Постанова 4824 № 756/16455/16-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 січня 2020 року справа 756/16455/16ц провадження № 22-ц/824/1431/2020 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Музичко С.Г., суддів: Білич І.М., Болотова Є.В., при секретарі: Русинчук І.І., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 відповідач- ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 12 вересня 2019 року постановленого під головуванням судді Луценко О.М. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, В С Т А Н О В И В : Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 12 вересня 2019 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю та поділ спільного майна подружжя задоволено. Встановлено факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з 01 березня 2001 року по 06 травня 2003 року Визнано спільним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 : квартиру за номером АДРЕСА_1 , яка складається із трьох житлових кімнат, житлова площа квартири 59,50 кв.м., загальна площа 113,60 кв.м.; машиномісце за номером АДРЕСА_2,.; автомобіль марки VOLKSWAGEN модель TOUAREG, універсал, 2012 року випуску, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_1 легковий, сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 ; Грошові кошти на депозитному рахунку НОМЕР_3 , відкритому у ПАТ «Приватбанк» на підставі вкладу «Стандарт» терміновий на 12 місяців» SAMDNWFD0071175171101 26 травня 2016 року на ім`я ОСОБА_2 в сумі 1000000 (один мільйон) грн.; грошові кошти на депозитному рахунку НОМЕР_4 , відкритому у ПАТ «Приватбанк» на підставі вкладу «Стандарт» терміновий на 12 місяців» SAMDNWFD0071187708601 03 червня 2016 року на ім`я ОСОБА_2 в сумі 700000 (сімсот тисяч) грн.; грошові кошти на депозитному рахунку НОМЕР_5 , відкритому у ПАТ «Приватбанк» на підставі вкладу «Стандарт» терміновий на 12 місяців» SAMDNWFD0071187713801 03 червня 2016 року на ім`я ОСОБА_2 в сумі 50000 (п`ятдесят тисяч) доларів США; грошові кошти на депозитному рахунку НОМЕР_6 , відкритому у ПАТ «Приватбанк» на підставі вкладу «Стандарт» терміновий на 12 місяців» SAMDNWFD0071195575701 09 червня 2016 року на ім`я ОСОБА_2 в сумі 1000000 (один мільйон) грн.; грошові кошти на депозитному рахунку НОМЕР_7 , відкритому у ПАТ «Приватбанк» на підставі вкладу «Стандарт» терміновий на 12 місяців» SAMDNWFD0071204575001 16 червня 2016 року на ім`я ОСОБА_2 в сумі 1000000 (один мільйон) грн; Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири за номером АДРЕСА_1 , яка складається із трьох житлових кімнат, житлова площа квартири 59,50 кв.м., загальна площа 113,60 кв.м.; Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину автомобіля марки VOLKSWAGEN модель TOUAREG, універсал, 2012 року випуску, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_1 , легковий, сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 ; Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину машиномісця за номером АДРЕСА_2, загальна площа 21,70 кв.м.; Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири за номером номером АДРЕСА_1 , яка складається із трьох житлових кімнат, житлова площа квартири 59,50 кв.м., загальна площа 113,60 кв.м.; Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину автомобіля марки VOLKSWAGEN модель TOUAREG, універсал, 2012 року випуску, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_1 , легковий, сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 ; Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину машиномісця за номером АДРЕСА_2, загальна площа 21,70 кв.м.; В порядку розділу грошових коштів на депозитному рахунку НОМЕР_8 , відкритому у ПАТ «Приватбанк» на підставі вкладу «Стандарт» терміновий на 12 місяців» SAMDNWFD0071175171101 26 травня 2016 року на ім`я ОСОБА_2 в сумі 1000000 (один мільйон) грн. стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 500 000,00 грн. та 10% річних на суму вкладу; В порядку розділу грошових коштів на депозитному рахунку НОМЕР_4 , відкритому у ПАТ «Приватбанк» на підставі вкладу «Стандарт» терміновий на 12 місяців» SAMDNWFD0071187708601 03 червня 2016 року на ім`я ОСОБА_2 в сумі 700000 (сімсот тисяч) грн. стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 350 000,00 грн. та 10% річних на суму вкладу; В порядку розділу грошових коштів на депозитному рахунку НОМЕР_5 , відкритому у ПАТ «Приватбанк» на підставі вкладу «Стандарт» терміновий на 12 місяців» SAMDNWFD0071187713801 03 червня 2016 року на ім`я ОСОБА_2 в сумі 50000 (п`ятдесят тисяч) доларів США стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 25 000,00 доларів США. та 4,75% річних на суму вкладу; В порядку розділу грошових коштів на депозитному рахунку НОМЕР_6 , відкритому у ПАТ «Приватбанк» на підставі вкладу «Стандарт» терміновий на 12 місяців» SAMDNWFD0071195575701 09 червня 2016 року на ім`я ОСОБА_2 в сумі 1000000 (один мільйон) грн. стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 000,00 грн. та 10% річних на суму вкладу; В порядку розділу грошових коштів на депозитному рахунку НОМЕР_7 , відкритому у ПАТ «Приватбанк» на підставі вкладу «Стандарт» терміновий на 12 місяців» №SAMDNWFD0071204575001 від 16 червня 2016 року на ім`я ОСОБА_2 в сумі 1000000 (один мільйон) грн., стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 000,00 грн. та 10% річних на суму вкладу. В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу , визнання квартири спільним майном подружжя, визнання за ОСОБА_1 та за ОСОБА_2 по Ѕ права власності на квартиру, визнання за подружжям по Ѕ права власності на автомобіль, визнання за подружжям по Ѕ частини машиномісця та постановити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні вимог. В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності на автомобіль та машиномісце та в порядку поділу спільного майна подружжя стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості Ѕ автомобіля у розмірі 424 500,00 грн та Ѕ вартості машиномісця в розмірі 310 000,00 грн. В обґрунтування своїх вимог посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, вказує, що підготовче провадження у справі не здійснювалось, ухвала про початок підготовчого провадження не виносилась. Зазначає, що судом безпідставно прийнято уточнену позовну заяву та заяву про зміну предмету позову. Вказує, що подані позивачем документи на підтвердження факту проживання однією сім`єю до реєстрації шлюбу є неналежними доказами, оскільки не місять інформації щодо предмета доказування. Зазначає, що відповідач до укладенню шлюбу, а саме 29.03.2002 р. як інвестор уклав договір із ЗАТ «Трест -Київміськбуд-1» та інвестував в будівництво власні грошові кошти, отримання свідоцтва про право власності на квартиру вже під час перебування у шлюбі, не є підставою для визнання квартири спільною власністю подружжя. Позивачем не надано доказів, які б свідчили здійснення нею інвестування в будівництво. Судом першої інстанції встановлено факт проживання сторін однією сім`єю без реєстрацію шлюбу в період, коли відповідач перебував в зареєстрованому шлюбі з іншою особою, та порушив права третьої особи, яка не була стороною у справі та перебувала до 03.07.2001 року у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Зазначає, оскільки шлюб між сторонами зареєстровано у 2003 році, тому має застосовуватись Кодекс законів про шлюб та сім`ю, яким не передбачено встановлення факту проживання однією сім`єю до реєстрації шлюбу. Крім того, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту ведення спільного господарства, побуту та бюджету. Зазначає, що суд , визначивши по Ѕ між сторонами право власності на автомобіль та на машиномісце, фактично ще більше ускладнив наявний спір. Судом не наведено мотивів відхилення позиції відповідача щодо доцільності грошової компенсації за вказане майно на користь позивача. Вважає за можливе сплату компенсацію вартості Ѕ частки автомобіля у сумі 424 500 ,00 грн, Ѕ частки машиномісця у сумі 310 000,00 грн. Із зазначеною позивачем вартістю автомобіля та машиномісця відповідач не погоджується, оскільки дані взяті із невстановлених інтернет джерел. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просить апеляційну скаргу задовольнити частково, а саме: скасувати рішення суду в частині встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з 01.03.2001 року по 06.05.2003 року та ухвалити в цій частині нове про відмову в задоволенні цієї вимоги. Рішення суду в частині задоволення вимог про поділ автомобіля змінити, ухвалити нове, яким визнати за ОСОБА_2 право власності на автомобіль, та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості Ѕ частини автомобіля в розмірі 424 500,00 грн. В іншій частині рішення залишити без змін. В судовому засіданні відповідач та представник відповідача апеляційну скаргу підтримали, просили її задовольнити. В судовому засіданні позивач та представник позивача частково визнали апеляційну скаргу, а саме щодо скасування рішення в частині встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та в частині сплати компенсації Ѕ частини вартості автомобіля з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , в іншій частині апеляційної скарги заперечували та просили залишити без задоволення . Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив із законності та обґрунтованості позовних вимог. Проте повністю погодитись із таким висновком суду не можна. Судом встановлено, сторони 07.05.2003 року уклали шлюб (а.с.10 т.1). Від шлюбу сторони мають дітей ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.11, 12, т.1), які проживають спільно з позивачем. Сторони проживають окремо один від одного. Відповідно до позовної заяви, з урахуванням уточнень, позивач просила встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 01 березня 2001 року по 06 травня 2003 року. Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотньої дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі. Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» за загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (частина перша статті 58 Конституції України) норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 01 січня 2004 року. До сімейних відносин, які вже існували на зазначену дату, норми СК України застосовуються в частині лише тих прав і обов`язків, що виникли після набрання ним чинності. Ці права й обов`язки визначаються на підставах, передбачених СК України. Відповідно до статті 13 Кодексу про шлюб та сім`ю України права і обов`язки подружжя породжує лише шлюб, укладений у державних органах реєстрації актів громадянського стану. Час виникнення прав і обов`язків подружжя визначається моментом реєстрації шлюбу в органах реєстрації актів громадянського стану. Таким чином, при вирішенні питання щодо встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу мають застосовуватись положення Кодексу про шлюб та сім`ю України від 1969 року, нормами якого не передбачено можливості встановлення факту спільного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають. Відповідно до договору №31126 інвестування будівництва житлового будинку від 29.03.2002 р., укладеного між ОСОБА_2 та ЗАТ «Трест Київміськбуд-1», інвестування будівництва квартири здійснювалось упродовж з 29.03.2002 року до 26.03.2003 року. (а.с. 77-78 том.1). Відповідно до Свідоцтва про право власності серії НОМЕР_9 від 02 квітня 2004 року, виданого Головним управлінням житлового забезпечення, Виконавчим органом Київської міської ради (КМДА), квартира за номером АДРЕСА_1 , яка складається із трьох житлових кімнат, житлова площа квартири 59,50 кв.м., загальна площа 113,60 кв.м., належить ОСОБА_2 на праві приватної власності. Відповідно до наявних в матеріалах справи копій квитанцій ОСОБА_2 на виконання взятих на себе зобов`язань відповідно до договору інвестування здійснено перерахування платежів (а.с. 82-86 т.1 ). Відповідно до довідки ЗАТ «Трест «Київміськбуд-1» №201 від 16 лютого 2004 року вартість квартири сплачена ОСОБА_2 у повному обсязі в сумі 282 088,92 грн. (а.с.81 т.1). Відповідно до акту - передачу квартири від 16.02.2004 року відповідач прийняв квартиру у забудовника після її будівництва. Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважних причин самостійного заробітку. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, придбане нею чи ним за час шлюбу, але за кошти, які належали йому особисто. Частиною першою статті 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Відповідно до роз`яснень, що містяться в пункті 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року № 16 "Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім`ю України" (у редакції, яка була чинною на момент спірних правовідносин), спори про поділ майна осіб, які живуть однією сім`єю, але не перебувають у зареєстрованому шлюбі, мають вирішуватися згідно з пунктом 1 статті 17 Закону України "Про власність", відповідних норм ЦК Української РСР та з урахуванням пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності". Правила статей 22, 28, 29 КпШС України в цих випадках не застосовуються. Так, згідно із частиною першою статті 17 Закону України "Про власність", який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім`ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними. Частиною другою статті 112 ЦК Української РСР 1963 року визначено, що сумісною власністю є спільна власність без визначення часток. За змістом пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 29 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин), розглядаючи позови, пов`язані з спільною власністю громадян, суди повинні виходити з того, що відповідно до чинного законодавства спільною сумісною власністю є не лише майно, нажите подружжям за час шлюбу (статті 16 Закону "Про власність", статті 22 КпШС України), а й майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім`ї, або майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об`єдналися для спільної діяльності, коли укладеною між ними письмовою угодою визначено, що воно є спільною сумісною власністю (пункту 1 статті 17, статті 18, пункту 2 статті 17 Закону України "Про власність"), тощо. Отже, майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об`єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб, як сім`ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об`єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними. У зв`язку із цим суду під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого сім`єю, слід установити не лише обставини щодо факту спільного проживання сторін у справі, а й ті обставини, що спірне майно було придбане сторонами внаслідок спільної праці. Сам факт перебування у фактичних шлюбних відносинах без установлення ведення спільного господарства, побуту та бюджету не є підставою для визнання права власності на половину майна за кожною зі сторін. Тільки в разі встановлення цих фактів положення частини першої статті 17 Закону України "Про власність" вважається правильно застосованим. Вказаний висновок узгоджуються з правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року № 6-66цс13, від 25 грудня 2013 року № 6-135цс13 та від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1026цс15. Відповідно до частин першої, п`ятої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За вимогами статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Отже, на підтвердження своїх вимог про визнання права власності на 1/2 частину спірного домоволодіння, позивач мала надати докази, з яких можливо б було встановити факт того, що спірна квартира була набута ОСОБА_2 та позивачем внаслідок їх спільної праці, внесення позивачем певних коштів в інвестування у будівництво спірного домоволодіння. Проте позивачем таких доказів не надано, відтак відсутні правові підстави для задоволення позову в цій частині. Статтею 63 СК України визначено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Згідно частини першої статті 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Відповідно до статті 71 СК України, майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено угодою між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. Згідно з пунктом 22 постанови Пленуму Верховного Суду України, від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» судам роз`яснено, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статями 69-72 СК України та статтею 372 ЦК України. У пункті 25 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України роз`яснено, що при поділі спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин четвертої та п`ятої статті 71 СК України щодо обов`язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених статті 365 ЦК України, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (статті 11 ЦК України) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності. Такий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року , справа № 464/7011/16-ц, Верховного Суду України від 30 березня 2016 року, справа №6-2811цс15. Доводи апеляційної скарги щодо доцільності сплати грошової компенсації позивачу вартості Ѕ частини автомобіля та Ѕ частини машиномісця, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки суд вирішує спір в межах заявлених позовних вимог, а такі вимоги заявлені позивачем не були. Зустрічного позову відповідачем із такими вимогами заявлено також не було. Посилання відповідача на те, що оскільки судом не було проведено підготовчого засідання, а тому відсутні підстави для прийняття уточненої позовної заяви колегія суддів відхиляє, оскільки судом було дотримано норм процесуального права, виходячи з наступного. Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 22 грудня 2016 року 22.12.2016 р. відкрито провадження та призначено судове засідання. Відповідно до протоколів судового засідання від 03.09.2019 року у підготовчому судовому засіданні оголошено перерву та від 12.09.2019 року закрито підготовче судове засідання та розпочато розгляд справи по суті. Процесуальний закон не зобов`язує суд постановлювати зазначені ухвали письмово. Уточнена позовна заява подана 28.03.2018 та заява про зміну предмету позову подана 07.02.2019 року а, отже подані до розгляду справи по суті. Відповідач не був позбавлений права подати свої заперечення та відзив на подані заяви. Таким чином, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав, у передбачений законом спосіб подав заяву про уточнення позовних вимог. Таким чином, судом першої інстанції не в повній мірі досліджено усі обставини, неправильно застосовані норми матеріального права, тому колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає частковому скасуванню. Згідно ст. 376 ЦПК підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; недоведеність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити. Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 12 вересня 2019 року скасувати в частині -встановлення факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з 01.03.2001р. по 06.05.2003р.; - визнання квартири АДРЕСА_1 , спільним майном подружжя; - визнання за ОСОБА_1 права власності на Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 ; -визнання за ОСОБА_2 права власності на Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 ; В цій частині ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити. В іншій частині рішення залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Суддя-доповідач Судді