Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 489/4523/19

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД _____________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 28 січня 2020 р. Категорія: 113070100м.ОдесаСправа № 489/4523/19 Головуючий в 1 інстанції: Коваленко І.В. час і місце ухвалення:9:52, м. Миколаїв П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Семенюка Г.В. суддів: Домусчі С.Д. , Шляхтицького О.І. розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27 листопада 2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції, інспектора Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції Бондара Сергія Олександровича про визнання дій протиправними, визнання недійсними (таким що втратив чинність) сертифікату, зобов`язання утриматися від вчинення певних дій, скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження - встановиВ: Позивач, звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції, інспектора Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції Бондара Сергія Олександровича, в якому просив визнати протиправними дії інспектора при використанні приладу TruCAM LTI 20/20 та при оформленні матеріалів по справі про адміністративне правопорушення, визнати протиправними дії Управління патрульної поліції в Миколаївській області при розгляді справи про адміністративне правопорушення, визнати недійсним сертифікат № UA-VI/1-2903-2012 виданий 29.08.2012, зобов`язати відповідача утриматися від використання приладу TruCAM LTI 20/20 при здійсненні контролю за дорожнім рухом в Миколаївській області, скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАВ № 1383242 від 01.08.2019, та закрити справу про адміністративне правопорушення, мотивуючи його тим, що постанова винесена відповідачем з порушенням повноважень та не у спосіб, передбачений Конституцією та законодавством України, а тому є протиправною та підлягає скасуванню. Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27 листопада 2019 року у задоволенні позову відмовлено повністю. Не погодившись з Рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати Рішення суду та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що відмовляючи у позові, суд першої інстанції не врахував та не дослідив належним чином обставини справи, а також наявні в матеріалах справи докази, які не відповідають дійсності, у зв`язку з чим позивача притягнуто до відповідальності. На підставі ст. 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав: Судом першої інстанції встановлено, що із постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 01.08.2019, серія ЕАВ № 1383242, вбачається, що 01.08.2019 о 07 год. 03 хв., водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Daewoo Nubira, номерний знак НОМЕР_1 , рухався біля будинку № 234-В по пр. Богоявленському в м. Миколаєві, зі швидкістю 75 км/год, при цьому перевищив встановлені обмеження швидкості руху на 25 км/год, чим порушив вимоги п. 12.4 Правил дорожнього руху та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП. Швидкість руху вимірювалась приладом TruCAM LTI 20/20 № 000759. Відповідно до п. 12.4 Правил дорожнього руху, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год. Не погоджуючись із вищевикладеним, позивач звернувся до суду. Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що постанова про адміністративне правопорушення є законною, прийнятою відповідачем на підставі, в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачений законом. П`ятий апеляційний адміністративний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне: Відповідно до п. 12.4 Правил дорожнього руху, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год. Згідно з ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів. Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно оскаржуваної постанови, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у зв`язку з порушенням Правил дорожнього руху, а саме за перевищення швидкості в межах населеного пункту. У матеріалах справи наявний фотознімок, здійснений сертифікованим приладом TruCam LTІ 20/20 №ТС000759 на якому зафіксовано, що автомобіль із номерним знаком НОМЕР_1 рухався зі швидкістю 75 км/год. При цьому, слід зазначити, що лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29.08.2012 № UА-МІ/1-2903-2012. На підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип засобу вимірювальної техніки Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCam , який було зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером У3197-12. Чинним законодавством не передбачено повторного проходження даної процедури (сертифікації) для приладів, які вже були завезені на територію України та введені в експлуатацію. Міжповірочний інтервал для TruCam визначено Переліком засобів вимірювальної техніки, типи яких затверджені на підставі результатів державних приймальних та контрольних випробувань і міжнародних договорів України, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 05.04.2012 № 437 і становить 1 рік. Проведення повірки вимірювальної техніки передбачено Порядком проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення її результатів, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 08.02.2016 №

193. Відповідно до Свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/13726, виданого Державним підприємством Укрметртестстандарт від 21.12.2018 та чинного до 21.12.2019, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCam LTІ 20/20 №ТС000759, є придатним до застосування. Можливість використання виробу TruCam LTІ 20/20, виробництва LaserTechnologyInc, США також підтверджується наявністю виданого державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України експертного висновку від 27.09.2018 № 04/02/03-3008. Тобто, лазерний вимірювач швидкості TruCam LTІ 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів. Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м. Правильність реалізації у приладі TruCam зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації. Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCam, але також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії. Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення Правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCam. Таким чином, впровадження додаткових заходів для забезпечення достовірності інформації про порушення Правил дорожнього руху та проведення їх експертиз не є обов`язковим. Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 02.11.2015 № 1362 зазначений пристрій TruCAM був виключений з Державного реєстру засобів вимірювальної техніки. У разі виключення затвердженого типу засобів вимірювальної техніки із Державного реєстру заборонялося їх серійне виробництво або ввезення на територію України. Однак, засоби вимірювальної техніки, які були введені в експлуатацію до моменту виключення їх із Державного реєстру, дозволяється застосовувати за умови позитивних результатів їх повірки. Оскільки, прилад TruCAM введено в експлуатацію в період його перебування в Державному реєстрі, відповідно його подальша експлуатації не обмежена нормами чинного законодавства. Посилання апелянта на те, що відомості, які були зафіксовані відповідачем на прилад TruCam, отримані ним із порушенням чинного законодавства, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки будь-які належні і допустимі докази, які б спростовували правильність здійснених технічним засобом вимірювань швидкості, апелянтом надано не було. З урахуванням наведеного, покази приладу TruCam LTI 20/20 оцінюються інспектором як доказ в розумінні ст. 251 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення, внаслідок чого доводи позивача про недопустимість доказів є необґрунтованими. З наявних у справі доказів, в ході судового розгляду не встановлено порушення інспектором поліції порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення та складення оспорюваної позивачем постанови, а доводи апелянта ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права та не відповідають обставинам справи. В силу положень ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (ч.ч.1-3, 5-6 ст.121, ст.ст.121-1, 121-2, ч.1-3 ст.122, ч.1 ст.123, ст.ст.124-1-126) тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Відповідно до ст. 252 КУпАП, відповідач оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності та виніс постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху. У відповідності до вимог ч.3 ст. 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього кодексу. Частина 2 статті 258 КУпАП надає право Національній поліції не складати протокол про вчинення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Законом встановлений спеціальний порядок притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 122 КУпАП, який полягає у тому, що протокол про адміністративне правопорушення не складається, а постанова виноситься на місці вчинення правопорушення. У такому випадку не здійснюється провадження у справі про адміністративне правопорушення у порядку та за правилами, встановленими розділом ІV КУпАП. У рішенні Конституційного Суду України від 26.05.2015 № 5-рп/2015 зазначено, що скорочене провадження у справах про адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. У вказаному рішенні міститься висновок про те, що положення, зокрема ч. 1 ст. 268 КУпАП, є законодавчими гарантіями об`єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності. На час розгляду конституційного подання і прийняття вказаного рішення, Кодексом України про адміністративні правопорушення не було передбачено застосування скороченого провадження у справах про адміністративні правопорушення, відповідальність за які передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП. Разом з тим, Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху , що набув чинності з 08.08.2015 були внесені зміни до ст. 258 КУпАП у частині визначення випадків, у яких протокол про адміністративне правопорушення не складається, а накладання адміністративного стягнення на правопорушника відбувається безпосередньо на місці його вчинення. Також, слід зазначити, що під час розгляду відносно позивача справи про адміністративне правопорушення, останньому з боку відповідача не здійснювалось будь-яких перешкод щодо участі у розгляді справи для захисту прав позивача адвоката. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що законом не визнана обов`язкова участь адвоката у випадку розгляду справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення. Таким чином, відповідачем було забезпечено позивачу можливість реалізації прав, визначених ст. 268 КУпАП, при розгляді справи, а можливість реалізації особою своїх прав передбачена також шляхом оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення до суду, яким позивач скористався. Таким чином, колегія судів погоджується із судом першої інстанції, що постанова у справі про адміністративне правопорушення складена повноважною особою, за своєю формою і змістом відповідає нормам чинного законодавства, адміністративне стягнення накладено в межах санкції, передбаченої ч. 1 ст. 122 КУпАП, так як відповідачем надано достатньо доказів правомірності своїх дій та підтвердження наявності в діях позивача правопорушення. З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається. Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , - залишити без задоволення. Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27 листопада 2019 по справі № 489/4523/19, - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Семенюк Г.В. Судді Домусчі С.Д. Шляхтицький О.І.