГІРФО Горохівського РВ УМВС України у Волинській області) та лише за наявності обставин, визначених статтею 21 Закону №2235-III, тобто подання особою свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів. З матеріалів справи №7 про набуття громадянства України ОСОБА_1 за №67245/65-11 вбачається, що позивач, як особа без громадянства, набув громадянство України за територіальним походженням, відповідно до частини 1 статті 8 Закону №2235-III. Відповідно до частини 1 статті 8 Закону №2235-III особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов`язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов`язання припинити громадянство всіх цих держав. Позивач, народившись у м. Одеса, будучи особою без громадянства, звернувшись до ВГІРФО УМВС України у Волинській області з відповідною заявою про набуття громадянства, до якої долучив довідку посольства РФ в Україні №1728 від 17 жовтня 2008 року про втрату громадянства РФ, набув громадянства України відповідно до приписів частини 1 статті 8 Закону №2235-III. Згідно з декларацією про відсутність іноземного громадянства від 04 квітня 2011 року позивач поставив відмітку у її відповідній графі про те, що він є особою без громадянства у зв`язку з виходом з громадянства РФ. Разом із тим, підставою для порушення питання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України ОСОБА_1 слугував лист СБУ від 22 травня 2018 року №5/3/3-3950, зі змісту якого встановлено, що позивач після набуття громадянства України використовував для перетину державного кордону України паспорти громадянина США та громадянина РФ, оформлені на його ім`я. Так, з листа Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 03 травня 2018 року за вих. №0.184-19220/0/15-18 вбачається, що відповідно до наявної у базі даних інформації ОСОБА_1 перетинав державний кордон України: - 06 квітня 2014 року - в`їзд на територію України за паспортом громадянина США № НОМЕР_4; - 13 квітня 2014 року - виїзд до м . Відень, Австрія за паспортом громадянина США № НОМЕР_4; - 15 квітня 2014 року - в`їзд на територію України за паспортом громадянина США № НОМЕР_4; - 20 травня 2014 року - виїзд до м. Рим, Італія за паспортом громадянина США № НОМЕР_4; - 23 травня 2014 року - в`їзд на територію України за паспортом громадянина США № НОМЕР_4; - 25 червня 2014 року - виїзд до м. Афіни, Греція за паспортом громадянина США № НОМЕР_4; - 03 липня 2014 року - в`їзд на територію України за паспортом громадянина США № НОМЕР_4; - 20 лютого 2015 року - в`їзд на територію України за паспортом громадянина США № НОМЕР_4; - 24 квітня 2015 року - виїзд до м. Тель - Авів, Ізраїль за паспортом громадянина США № НОМЕР_4; - 02 травня 2015 року - в`їзд на територію України за паспортом громадянина США № НОМЕР_4; - 25 червня 2017 року - в`їзд на територію України за паспортом громадянина США № НОМЕР_4 ; - 25 червня 2017 року - виїзд до м. Стокгольм, Швеція за паспортом громадянина США № НОМЕР_4; - 28 червня 2017 року - в`їзд на територію України за паспортом громадянина США № НОМЕР_4 ; - 29 липня 2017 року - виїзд до м. Ніцца, Франція за паспортом громадянина США № НОМЕР_4; - 05 серпня 2017 року - в`їзд на територію України за паспортом громадянина США № НОМЕР_4 . Крім того, з роздруківок, наявних у матеріалах справи щодо перетину позивачем державного кордону України встановлено: - 18 лютого 2013 року - в`їзд на територію України за паспортом громадянина РФ № НОМЕР_5; - 16 лютого 2013 року - виїзд за межі території України за паспортом громадянина РФ № НОМЕР_5; - 11 червня 2012 року - виїзд за межі території України за паспортом громадянина РФ № НОМЕР_5; - 23 березня 2012 року - в`їзд на територію України за паспортом громадянина РФ № НОМЕР_5 ; - 09 березня 2012 року - виїзд за межі території України за паспортом громадянина РФ № НОМЕР_5. Таким чином, з наведених вище даних Державної прикордонної служби України вбачається, що позивач користувався для перетину кордону України в обидва напрямки до 2013 року паспортом громадянина РФ № НОМЕР_5 , а до 2017 року - паспортом громадянина США № НОМЕР_4. Відповідно до частин 4, 5, 6 та 7 статті 8 Закону №2235-III (у редакції, чинній на момент прийняття рішення від 30 квітня 2011 року) іноземці, зазначені у частинах першій - третій статті, які подали зобов`язання припинити іноземне громадянство, повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України. Якщо іноземці, маючи всі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання такого документа, з незалежних від них причин не можуть отримати його, вони подають декларацію про відмову від іноземного громадянства. Норми законодавства покладають на особу обов`язок подати документ, виданий уповноваженим органом відповідної держави про зобов`язання припинити іноземне громадянство, протягом двох років з моменту реєстрації її громадянином України, а у разі неможливості отримання такого документа - подати декларацію про відмову від іноземного громадянства. Позивач, подаючи інформацію про відсутність іноземного громадянства, зазначав лише про вихід з громадянства РФ. При цьому, жодних відомостей про існування у нього громадянства США чи про вихід з нього позивачем не зазначалось. Як вбачається з копії довідки, виданої посольством РФ в Україні №1728 від 17 жовтня 2008 року, що наявна у матеріалах адміністративної справи, позивач втратив громадянство РФ та вихід з нього оформлено у посольстві РФ в Україні 17 жовтня 2008 року. При цьому в даній довідці зазначено про вилучення паспорту громадянина РФ. Однак в даній довідці не вказано номер та серію вилученого паспортного документу. Як вбачається з копії закордонного паспорта громадянина РФ № НОМЕР_5 , що належав позивачу та копія якого надавалась відповідачу для оформлення громадянства України, такий паспорт було видано 12 березня 2008 року та строк його дії обмежувався 12 березня 2013 року, тобто періодом, в який за інформацією Державної прикордонної служби України позивач його використовував для перетину державного кордону України. Разом із тим, колегія суддів вказує, що використання позивачем закордонного паспорту громадянина РФ № НОМЕР_5 , може свідчити лише про недобросовісне користування паспортним документом, однак не є беззаперечним доказом існування у позивача громадянства РФ. Вказаний паспорт громадянина РФ було видано до прийняття рішення про оформлення набуття громадянства України позивачем, тобто 30 квітня 2011 року, його копія надавалась територіальним органам державної міграційної служби, а сам факт його використання до 30 квітня 2013 року (протягом двох років з часу набуття громадянства України) не може спростовувати відомостей щодо виходу вказаної особи з громадянства РФ та суперечити Закону №2235-III в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин. Також жодних відомостей та документально підтверджених даних про наявність у позивача на час набуття громадянства України (30 квітня 2011 року), громадянства (підданства) інших країн, зокрема США, матеріали адміністративної справи не містять, а факт використання позивачем паспорта громадянина США у 2014 - 2017 роках не може свідчити про існування такого громадянства станом на 30 квітня 2011 року та подання ним на час набуття громадянства України свідомо неправдивих даних з цього приводу. Колегія суддів наголошує, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення був лист Служби безпеки України листом від 22 травня 2018 року №5/3/3-3950, однак відповідачем не було вчинено жодних дій з метою встановлення чи з`ясування обставин, про які зазначено у даному листі, зокрема не було направлено листів, запитів до дипломатичних установ відповідних країн з метою встановлення наявності/відсутності громадянства таких країн у позивача, а також щодо використання ним паспортних документів цих країн, їх чинності, вилучення чи скасування. При цьому, колегія суддів вказує, що лист Служби безпеки України листом від 22 травня 2018 року №5/3/3-3950 є підставою для проведення перевірки викладених у ньому обставин, однак не може бути підставою для прийняття рішення щодо скасування громадянства. Також не заслуговують на увагу посилання відповідача на пояснення позивача від 05 травня 2018 року, відібраних Службою безпеки України, оскільки в даних поясненнях відсутній підпис ОСОБА_1 в графі роз`яснення вимоги ст.63 Конституції України стосовно його права відмовитися від дачі пояснень відносно себе, або відносно своїх близьких родичів, коло яких визначено законом. Зі змісту пояснень вбачається, що станом на травень 2018 року ОСОБА_1 має статус громадянина України та США, разом із тим пояснення не містять жодної інформації стосовно паспортного документу громадянина США (дата видачі, термін дії) та часу і підстав набуття такого громадянства. Крім того, відповідно до наданих роздруківок щодо перетину кордону позивачем вбачається, що для такого перетину було використано закордонний паспорт РФ, у той час як у позивача вилучався паспорт саме громадянина РФ. Дані обставини у повній мірі підтверджено представником відповідача у судовому засіданні. Крім того, представником відповідача не було наведено жодного доказу щодо існування у позивача громадянства іншої країни на момент отримання громадянства України. При цьому, можлива наявність громадянства іншої країни у позивача, отриманого ним після отримання громадянства України, не тягне за собою скасування громадянства України відповідно до норм чинного законодавства, відсутній законодавчо визначений порядок такої процедури. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що матеріали справи не містять будь - яких даних про те, що станом на час звернення позивача до ВГІРФО Горохівського РВ УМВС України у Волинській області за заявою на оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням, а також на час прийняття ВГІРФО УМВС України у Волинській області рішення про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини 1 статті 8 Закону №2235-III ОСОБА_1 надав неправдиві відомості або фальшиві документи. Таким чином, враховуючи бездіяльність відповідача щодо з`ясування обставин у справі, УДМС України у Волинській області не маючи підстав, визначених статтею 21 Закону №2235-III, протиправно скасовано рішення про оформлення набуття громадянства України позивачем, твердження відповідача щодо надання позивачем свідомо неправдивих даних щодо припинення громадянства РФ та відсутності громадянства іншої країни не підтверджено будь-якими доказами, тому спірне рішення підлягає скасуванню. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має. Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Управління Державної Міграційної Служби України у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 вересня 2019 року - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України. Повний текст постанови виготовлено 27.01.2020. Головуючий суддя: А.Ю. Кучма В.О. Аліменко Н.В. Безименна