Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 489/6706/23

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 24 січня 2024 р.м. ОдесаСправа № 489/6706/23 Головуючий в 1 інстанції: Костюченко Г.С. Дата і місце ухвалення 22.11.2023 р., м. Миколаїв П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Бойка А.В., суддів: Федусика А.Г., Шевчук О.А., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 22 листопада 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інгульського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про скасування постанови, - В С Т А Н О В И В: 27.10.2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Інгульського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення від 17.10.2023 року про притягнення його до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в сумі 5100 грн. за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП. Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 22.11.2023 року позов задоволено частково. Судом змінено захід стягнення, визначений у постанові про адміністративне правопорушення № 589 від 17.10.2023 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП, наклавши на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400 грн. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин по справі, просив скасувати рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 22.11.2023 р. та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. В апеляційній скарзі позивач вказував на те, що при зверненні до суду він звертав увагу на те, що оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення винесена з порушення строків притягнення до відповідальності. Апелянт вказував на те, що протокол про притягнення його до адміністративної відповідальності складений 19.10.2023 року і того ж дня протягом години було винесено постанову про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн. Посилаючись на приписи ч.1 ст.268, ч. 1 ст. 277-2, ст. 277 КУпАП, апелянт вважає, що про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.210-1 КУпАП він повинен був бути повідомлений не пізніше як за три доби до дати розгляду справи. Також зазначив, що в процесі розгляду справи особа, яка притягується до адміністративної відповідальності має право користуватися правами передбаченими ст.268 КУпАП. На думку апелянта, обов`язок повідомляти особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа. Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення. Однак в даному випадку, як вважає апелянт, вказаний обов`язок відповідачем виконаний не був. Апелянт посилався на те, що при постановленні рішення від 22.11.2023 року судом першої інстанції не було досліджено обставини справи щодо строків притягнення до адміністративної відповідальності, наслідком чого є винесення незаконного рішення на користь Інгульського РТЦК та СП, що є підставою для його скасування та ухвалення нового судового рішення про задоволення позову. Справу було призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції на 24.01.2024 року о 12:00 год. 24.01.2024 року об 11 год. 42 хв. на території, зокрема, Одеської області було оголошено повітряну тривогу, яка тривала станом і на 12:00 год., що унеможливило здійснення апеляційного розгляду справи у призначений час. До відбою повітряної тривоги позивачем було подано до суду апеляційної інстанції клопотання про розгляд справи без участі позивача. З огляду на викладені обставини справу розглянуто в порядку письмового провадження без участі сторін по справі. Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, а саме з тимчасового посвідчення № НОМЕР_1 від 29.09.2017 року, виданого замість військового квитка, ОСОБА_1 є військовозобов`язаним, прийнятим на тимчасовий облік запасу Збройних Сил України за ВОС № 100, посадою стрілець. Тимчасове посвідчення видано як зарахованому в запас 28.11.2007 року. 27.09.2017 року Інгульським РВК було видано рядовому ОСОБА_1 мобілізаційне розпорядження, згідно якого на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» він зобов`язаний з оголошенням мобілізації, не чекаючи повістки військового комісаріату, негайно з`явитися за адресою ІРВК. 19.10.2023 року оператором відділення зв`язку Інгульського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки старшим солдатом ОСОБА_2 був складений відносно ОСОБА_1 протокол № 589 про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП, у зв`язку з порушенням позивачем законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період. В протоколі зазначено, що 19.10.2023 року ОСОБА_1 прибув до Інгульського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки та під час перевірки правильності військового обліку було встановлено, що гр. ОСОБА_1 є військовозобов`язаним, перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 , та в порушення ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» з оголошенням мобілізації до ІНФОРМАЦІЯ_2 не прибув, чим вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 210-1 КУпАП. На підставі вказаного вище протоколу про адміністративне правопорушення від 19.10.2023 року, врученого позивачу 19.10.2023 року, начальником Інгульського РТЦК та СП, підполковником ОСОБА_3 було винесено постанову № 589 у справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП у вигляді штрафу у сумі 5100 грн. Вказана постанова у справі про адміністративне правопорушення датована 17.10.2023 року, однак судом встановлено та не заперечувалось сторонами по справі, що позивач прибув до Інгульського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки 19.10.2023 року та саме у цей день відносно нього був складений протокол у справі про адміністративне правопорушення та постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності. Позивач у поданому позові та в апеляційній скарзі підтверджує, що розгляд адміністративної справи проводився 19.10.2023 року. Також встановлено, що в постанові у справі про адміністративне правопорушення наявний підпис позивача про отримання цієї постанови 19.10.2023 року. З огляду на зазначене суд встановив, що зазначення у постанові по справі про адміністративне правопорушення дати її прийняття 17.10.2023 року є технічною помилкою, оскільки у дійсності така постанова була складена 19.10.2023 року. В свою чергу колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказана технічна помилка у зазначенні дати прийняття постанови не впливає на суть прийнятого рішення за наслідками розгляду адміністративної справи та не може бути підставою для скасування оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення. Що стосується суті позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне: Положеннями ч. 1 ст. 210-1 КУпАП передбачено, що порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від ста до двухсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно ч. 2 ст. 210-1 КУпАП, повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період - тягнуть за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Статтею 9 цього Закону передбачено, що військовозобов`язані це особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави. Відповідно до ч.1 ст.27 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», у запас Збройних Сил України та інших військових формувань зараховуються громадяни України, які придатні за станом здоров`я до проходження військової служби в мирний або воєнний час і не досягли граничного віку перебування в запасі. Вони перебувають на військовому обліку в відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки та відповідних органах інших військових формувань. Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію». Згідно ч. 3 ст. 22 Закон України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту). Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який у подальшому був продовжений Указами Президента України з затвердженням відповідними Законами України. Згідно положень ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Таким чином, з 24.02.2022року в Україні діє особливий період. Як встановлено судом в ході розгляду даної справи, 27.09.2017 року Інгульським РТЦК СП було видано ОСОБА_1 мобілізаційне розпорядження про негайне з`явлення до Інгульського РВК (наразі територіального центру комплектування та соціальної підтримки) у разі оголошення мобілізації, однак позивач вказаного обов`язку під час дії особливого періоду не виконав, та після оголошення згідно Указу Президента України від 24.02.2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію», загальної мобілізації до Інгульського РТЦК та СП не прибув, чим порушив ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію». Позивачем не заперечується той факт, що до 19.10.2023 року він до Інгульського РТЦК та СП не прибував. Таким чином судом з наданих до суду доказів встановлено факт вчинення позивачем правопорушення, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП. Вважаючи неправомірною оскаржувану постанову у справі про адміністративне правопорушення, позивач посилався на порушення відповідачем строків притягнення його до адміністративної відповідальності, вказуючи на пропуск двомісячного строку, передбаченого ст. 38 КУпАП, з момент вчинення правопорушення та двомісячного строку з дня його виявлення при триваючому порушенні. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно безпідставності вказаних доводів позивача, з огляду на наступне: Статтею 38 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді). Колегія суддів вважає, що правопорушення, вчинене позивачем, яке виразилось у нез`явленні його під час мобілізації до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, є триваючим порушенням, початком якого є наступний день з моменту оголошення мобілізації, а припиняється таке порушення в день фактичного з`явлення особи до територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Як вже зазначалось вище, мобілізація в Україні була оголошена 24.02.2022 року на підставі Указу Президента України, тоді як позивач з`явився до Інгульського РТЦК та СП лише 19.10.2023 року та у той же день посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 і було виявлено факт порушення позивачем вимог ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Адміністративне стягнення було накладено на позивача 19.10.2023 року, що свідчить про дотримання відповідачем двомісячного строку притягнення позивача до адміністративної відповідальності з дня виявлення триваючого порушення. Що стосується посилань позивача на недотримання відповідачем вимог КУпАП в частині належного повідомлення його про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, колегія суддів зазначає наступне: Положення КУпАП передбачають обов`язок особи, яка здійснює розгляд справи про адміністративне правопорушення, повідомити особу про розгляд такої справи відносно неї. Метою такого повідомлення є поінформованість особи, яка притягується до відповідальності, про час та місце розгляду справи для надання їй можливості реалізувати передбачені законом процесуальні права. Статтею 277 КУпАП визначено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи. Вказаною статтею встановлено строк, протягом якого повинен бути здійснений розгляд справи про адміністративне правопорушення, однак КУпАП не встановлює строку, який повинен сплити після складення протоколу по справі про адміністративне правопорушення до моменту, коли уповноважена особа може здійснити розгляд справи про адміністративне правопорушення. Тобто КУпАП не забороняє можливість здійснення розгляду справи про адміністративне правопорушення у день складення протоколу про адміністративне правопорушення, за умови, що особа знає про розгляд такої справи. Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення, задля можливості реалізації наданих їй процесуальних прав. В даному випадку розгляд справи про адміністративне правопорушення проводився за участю позивача, що ним не заперечується. Тобто позивачу забезпечено право бути присутнім при розгляді справи про адміністративне правопорушення та вирішенні питання щодо притягнення його до адміністративної відповідальності. Доказів подання клопотання про перенесення розгляду справи позивачем до суду не надано. Обставин позбавлення позивача можливості реалізації ним визначених ст. 268 КУпАП прав судом не встановлено та доказів цього позивачем до суду не надано. З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку про дотримання відповідачем вимог КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно позивача. Дослідивши наданий до суду наказ № 69 від 06.09.2023 року про внесення змін до наказу начальника Інгульського РТЦК СП від 28.12.2022 року № 110 про встановлення переліку посадових осіб, уповноважених складати протоколи за вчинені адміністративні правопорушення в межах компетенції ТРЦК та СП, суд встановив, що протокол у справі про адміністративне правопорушення було складено уповноваженою на те особою, а саме, старшим солдатом ОСОБА_2 . Розгляд справи про адміністративне правопорушення також здійснювався уповноваженою на те особою, а саме начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , що також свідчить про дотримання вимог чинного законодавства під час складення протоколу про адміністративне правопорушення та винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення. В свою чергу, суд першої інстанції під час розгляду справи дійшов висновку, що застосоване до позивача адміністративне стягнення є надто суворим та змінив його шляхом зменшення суми штрафу з 5100 грн. до 3400 грн. Таких висновків суд дійшов з огляду на те, що приймаючи оскаржувану постанову посадова особа відповідача не обґрунтувала необхідність застосування до позивача найбільшого розміру штрафу, визначеного ч. 2 ст. 210-1 КУпАП, не врахувала попередню поведінку позивача та притягнула його до адміністративної відповідальності із застосуванням максимального штрафу. Санкція ч. 2 ст.210-1 КУпАП передбачає накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, проте на позивача був накладений максимальний штраф у розмірі 5100 грн. Колегія суддів враховує, що дійсно оскаржувана постанова не містить мотивів застосування до позивача максимального розміру штрафу. Крім того, суд враховує, що відповідачем у справі рішення суду першої інстанції в цій частині не оскаржувалось. З огляду на все вищезазначене колегія суддів не вбачає підстав для скасування судового рішення суду першої інстанції. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не свідчать про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права. Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, відповідно до ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись ст.ст. 286, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 327, 328 КАС України, суд апеляційної інстанції, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 22 листопада 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий суддя: А.В. Бойко Суддя: А.Г. Федусик Суддя: О.А. Шевчук