Постанова 4852 № 200/6516/19 (2-а/200/576/19)

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 28 січня 2020 року м. Дніпросправа № 200/6516/19 (2-а/200/576/19) Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач), суддів: Прокопчук Т.С., Шлай А.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпро апеляційну скаргу Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 серпня 2019 року, (суддя суду першої інстанції В.І. Томаш), прийняте у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро, в адміністративній справі №200/6516/19 (2а/200/576/19) за позовом ОСОБА_1 до Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради про скасування постанови,- в с т а н о в и в : 25 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила: скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення №08/2901 від 29.01.2019 року, винесену начальником державного архітектурно-будівельного контролю ДМР Ратич Н.М., про притягнення до адміністративної відповідальності фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 за п. 4 ч. 2 ст. 2 ЗУ «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та накладення на позивача адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 69 156 грн. та закрити справу про адміністративне правопорушення. Адміністративний позов обґрунтовано тим, що оскаржувана постанова є незаконною, оскільки перевіркою було проведено з порушенням норм чинного законодавства України, зокрема, працівниками Управління не було достовірно встановлено, що саме ФОП ОСОБА_1 є замовником будівництва кафе (у підземному переході) та автомийки, за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки законом передбачена відповідальність саме замовника будівництва, яким може бути також фізична особа-підприємець, а не взагалі відповідальність має нести фізична особа - підприємець. Позивач вважає, що докази використання нею не прийнятих в експлуатацію кафе (у підземному переході) та автомийки відсутні, а тому відсутні підстави для притягнення позивача до відповідальності. Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 серпня 2019 року адміністративний позов задоволено. Скасовано постанову по справі про адміністративне правопорушення №08/2901 від 29.01.2019 року, винесену начальником державного архітектурно-будівельного контролю ДМР Ратич Н.М., про притягнення до адміністративної відповідальності фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 за п. 4 ч. 2 ст. 2 ЗУ «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та накладення на позивача адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 69 156 грн. та закрито справу про адміністративне правопорушення. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувана позивачем постанова про накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафу у сумі 69156 грн. є законною та обґрунтованою, прийнятою відповідачем із дотриманням вимог чинного законодавства, тому підстави для її скасування - відсутні. Також, відповідач наголошує, що дана справа не підсудна місцевому суду як адміністративному, оскільки оскаржуваною постанову про накладення штрафу в сфері містобудівної діяльності на позивача не накладалось адміністративного стягнення на підставі приписів КУпАП. Від позивача на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому посилаючись на доводи адміністративного позову, він просить суд апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за наступних підстав. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 09.01.2019 року головним спеціалістом інспектором управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради Шульгою А.І. проведено перевірку дотримання суб`єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил на об`єкті будівництва, що розташований за адресою: м. Дніпро, просп. Слобожанський 1-Д, оформлену актом №00000000005. За наслідками перевірки інспектором управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради Шульгою А.І. складено протокол у сфері містобудівної діяльності від 14.01.2019 року, згідно якого: Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 , за адресою АДРЕСА_2 , експлуатуються приміщення кафе (у підземному переході) та автомийка, без відповідних дозвільних документів, які дають право на експлуатацію даного об`єкта, що є порушенням ч. 8 ст. 39 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», п. 12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою КМУ від 13.04.2011 року №461. 29.01.2019 року Начальником Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради Ратич Н.М. за наслідками розгляду справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, акту, складеного за результатами перевірки, протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, припису про усунення порушень, прийнято постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності №08/2901, якою визнано Фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 винною у вчиненні правопорушення, передбаченого абз. 2, п. 4, ч. 2 ст. 2 ЗУ «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та накладено на останню штраф у розмірі 69 156 грн.. Не погодившись із постановою про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 29.01.2019 року №08/2901 позивач звернулась до суду з адміністративним позовом. Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню. Також, суд виходив з того, що переданий на його розгляд спір підсудний місцевому загальному суду як адміністративному. Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду з огляду на наступне. У відповідності до ч. 1 ст. 20 КАС України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: 1) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності; 2) адміністративні справи, пов`язані з виборчим процесом чи процесом референдуму, щодо: оскарження рішень, дій чи бездіяльності дільничних виборчих комісій, дільничних комісій з референдуму, членів цих комісій; уточнення списку виборців; оскарження дій чи бездіяльності засобів масової інформації, інформаційних агентств, підприємств, установ, організацій, їх посадових та службових осіб, творчих працівників засобів масової інформації та інформаційних агентств, що порушують законодавство про вибори та референдум; оскарження дій чи бездіяльності кандидата у депутати сільської, селищної ради, кандидатів на посаду сільського, селищного голови, їх довірених осіб; 3) адміністративні справи, пов`язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України, щодо: примусового повернення в країну походження або третю країну іноземців та осіб без громадянства; примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; продовження строку затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; затримання іноземців або осіб без громадянства до вирішення питання про визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового захисту в Україні; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою забезпечення їх передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 4) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті; 5) адміністративні справи щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років". Відповідно до ч. 2 ст. 20 КАС України, окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті. Зі змісту зазначених норм вбачається, що кожна особа має право на звернення до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів, яке має здійснюватися, зокрема, у відповідності за правилами предметної підсудності, тобто з належним визначенням суду, якому предметно підсудний розгляд такої справи. Таким чином, справи щодо оскарження постанов про накладення штрафів за порушення законодавства в сфері містобудівної діяльності, віднесені до предметної підсудності саме окружних адміністративних судів. Між тим, розглядаючи дану справу по суті позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що спір між сторонами виник з приводу застосування до позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Суд апеляційної інстанції вважає такі висновки суду неправомірними, та зазначає, що оскаржуваною постановою від 29.01.2019 року на позивача накладено штраф (фінансову санкцію) як на фізичну особу- підприємства за порушення містобудівних правил та норм, а саме: за експлуатацію об`єктів без відповідних дозвільних документів. Розмір штрафу, накладеного на позивача, та підстава застосування такої міри відповідальності визначені Законом України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», при цьому, накладений на позивача штраф за своєю природою не є адміністративним стягненням як різновидом адміністративної відповідальності, передбаченої КУпАП чи іншими Законами за вчинення адміністративних правопорушень, а є фінансовою санкцію, застосованою за порушення містобудівельних норм. Як видно з оскаржуваної постанови від 29.01.2019 року вона не містить жодного посилання на норми КУпАП чи іншого Закону, який визначає порядок та підстави накладення адміністративного стягнення, в тексті постанови не зазначено, що до позивача застосовано адміністративне стягнення, натомість, як в вступній так і мотивувальній частині постанови чітко зазначено, що штраф на ОСОБА_1 накладено на підставі ЗУ «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності». Таким чином, суд першої інстанції дійшов неправильного висновку, що спір між сторонами виник з підстав накладення на позивача адміністративного стягнення, внаслідок чого здійснив розгляд даної справи в порядку вимог ст. 20 КАС України. Відповідно до ч. 2 ст.. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Так, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі "Zand v. Austria" вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом. Отже, суд апеляційної інстанції зазначає, що з огляду на те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі і обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, суд першої інстанції, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції. Статтею 318 КАС України встановлено, що рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20,22, 25-28 цього Кодексу. Отже, враховуючи, що судом було розглянуто дану справу з порушенням правил предметної підсудності, встановлених ст. 20 КАС України, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 21.08.2019 року - скасувати, а справу направити до Дніпропетровського окружного адміністративного суду для розгляду. Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 310, ст. 315, ст. 318, ст. 321, ст. 325 КАС України, суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради - задовольнити частково. Рішення Бабушкінського районного суду від 21.08.2019 року в адміністративній справі №200/6516/19 (2а/200/576/19) - скасувати, справу направити до Дніпропетровського окружного адміністративного суду для розгляду. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Постанова в повному обсязі сладена 28.01.2020 року. Головуючий - суддя О.О. Круговий суддя Т.С. Прокопчук суддя А.В. Шлай